The Times: Як Європа може завдати найбільший удар по Росії — і чому, ймовірно, цього не станеться.

В Європі заморожено понад 260 млрд євро активів Росії, проте вона не поспішає їх конфіскувати.

Поки президент Трамп готується до переговорів з президентом Путіним на Алясці в п’ятницю, Європа знову розмірковує над одним із небагатьох вагомих аргументів, які вона має у протистоянні з Росією: понад 260 мільярдів євро, заморожених у російських державних активах, повідомляє The Times.

Брюссель обережно знімає частину відсотків з цих активів і спрямовує гроші на допомогу Києву. Президент Зеленський та його найпалкіші прихильники на Заході закликають конфіскувати їх повністю.

Це питання залишається досить складним як в межах Європи, так і поза її кордонами. Мова йде про валютні резерви, які російський Центробанк зібрав для підтримання курсу рубля. Ці резерви в основному представлені євро, але також включають фунти стерлінгів, єни, швейцарські франки, американські долари, а також австралійські та канадські долари.

Ці активи були заблоковані коаліцією держав незабаром після початку повномасштабної агресії Путіна проти України. Хоча вони належать Російській Федерації, вона не має змоги їх використовувати.

Спершу вони здебільшого були у формі державних облігацій, але нині переважно перетворилися на готівку або були реінвестовані в цінні папери. Вони розпорошені по різних юрисдикціях у західному світі й керуються кількома кліринговими домами.

Левова частка цих грошей (загалом 300 мільярдів євро у світі) зберігається в Європі. Близько 190 мільярдів євро розміщено в Euroclear, бельгійському кліринговому домі, та до 20 мільярдів євро -- у Clearstream, французькому конкуренті.

Ця сума значно перевищує 70 мільярдів євро приватних активів приблизно 2000 російських громадян, які були заморожені внаслідок дій санкційної коаліції.

У теорії, будь-яка країна, що має на своїй території державні активи Російської Федерації, здатна прийняти рішення про їх вилучення та переказ у фонд підтримки України. В подальшому ці кошти можна було б інвестувати більш активно, щоб забезпечити вищий дохід і підкріпити економіку України.

Приклад певною мірою вже наявний: Бельгія запровадила 25% податку на "надприбутки", які отримує Euroclear від управління російськими активами, включаючи відсотки та дивіденди. Ці кошти спрямовуються до основного фонду ЄС, призначеного для підтримки України. На сьогодні вже відбулося три транші таких виплат, кожен з яких становив приблизно 1,5 мільярда євро.

Існують як юридичні, так і політичні застереження щодо можливого вилучення цих активів. З політичної точки зору, деякі західні держави вважають, що краще залишити їх у резерві як важіль у майбутніх мирних перемовинах або для фінансування відновлення України. Водночас, такі інституції, як Європейський центральний банк, застерігають, що конфіскація може негативно вплинути на репутацію Європи як надійного середовища для інвестицій і відлякати потенційних інвесторів з інших країн.

Країни, такі як Бельгія, висловлюють занепокоєння щодо можливих російських відповідних дій або ризику опинитися наодинці з витратами на судову боротьбу, якщо вони вирішать національно конфіскувати активи без належної підтримки з боку партнерів.

Прихильники України вважають, що ці страхи сильно перебільшені.

З юридичної точки зору, головне питання в тому, що суди можуть розцінити такі кроки як порушення міжнародного принципу імунітету держави, який зазвичай захищає суверенні активи іноземних держав від вилучення.

На національному рівні, на думку більшості експертів, для цього знадобиться спеціальне законодавство. США і Канада вже зробили суттєві кроки у цьому напрямку, але європейці поки відстають.

Міжнародно-правовий вимір цієї ситуації також стає предметом дискусій. Зазвичай такі фінансові "контрзаходи" мають право впроваджувати лише ті країни, які зазнали безпосереднього впливу агресії, а в даному випадку – це Україна.

Конфіскація активів третіми державами ґрунтувалася б на спірній ідеї "колективних контрзаходів", що вимагала б отримання дозволу від міжнародного суду.

На сьогоднішній день жодне обов'язкове судове рішення не змусило Росію виплатити репарації, і будь-яке рішення Ради Безпеки ООН було б заблоковане вето з боку Москви.

Британський уряд заявив, що станом на травень заморозив 25 мільярдів фунтів стерлінгів активів, пов'язаних із режимом Росії, які належать суб'єктам і особам зі списку санкцій. Однак він відмовився надати парламенту детальну інформацію про власників цих активів або про доходи, отримані з них за цей час.

Окремо уряд оголосив про те, що активи Центрального банку Росії, Фонду національного добробуту та Міністерства фінансів РФ були "заморожені". Це сталося внаслідок запровадження санкцій, які забороняють громадянам Великої Британії надавати фінансові послуги, пов'язані з цими активами.

