Поняття "еліта" в Україні довгий час була, як ГМО. Нею називали тих, хто володів капіталом, контролював медіа, мав доступ до політичних рішень і погруз в корупційних схемах. Фактично йшлося не про еліту, як відповідальну групу, а про касту сибаритів у слабкій державі. Війна радикально все змінила. Вперше за багато десятиліть українське суспільство отримало реальний критерій відбору: не доступ до ресурсів, а участь у захисті країни та суспільства. І це не емоційний зсув, а тектонічний. Завжди після екзистенційних воєн держави формують нову правлячу та управлінську верству із військовим досвідом. Причина проста: війна - найжорсткіший механізм селекції, який одночасно перевіряє компетентність, психологічну стійкість, здатність до управління, готовність брати на себе відповідальність.
Війна, як фільтр
У мирний час еліти формуються переважно через економіку: накопичення капіталу, преміальну освіту, соціальні зв'язки, доступ до інформації. Але ці способи не перевіряють головного - здатності діяти в умовах ризику для самого існування держави, а також - якими є справжні внутрішні цінності людини. Війна ж створює унікальну ситуацію, коли рішення мають безпосередні наслідки у вигляді життя або смерті, а відповідальність не може бути делегована або схована. Реальні переконання і цінності оголюються і усім стає видно хто ти: "кіборг", який добровільно летить на ротацію в оточену Азовсталь чи колишня попса, яка з-за кордону "шкодує", що не в окопах. Саме тому значну частину елітного "сміття" перші вибухи війни здули за кордон. А те, що лишилось, практично зникло з публічного простору.
Соціологічні дослідження, проведені після масштабних конфліктів, виявляють подібні тенденції в різних країнах: ветерани стають найбільш активними учасниками процесу державотворення. Це пояснюється не лише їхнім моральним авторитетом. Війна формує особливий тип мислення, що акцентує увагу на досягненні результатів, зменшенні хаосу, усвідомленні реальної вартості ресурсів та нетерпимості до безвідповідальності.
Військові - це суперові організатори і управлінці. Хто, як не вони, на фронті з нічого роблять щось. Вони пройшли все - від побудови елементарної інфраструктури для виживання в окопі і до потужної логістики та систем, які тримають фронт і все, що біля нього. Крім того, військові - найбільш згуртована спільнота. Оскільки, всі у ній зіткнулись з одними і тими ж викликами, і несли однакові втрати. А тому, якщо управлінську систему держави освоять люди, які пройшли горнило фронту - то неможливо уявити "феодальну" гризню між ними за бюджетний пиріг чи якісь сфери впливу.
Український історичний випадок
Україна неодноразово намагалася сформувати власну еліту в умовах війни, і період з 1917 по 1921 рік є яскравим свідченням цього. Хоча Українська Народна Республіка могла похвалитися наявністю інтелектуальної еліти, до якої входили публіцисти, історики, юристи та соціалісти-теоретики, справжня державна потужність формувалася через військові організації. Постаті, такі як Симон Петлюра, Євген Коновалець, Юрій Тютюнник та Михайло Омелянович-Павленко, виконували не лише ролі командирів. Вони також брали на себе обов'язки міністрів оборони, дипломатів і кризових менеджерів. Таким чином, українська держава існувала настільки, наскільки була сильною її армія.
Проблема полягала в тому, що військова еліта не встигла перетворитися на стабільну політичну та управлінську верству. В результаті після поразки УНР ця еліта або загинула, або емігрувала, або була фізично знищена.
УПА, як приклад еліти без держави
В минулому столітті найціліснішою українською елітою фактично стала УПА. Це була структура, яка поєднувала військову, політичну, адміністративну та освітню функції. Командири УПА не лише воювали, але й:
створювали таємні навчальні заклади
* розробляли механізм фінансування
* надавали підтримку медичному персоналу
* осуществляли агитацию
Роман Шухевич уособлює собою яскравий приклад такої еліти. Він поєднував у собі роль стратега, організатора, символу та практичного лідера. Ця еліта, хоч і позбавлена ресурсів, проявила неймовірну відданість та дисципліну.
Український історик Іван Сварник, який наразі є директором Львівської обласної наукової бібліотеки нагадав, що саме завдяки військовим перша українська держава отримала свою незалежність: "Військові завжди були на передньому краю у вирішальних моментах для країни. Вони справляли величезний вплив на політичне життя. Я нагадаю, що 4-й Універсал, тобто оголошення незалежності УНР було ухвалено Центральною радою виключно під тиском військових. Тоді військовий з'їзд висунув вимогу до Центральної ради - негайно проголосувати за незалежність", - зазначив Сварник.
Окремо слід наголосити на ролі військових навчальних закладів у формуванні нової української еліти. "Цвіт нації" не зростає лише в окопах. Війна є каталізатором і перевіркою, але інституційна еліта формується там, де є системна підготовка, дисципліна, стратегічне мислення та культивування відповідальності з юного віку.
Стратегічну роль у формуванні еліти відіграють ті середовища, де зливаються академічна освіта, військова підготовка, історична свідомість і культура служіння. Список таких закладів не є надто великим і включає київські військові ліцеї імені Івана Богуна, Ліцей №23 "Кадетський корпус", львівський ліцей імені Героїв Крут, Одеський морський ліцей та інші.
