План санкцій на 2025 рік: які заходи може вжити Європейський Союз для посилення тиску на Росію.

Чи є ефективними санкції ЄС проти Росії? А якщо так, то коли їхній вплив буде помітний "неозброєним оком"?

Відповіді на ці запитання знайти непросто - європейська санкційна політика є однією з тих тем, про які дуже складно скласти думку.

Найголовніше, що поряд із безпрецедентними санкціями та скороченням торгівлі з агресором спостерігаємо спроби балансувати на двох фронтах. Європейський Союз намагається одночасно посилити тиск на Росію і продовжувати імпорт енергії з неї, а також дозволяти її культурні заходи.

Отже, неможливо ігнорувати досягнення європейських санкцій, так само як і не звертати увагу на явні труднощі.

Тому важливо детальніше вивчити, якою була санкційна політика ЄС у 2024 році, а також розглянути, які зміни потрібно внести у 2025-му.

За минулий рік Євросоюз ухвалив три пакети санкцій: у лютому, червні та грудні.

Всього під обмеження потрапили 229 осіб, 165 підприємств та 79 танкерів "тіньового" флоту Росії. Окрім цього, введено ряд суттєвих заборон:

- блокування "російського SWIFT";

- існують обмеження на фінансування європейських НУО з території Російської Федерації;

- клаузула "не для Росії" в угодах на експортні постачання;

- санкції проти російської пропаганди, включно з призупиненням мовлення "РИА Новости".

Ключовими подіями стали старт санкцій проти танкерів, а також, хоч і з затримкою, усвідомлення загроз, пов'язаних із пропагандою та дезінформацією.

Крім того, варто зазначити, що більшість європейських санкцій успішно проходять судові перевірки.

Але чи цього достатньо?

Агресія триває, економіка РФ продовжує працювати, Росія напряму втручається у вибори в ЄС…

Які проблеми існують із санкціями ЄС? І які термінові зміни потрібно впровадити?

Спробуємо розглянути, які основні аспекти викликають критику щодо санкційної політики Європейського Союзу.

1. Зріджений газ природного походження (ЗГП): збільшення обсягів постачання з Росії.

Європа відмовилась від російських трубопровідних енергоносіїв - це великий крок. Але імпорт російського ЗПГ досяг рекорду: 16,5 млн тонн у 2024 році, що більше, ніж торік. Частка російського ЗПГ у морських постачаннях газу зросла до 20%.

Таке збільшення імпорту виглядає як поступка власним переконанням. Мета на 2025 рік полягає у забороні імпорту (не перевалки) зрідженого газу.

2. Європейські елементи та виробничі засоби все ще використовуються в російському військово-промисловому комплексі.

Російська військова промисловість і далі використовує обладнання з Європи.

ПАТ "ОДК - Уфимське моторобудівне виробниче об'єднання" готує комплектуючі для військової авіації на верстатах з Німеччини (виробник KNUTH Werkzeugmaschinen, виробник Trumpf, виробник Walter Maschinenbau, виробник Hermle).

АТ "Державний науково-дослідний інститут імені В.В. Бахрієва" виробляє бойові частини для крилатих та балістичних ракет на верстатах з Чеської Республіки (виробник TAJMAC-ZPS) і Словаччини (виробник TRENS SK).

АТ "Центральний науково-дослідний інститут автоматики та гідравліки" займається виготовленням ракет "Іскандер-М" та Х-101, використовуючи верстати швейцарського виробництва компанії Agie Charmilles (GF Machining Solutions), у декількох випадках.

Шведська компанія SKF налагодила партнерство з китайським виробником верстатів Neway CNC Equipment Suzhou Co. Ltd, що постачає своє обладнання з числовим програмним управлінням до Росії.

Усі ці поставки продовжуються і надалі, незважаючи на проведення розслідувань та дипломатичних ініціатив, зокрема з боку спеціального посланника ЄС з питань санкцій.

3. Метали: чому не наша країна?

Росія продовжує постачати метали до країн Європейського Союзу на мільярдні суми. Зокрема, компанія НЛМК відправляє напівфабрикати для металургійної промисловості, одночасно підтримуючи російський військово-промисловий комплекс електротехнічною сталлю.

Європейські країни мали б можливість компенсувати ці постачання українськими металами, проте затягнуті перехідні етапи та винятки дають Росії шанс залишатися на ринку.

4. Компанії, що належать російським олігархам, забезпечують російський військово-промисловий комплекс, в той час як вони самі продовжують накопичувати багатство.

Компанія Eurochem, яку заснував олігарх Андрій Мельниченко, постачає хімічні речовини для заводу "Свердлов". Цей завод, розташований у Дзержинську, є провідним виробником вибухових матеріалів HMX та RDX, що знаходять застосування в артилерійських системах і ракетних технологіях.

Компанія "Уралхім", що належить Дмитру Мазепіну, поставила 27 тисяч тонн аміачної селітри та 6 тисяч тонн азотної кислоти. Ці компоненти застосовуються для виготовлення вибухівки Amatol. Середньоуральський мідеплавильний завод (SUMZ), пов'язаний з Іскандером Махмудовим, забезпечує олеум для виробництв пороху в містах Тамбов, Казань і Перм.

При цьому європейські активи цих підсанкційних росіян спокійно працюють, роблячи олігархів багатшими й допомагаючи російській агресії.

Одна з причин полягає в тому, що обмеження виявилося простим для обходу: достатньо було зменшити свою частку до менш ніж 50%.

Що може вже найближчим часом змінити ЄС? Ось чотири ключові поради.

1. Запроваджувати часті оновлення та доповнення до санкційних списків незалежно від масштабних політичних угод. Це надасть можливість оперативно реагувати на зміни та зменшити залежність від одностайності у прийнятті рішень (або їх відсутності).

2. Рішуче використовувати міжнародне право на свою користь - наприклад, як контрзаходи проти тіньового флоту.

3. Заснувати єдиний контрольний орган з питань санкцій в Європейському Союзі, подібний до OFAC у Сполучених Штатах. Це дозволить здійснювати централізований нагляд, управління та узгодження санкційної політики на рівні ЄС. Про цю ініціативу вже висловилися кілька впливових представників ЄС.

4. Перехід від обмежень до абсолютного ембарго. Уникнення санкцій перетворилося на значний міжнародний бізнес, повністю зупинити який вкрай складно.

Можливо, настав час змінити підхід з моделі "експортні обмеження" на модель "загальне ембарго з певними винятками".

Тільки повна економічна ізоляція в тривалій перспективі може стати ефективним засобом боротьби з Росією.

Санкції повинні трансформуватися з простого засобу тиску на політику Росії в ефективний інструмент, оскільки за правління Путіна жодних змін не відбудеться.

Навпаки, Росія використовує все на свою користь: як танкери, що руйнують транспортні маршрути, так і політичних лідерів, які готові віддати частину територій.

Санкційна політика - це війна, яку не ми почали, але ми можемо - і повинні - її закінчити. Зрештою, економіка ЄС вдесятеро більша за російську.

Просто час вже припинити намагатися всидіти на двох стільцях - і зробити декілька фінальних санкційних кроків.