Британський уряд не надав інформації про обсяги знеструмлених активів, зазначивши, що це питання є "чутливим" і підкресливши важливість колективного розкриття даних серед країн G7. У березні Міністерство фінансів оголосило, що передало Україні 2,26 мільярда фунтів стерлінгів, які планує компенсувати за рахунок доходів від заморожених державних активів Росії.

Також піднімалося питання створення єдиного фонду для російських активів, який мав би можливість генерувати вищий прибуток за рахунок інвестування в більш ризиковані фінансові інструменти.

Конфіскація активів є більш складним питанням. Велика Британія могла б прийняти законодавчі акти, які б дозволяли цю процедуру, і жодна міжнародна інституція не змогла б цьому завадити, навіть якщо це суперечило б нормам міжнародного права. Однак такі дії можуть суттєво підривати міжнародну репутацію країни в очах певних держав і мати негативний вплив на співпрацю в інших сферах.

З перспективи міжнародного права, це базувалося б на концепції "контрзаходів". На практиці подібний крок міг би спонукати авторитарні країни, такі як Китай, утриматися від інвестування своїх резервів у західні фінансові установи, оскільки вони можуть побоюватися можливих вилучень у майбутньому.

Європейські уряди також призупинили доступ до тисяч приватних активів, серед яких розкішні яхти, елітні особняки та спортивні автомобілі, що належать приблизно 2000 громадянам Росії. Значна частина цих активів зареєстрована на родичів, довірчі фонди або підставні компанії, що ускладнює процес встановлення справжнього власника.

Приватні активи стали менш важливою темою в загальній дискусії, оскільки їх обсяг значно менший, ніж державних, а конфіскація приватного майна вимагає чітких юридичних підстав, що пов'язують його з кримінальною діяльністю.

Без наявності підтвердженого правопорушення вилучення майна може суперечити праву власності, яке охороняється як національними законодавчими актами, так і міжнародними договорами про права людини, що забезпечують дотримання належної юридичної процедури та справедливу компенсацію.

Продажі таких активів трапляються нечасто. У серпні 2022 року суперяхта Axioma, оцінена в 75 мільйонів доларів, стала першим конфіскованим майном російського олігарха, яке було виставлено на продаж після початку вторгнення. Власником яхти був підсанкційний сталевий магнат з Росії Дмітрій Пумпянський. Її реалізацію провели на аукціоні в Гібралтарі, що стало можливим завдяки рішенню Верховного суду.

Цього тижня Сполучені Штати оголосили про намір провести аукціон суперяхти Amadea, оціненої в 325 мільйонів доларів, яка раніше належала російському олігарху Сулейману Керімову, у вересні. Це стане першим випадком такого роду в США. Проте компанія Роснефть висловила претензії на дане судно, і наразі тривають юридичні суперечки, які, за оцінками фахівців, можуть відлякати потенційних покупців через можливі тривалі судові розгляди за межами Сполучених Штатів.

Законопроект US Repo for Ukrainians Act, прийнятий у квітні 2024 року, наділив президента правом конфіскувати державні активи Росії за певних обставин. Проте на сьогоднішній день ці повноваження ще не були використані жодного разу.

Ключовим випадком для України стала яхта Royal Romance, яка була конфіскована в Хорватії у проросійського олігарха Віктора Медведчука. У 2024 році хорватський суд ухвалив рішення про передачу яхти Україні для подальшого продажу, однак згодом це рішення було скасовано через відсутність кримінальних обвинувачень з української сторони. Судно досі перебуває в стані юридичної невизначеності, завдаючи Україні витрат близько 20 мільйонів доларів щорічно на його утримання.

З початку 2022 року Іспанія заморозила активи, пов'язані з росіянами, на суму понад 1 мільярд євро у відповідь на санкції Європейського Союзу. Це включає банківські рахунки, нерухомість, яхти та акції компаній, що належать особам та організаціям під санкціями. Серед арештованих активів є щонайменше 23 об'єкти нерухомості, три розкішні яхти та численні банківські рахунки. У квітні 2022 року, спільно з США, Іспанія конфіскувала яхту Tango російського олігарха Віктора Вексельберга на Мальорці, яка оцінюється в 90-120 мільйонів доларів.

Італія заморозила 2,3 мільярда євро приватних російських активів, але утримання конфіскованого майна коштує дорого, і країна розглядає можливість постійної конфіскації через тривалі судові процеси.

Росія висловлює осуд щодо намірів щодо конфіскації, реагуючи на це арештом активів іноземного походження та погрозами судовими позовами. Тим часом, за інформацією Reuters, Москва може бути готова виділити частину своїх фінансових ресурсів для відновлення України, але лише за умови, що певна частина коштів буде використана на територіях, підконтрольних її військам.