Глобальний хаос за часів Трампа: які ризики можуть виникнути в разі повторного обрання екс-президента США?

Перемога Дональда Трампа на виборах президента США може призвести до серйозних викликів не лише для Сполучених Штатів, а й для глобальної спільноти, застерігає експерт Юрій Богданов. І справа тут не лише в його потенційних діях щодо України.

Загроза Трампа: які небезпеки для глобальної спільноти може принести потенційний президент?

Нашим дипломатам та політичним лідерам слід знаходити золоту середину, оскільки співпраця з будь-яким новообраним президентом стане необхідністю. Що стосується мене, як особи, яка наразі не займається публічною політикою, мені немає потреби нічого приховувати. Я вільно висловлюю свої думки щодо Трампа і того дискурсу, який він представляє.

Отже, сьогодні я хочу розповісти про те, чому вважаю Трампа та ідеї, які він представляє, загрозою для світу. Незалежно від його позиції щодо України, навіть якщо ситуація для нас буде не такою критичною під час його президентства (що, звичайно, є досить оптимістичним поглядом), ми все ж повинні усвідомлювати, що він може призвести до нових глобальних викликів, до яких нам слід бути готовими.

Теза перша. Популярність Трампа і МАГА є реакцією на проблеми США, але не є частиною рішення. Він їх посилює.

Трамп не є самостійним феноменом; він виступає як логічний наслідок накопичених суперечностей та криз, які вразили американську політичну й економічну системи. Існує певна частина еліти, яка або вірить у переваги "правого" курсу в соціальному та економічному житті, або отримує з цього вигоду. Водночас десятки мільйонів людей страждають від бідності, мають мізерні перспективи та не сприймають соціальні норми, які їх оточують. Цю ситуацію необхідно очолити, і Трамп взяв на себе цю роль, спираючись на фінансову підтримку корпорацій і голоси незадоволених "білих" американців.

Трамп, можна сказати, цілком в дусі "правих" в Європі 90 років тому, вирішив дилему "як зберегти привілеї еліт (багатих), коли існує масове виборче право?" Чи є трампізм формою фашизму? Поки не зовсім, але він може таким стати, якщо ще раз повторить цикл влади. Наразі ця політична концепція поєднує в собі елементу націоналістичної, неліберальної та корпоративістської відповіді на проблеми й виклики, які як існують об'єктивно, так і є частково або повністю вигаданими.

"Праведний гнів" внаслідок того, що еліта "маніпулює суспільством", а також звернення до людських страхів є основним риторичним інструментом Трампа. Звернення до теми "знищення американської мрії", зменшення добробуту значної частини колишнього середнього класу, а також авторитарні реакції Трампа на ці виклики є цілком логічним наслідком накопичених соціально-економічних проблем.

Правий популізм як політичний метод чудово діє на "безправних" та "знедолених" білих, бідних представників робочого класу, жертв соціальної нерівності тощо. Так само й лівий популізм знаходить свою аудиторію. І обидві ці тенденції роблять розкол в американському суспільстві ширшим.

Теза щодо іншого аспекту. Авторитарна риторика, що супроводжується авторитарними вчинками, ставить під загрозу американські інституції і викликає ризик справжньої узурпації влади.

Трамп неодноразово піддавав критиці основи американської демократії, ставлячи під сумнів довіру до виборчої системи та судової системи. В той саме час, під час першого терміну -- за підтримки одіозного Леонарда Лео -- він провів до Верховного Суду 3 власних суддів (з 9). Які цього року забезпечили йому рішення щодо "президентського імунітету".

Лео активно підтримує Трампа у його прагненнях реформувати судову систему. Це може привести до зниження стандартів справедливості та створення такої системи, де судді ухвалюватимуть рішення, що відповідатимуть політичним і бізнесовим інтересам.

Крім того, якщо порівнювати з першою адміністрацією, в команді Трампа лишилося дуже мало поміркованих політиків, а значна частина його першої команди або прямо підтримала Гарріс, або нищівно атакує Трампа. Саме через застереження щодо його авторитарних методів.

Публіцист Мішель Голдберг провів аналогію між риторикою ресентименту Дональда Трампа та "мобілізаційною ідеєю" (МАГА!), яка втілюється через авторитет національного лідера, здатного повести народ до виконання його історичної місії. Так, ви не помилилися. Тут можна обережно окреслити паралелі між Трампом і кількома цікавими постатями, які прийшли до влади приблизно 90-100 років тому.

Третя теза. За відсутності вирішення очевидних проблем та наявності авторитарних схильностей, політика Трампа лише загострить розподіл в американському суспільстві.

