Російська економіка переживає стагнацію, проте не зазнає падіння. Згідно з оцінками фахівців, Кремль має можливість утримувати поточний рівень військових дій ще принаймні два роки. Що ж зрештою може зруйнувати економічну стабільність противника?
Прогнози про швидке руйнування російської економіки під впливом західних санкцій та великих військових витрат, які звучали під час конфлікту, досі не виправдалися. Росія змогла уникнути не лише стагфляції, але й рецесії. Її модель двошвидкісної економіки - військова та цивільна - хоча й почала уповільнюватися, все ще продовжує функціонувати.
Останні оцінки українських економістів невтішні: Кремль зможе підтримувати нинішній темп війни щонайменше протягом двох років навіть за нижчих нафтових цін. Чому ВВП Росії все ще зростає і чи можна підштовхнути її економіку до колапсу?
З обмеженнями, проте без економічного спаду.
На початку великої війни очікування від санкцій США та ЄС проти Російської Федерації критично завищувалися. Тому багато хто здивувався, коли десятки пакетів "пекельних" санкцій не спровокували фінансової та економічної кризи в РФ.
"У сфері політичної комунікації санкційні пакети часто характеризують як безпрецедентно потужні. Проте, при детальному розгляді остаточних умов, можна виявити наявність перехідних періодів або винятків, які значно зменшують їх потенційний вплив", - зазначає керівниця Хабу санкційної експертизи KSE Institute Юлія Павицька.
Незважаючи на залежність Кремля від міжнародних відносин та невдачі його політики імпортозаміщення, санкції не спрацювали так, як це планувалося на заході. Москва знайшла способи їх обійти, використовуючи паралельний імпорт технологій та устаткування через інші країни, а також користуючись безперешкодним доступом до "найбільшої фабрики" та найзначнішого споживача ресурсів - Китаю.
"Навіть в умовах санкцій Росія змогла зберегти значну частину доходів від експорту енергоресурсів, переорієнтувавши постачання на Китай, Індію та інші країни Азії", - зазначає Тетяна Богдан, директорка з наукової роботи Growford Institute.
Завищені очікування економічного краху РФ формували й недовіра до її офіційної статистики та сподівання на те, що насправді там все набагато гірше. Це виявилося видаванням бажаного за дійсне.
Хоча Росія швидко позбавила Іран титулу "найбільш санкціонованої країни на планеті", у перший рік великої війни її валовий внутрішній продукт зменшився лише на 1,4%. Величезні бюджетні витрати та кредити активізували не лише військовий сектор, але й цивільні галузі. Внаслідок цього, у 2023-2024 роках економіка РФ зросла на 9,2%.
Втім, у 2025 році імпульс зник - темпи зростання впали до 1%, а цього року очікувалося 0,4%. Проте через високі ціни на нафту МВФ у липні покращив прогноз зростання російської економіки до 1,1%, що виключає рецесію цього року. "Скоріш за все, російська економіка буде знаходитися на межі стагнації, проте наразі ми не бачимо передумов для швидкого переходу до рецесії", - додає Павицька.
Від початку великої війни в Росії спостерігалося зростання ВВП, яке базувалося на фіскальному та кредитному стимулюванні. З прогнозованих видатків у 42,9 трлн рублів на 2025 рік, понад 16 трлн рублів йдуть на військові витрати, відповідно до оцінок Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру.
У січні-березні 2026 року частка військових видатків досягла рекордних 65% доходів бюджету. Причому саме їхнє збільшення провокує зростання дефіциту - до війни бюджет був профіцитним.
У ситуації, коли іноземний капітал покидає країну, а фінансові санкції стають все жорсткішими, Центральний банк РФ відіграв ключову роль у формуванні військової економіки для уряду, а також у її підготовці до тривалої війни. "Дії Центрального банку РФ забезпечили функціонування економіки в двох аспектах: військовому та цивільному, що дало можливість економіці адаптуватися до умов війни", - зазначає Михайло Джус, керівник відділу грошових ринків Growford Institute.
Фінансові установи отримали обов'язок надавати пільгові кредити підприємствам військово-промислового комплексу, але насправді вони також почали кредитувати й цивільні сектори, які мали відношення до військових потреб. Це призвело до майже двократного зростання кредитування бізнесу — з 50 трильйонів рублів у 2021 році до 88 трильйонів рублів у серпні 2026 року. Навіть коли підтримка цивільного сектора практично зупинилася, банки продовжували фінансувати "військову інфраструктуру".
