Гонка штучного інтелекту, фінансові стратегії Трампа та зміни у війні: ключові бізнес-видання року за версією FT.

#Бізнес

Одне з найзначніших бізнес-видань у світі, Financial Times, вже два десятиліття проводить вибір найвидатнішої бізнес-книги року. Яка книга здобула перемогу цього разу?

Відзначаючи лауреатів, журі намагається привернути увагу до головних тенденцій світової економіки у певний період. Тому у 2022 році, на тлі початку великої війни в Україні та руйнування логістичних ланцюжків і загострення геополітичної боротьби між США та Китаєм за технології майбутнього, цілком очікувано тріумфувала книга "Війна чипів".

Однак переможець 2023 року справив враження на весь світ. Незважаючи на значний інтерес до швидкого прогресу штучного інтелекту (ШІ) після появи чат-бота ChatGPT минулого року, вперше за всю історію премії перемогу здобула книга з менеджменту. Ця праця під назвою "Правильний вид неправильного: чому навчання невдач може навчити нас процвітання" написана професоркою Гарвардської школи бізнесу Емі Едмондсон.

Однак, штучний інтелект продовжує бути в центрі уваги Financial Times — цього року перемогу здобула книга журналістки Bloomberg Пармі Олсон "Перевага: ШІ, ChatGPT та гонка, що змінить світ". Це вже четвертий раз за останні п'ять років, коли головну нагороду отримує видання, що зосереджується на еволюції технологічного сектору.

Ця книга досліджує змагання у сфері штучного інтелекту між "батьками" OpenAI, Семом Альтманом, та DeepMind, Демісом Хасабісом. Вона також висвітлює, як під впливом потужних спонсорів, таких як Microsoft і Google, ці компанії поступово орієнтуються на комерціалізацію своїх технологій.

Які інші твори змагалися за цю нагороду? І чим саме Supermacy виділяється серед фіналістів?

Процедура вибору лауреатів ювілейної премії залишалася незмінною, як і в попередні роки: з 22 квітня до 30 червня автори та видавці мали можливість подавати свої заявки на спеціально створеному сайті.

Було подано понад 600 заявок — в серпні команда журналістів FT склала список із 16 кандидатів. У ньому представлені книги, що досліджують гонку в сфері штучного інтелекту та його вплив на процес підбору кадрів, роль Amazon в глобальному ринку електронної комерції, а також систему оборонних закупівель у США і змагання за літій — ключовий метал для індустрії електромобілів.

У списку також представлено економічний аналіз релігій та вивчення трансформацій у корпоративному секторі в умовах цифрової епохи. Додатково, організатори нагороди підкреслили автобіографію колишнього трейдера свопів у Citigroup Гері Стівенсона, а також видання про співзасновника Microsoft Білла Гейтса.

Після того, як Дональд Трамп здобув перемогу на виборах у США, особливу увагу привернуло розслідування журналістів The New York Times, яке отримало назву "Щасливий невдаха: як Дональд Трамп розтринькав статки батька та створив ілюзію успіху". Автори Рас Бюттнер і Сюзанна Крейг зібрали податкові дані та провели численні інтерв'ю з різними джерелами, щоб з'ясувати правду за заявами Трампа про його нібито створену процвітаючу бізнес-імперію на мільярди доларів, - зазначає Financial Times.

У вересні комісія, до якої входили редактор FT Рули Халаф та представники компаній Nikkei, Чиказької бізнес-школи, Schroders і Mozilla, визначила шість фіналістів. Серед обраних робіт були дослідження, що стосуються впливу штучного інтелекту, економіки племінних інстинктів, а також проблеми довголіття.

Пармі Олсон була удостоєна нагороди у розмірі 30 тисяч фунтів стерлінгів від Financial Times, тоді як інші п’ять фіналістів отримали по 10 тисяч фунтів кожен. Книги переможниці та фіналістів доступні для покупки англійською мовою в українських книгарнях та на Amazon.

"Корпорація у 21 столітті: Чому (майже) все, що нам розповідають про бізнес, - неправда". Джон Кей пише про зміни в бізнес-мисленні та боротьбі за довіру споживачів.

Він висвітлює дві значні етапи в теорії та практиці управління бізнесом. Перший етап стосується еволюції акціонерної вартості в останні десятиліття 20-го століття, коли керівники компаній активно зосереджувалися на досягненні швидкого прибутку, щоб стимулювати зростання цін на акції своїх підприємств.

Друга хвиля розпочалася, коли економіка знань вивела на передній план нове покоління бізнесменів, які проявляють більшу холоднокровність. Наразі обидва напрямки співіснують.

