Криза у Венесуелі призвела до падіння цін на російську нафту, удару по стратегії відмови від долара та поступове виснаження ресурсів для продовження війни.
Два тижні після викрадення лідера Венесуели Ніколаса Мадуро Кремль досі перебуває в стані шоку. Мадуро, який є давнім союзником Росії та важливою фігурою в "антизахідному клубі", сприймався в Москві як надійна опора для зовнішньої політики диктатора Володимира Путіна, зазначає російський журналіст і публіцист Михайло Зигар у своїй статті для Der Spiegel.
У минулому році Мадуро прибув до Росії та з'явився на сцені під час військового параду 9 травня — події, яка має практично сакральне значення для Кремля.
Протягом останніх тижнів Росія здійснювала продажі нафти Індії за ціною приблизно $22 за барель, що майже втричі нижче середньосвітового рівня. Це може свідчити про те, що продажі відбуваються за собівартістю або близькою до неї ціною. Такий стан справ робить російську економіку надзвичайно чутливою до будь-яких коливань на глобальному нафтовому ринку.
Незважаючи на це, миттєвого падіння Росії не прогнозують, зазначає Зигар. Венесуельська нафта складає лише приблизно 1% від загального світового видобутку, а її нарощування до кількох мільйонів барелів на день вимагатиме багато років і значних інвестицій. Це свідчить про те, що ресурси для ведення війни в Росії поступово вичерпуються, але Путін зможе підтримувати військові операції ще принаймні два роки.
Кремль оцінює переворот у Венесуелі не лише через призму нафтових інтересів, але й як загрозу фінансовій стабільності. Оголошення президента США Дональда Трампа про можливість реалізації венесуельської нафти через американські компанії і в доларовому еквіваленті сприймається Москвою як суттєве підривання її намірів щодо фінансової автономії від долара.
Протягом останніх кількох років Росія активно реалізовувала стратегію, спрямовану на зменшення залежності від долара: продаж нафти Китаю за юані, використання "тіньового флоту" для експорту нафти всупереч санкціям та проведення фінансових операцій без участі долара. Ця стратегія ґрунтувалася на сподіваннях, що Росія зможе зберегти доступ до альтернативних джерел нафти та незалежних транспортних маршрутів. Однак наразі цей доступ виявився фактично під контролем США.
Протягом останніх двадцяти років Росія вклала значні кошти у військові технології та ресурси для підтримки режимів Уго Чавеса й Ніколаса Мадуро, в той час як Китай надавав кредити, забезпечуючи їх майбутніми поставками нафти на суми, що сягають десятків мільярдів доларів. Наразі велика частина цих фінансових зобов'язань опинилася під контролем Вашингтона, що ставить Кремль у вразливу позицію і спонукає до перегляду стратегічних пріоритетів у зовнішній політиці та економіці.
Нагадаємо, що 9 січня американська берегова охорона провела десантування на нафтовий танкер Olina в Карибському морі, що підпадає під американські санкції. Судно було перехоплено неподалік узбережжя Тринідаду, що розташоване в безпосередній близькості від Венесуели.
Також Трамп відзначив, що американські військові захопили танкер Marinera (колишній Bella 1), який плавав під російським прапором і був залучений до транспортування венесуельської нафти в обхід санкцій. Він зазначив, що з цього танкера вже почали розвантажувати нафтопродукти, вартість яких складає мільярди доларів.
#Дональд Трамп #Нафта #Росія #Економіка #Інвестиції #Москва #Китай (регіон) #Міжнародні санкції щодо Росії (2014—дотепер) #Експорт #Кремль (фортифікаційна споруда) #Володимир Путін #Долар #Вашингтон, округ Колумбія #Журналіст #Російська мова #Індія #Зовнішня політика #Венесуела #Ніколас Мадуро #Берегова охорона США #Парад #Уго Чавес #Карибське море #Америка #Президент (урядова посада) #Танкер (корабель) #Диктатор #Автор думок #Тринідад