Богдан вважає, що з поступовим вичерпанням вільних виробничих потужностей почала проявлятися проблема нестачі робочої сили та технологічної відсталості економіки. У результаті ефекти воєнного кейнсіанства також вичерпалися, і економіка опинилася в стадії стагнації.
Темпи зростання промислового виробництва знизились з 5,6% у 2024 році до 1,1% у 2025 році, а в період з січня по липень 2026 року становили лише 0,1%. Основним чинником цього приросту стало виробництво озброєння та військової техніки. Проте, як свідчать дані Growford, темпи зростання оборонно-промислового комплексу, який вважається "основою економіки РФ", зменшились з 20% до 3-6% протягом зазначеного періоду.
Цивільні сектори економіки, зокрема нафтопереробна промисловість, металургія, виробництво будматеріалів, машинобудування, хімічна промисловість, а також будівництво, транспорт і оптова торгівля, вже відчувають падіння.
Російські інвестиції в "мінусі" п'ять кварталів поспіль, а за січень-червень 2026 року вони скоротились на 9,9%. "Падіння інвестиційної активності є індикатором серйозних проблем в економіці агресора, які сигналізують про погіршення очікувань бізнесу і високу ймовірність входу економіки у рецесію", - вважає Богдан.
У першому кварталі 2026 року валовий внутрішній продукт Росії зменшився на 0,2%, що стало першим зниженням за останні три роки. Проте в другому кварталі, завдяки несподівано високим цінам на нафту, економіка показала зростання на 1,3%. Оскільки технічна рецесія визначається як два підрядні квартали зниження ВВП, Росії вдалося уникнути цього сценарію.
Нафтова галузь підтримує державні фінанси.
Паливно-енергетичні ресурси становлять основну частину російського експорту, тому зміни в доходах від нафтогазового сектору федерального бюджету слугують показником серйозності економічних викликів у Росії.
Growford характеризує російську економіку як "досить гнучку" завдяки великим доходам від експорту енергоресурсів та співпраці з Китаєм, Індією, а також державами Близького Сходу та Центральної Азії. Незважаючи на санкції, у 2025 році Росія отримала від експорту нафти та нафтопродуктів лише на 13,8% менше фінансів, ніж до початку великої війни.
У період з листопада 2025 року по лютий 2026 року доходи від реалізації нафти та нафтопродуктів знизилися до 9,8-11 мільярдів доларів щомісячно. Це призвело до 45%-го падіння нафтогазових надходжень до бюджету в першому кварталі, зокрема внаслідок санкцій проти компаній "Роснєфть" і "Лукойл". Однак конфлікт між США та Іраном сприяв зростанню цін на нафту, що, в свою чергу, підвищило експортні доходи Росії. Експерти оцінюють, що зміна ціни на нафту Urals на 10 доларів за барель може вплинути на доходи бюджету РФ на 1-1,5% від ВВП щорічно.
"З квітня по серпень Росія отримала ще 42,3 мільярда доларів експортних доходів від продажу сирої нафти та нафтопродуктів", - зазначила Павицька.
Додаткові фінансові надходження не змогли компенсувати збитки, зазнані на початку року: з січня по серпень прибутки від нафтогазового сектора виявилися на 17% нижчими, ніж в аналогічному періоді минулого року. "Однак, завдяки ціновому зростанню, вони отримують певну можливість для покриття дефіциту", – зазначає Павицька. За серпневою оцінкою KSE, у 2026 році експортні доходи від нафти можуть збільшитися на 24 млрд доларів.
З роками значення нафтогазових доходів для РФ знизилося, і зараз на них припадає лише 28% бюджету. "Існує стереотипне уявлення, що федеральний бюджет суттєво залежить від нафтогазових експортних доходів. З їх падінням влада намагається покривати зростаючі військові видатки за рахунок податків на споживання і доходи платників", - каже експерт Growford Institute Костянтин Швабій.
В умовах війни Російська Федерація ввела нову прогресивну шкалу оподаткування доходів фізичних осіб та підвищила ставку податку на прибуток. В результаті, до кінця 2025 року податки на споживання та доходи становили 46% від загальних бюджетних надходжень, що є значним зростанням у порівнянні з 30% у 2021 році.