Автор, спираючись на приклади занепаду відомих корпоративних гігантів, таких як General Electric, Imperial Chemical Industries та Deutsche Bank, доходить висновку, що перша хвиля фінансіалізації виявилася більш вигідною для фінансистів, ніж для компаній, які отримують фінансування. Він також стверджує, що акцент на акціонерній вартості, якщо його довести до абсурду, можна вважати "найбільш безглуздою ідеєю в історії".

Але все ж акціонерна вартість залишається впливовою в багатьох радах директорів, навіть попри те, що компанії нової економіки, такі як Meta, Apple та Alphabet, покладаються на інтелектуальний, а не фінансовий капітал. На зміну командно-адміністративним і транзакційним відносинам прийшла співпраця, залучення співробітників до прийняття рішень і спільне відчуття мети.

За словами Кея, взаємодія цих хвиль призвела до парадокса: споживачі люблять продукти, але ненавидять виробників. Незважаючи на те, що світовий бізнес пропонує приголомшливо інноваційні продукти та послуги, він втратив довіру громадськості.

"У 21 столітті наші найбажаніші товари та послуги не лежать на складах чи на контейнеровозах: вони з'являються на вашому екрані, поміщаються у вашій кишені чи займають вашу голову. Але навіть коли ми споживаємо більше, ніж будь-коли раніше, великий бізнес стикається з кризою легітимності.

Фармацевтична промисловість створює вакцини, що рятують життя, але втратила довіру громадськості. Збільшення розриву в оплаті праці між керівниками та працівниками дестабілізує наші суспільства. Facebook і Google мають більше клієнтів, ніж будь-яка інша компанія в історії, але їх засуджують", - пише Кей.

"Плем'я: як культурні інстинкти, що нас розділяють, можуть стати основою для єдності". Професор Майкл Морріс із Колумбійського університету вивчає явище трайбалізму — структуру спільноти, що ґрунтується на родинних та племінних зв'язках.

"Ми всі чули, як експерти нарікають на зростання трайбалізму, і його звинувачують у всьому - від політичної поляризації до дискримінації на робочому місці. Але Майкл Морріс переконує: наші племінні інстинкти - це таємна зброя людства", - описує книгу FT.

"Ми - єдиний вид, який живе в племенах, котрі можуть розростатися до масштабів, що виходять далеко за межі кланів і спільнот", - пише Морріс.

Він роз'яснює, що людська психологія розвивалася еволюційно у трьох основних аспектах. Перший з них — інстинкт однолітків, який спонукає нас діяти так, як це робить більшість. Другий — інстинкт героя, що спонукає нас орієнтуватися на найбільш авторитетних особистостей. Третій — інстинкт предків, який веде нас до вивчення та використання досвіду, накопиченого попередніми поколіннями.

"Ці племінні інстинкти дозволяють нам ділитися знаннями та цілями і працювати в команді, щоб передати накопичений запас знань наступному поколінню. Замість того, щоб висміювати племінні імпульси за їхню ірраціональність, ми можемо визнати їх потужними важелями, які підвищують продуктивність, зцілюють розколи і запускають шокові хвилі культурних змін", - резюмує Морріс.

"Принципи довготривалості: Формування суспільства для більш здорового і тривалого життя". Професор економіки Лондонської бізнес-школи Ендрю Скотт виступає за суттєві трансформації в нашому сприйнятті здоров'я, процесу старіння та перспектив на майбутнє.

На думку експерта, 20 століття стало епохою значних змін у середній тривалості життя. Чи ви чоловік, чи жінка, незалежно від того, звідки походите — з півдня чи півночі планети — ви маєте всі підстави сподіватися на те, що ваше життя буде значно довшим у порівнянні з вашими предками.

"Але замість того, щоб сприймати це як дорогоцінний дар додаткового життя, ми бачимо в цьому тягар: старіюче населення, яке переслідують недуги, залежить від постійно зменшуваної кількості молодих людей, які повинні їх підтримувати.

Це не може бути нормою. Довге життя може стати джерелом надії та можливостей, якщо ми вирішимо реалізувати вічно актуальний порядок денний. У ньому ми будемо дотримуватися сталого способу життя не лише для власного блага, інвестуючи в свої фінанси, здоров'я, вміння та стосунки, щоб підтримати тривалість життя, але й для користі нашої планети, - зазначає Скотт.

