Понятие "элита" в Украине долгое время было, как ГМО. Ею называли тех, кто владел капиталом, контролировал медиа, имел доступ к политическим решениям и погряз в коррупционных схемах. Фактически речь шла не об элите, как ответственной группе, а о касте сибаритов в слабом государстве. Война радикально все изменила. Впервые за многие десятилетия украинское общество получило реальный критерий отбора: не доступ к ресурсам, а участие в защите страны и общества. И это не эмоциональный сдвиг, а тектонический. Всегда после экзистенциальных войн государства формируют новый правящий и управленческий слой с военным опытом. Причина проста: война - самый жесткий механизм селекции, который одновременно проверяет компетентность, психологическую устойчивость, способность к управлению, готовность брать на себя ответственность.
Далее текст на языке оригинала.
Війна, як фільтр
У мирний час еліти формуються переважно через економіку: накопичення капіталу, преміальну освіту, соціальні зв'язки, доступ до інформації. Але ці способи не перевіряють головного - здатності діяти в умовах ризику для самого існування держави, а також - якими є справжні внутрішні цінності людини. Війна ж створює унікальну ситуацію, коли рішення мають безпосередні наслідки у вигляді життя або смерті, а відповідальність не може бути делегована або схована. Реальні переконання і цінності оголюються і усім стає видно хто ти: "кіборг", який добровільно летить на ротацію в оточену Азовсталь чи колишня попса, яка з-за кордону "шкодує", що не в окопах. Саме тому значну частину елітного "сміття" перші вибухи війни здули за кордон. А те, що лишилось, практично зникло з публічного простору.
Соціологічні дослідження, проведені після масштабних конфліктів, виявляють схожі тенденції в різних країнах: ветерани стають однією з найактивніших груп у процесах державотворення. Це зумовлено не тільки їхнім моральним авторитетом. Війна формує особливий стиль мислення, що включає акцент на досягнення результатів, зменшення хаосу, усвідомлення реальної цінності ресурсів та нетерпимість до безвідповідальності.
Військові – це чудові організатори та управлінці. Хто, як не вони, здатні на фронті створювати щось із нічого? Їхній досвід охоплює все: від побудови базових умов для виживання в окопах до складних логістичних систем, що забезпечують стабільність на лінії фронту та за її межами. Крім того, військові утворюють найміцніше братство, адже всі вони зіштовхнулися з подібними викликами та зазнали однакових втрат. Тому, якщо люди, які пройшли через випробування фронту, займатимуться управлінською системою держави, можна не боятися "феодальних" суперечок за бюджетні кошти чи вплив у різних сферах.
Український історичний прецедент
Україна вже не раз намагалася створити власну еліту в умовах війни. Період 1917-1921 років - ключовий приклад. Формально УНР мала інтелектуальну еліту: публіцисти, історики, юристи, соціалісти-теоретики. Але реальна державна спроможність формувалася через військові структури. Симон Петлюра, Євген Коновалець, Юрій Тютюнник, Михайло Омелянович-Павленко були не просто командирами. Вони одночасно виконували функції міністрів оборони, дипломатів, кризових менеджерів. Фактично українська держава тоді існувала настільки, наскільки існувала її армія.
Суть проблеми полягала в тому, що військове командування не встигло сформувати стабільний політичний та управлінський клас. Внаслідок поразки Української Народної Республіки ця еліта або загинула, або змушена була виїхати за кордон, або була фізично знищена.
УПА — це яскравий приклад елітної формації без власної державності.
У XX столітті найвпливовішою українською елітою стала Українська повстанська армія (УПА). Ця організація виконувала багато функцій, об'єднуючи військову, політичну, адміністративну та освітню сфери. Командири УПА не лише брали участь у бойових діях, але також:
* створювали таємні навчальні заклади
* створювали систему фінансування
* підтримували медичну службу
* проводили агитацию
Роман Шухевич втілює собою яскравий образ еліти. Він виступав як стратег, організатор, символ і практичний лідер. Ця еліта, хоча й була обмежена в ресурсах, характеризувалася винятковою самопожертвою та дисципліною.
Український історик Іван Сварник, який наразі є директором Львівської обласної наукової бібліотеки нагадав, що саме завдяки військовим перша українська держава отримала свою незалежність: "Військові завжди були на передньому краю у вирішальних моментах для країни. Вони справляли величезний вплив на політичне життя. Я нагадаю, що 4-й Універсал, тобто оголошення незалежності УНР було ухвалено Центральною радою виключно під тиском військових. Тоді військовий з'їзд висунув вимогу до Центральної ради - негайно проголосувати за незалежність", - зазначив Сварник.
Окремо слід наголосити на ролі військових навчальних закладів у формуванні нової української еліти. "Цвіт нації" не зростає лише в окопах. Війна є каталізатором і перевіркою, але інституційна еліта формується там, де є системна підготовка, дисципліна, стратегічне мислення та культивування відповідальності з юного віку.
А тому стратегічну елітотворчу функцію відіграють середовища, в яких поєднуються академічна освіта, військова підготовка, історична пам'ять і культура служіння. Перелік не такий і великий - київські військові Ліцеї імені Івана Богуна, Ліцей №23 "Кадетський корпус", львівський Ліцей імені Героїв Крут, Одеський морський ліцей тощо.
"Військово-патріотичне виховання - це те, що відрізняє військові ліцеї від традиційної школи. Це принципово важливо: держава не може спиратися лише на героїзм воєнного часу. Їй потрібні офіцери, управлінці, аналітики, дипломати з внутрішнім кодексом честі та розумінням цінності держави, як системи. Саме у таких ліцеях формується раннє усвідомлення того, що служіння - це не романтика, а професія і відповідальність. Історично всі успішні держави інвестували в такі інституції: від прусських кадетських корпусів XVIII століття до сучасних ізраїльських військових шкіл", - вважає директор Київського Ліцею №23 "Кадетський корпус" Наталія Головіхіна.
