Нещодавно Москва знову стала об'єктом масштабної атаки. Однак тепер найголовніше питання полягає не в тому, чи досягають українські безпілотники російської столиці. Вони досягають.
Питання інше: чи здатні такі удари змусити Кремль змінити свою стратегію війни?
У ніч з 19 на 20 вересня Росія оголосила про одну з наймасштабніших атак на Московський регіон з початку повномасштабної війни. Як повідомив мер Москви Сергій Собянін, російська система протиповітряної оборони зуміла перехопити більше 1600 безпілотників, з яких близько 450 були націлені на столицю. Внаслідок атак було пошкоджено Московський нафтопереробний завод та житлові будинки, а також загинули люди.
Цікава обставина: напад стався в день завершення виборів до Державної думи Росії. У відповідь Москва швидко заявила, що Україна нібито намагалася перешкодити голосуванню. У свою чергу, Київ підкреслив, що були вражені об'єкти нафтової та логістичної інфраструктури, які підтримують російські військові дії.
Отже, перед нами вже не просто історія про дрони над Москвою. Війна поступово приносить свою ціну туди, де донедавна її вважали чужою.
Ще недавно для більшості росіян війна існувала десь далеко - в Україні. Тепер сирени лунають у Москві, вибухи чують мешканці столиці, палають промислові об'єкти, порушується робота аеропортів. Російська влада змушена витрачати дедалі більше ресурсів не лише на наступ, а й на захист власної території.
Проте слід уникати пастки спрощеного мислення, яке зводиться до фрази: "Москва в полум'ї - отже, Путін незабаром припинить бойові дії".
Ні, сам по собі удар по столиці не є тією самою кнопкою, що зупиняє війну.
Читайте також: Ми живемо у подвійних емоційних ножицях
Історія сучасних конфліктів показує: влада може витримувати навіть дуже болючі удари, якщо вважає, що продовження війни все ще відповідає її політичним або стратегічним цілям. Тому значення має не сам факт вибуху над Москвою, а накопичення ціни війни.
Ось чому набагато важливіше, що вогонь охоплює не лише небеса над столицею, а й російську паливну інфраструктуру.
Москва володіє масштабним комплексом нафтопереробки. Згідно з окремими джерелами, у 2024 році потужності заводу переробили приблизно 11,6 мільйона тонн нафти. Атаки українських сил на російські нафтопереробні заводи та паливну інфраструктуру вже призвели до перебоїв у постачанні пального, підвищення цін і виникнення локального дефіциту нафтопродуктів.
Тут і закінчується межа між вражаючим ударом і стратегічним натиском.
Якщо російська влада здатна відновити наслідки чергового удару, оперативно ремонтувати промислові об'єкти, перекидати системи протиповітряної оборони, нарощувати випуск безпілотників та продовжувати фінансувати військові дії, то одного лише видовища палаючої Москви недостатньо для досягнення мети.
А якщо кожна така атака додає нову проблему: дорожче паливо, складнішу логістику, більші витрати на ППО, перебої в роботі промисловості, втрати для воєнної економіки, - тоді йдеться вже про інше.
Мова йде про витрати, пов'язані з тривалістю конфлікту.
Президент України Володимир Зеленський відкрито асоціює далекобійні атаки на російські нафтопереробні заводи з метою зменшення ресурсів Москви для ведення військових дій. Міністерство оборони України також підкреслює, що удари по паливній інфраструктурі є складовою частиною стратегії, спрямованої на ослаблення військових можливостей Росії.
Проте існує ще одна неприємна істина.
Поки над Москвою вибухають дрони, російські ракети та безпілотники продовжують бити по Україні. У ту саму ніч Росія атакувала Україну 138 ударними безпілотниками. Українські Повітряні сили повідомляли про знешкодження 101 із них. У Київській області загинули цивільні, серед них діти.
Отже, справа не в тому, чи здатна Україна досягти Москви.
Возможно.
Основне питання полягає в іншому: чи зможе Україна вжити заходів, щоб продовження конфлікту ставало для Кремля все більш витратним з військової, економічної та політичної точки зору?
Це, а не обсяг диму над російською столицею, в кінцевому підсумку визначить вплив далекобійної кампанії.
Москва може зануритися в полум'я знову.
Але між фразами "Горіла Москва" і "Путін припинив війну" лежить величезна відстань.
Цю дистанцію не можна подолати лише завдяки кільком ударам. Проте без можливості завдати Росії серйозних втрат за її агресивні дії, змусити її враховувати перспективу завершення війни буде значно складніше.
Унікально для Еспресо
Автором є Володимир Кравченко, який працює в журналістиці.
#