Імперативом, на його думку, є переформатування світу таким чином, щоб якомога більше людей могли насолоджуватися перевагами довшого життя. Він прагне відійти від наративу про "старіюче суспільство", а виступає за "суспільство довголіття", яке сприймає і планує той факт, що безпрецедентна кількість людей може прожити близько 100 років.

Розділ X: Вплив Пентагону та Кремнієвої долини на майбутнє бойових дій. Радж Шах, керуючий партнер Shield Capital, разом із Крістофером Кірхгоффом, колишнім спеціальним помічником голови Об'єднаного комітету начальників штабів США, аналізують кардинальні зміни у методах ведення війни, які є настільки ж революційними, як відкриття пороху чи початок ери ядерної зброї.

Літаючі автомобілі, безпілотні апарати з інтелектом, а також мікросупутники, які можуть виявляти несанкціоновані об'єкти, - усе це та багато інших інновацій тепер входять до складу засобів, які використовує Міністерство оборони США.

До нещодавнього часу Пентагон мав репутацію організації, що стикалася з проблемами у співпраці з Кремнієвою долиною та повільними процесами, які заважали інноваціям. Саме тому був створений підрозділ X, завданням якого стало налагодження зв'язків з розробниками з Долини, щоб пришвидшити інтеграцію передових програмних і апаратних рішень у бойову сферу.

Озброєні можливістю обходити бюрократичні перепони та працювати у стилі венчурної компанії, Шах, Кірхгофф та їх колеги з підрозділу отримали завдання оперативно вирішити критичні військові потреби, використовуючи технології стартапів, замість традиційних великих компаній, таких як Lockheed, Raytheon і Boeing.

Завітавши до лабораторій штучного інтелекту, майстерень безпілотних літальних апаратів та на лінію фронту в Україні, Шах і Кірхгофф зазначають, що в світлі наказу Китаю для всіх компаній надати свої дослідження та технології для військових цілей, укріплення зв'язків між Вашингтоном і Кремнієвою долиною стало невідкладною необхідністю, - йдеться в огляді книги у FT.

Книга "Зростання: Розплата" економіста Деніела Зюскінда аналізує конфлікт між безмежним бажанням до економічного зростання, яке здатне поглиблювати нерівність і завдавати шкоди навколишньому середовищу, та "вимогою зберегти те, що ми цінуємо".

Протягом останніх двохсот років економічний прогрес дозволив мільярдам людей вирватися з бідності, забезпечивши їм більш здорове і тривале життя. Проте це процвітання супроводжувалося серйозними наслідками: зростанням нерівності, технологічною нестабільністю, екологічними руйнуваннями та змінами клімату.

Вирішення цієї дилеми зростання, наполягає Зюскінд, є нагальним завданням нашої епохи. Для багатьох в епоху млявої продуктивності занепокоєння викликає уповільнення зростання - в Європі, Китаї та інших країнах - і зупинити цю стагнацію є метою кожного політика. Інші ж стверджують, зважаючи на соціальні та екологічні витрати, що єдиний шлях вперед - це свідоме скорочення економік.

У своїй праці Зюскінд акцентує увагу на тому, що суспільство не може уникнути процесу зростання, і пропонує рекомендації для того, щоб "зростання більш точно відображало наші справжні цінності".

На думку Зюскінда, глобальним лідерам потрібно акцентувати увагу на збалансованому розвитку, а не на обсягах зростання. Вони занадто довго сприймали гонитву за економічним прогресом як вирішення проблеми складних компромісів, пов’язаних із розподілом благ. Однак компроміси неминучі, і це необхідно визнати.

Наприклад, вільна торгівля може викликати скорочення робочих місць, що загрожує "традиційним основам колективної ідентичності та спільних цілей". З іншого боку, розширення нових цифрових технологій у соціальних мережах може принести вигоду акціонерам, але водночас може призвести до надмірної концентрації влади в руках небагатьох.

Політичні стратегії Зюскінда акцентують увагу на процесі створення нових концепцій. Вони передбачають дотримання принципу, що патентувати можна тільки ті ідеї, які не є очевидними, на відміну від сучасних політичних підходів, які забезпечують захист "пристрою для спрощення певної дії".

Політики повинні експериментувати з призовими фондами для наукових відкриттів і пожвавити сектор досліджень і розробок. Наприклад, британський уряд не повинен хвалитися тим, що планує щорічне фінансування досліджень і розробок у розмірі третини від того, що витрачає Alphabet", - пише FT.

Пармі Олсон - колишня репортерка WSJ та Forbes, яка тепер працює як технологічна аналітикиня в Bloomberg. У 2012 році вона представила свою дебютну книгу "We Are Anonymous", де детально досліджує діяльність хакерського активістського руху Anonymous.

