Міжнародний оглядач The Washington Post Девід Ігнаціус, коментуючи зустріч Зеленського і Віткоффа в Осло, слушно зауважив: Зеленський вкотре наголосив, що готовий до заморожування конфлікту
Але яким чином готовність України до миру може сприяти його досягненню, якщо агресор навіть не готовий до "обговорення обговорення" мирних питань? Не кажучи вже про укладення мирної угоди.
Проте подорож Віткоффа, здається, не була безрезультатною. Принаймні для родини Стівена Габбарда, американського вчителя на пенсії, якого у 2022 році захопили в полон росіяни в Ізюмі та тримали у в'язниці на території Росії. Тепер Габбард повертається додому — так президент путін відреагував на особисте прохання Дональда Трампа.
● Цей факт ніяк не наближає мирну угоду, але, видається, путін вирішив підіграти своєму заокеанському шанувальнику, який опинився в складній ситуації напередодні проміжних виборів до Конгресу.
Тому на доважок кремлівський диктатор оголосив про готовність росії повернутися до формату тристоронніх перемовин -- вже в 10-х числах листопада.
Інакше кажучи, слід знову звернутися до теми "обговорення обговорення".
Вибори в США відбудуться 3-го числа, тому до цього моменту стане зрозуміло, чи зазнають республіканці поразки, і в якому масштабі. Тим часом Дональд Трамп висловив сподівання, що зможе покласти край війні вже в грудні під час саміту G-20 у Маямі, де заплановано участь як Путіна, так і Зеленського. У свою чергу, представник президента Росії Ушаков, коментуючи ситуацію з війною, заявив на російському телебаченні, що "все йде до завершення".
Відверто кажучи, я не бачу жодних підстав для путіна завершувати війну, принаймні в найближчому майбутньому. Але якщо дати волю уяві...
Припустімо, що причини є. Bони невідомі загалу, але їх бачить путін. Наприклад, тенденції останніх місяців на фронті, де, попри рекордні втрати, окупанти не лише не просуваються, але й втрачають захоплені раніше території. Або, можливо, він знає про наші успіхи в програмі української балістики, які от-от кардинально змінять ситуацію і зведуть нанівець перевагу росіян в повітрі. А, може, російська економіка, з її засекреченими макрофінансовими показниками, непомітно підходить до якоїсь межі, за якою - крах, ланцюгова реакція, руїна... І путіну про це тремтячими голосами доповідають Набіулліна і його міністри.
Отже, під тиском численних інсайдів, Путін готує підгрунтя для можливого завершення війни на прийнятних умовах. Це відбувається в той час, коли Трамп ще залишається президентом, російські військові ще не втратили остаточно своїх наступальних можливостей, а ціни на нафту надають шанс для відновлення економіки...
Приємно так думати. Приємно знаходити аргументи, чому цього разу чергові "два-три тижні" і "два-три місяці" - цілком реальні. Що кінець війни вже близько. Але як казав мій університетський викладач з вищої математики, коментуючи моє помилкове розв'язання складного рівняння: "Те, що ви написали - це фантастика, але, на жаль, ненаукова".
Дякую, професоре, за цей урок. 30 років по тому він допомагає моєму розуму залишатися критичним. Зрештою, психологія путіна - це не рівняння Лагранжа-Ейлера. У своєму бажанні відновити Совєцький Союз і знищити українців кремлівський диктатор прямолінійний як табличка множення, де двічі два завжди - чотири.
Отже, гіркий досвід навчає нас, що війна триватиме доти, поки путін залишається живим, а Росія володіє ресурсами для продовження конфлікту.
Автор: Андрій Сайчук, медіапрофесіонал та телевізійний ведучий.
#