Політика Трампа сама по собі активно сприяє поляризації, підсилюючи розподіл на "своїх" і "чужих". Його риторика часто включає заклики до ненависті проти іммігрантів, меншин і тих, хто має інші погляди. За даними досліджень Pew Research, рівень політичної ненависті в США зріс до рекордних рівнів.

Окрім того, Донні та його команда не раз висловлювали підтримку Proud Boys (неонацистському угрупованню) та численним конспірологічним і явно ексцентричним групам. Думаю, історію з гаїтянами не варто повторювати. Також існує чимало суперечливих питань, що стосуються абортів та загальної боротьби з "ліберальними інноваціями".

Леонард Лео, відомий своїм активізмом, зумів залучити 1 мільярд доларів до свого фонду, щоб протистояти так званому "лівому ухилу" та "корпоративній владі". Яка ж його стратегія? Все досить традиційно: він виступає проти політики різноманітності й гендерної рівності, заперечує існування кліматичних та соціальних проблем, а також дотримується різних конспірологічних теорій. У його списку противників знаходяться глобальний фінансовий капітал та банки, які, на думку Лео, є "брудними лівими грошима". Серед цілей його кампанії – такі гіганти, як BlackRock, Vanguard, American Airlines, Coca-Cola, State Farm, Major League Baseball та Ticketmaster.

Зростання внутрішньої напруги може призвести до насильства та подальшого розділення в суспільстві. Особливо це стає очевидним, коли Трамп без вагань вказує на своїх противників, яких необхідно покарати. Чи зможе в таких умовах Америка вести активну зовнішню політику та протистояти тираніям в інших частинах світу? Ні, малоймовірно.

Теза чотири. Економічна стратегія Трампа не входить до складу вирішення проблеми.

Поки два стовпи Трампа в економіці -- це контроль за Федеральною резервною системою з метою знецінення долара і жорстка протекціоністська політика. Перше має зробити американський експорт дешевшим, а друге -- створити барʼєри для імпорту.

Чому це повинно привести до покращення торговельного балансу, а не до низки торговельних конфліктів — зрозуміти не вдається навіть деяким членам команди Трампа, зокрема Лафферу. Він вважає, що все це є лише словесними іграми, адже в іншому випадку інфляція лише загостриться, не відбудеться жодного додаткового економічного зростання, а ризик глобального загострення ситуації збільшиться.

Теза пʼята. В міжнародному контексті повернення Трампа до влади може призвести до зниження авторитету США і посилення хаосу. Так, може бути ще гірше. Набагато гірше.

Акцент на внутрішньому порядку денному і ризики ескалації внутрішньої нестабільності + те, що Трамп просуває ізоляціоністську політику вже ставить під загрозу і функціональність НАТО, і інших альянсів. Що відкриває можливості для масштабування війн.

Є безліч причин для критики адміністрації Байдена, але в Азійсько-Тихоокеанському регіоні він укріпив тристоронній альянс між США, Великою Британією та Австралією, зміцнив оборонні можливості Філіппін за рахунок ракетного озброєння та надає підтримку Тайваню. Водночас Україна отримує менше допомоги, ніж їй справді потрібно. Нерішучість Байдена і його команди також може призвести до серйозних негативних наслідків для світової стабільності. Однак немає підстав вважати, що Трамп поведеться інакше — скоріше за все, він лише підсилить вже існуючі тенденції, особливо у контексті нашої ситуації.

Ізоляціоністська політика негативно позначиться на міжнародному іміджі США та призведе до виникнення численних нових загроз для глобальної безпеки. Це, в свою чергу, також ослабить позиції Сполучених Штатів. Світ стане менш стабільним, і країна, що повинна була б забезпечувати цю стабільність для свого власного розвитку та виживання, опиниться під більшим впливом зовнішніх чинників.

На завершення.

Я б дуже хотів, щоб ймовірне президентство Трампа несло менше загроз. Але Трамп став набагато радикальнішим, ніж 2017, його команда -- набагато радикальніша і він уособлює популістські вульгарно-націоналістичні настрої, які можуть підривати демократичні інститути та призвести до тріумфу популізму, якого розвинені країни не бачили дуже давно.

Я знову повернуся до того, з чого почав: так, можливо, ми зможемо уникнути деяких труднощів завдяки вдачі чи певним обставинам, але немає жодних підстав вважати, що світ зможе уникнути ще більш серйозних криз. У сучасних умовах глобальних викликів критично важливо, щоб американська політика була націлена на підтримання демократії, стабільність і відповідальність. За часів Трампа такі можливості виглядають сумнівно.