Що ефективно, а що ні: Як забезпечити доступність зеленої енергетики для підприємств України

Технічні можливості малих і середніх підприємств у галузі відновлювальної енергетики вражають. Бізнес має потенціал для розгортання до 35 ГВт сонячних електростанцій та приблизно 10 ГВт теплових насосів. Що ж гальмує цей процес?

Український малий і середній бізнес сьогодні живе у складній енергетичній реальності. Високі тарифи, перебої з електропостачанням і загальна непередбачуваність штовхають підприємців до рішень, які ще кілька років тому здавалися далекими: інвестувати у власну генерацію, ставити сонячні станції, теплові насоси, системи накопичення. Для багатьох компаній це стало не питанням стратегії розвитку, а питанням роботи завтра. Власна генерація дає передбачуваність, економію та можливість не зупиняти виробництво через відключення.

Однак справжній перехід до автономного виробництва енергії ускладнюється фінансовими чинниками: необхідні інвестиції значні, а доступних та швидких фінансових інструментів для підтримки таких проєктів об'єктивно не вистачає. Тому бізнес просувається до "зеленої" енергетики значно повільніше, ніж це могло б бути.

Чому програми підтримки не реалізуються так, як це було заплановано?

В Україні вже наявні різноманітні механізми фінансування екологічних проєктів, серед яких програма "5-7-9%", кредити банків у рамках меморандуму з НБУ, а також ініціативи міжнародних партнерів. Однак фактичне застосування цих ресурсів для малого та середнього бізнесу виявилося суттєво обмеженим.

Програма "5-7-9%" хоч і здобула популярність, але не підходить для фінансування енергетичних проектів. Вона покриває лише витрати на придбання обладнання, тоді як витрати на монтаж, проєктування, підключення та мережеві роботи бізнес змушений нести самостійно. Як наслідок, підприємці все ще повинні фінансувати значну частину витрат (до 40%) зі своїх власних ресурсів, а вимога високого початкового внеску стає важкою ношею для багатьох компаній, особливо в прикордонних зонах.

Банківські кредити на енергетичні проєкти формально доступні, але часто не доходять до практики через недостатню поінформованість підприємців і брак технічної експертизи у банківських менеджерів. Кредитні заявки затягуються, а частина проєктів відсіюється лише тому, що їх складно оцінити.

Фонд декарбонізації є новаторським механізмом, що забезпечує можливість отримання довгострокових кредитів за доступними ставками. Проте, інформація про нього відома лише обмеженій кількості компаній, і сам фонд наразі стикається з ресурсними обмеженнями. Міжнародні програми також представляють значний потенціал, але їхня бюрократична складність часто відлякує малі підприємства, які вважають, що не зможуть задовольнити високі вимоги до підготовки заявок.

Усі ці фактори створюють парадоксальну ситуацію: попит на власну електрогенерацію надзвичайно високий, але можливості отримати фінансування практично відсутні. У першій половині 2025 року близько 70% нових сонячних електростанцій було встановлено підприємствами без залучення банківських кредитів — за рахунок власних ресурсів. Це яскраво свідчить про те, що наявні фінансові інструменти не відповідають реальним запитам ринку.

Можливості, які вже зараз можна реалізувати для зменшення витрат.

Технічний потенціал МСБ у сфері відновлюваної енергетики вражає. Бізнес міг би встановити до 35 ГВт сонячних станцій і близько 10 ГВт теплових насосів. Це масштаб, який міг би радикально змінити всю енергетичну картину країни, зменшити залежність бізнесу від енергомережі й створити подушку енергетичної безпеки.

Наразі найбільш активними учасниками ринку є промислові підприємства, аграрний сектор, логістичні хаби, супермаркети та автозаправні станції. Особливо поширеними стали сонячні електростанції потужністю від 300 до 700 кВт. Часто їх інтегрують із накопичувальними системами, що дозволяє використовувати електроенергію навіть у нічний час. На об'єктах з високими потребами в теплі швидко набирають популярність теплові насосні системи. У всіх цих випадках економічна вигода є очевидною: терміни повернення інвестицій стабільні, витрати знижуються, а рівень енергетичної незалежності стрімко зростає.

Які зміни необхідні, щоб бізнес дійсно міг вкладати в енергетичний сектор?

Сучасною ключовою проблемою є не стільки брак фінансування для програм, скільки нестача зрозумілих і доступних механізмів їх реалізації. Багато з наявних інструментів підтримки є або занадто складними, або мають обмежений діапазон. Відтак, основним завданням державної політики має стати підвищення ефективності існуючих рішень для малих та середніх підприємств.

Програма "5-7-9%" повинна забезпечувати фінансування всього циклу реалізації проєкту, а не лише придбання обладнання. Банкiвські установи потребують технічних знань та стандартних моделей оцінки для того, щоб уникнути відмов у фінансуванні проєктів через брак розуміння. Фонд декарбонізації слід розширити, зробивши його більш видимим та доступним для широкого загалу. Міжнародні програми варто спростити, щоб їх могли використовувати не лише великі підприємства з юридичними командами.

Не менш важливим є формування відкритої інформаційної інфраструктури: реєстр проєктів, онлайн-платформа для порівняння умов кредитування, а також доступні дані про ефективність програм. Коли підприємці можуть спостерігати, як успішно здійснюється аналогічний проєкт у іншого бізнесмена, їм значно простіше приймати рішення.

Висновок: енергетична трансформація підприємства є не лише майбутнім викликом, а критично важливою умовою для його виживання.

Українські бізнесмени активно проявляють бажання вкладати кошти в забезпечення своєї енергетичної безпеки, встановлюючи нові станції, закуповуючи техніку та комбінуючи різні технології. Це відбувається незважаючи на значні ризики та брак належної підтримки.

Якщо уряд та фінансові установи зможуть спростити програми фінансування та зробити їх більш доступними, малий бізнес може стати важливим двигуном економічного зростання. Це відкриває шлях до зниження вартості електроенергії, підвищення стійкості, скорочення викидів та загальної модернізації українського підприємництва.

Перехід на ВДЕ -- це інвестиція у стабільність. І сьогодні він потрібен не лише для екології, а для того, щоб український бізнес міг працювати впевнено, передбачувано і незалежно.