Економічно обґрунтований тариф сам по собі не є достатнім показником ефективності системи теплопостачання. Яскраво видно, наскільки відрізняються витрати на виробництво тепла в різних містах, коли порівняти економічно обґрунтовану вартість теплової енергії. Наприклад, за даними Міністерства розвитку, на 1 червня 2026 року вартість для населення у Житомирі складала приблизно 2,5-2,7 тисячі гривень за Гкал, у Хмельницькому - 2,67 тисячі, в Черкасах - 2,64-2,73 тисячі гривень за Гкал, а в Кропивницькому - 6,92 тисячі гривень за Гкал. Таким чином, різниця між окремими містами перевищувала 2,5 рази.
Для споживача ця різниця поки непомітна. Через мораторій населення платить за старими тарифами, а реальна собівартість нікуди не зникає. Якщо тариф її не покриває, різниця накопичується у боргах підприємств або компенсується з місцевих бюджетів.
Напряму порівнювати тарифи різних міст, звісно, некоректно: відрізняються щільність забудови, стан мереж, джерела тепла, кількість споживачів і наслідки від війни. Але коли в системах схожого масштабу вартість різниться в рази, варто розібратися, що пояснюється об'єктивними умовами, а що - рішеннями щодо управління та модернізації.
Схожі масштаби, але різні витрати.
Черкаси та Кропивницький – це обласні центри середнього масштабу з подібною довжиною теплових мереж. Згідно з інвестиційним паспортом Черкас, підприємство "Черкаситеплокомуненерго" управляє 166 км теплових мереж. У Кропивницькому в схемі теплопостачання вказано 163 км. Водночас, економічно обґрунтований тариф для населення в Черкасах коливається в межах 2,64-2,73 тис. грн/Гкал, в той час як у Кропивницькому цей показник значно вищий і становить 6,92 тис. грн/Гкал.
Довжина теплових мереж не є єдиним фактором, що впливає на ситуацію. У Кропивницькому більшість тепломереж, а саме 99%, працюють більше тридцяти років, а втрати тепла при цьому досягають приблизно 27%. При цьому система спроектована для значно вищих навантажень: її максимальна потужність становить 996 МВт, тоді як реальне середнє навантаження лише 74 МВт.
Особливо вражаюча ситуація спостерігається в 314 з 838 багатоквартирних будинків, де більше 80% квартир вирішили відмовитися від централізованого опалення. У решті будинків кількість відключень є меншою.
Отже, суть проблеми полягає не в тому, що більшість будівель повністю позбавлені центрального опалення, а в тому, що значна частина системи функціонує з істотно зниженим навантаженням. У той же час мережі та обладнання все ще потребують обслуговування, незважаючи на значне зменшення обсягу реалізованого тепла.
Кропивницький активно трансформує свою систему опалення. Нова модель передбачає установку модульних котелень, розташованих ближче до споживачів, а також використання труб меншого діаметра. Однак, наявність надлишкових потужностей, застарілих інфраструктур та часті відключення є наслідком змін, на які система не відреагувала своєчасно.
Черкаси демонструють альтернативний підхід: у період з 2008 по 2014 рік, завдяки фінансовій підтримці ЄБРР, місто реалізувало проект з встановлення індивідуальних теплових пунктів у 103 багатоквартирних будинках, модернізувало котельні та оновило 10,3 км тепломереж. Це сприяло зниженню споживання теплової енергії на 18%.
Це не свідчить про те, що відмінності можна з’ясувати тільки через якість управління — існує безліч факторів. Проте однакова довжина мереж зовсім не гарантує схожості в економічних показниках. Ключовим є те, наскільки потужності відповідають реальному попиту, а також які кроки були вжиті для оновлення системи.
Хто за що відповідає
В рамках тарифного регулювання існує триступенева система ухвалення рішень: державні органи встановлюють основні правила, міські адміністрації виконують функції як регуляторів, так і власників підприємств, а менеджери щодня приймають рішення щодо функціонування системи.
Для багатьох теплопостачальних компаній ключовим документом залишається постанова Кабінету Міністрів №869. Цей акт надає можливість враховувати в тарифах заплановані економічно обґрунтовані витрати та прибуток.
Витрати треба підтвердити, але підтверджена витрата не обов'язково мінімально можлива. Високі втрати, недозавантажені котельні чи завелике споживання електроенергії теж можуть потрапити в тариф. Тому НКРЕКП говорить про стимулююче регулювання: підприємству має бути вигідно економити, а не лише добре обґрунтовувати витрати.
Місто має можливість ставити запитання щодо окремих статей витрат та здійснювати порівняння підприємства з аналогічними системами. Якщо теплопостачальник є комунальним, то місто може впливати на його керівництво та інвестиції. Водночас тут можуть виникати конфлікти інтересів: місто виступає як власник, затверджує тарифи і також є джерелом бюджетної підтримки для підприємства. Сама по собі ця модель не є проблематичною. Справжня проблема виникає тоді, коли бюджетна допомога стає постійною альтернативою для ухвалення складних рішень.
А щоденна економіка стає відповідальністю менеджменту: яке обладнання слід придбати, яку котельню модернізувати в першу чергу, чи доцільно зберігати недозавантажене джерело, як правильно організувати ремонти, закупівлі, формування штату та залучення інвестицій.
У цьому контексті виникає суттєве розмежування: економічно обґрунтований тариф демонструє, які витрати можуть бути враховані в ціні, проте не дає відповіді на питання, чи є можливість знизити витрати на функціонування системи.
Мораторій затулив відмінність, проте не усунув її.