На цьому збільшення фіскального тиску не зупинилося. У 2026 році ПДВ підвищили на 2 в.п. - до 22%. Таким чином росіяни сплатять додатково 1,2-1,4 трлн рублів.
Проте цього все ще недостатньо для покриття витрат на війну, внаслідок чого дефіцит федерального бюджету невпинно зростає. У минулому році він досяг небувалого рівня — 5,6 трлн рублів, що становить 2,6% від ВВП. За перші шість місяців цього року, дефіцит вже перевищив 5,7 трлн рублів (74 млрд доларів США або 2,7% ВВП).
Одна з причин - надходження за січень-серпень на 1 трлн рублів (-16,7%) поступаються показнику за січень-серпень 2025 року. "Це приблизно один місяць війни. До кінця року дефіцит становитиме 7-7,5 трильйона рублів, що відповідає 3-3,5% ВВП", - очікує Швабій.
Кремль вирішив адаптуватися до цих викликів більш гнучко. "Росія дозволила коригувати витрати та дефіцит без необхідності змінювати бюджетний закон. Міністерство фінансів отримало більше можливостей для маневру", - зазначає Павицька.
Як Росія покриває свій бюджетний дефіцит.
Перед початком великої війни бюджет Російської Федерації мав профіцит, а доходи від нафти збиралися у Фонді національного добробуту (ФНБ). Однак після лютого 2022 року агресор почав використовувати активи цього фонду, які становили 10% ВВП, для покриття бюджетного дефіциту. Наразі їх частка зменшилася до 5,6% ВВП.
На даний момент Фонд національного добробуту (ФНД) має 13,2 трлн рублів, проте ліквідні активи, такі як іноземна валюта і золото, становлять лише 4 трлн рублів. "У попередні роки Росія активно витрачала ліквідну частину фонду для покриття бюджетних дефіцитів. Зараз ці кошти зберігаються і не використовуються. Можливо, досягнуто критичного рівня ліквідних активів, нижче якого не бажають опускатися", - коментує Павицька.
А як щодо золотовалютних резервів? Інформація про їх реалізацію зазвичай сприймається як вказівка на серйозні фінансові труднощі Кремля, проте з початку року продані 56 тонн становлять лише 2,4% від загальної кількості золотих запасів.
Протягом періоду з 2014 по 2021 рік Росія більше ніж удвічі збільшила свої золоті резерви, які на сьогоднішній день становлять 73 мільйони тройських унцій. У період з 2022 по 2026 роки ціна на золото піднялася з 1800 до понад 4400 доларів за унцію, що призвело до переоцінки резервів Центрального банку Росії, підвищивши їхню вартість до 333,5 мільярда доларів. Для кращого уявлення, на Заході близько 300 мільярдів доларів активів Центрального банку вважаються замороженими.
Якщо виключити заморожені активи та монетарне золото з міжнародних резервів Росії, які налічують 769 мільярдів доларів, то на валюту залишиться 135 мільярдів доларів. Хоча ця сума складає лише одну шосту частину від загальних резервів, вона залишається стабільною протягом більшої частини війни.
Наявний у РФ золотий запас коштує 33,6 трлн рублів - це два річні бюджети війни. "Рублевий еквівалент вдвічі перевищує орієнтовні витрати на війну у 2025 році. Резервів достатньо на два роки", - каже Джус.
Проблема кредитування
Якщо не ФНБ і не розпродаж золота, то де Росія бере гроші?
У період з січня по червень 2026 року бюджетний дефіцит Російської Федерації склав 5,7 трлн рублів. Чисті запозичення забезпечили 2,3 трлн рублів, ще 0,5 трлн рублів було витрачено з Фонду національного добробуту (ФНБ), а решту фінансування здійснили з власних коштів казначейства. Однак такі резерви швидко вичерпуються, що змушує уряд все більше покладатися на внутрішні запозичення: з початку 2025 року внутрішній борг становить приблизно 85% фінансування дефіциту, згідно з розрахунками KSE.
Після втечі іноземних інвесторів банки залишилися єдиними покупцями облігацій і роблять це коштом депозитів населення. За чотири роки вони зросли на 81%, оскільки жорстка монетарна політика ЦБ РФ стимулювала росіян тримати гроші в банках під понад 20% річних.
