Таке вже наше життя, що те, що сьогодні вважається першочерговою новиною, згодом забувається і відходить у минуле. Наприклад, зовсім нещодавно повстанці скинули сирійського диктатора Асада, який протягом багатьох десятиліть здавався непохитним, а тепер це вже не викликає такого інтересу, як раніше.
А що вже говорити про події, що сталися багато років тому? Сумніваюся, що хтось звернув увагу на цю аналогію. Адже всього 35 років назад, у грудні 1989 року, інший народ, румунський, здійняв повстання проти свого диктатора - Ніколая Чаушеску.
15 грудня цього "комуністичного імператора" (так його охарактеризували західні медіа) було віддано наказ про розгін мирної демонстрації угорської громади в Тімішоарі за допомогою водометів. Люди вийшли на вулиці, протестуючи проти насильницької спроби депортації їхнього священика. Лише десять днів по тому, 25 грудня, військовий трибунал ухвалив вирок, і 71-річний генеральний секретар румунської компартії разом із дружиною Оленою опинився під загрозою розстрілу.
Що ж відбувалося протягом 10 грудневих днів? Люди, які не побоялися водометів, уже у двох містах зібралися знову - вже з вимогами відставки Чаушеску. У відповідь - вогонь, танки та бронетранспортери угробили майже п'ять тисяч людей.
Пропоную зробити невелику паузу і розглянути, хто ж насправді цей Великий Вождь — геній Карпат і Повноводного Дунаю. Наголошую, це не моє особисте сприйняття: саме так бажав називати себе Чаушеску, котрий збудував культ власної особистості.
Він очолював Румунію протягом 24 років, з 1965 по 1989 рік. Його політика була найменш залежною від радянського впливу серед усіх країн соціалістичного блоку. Це частково пояснюється тим, що економіка держави спочатку базувалася на експорті сільськогосподарської продукції та нафти. Чаушеску, наприклад, висловив протест проти введення військ Варшавського договору в Чехословаччину в 1968 році та направив румунську команду на Олімпійські ігри 1984 року в Лос-Анджелесі, незважаючи на заклик СРСР до бойкоту через ігнорування московської олімпіади. Він став першим з країн "східного блоку", хто визнав Федеративну Республіку Німеччина, активно співпрацював з Ізраїлем, а також взаємодіяв із Міжнародним валютним фондом, отримуючи кредити з західних країн. При цьому Румунія залишалася найбіднішою країною в соціалістичному таборі. Чаушеску концентрував владу в своїх руках, призначаючи на ключові посади своїх родичів. Його дружина Олена, що займала друге місце в державі, була пропагандою названа "матір'ю всіх румунів".
"Людський ембріон - громадська власність, небажання народжувати - дезертирство, аборт можна робити лише після 45 років або за наявності чотирьох дітей, контрацепцію - заборонити. Це план Олени та Ніколає Чаушеску щодо підвищення народжуваності на шляху у світле майбутнє. Результатом реалізації цього плану стали щонайменше 9 тисяч жіночих смертей від підпільних абортів та сто тисяч сиріт.
Будь-які відхилення від офіційної лінії жорстоко придушувалися таємною поліцією, яка стежила за телефонними розмовами та приватним життям громадян, арештовувала та катувала тих, хто не погоджувався з режимом. Люди жили в страху, і в таких умовах диктатору було легко погасити 13 мільярдів доларів боргів, які він накопичив. В країні панувала жорстка економія, запроваджувалася карткова система на основні продукти, такі як хліб, бензин та молоко. Вода, опалення та електрика подавалися всього на кілька годин на добу: Румунія під правлінням сатрапа перетворилася на величезний концтабір.
Так ось, коли у Тімішоарі почалися протести, 21 грудня Чаушеску на площу перед будівлею ЦК зігнав 100-тисячний мітинг, який, за його задумом, мав продемонструвати всенародну підтримку режиму. Але під час його виступу з балкона натовп почав скандувати "Пішов геть!" та підривати петарди. Чаушеску встиг прокричати, що з 1 січня підніме зарплати і пенсії та втік із балкона. Але мітинг на площі надвечір переріс в антиурядові протести, демонстранти захопили телецентр і оголосили, що диктатора скинуть.
Протести пішли по всій Румунії. Чета Чаушеску відлетіла з Бухареста вертольотом, потім пересіли на машину, у містечку Торговишті попросилися переночувати в якусь хату. Господарі впустили їх та здали повстанцям. Там і відбулися суд та розстріл.
Sure! Please provide the text you'd like me to make unique.
Як завжди, навколо загибелі диктаторів - загадки. За однією з версій західних криміналістів, які вивчали в Інтернеті відео страти цієї несвятої родини, на тілі Ніколає Чаушеску були сліди тортур. Можливо, потрібно було дізнатися про номери рахунків у швейцарських банках, де зберігалися його запаси на чорний день - 400 мільйонів доларів. Господи, ну і "злидні": зараз деякі наші ЗМІ, ґрунтуючися на публікацію в турецькій "Türkiye Gazetesi", повідомляють, що Башар Асад встиг перевести в російські банки 135 мільярдів доларів.
Але слід розуміти, що тоді, на початку 1990-х, долар був "важчим". Що показово, генерал-майор Джорджіца Попа, який очолював трибунал над Чаушеску, 1 березня 1990 року раптом покінчив життя самогубством.
#суд #Башар Асад #Нафта #Економіка #Китай (регіон) #Банк #Експорт #Радянський Союз #Депортація #Міжнародний валютний фонд #Західний світ #Туреччина #Угорщина #Політика #Ізраїль #Аборт #Румунія #Танк #Чехословаччина #Комунізм #Комуністична партія Радянського Союзу #Західна Німеччина #Бронетранспортер #Диктатор. #Швейцарія #Сирія #Мітинг #Бухарест #Варшавський договір (1955) #Ніколає Чаушеску #Водяна гармата #Східний блок #Дунай #Югославія #Карпатські гори #Імператор!