Не ми перші, не ми останні...
Сполучені Штати Америки після завершення Другої світової війни
Після Другої світової війни американська політична еліта переважно складалася з колишніх військових. Президент Дуайт Ейзенхауер, який раніше обіймав посаду верховного командувача союзних сил у Європі, та Джон Кеннеді, який служив офіцером ВМС, є яскравими прикладами цього явища. Багато сенаторів і губернаторів також мали досвід служби у збройних силах. Ці особи формували нову архітектуру міжнародних альянсів, ядерного стримування та економічного розвитку. Вони керувалися концепціями стратегічної безпеки, а не лише економічними інтересами. Завдяки цьому Сполучені Штати змогли уникнути ізоляціонізму і закріпити за собою позиції глобального лідера.
Ізраїль
Ізраїльський приклад є особливо показовим. Практично всі прем'єри цієї країни мали досвід служби в армії: від Давида Бен-Гуріона до Іцхака Рабіна, Аріеля Шарона та Ехуда Барака. Військова служба в Ізраїлі стала не лише важливим соціальним ліфтом, а й основним інструментом формування політичної еліти. Це пояснюється просто: оскільки країна постійно стикається з загрозами, управлінські навички мають бути тісно пов'язані з військовою підготовкою.
Французька держава
Шарль де Голль є яскравим прикладом військового лідера, який допоміг відновити країну після національної кризи. Саме представники Руху Опору стали основою нової французької адміністрації, провели реформи в армії та розробили сучасну конституцію.
Що призвело до остаточної загибелі олігархічної еліти в Україні?
Олігархічна еліта України, що діяла до початку війни, не відповідала традиційним критеріям еліти. Це пояснюється тим, що:
Фактично це була група гедоністичних паразитів, яка використовувала слабкість держави, як джерело для свого розкішного життя. В умовах війни така модель виявилась нежиттєздатною: капітал легко вивозиться, активи зникають, а реальний ризик несуть не власники, а суспільство.
Нова еліта виникатиме не завдяки словами на папері, а через реальні соціальні дії. Вже тепер ветерани стають:
Їхня перевага полягає в тому, що вони не розглядають державу як щось абстрактне або тимчасове, що слугує лише для накопичення особистих ресурсів. Для них держава є системою, що забезпечує виживання їх самих, їхніх родин, сусідів, друзів та інших, а не засобом для збагачення. В кінцевому підсумку, еліта будь-якої нації не є лише соціальним статусом, а виконує певну функцію. Вона виникає там, де існує відповідальність за благополуччя спільноти. В Україні цю відповідальність на себе взяли військові. І хоча вони втомилися від пережитих труднощів, їм все ж потрібно зайняти місце в управлінській та політичній еліті, щоб утвердитися там. Інакше ж до влади повернуться ті, хто вже мав її і тепер чекає на сприятливі умови для повернення.
Історик Іван Сварник каже - як тільки закінчаться бойові дії і чимало військових буде демобілізовано, найактивніші з них обов'язково підуть в політику.
"Щодо цього в мене немає ніякого сумніву. І це дуже добре. Бо досвід минулих років показав, що до тієї ж Верховної ради потрапляло дуже багато випадкових людей. Вони не мали ніякого досвіду: ні управлінського, ні політичного. І діяли відповідно. Військові, які їх замінять теж не матимуть політичних управлінських навичок, але вони їх набудуть. Проте військові - це люди з іншими цінностями. І це головне", - вважає Сварник.
Крім того, на відміну від угруповань країни-агресора, які поглинули в себе андеграунд, що піддався спокусі грошей і можливості мародерства, Збройні Сили України стали центром для висококваліфікованих спеціалістів з різних галузей - вчителів, науковців, митців, юристів, економістів, фінансистів та інших. Це величезний досвід, який поєднується зі стійкістю на полі бою, кмітливістю у виживанні, винахідливістю та незламним духом.
Отже, Україна отримає не просто нові обличчя, а й принципово новий тип еліти - не олігархічної, не декоративної, не корупційної, а військово-громадянської. Це буде еліта, яка усвідомлює цінність рішень не лише через призму економічних звітів, а з огляду на досвід втрат. Історія свідчить: відновлюють держави не ті, хто вміє користуватися слабкостями системи, а ті, хто пережив моменти, коли система могла зникнути назавжди. Саме такі особистості стають справжньою елітою - не за зовнішніми ознаками, а за своєю суттю.
#пропаганда #Європа #Економіка #Україна #Київ #Українська Народна Республіка #Логістика #Соціологія #Збройні сили України #Інфраструктура #Львів #Українська мова #Ізраїль #Еміграція #Дипломат #Юрист #Франція #Історія #Еліта #Джон Ф. Кеннеді #Мирний час #Олігархія #Ліцей #Симон Петлюра #Роман Шухевич #Українська повстанська армія #Шарль де Голль #Оборонна бойова позиція #Дуайт Д. Ейзенхауер #Давид Бен-Гуріон #Бібліотека #Капітал (економіка) #Центральна Рада #Держава (політика) #Америка #Моральність #Кадетський корпус #Михайло Омелянович-Павленко #Євген Коновалець #Феодалізм #Іван Богун #Аріель Шарон #Пруссія #Іцхак Рабін #Ехуд Барак #Юрій Тютюник