Військово-патріотичне виховання є тим, що суттєво відрізняє військові ліцеї від звичайних навчальних закладів. Це надзвичайно важливий аспект: держава не може покладатися лише на героїзм у часи війни. Їй необхідні офіцери, управлінці, аналітики та дипломати, які мають внутрішній кодекс честі та розуміють цінність держави як цілісної системи. Саме в таких ліцеях формується усвідомлення того, що служіння – це не романтика, а серйозна професія з відповідальністю. Історично усі успішні країни вкладали ресурси в подібні інституції: від прусських кадетських корпусів XVIII століття до сучасних ізраїльських військових навчальних закладів, - наголошує директор Київського Ліцею №23 "Кадетський корпус" Наталія Головіхіна.
Не ми початок, не ми завершення...
Сполучені Штати Америки в період після завершення Другої світової війни.
Після 1945 року американська політична еліта майже повністю складалася з ветеранів. Президент Дуайт Ейзенхауер був верховним командувачем союзних військ у Європі. Джон Кеннеді - офіцером ВМС. Більшість сенаторів і губернаторів мали військовий досвід. Ці люди створювали систему міжнародних союзів, ядерного стримування, економічного зростання. Вони мислили категоріями стратегічної безпеки, а не лише економічної вигоди. Саме це дозволило США уникнути ізоляціонізму і стати глобальним лідером.
Ізраїль можна описати як країну, яка має багатий історичний та культурний спадок.
Ізраїль можна описати як країну, яка має багатий історичний та культурний спадок.ський випадок є ще більш показовим. Майже всі прем'єр-міністри Ізраїлю мали військове минуле: Давид Бен-Гуріон, Іцхак Рабін, Аріель Шарон, Ехуд Барак. Армія в Ізраїлі стала головним соціальним ліфтом і водночас головним механізмом формування політичної еліти. Причина проста: держава існує в умовах постійної загрози, тому управлінська компетентність напряму пов'язана з військовою спроможністю.
Французька республіка
Шарль де Голль - класичний приклад військової еліти, яка відновила державу після національного приниження. Саме люди з руху Опору сформували нову адміністрацію Франції, реформували армію, створили сучасну конституцію.
Чому олігархічна еліта в Україні померла назавжди?
Олігархічна еліта, яка існувала в Україні до війни, не відповідала класичному визначенню еліти. Бо:
По суті, це була спільнота гедоністичних паразитів, що експлуатувала слабкості держави для забезпечення свого розкішного способу життя. Однак в умовах війни така схема виявилася непрацюючою: капітал швидко виводиться, активи зникають, а реальні ризики лягають не на бізнесменів, а на суспільство в цілому.
Нова еліта виникатиме не завдяки деклараціям, а через реальні соціальні дії. Вже зараз ветерани стають:
Їхня перевага в тому, що вони не сприймають державу, як абстракцію чи тимчасове джерело для накопичення особистого ресурсу. Для них держава - це система виживання себе, сім'ї, сусідів, друзів..., а не спосіб збагачення. Врешті-решт, еліта будь-якої країни - це не соціальний статус, а функція. Вона виникає там, де є відповідальність за існування спільноти. В українських умовах таку відповідальність взяли на себе військові. І хоча усі вони добряче втомились від пережитого, їм все одно доведеться увійти в управлінську і політичну еліту і закріпитись там. Бо інакше туди повернуться ті, хто там вже був і наразі причаївся в очікуванні сприятливих умов.
Історик Іван Сварник каже - як тільки закінчаться бойові дії і чимало військових буде демобілізовано, найактивніші з них обов'язково підуть в політику.
"Щодо цього в мене немає ніякого сумніву. І це дуже добре. Бо досвід минулих років показав, що до тієї ж Верховної ради потрапляло дуже багато випадкових людей. Вони не мали ніякого досвіду: ні управлінського, ні політичного. І діяли відповідно. Військові, які їх замінять теж не матимуть політичних управлінських навичок, але вони їх набудуть. Проте військові - це люди з іншими цінностями. І це головне", - вважає Сварник.
Крім того, на відміну від угруповань агресора, які поглинули андеграунд, що прагнув до легких грошей і можливостей для мародерства, Збройні Сили України стали центром для висококваліфікованих спеціалістів з різних галузей – від вчителів і науковців до митців, юристів, економістів і фінансистів. Це поєднання величезного досвіду з формуванням стійкості на полі бою, кмітливістю виживання, винахідливістю та незламним духом.
А тому Україна отримає не просто нові обличчя, а новий тип еліти - не олігархічний, не декоративний, не корупційний, а військово-громадянський. Еліту, яка розуміє ціну рішень не з економічних звітів, а з досвіду втрат. Історія показує: держави відновлюють не ті, хто вміє заробляти на слабкості системи, а ті, хто вижив у момент, коли система могла зникнути взагалі. Саме такі люди і стають справжньою елітою - не за формою, а за суттю.
#Європа #Україна #Київ #Українська Народна Республіка #Логістика #Збройні сили України #Корупція #Львів #Українська мова #Ізраїль #Суспільство #Еміграція #Дипломат #Юрист #Франція #Еліта #Джон Ф. Кеннеді #Мирний час #Олігархія #Ліцей #Симон Петлюра #Роман Шухевич #Українська повстанська армія #Шарль де Голль #Селекція #Оборонна бойова позиція #Дуайт Д. Ейзенхауер #Давид Бен-Гуріон #Капітал (економіка) #Центральна Рада #Держава (політика) #Америка #Моральність #Касти #Кадетський корпус #Політична еліта #Михайло Омелянович-Павленко #Універсальний (закон) #Євген Коновалець #Феодалізм #Іван Богун #Аріель Шарон #Пруссія #Іцхак Рабін #Ехуд Барак