Мораторій на збільшення тарифів для населення у період війни заважає відображенню справжньої вартості тепла у платіжках. У Кропивницькому жителі сплачують 2005,60 грн за Гкал, хоча економічно обґрунтований тариф, затверджений у лютому 2026 року, становить 6924,64 грн за Гкал. У Хмельницькому тарифи складають 1480,92 грн за Гкал в порівнянні з обґрунтованими 2673,66 грн за Гкал.
Різниця нікуди не дівається. Вона відображається у боргах підприємств і потребі підтримувати їх з бюджету.
Наприклад, у Черкасах за економічно обґрунтованого тарифу близько 2,6-2,7 тис. грн/Гкал борг "Черкаситеплокомуненерго" перед "Нафтогаз Трейдинг" у 2026 році становив 213,4 млн грн, а невідшкодована різниця в тарифах - 368,9 млн грн.
У Кропивницькому, де розрахункова вартість тепла становить приблизно 6,9 тисячі гривень за гігакалорію, борг комунального підприємства "Теплоенергетик" за газ досягнув близько 900 мільйонів гривень. На 2026 рік місцева влада запланувала надати підприємству додаткові 250 мільйонів гривень у вигляді фінансової допомоги.
Це не обґрунтовує формулу "вищий тариф - більший борг". На фінансову ситуацію впливають також мораторій, поведінка споживачів у розрахунках, а також невиплачена різниця в тарифах. Однак ці фактори відображають масштаб проблеми: висока розрахункова собівартість може бути пов'язана з істотними боргами та підтримкою з боку бюджету.
Для міста це означає безпосередні витрати з бюджету. Кошти, що виділяються на підтримку теплопостачальних підприємств, не можуть бути використані для фінансування шкіл, громадського транспорту, укриттів чи інших інфраструктурних потреб. При цьому за ці витрати відповідають всі мешканці, незалежно від того, чи користуються вони централізованим опаленням. Також слід зазначити, що газ для населення (що становить більшість) продається за субсидованою ціною - 7,96 грн/м³ з ПДВ, хоча його реальна вартість коливається від 24 до 30 грн. Таким чином, неефективне споживання газу створює додатковий тягар на державний бюджет.
По завершенню мораторію ситуація може стати ще більш напруженою. Якщо просто перенести накопичену вартість на рахунки, найбільш дорогі системи швидше втратять своїх споживачів: обсяги продажу тепла зменшаться, вартість гігакалорії збільшиться, а стимули для відключення від системи зростуть.
Отже, соціальна підтримка повинна забезпечувати захист тим людям, які не здатні оплатити послуги, а не покривати витрати на конкретні методи опалення — для цього призначені житлові субсидії.
Які зміни потрібно внести?
Першим кроком є систематичне порівняння підприємств один з одним. Це має включати не лише тарифні показники, а також аналіз втрат, завантаження мереж і котелень, а також споживання газу та електроенергії на одиницю тепла. Важливо також оцінювати продуктивність праці та темпи модернізації. Якщо підприємство значно поступається в цих показниках аналогічним системам, необхідно не просто наводити пояснення, а розробити публічний план дій: які саме зміни будуть впроваджені, в які терміни і до яких конкретних результатів прагнуть.
По-друге, важливо перетворити економію на вигідний аспект для підприємства. Якщо компанія змогла зменшити витрати, оптимізувати свої виробничі потужності або знизити споживання електроенергії, частина отриманого ефекту повинна залишатися на розвиток нових інвестицій та заохочення працівників. Це дозволить утримувати кваліфіковані кадри. В іншому випадку простіше кожного разу пропонувати новий бюджет, аніж ризикувати та намагатися економити.
Третє - допустити конкуренцію там, де вона технічно можлива. Теплова мережа справді є природною монополією. Але це не означає, що виробляти тепло обов'язково має лише власник мережі. Якщо незалежний виробник зможе надійно подати дешевшу гігакалорію з когенерації, біомаси чи скидного тепла, система повинна мати можливість її прийняти.
Правова рамка для цього вже є: українське законодавство передбачає рівні права доступу теплогенеруючих організацій до ринку та обов'язок власників мереж забезпечувати доступ інших суб'єктів. Зміни 2025 року також зобов'язали транспортувальників публікувати умови приєднання та інформацію про елементи системи.
І, зрештою, необхідно визначати для керівників комунальних підприємств чіткі завдання: зменшення втрат ресурсів на одиницю теплової енергії, зниження аварійних випадків та недовантаження. Якщо підприємство протягом багатьох років залишається одним із найдорожчих у своїй категорії і не покращує своїх показників, це повинно стати підставою для управлінської оцінки.
За неефективність завжди хтось несе витрати — це можуть бути споживачі, які бачать це у своїх рахунках, підприємства, що накопичують борги, або ж громада, яка покриває ці витрати з бюджету. Тому після відновлення економічних тарифів недостатньо просто озвучити повну собівартість. Необхідно продемонструвати, які кроки були зроблені для її зниження.
Коли на горизонті з'являється новий "економічно виправданий" тариф, важливо запитати не лише "чому ми повинні платити так багато?", а й "які кроки були вжиті, щоб знизити наші витрати?".
#бюджет #Електрична енергія #Природний газ #Економіка #Уряд України #Інвестиції #Споживач #Місто #Хмельницький, Україна #Житомир #Теплова енергія #Центральне опалення #Місцевий бюджет #Собівартість #Європейський банк реконструкції та розвитку #Кропивницький #Черкаси #Система централізованого теплопостачання #Борг #Компаній #Зробити #Теплоцентраль #Національна комісія з державного регулювання енергетики та комунальних послуг #«Нафтогаз» #Грамокалорій