"Перевага: Штучний інтелект, ChatGPT та змагання, що трансформує світ" - це друга книга авторки. Вона була удостоєна премії Financial Times та отримала 30 тисяч фунтів стерлінгів під час урочистої церемонії, що відбулася в Лондоні 9 грудня.

В цій книзі вона описує конкуренцію між двома лідерами ШІ-індустрії - співзасновника DeepMind Деміса Хассабіса та Сема Альтмана з OpenAI.

"На завершення, майбутнє штучного інтелекту визначені двома особами: Альтманом і Хасабісом. Завдяки Альтману світ отримав ChatGPT, а завдяки Хасабісу розвиток ШІ відбувається так стрімко," - зазначає журналістка.

"Олсон майстерно ілюструє еволюцію штучного інтелекту як захоплюючу конкуренцію між пристрасним гравцем Хассабісом і ентузіастом даних Альтманом, які прагнуть заволодіти новими технологіями, створити успішний бізнес і зайняти лідируючі позиції в технологічному майбутньому," - зазначила редакторка FT Халаф, коментуючи її перемогу.

Поки Альтман оцінював досягнення через цифри — будь то інвестиції чи кількість користувачів його продукту, Хассабіс прагнув досягти визнання у вигляді нагород. Деміс неодноразово ділився з командою своїм бажанням, щоб DeepMind здобув від трьох до п'яти Нобелівських премій у найближчі десять років, - зазначає Олсон.

Це твердження вже підтвердилося: цього року Хассабіс став лауреатом Нобелівської премії з хімії за створення штучного інтелекту AlphaFold2. Ця система навчилася прогнозувати структуру білків і їхнє складання в тривимірні форми. Завдяки цій ШІ-моделі дослідникам вдалося передбачити структури майже всіх 200 мільйонів білків, відомих на сьогодні.

Незважаючи на різницю між Хассабісом і Альтманом, журналістка також звернула увагу на їхні спільні погляди. Обидва вважали, що досягнення загального штучного інтелекту (AGI) — момент, коли ШІ перевершить людські когнітивні можливості — стане ключем до вирішення багатьох сучасних соціальних проблем. Крім того, вони висловлювали занепокоєння щодо відсутності належного регулювання та занадто великого впливу корпорацій на розвиток ШІ.

"Обидва намагалися створити структури управління, щоб трохи відокремити технологію і забезпечити належний нагляд за нею, - і обидва не змогли цього зробити", - визнає Олсон.

"Генеративний штучний інтелект обіцяє підвищити продуктивність людей і надати більше цінної інформації завдяки інструментам на кшталт ChatGPT. Проте, кожна нова технологія має свої ризики," - зазначає вона.

На даний момент Google володіє DeepMind, в той час як Microsoft фінансує OpenAI.

"Утопічні гуманітарні ідеали, що їх сповідували засновники, поступово відійшли на другий план, оскільки їхні інтереси все більше почали зближуватися з двома величезними технологічними корпораціями," - зазначила Олсон. Вона додала, що метою її книги було частково попередити про важливість ефективного регулювання нової технологічної олігополії.

Її стурбованість із приводу використання штучного інтелекту лише для отримання прибутку абсолютно виправдана. Декілька стартапів, що займаються створенням AI-чат-ботів, вже сприяють формуванню емоційного зв’язку між користувачами та їхніми цифровими асистентами.

Вона висловлює тривогу щодо рекламних стратегій, які можуть призвести до залежності від використання чат-ботів. "Постачальникам буде складніше враховувати добробут користувачів, оскільки їхня бізнес-модель передбачає, що ці люди залишатимуться в додатку якомога довше," - зауважує авторка.

Але чи не стане запізно впроваджувати регуляторні та етичні норми для штучного інтелекту, з огляду на його стрімкий розвиток? За словами Олсон, ще не пізно. Вона переконана, що є можливість вплинути на методи, якими технологічні гіганти створюють свої алгоритми, щоб зробити їх більш безпечними та менш упередженими.

При цьому вона визнає, що в майбутніх дослідженнях, найімовірніше, доведеться визнати важливість перемоги Трампа на виборах і наближеність Ілона Маска до нього.

Маск був співзасновником OpenAI разом з Альтманом, а потім створив власний стартап xAI, який займається підготовкою конкурента ChatGPT і Gemini від Google під назвою Grok. "Чесно кажучи, я здивована тим, як швидко Grok виріс з точки зору його здатності залучати інвестиції", - визнає Олсон.