З часом приплив фінансових ресурсів зменшився, хоча ставки за депозитами досі перевищують рівень інфляції у 6,3%. З лютого в секторі відзначається "прогресуючий дефіцит ліквідності", який на 14 вересня сягнув понад 3 трлн рублів. У зв'язку з цим банки змушені звертатися до Центрального банку, надаючи облігації як заставу. "Попит на готівку призводить до нестачі ліквідності в банківській системі, яку покривають через РЕПО-угоди, що також використовуються фінансовими установами для покриття бюджетного дефіциту шляхом придбання облігацій", - зазначає Джус.
На фоні цих подій Міністерству фінансів Росії стає все складніше залучати позикові кошти. У липні та серпні більшість аукціонів було скасовано через нестачу інтересу до облігацій. "У вересні їм вдалося залучити 1,1 трильйона рублів, знизивши ціну на облігації та запропонувавши підвищену плаваючу ставку. Це свідчить про те, що їм довелося погодитися на невигідні для себе умови, які виявилися дорожчими", - зазначає Павицька.
Тож проблема РФ не стільки в розмірі держборгу, який становить 18,3% ВВП, скільки у його вартості: на виплату відсотків за ним витрачається 9% доходів бюджету. "Потрібно далі розгортати цю спіраль, щоб фінансування боргу було для них настільки дорогим, щоб вони були змушені почати відмовлятися від своїх витрат і скорочувати їх", - вважає Павицька.
Отже, виникає питання: що першим спровокує кризу – бюджет чи банківська система? "Незважаючи на численні повідомлення про потенційний або вже наявний кризовий стан банків, аналіз статистичних показників не підтверджує можливості того, що банківська сфера стане джерелом дестабілізації найближчим часом", - з обережністю зауважує Джус.
У разі погіршення фінансового становища Кремль знову вдасться до підвищення податків, щоб залучити додаткові ресурси на війну. "Росія - це тоталітарна держава і, попри все, вона досі технічно функціонує як ринкова економіка. Якщо країна дійде до скрутного становища, у неї залишається нерозіграна карта - реально високе підвищення податків і примус усієї економіки скидатися в общак на війну", - каже Павицька.
Поки що уряд утримується від нових податкових підвищень, витрати на війну впливають на росіян несподіваним чином. Цього року регіонам надали можливість фінансувати вербування контрактників за рахунок зменшення витрат на житлово-комунальне господарство. Вже в жовтні очікується підвищення тарифів для населення. "Витрати на війну витісняють соціальні видатки", – зазначає Швабій.
Ще два роки конфлікту?
Беручи до уваги всі наведені факти, Кремль здатний продовжувати фінансування війни на нинішньому рівні, проте витрати на таку підтримку постійно зростають. У Growford не спостерігають ознак "неминучої економічної катастрофи", хоча і відзначають наростання макроекономічних диспропорцій.
"Прогноз інституту вказує на те, що найбільш імовірним є варіант тривалої економічної кризи в Росії, в умовах якої уряд зможе протягом кількох років утримувати значні витрати на армію."
Згідно з оцінками аналітиків, навіть у разі збереження поточної ситуації, Росія зможе підтримувати "поточний темп війни, принаймні, протягом наступних двох років". Це стосується чинного режиму санкцій, підтримки з боку Китаю, військових витрат на рівні 2025-2026 років, а також цін на нафту в діапазоні 60-80 доларів за барель. На 23 вересня вартість нафти марки Brent становила майже 100 доларів.
Водночас пріоритет воєнних витрат означає подальше вимивання ресурсів із цивільної економіки. "РФ ще зможе фінансувати високі військові видатки, але економіка платитиме за це входженням у рецесію, поглибленням економічних дисбалансів і зниженням соціальної толерантності до війни", - очікує Богдан.
"Наразі Росія має достатньо фінансів для підтримання статус-кво: продовжувати війну, виснажувати українську економіку та утримувати власну економіку на прийнятному рівні. Проте цих коштів недостатньо для суттєвого підвищення військових можливостей або зміни обстановки на фронті", - зазначає Павицька.
На її думку, для РФ уже закінчився період дешевого фінансування війни: "Всі інші рішення або дуже дорогі, або болючі".
Слабка економіка та фіскальна вразливість РФ створюють додаткові можливості для посилення санкційного тиску. Втім, після набуття чинності закону Ліндсі Грема не варто очікувати від США миттєвого введення 100% мита на товари найбільших покупців російської нафти - Китаю та Індії. Експерти вважають, що першими будуть санкції проти російських банків чи компаній ВПК.
"За цього цінового ралі на світових ринках годі сподіватися, що будь-хто з наших партнерів - США, ЄС - охоче застосовуватиме нові енергетичні санкції, які принципово зменшуватимуть пропозицію російської сирої нафти і нафтопродуктів на ринку", - каже Павицька.
Що робити Україні
В інформпросторі досі панують очікування швидкого краху економіки РФ. "Але як можна привести до колапсу російську економіку, якщо вона не ізольована від світу? Є, як мінімум, Китай та Індія, які продовжують купувати енергоресурси, а Китай експортує до Росії понад 70% усіх критичних компонентів", - каже дослідниця KSE.
Це потребує переосмислення підходу до тиску на Росію та визначення цілей України. "Слід зосередитися не на сподіваннях на швидкий економічний крах агресора, а на створенні середньострокової стратегії, що передбачає виснаження його економічного потенціалу та спонукання до соціальних заворушень", - зазначає Богдан з Growford.
Українська стратегія "перенесення війни на територію Росії" має на меті зробити конфлікт набагато більш нестерпним для російського населення. Це проявляється в дефіцитах пального, перебоях у функціонуванні аеропортів та погіршенні соціально-економічної ситуації, що викликане інфляцією та "замороженням" соціальних витрат бюджету РФ.
Систематичні удари Збройних Сил України по нафтопереробних підприємствах та морській експортній інфраструктурі противника є надзвичайно важливими. Під час інтенсивних атак 45% російських нафтопереробних потужностей стали непридатними для використання або працювали з серйозними перебоями, в той час як виробництво бензину знизилося на 25%. Ця паливна криза вже спричинила заборону на експорт нафтопродуктів і суттєво обмежила можливості ворога отримувати надприбутки.
"Ми підтримуємо українські кінетичні санкції. Якщо в春 російські доходи від експорту нафти та газу становили в середньому 21 мільярд доларів на місяць, то за липень-серпень завдяки дронам ця сума знизилася до 13,5-13,9 мільярда. Це стало можливим через значне зменшення експорту нафтопродуктів з Росії. У серпні також було зафіксовано скорочення експорту сирої нафти," - зазначає Павицька.
Проте через ескалацію на Близькому Сході Кремль знову отримав цінову перевагу. Якщо в серпні російська нафта коштувала 66-68 дол. за барель, то за 20 днів вересня середня ціна на Urals становила 93 дол. "Кінетичні санкції допомагають стримувати понаднормову експортну виручку", - вважає Павицька.
У центрі уваги – будь-які дії, що знижують прибутковість експорту як нафтопродуктів, так і сільськогосподарської продукції, підвищують витрати на обходження санкцій та ускладнюють логістичні процеси. "Атаки сил оборони повинні фокусуватися на найбільш соціально вразливих об'єктах, і в цьому контексті стратегія знищення нафтопереробних заводів, морської експортної інфраструктури та електронної комерції може бути виправданою," – зазначає Богдан.
Growford рекомендує ініціювати удари по енергетичних об'єктах. "Необхідні скоординовані атаки на енергетичну інфраструктуру Московської агломерації та сусідніх обласних центрів, які зможуть перервати безперервність енергопостачання в густонаселених цивільних районах та промислових зонах", - зазначає Богдан.
Останнім етапом може стати припинення авіасполучення в європейській частині Росії. "Також є ймовірність проведення кібератак на інфраструктуру цифрового рубля, що могло б призвести до зростання попиту на готівку серед населення та погіршити фінансове становище банків", - зазначає фахівець.
Це може призвести до посилення дефіциту ліквідності та, можливо, викликати інші кризові явища, якщо реальна частка проблемних кредитів у російських банках виявиться більшою за офіційно заявлену - 11,8%. Це особливо стосується великих корпоративних позичальників та іпотечного сегмента. "Справжній рівень токсичних кредитів може значно перевищувати офіційні дані", - зазначає Джус.
Доки Москва отримує значні доходи від експорту нафти, вона не зупинятиме військові дії. "Ми повинні зробити так, щоб війна стала для Росії максимально витратною в усіх аспектах — фінансовому, людському, часовому, а також у плані політичних рішень, які вони змушені приймати, щоб продовжувати наступний день конфлікту", — зазначає Павицька.
#
