Тисяча днів активних бойових дій: "Київ за три дні", ядерні загрози, тріумф Трампа та переговори з Путіним.

Інавгурація Дональда Трампа, що відбудеться 20 січня 2025 року, настане рівно за місяць до того, як Україна відзначить початок четвертого року своєї боротьби проти повномасштабної війни з Росією. Ця подія стане вагомою віхою в історії.

Від "Київ за три дні" до "поки це буде потрібно". За ці три роки повномасштабної війни з Росією українці запам'ятали ці вислови від наших західних союзників. Ми всі чудово пам'ятаємо, як лише за тиждень до 24 лютого 2022 року міжнародні авіакомпанії зупинили рейси до України, а західні посольства в поспіху пакували свої речі, виїжджаючи назавжди. Вони були впевнені, що Росія захопить Україну, включаючи столицю, всього за три дні, а максимум - за кілька тижнів.

Але цього не сталося. Київ встояв. Навесні 2022 року сили оборони України звільнили Київщину й північні українські регіони, змусивши російську армію тікати, а західних партнерів - дивуватися стійкості й спроможності української армії протистояти "другій армії світу". Готуючись до успішного контрнаступу в листопаді 2022 року, коли ми відвоювали Харківщину й правобережжя Херсонщини, включно з містом Херсон, Київ переконав західних партнерів надати нам РСЗВ HIMARS і першу систему ППО Patriot, яку ми отримали в грудні того ж року.

Проте успіх української армії восени 2022 року оголив також й іншу важливу проблему - різницю в поглядах Києва та Вашингтона на те, як може закінчитися ця фаза повномасштабної війни. У США були переконані, що рано чи пізно (а краще раніше) Київ має почати переговори з Москвою, хай і ціною болючих для себе поступок. До того ж Адміністрація Байдена, разом із ключовими європейськими столицями, постійно піддавалася на шантаж Кремля, включно з блефом про застосування ядерної зброї, накладаючи обмеження чи-то на надання Україні більш потужних видів зброї, чи-то на їхнє застосування по території Росії.

Помилкова стратегія Заходу призвела до вигідної для Путіна війни на виснаження, яка набула глобальних масштабів. Спершу Іран та Китай активно почали надавати підтримку Росії, а нещодавно до них приєдналася і Північна Корея, яка відправила своїх військовослужбовців для участі у конфлікті проти України. Вибір Дональда Трампа на посаду 47-го президента США може стати значним поворотним моментом в четвертий рік повномасштабної російської агресії. Який напрямок обере Америка, стане відомо після його перших дій після інавгурації 20 січня 2025 року. Проте вже тепер західні лідери, такі як канцлер Німеччини Олаф Шольц, який прагне змінити свій імідж "кульгавої качки", відкривають "ящик Пандори", звертаючись до Путіна, щоб "з'ясувати", що його цілі у війні проти України залишилися незмінними.

Досліджуйте тисячу днів повномасштабної агресії Росії щодо України, які охоплюють три ключові етапи з 2022 року, а також важливий переломний момент у 2025 році в статті на ТСН.ua.

Ще до 24 лютого 2022 року західні засоби масової інформації, здебільшого американські, на основі інформації з Білого дому повідомляли, що українське керівництво вважало загрозу повномасштабного вторгнення з боку Росії серйозною, але водночас неоднозначною. Багато хто пам'ятає звернення Володимира Зеленського 19 січня 2022 року, в якому він закликав громадян України не піддаватися паніці, не кидатися за продуктами і сірниками, запевняючи, що в квітні ми відзначимо Великдень, а в травні на нас чекають "сонячні дні, вихідні та шашлики".

Одночасно ми не можемо забути про заклики президента Зеленського до Сполучених Штатів та Європейського Союзу ввести суворі превентивні санкції проти Росії та чітко окреслити своє ставлення до можливого членства України в НАТО. Сумніви Заходу щодо нашої здатності протистояти російській агресії суттєво вплинули на обсяги військової допомоги Україні. Напередодні 24 лютого 2022 року США, Великобританія та деякі європейські держави надали нам протитанкові системи Javelin, NLAW, боєприпаси, снайперські гвинтівки та інші засоби, в основному з метою підтримки партизанських дій, пропонуючи Володимиру Зеленському варіанти евакуації. Через рік після початку широкомасштабної агресії президент України поділився, що першим, кому він подзвонив після 24 лютого, був Джо Байден. Саме тоді пролунала пропозиція про його евакуацію, але Зеленський відповів, що йому потрібна "зброя, а не таксі".

Коли стало зрозуміло, що план Росії про "Київ за три дні" провалився, ми побачили візити західних лідерів до України. Першими в березні 2022 року до Києва приїхали прем'єри Польщі, Чехії і Словенії, а також міністр закордонних справ Литви. А пізніше в квітні - президентки Європарламенту та Єврокомісії Роберта Мецола й Урсула фон дер Ляєн, очільник дипломатії ЄС Жозеп Боррель, а також, зокрема, й тодішній прем'єр Британії Борис Джонсон, який вже тоді наполягав на наданні Україні протикорабельної зброї, щоб захистити Одесу.

Однак ми чітко пам'ятаємо, як Кремль звинуватив Бориса Джонсона в тому, що нібито він перешкоджав українському уряду підписати "мирну" угоду з Росією в Стамбулі в березні 2022 року. Цю угоду Кремль досі вважає умовою для початку будь-яких переговорів про тимчасове припинення вогню. "Це всього лише абсурд і частина російської пропаганди", - заявив Борис Джонсон у січні 2024 року.

Нагадуємо, що, згідно з численними заявами українських офіційних осіб та матеріалами західних медіа, в рамках так званих Стамбульських угод (хоча перша зустріч українських і російських переговорників відбулася на білоруській території в березні 2022 року) Україна була зобов'язана відмовитися від інтеграції в НАТО, значно зменшити чисельність своєї армії до 85 тисяч військовослужбовців і розширити права на використання російської мови. Ці угоди також передбачали скасування всіх санкцій, накладених на Росію. Варто зазначити, що про останні з цих умов стало відомо лише навесні 2024 року через публікації в американських ЗМІ.

Лише в червні 2022 року США надали нам перші РСЗВ HIMARS. Проте, разом із цим, а також підготовкою до осіннього контрнаступу Сил оборони України, множилася й протидія Заходу реальній спроможності нашої армії завдати суттєвої військової поразки росіянам. ТСН.ua писав, як у листопаді 2022 року, напередодні звільнення Харківщини й правобережжя Херсонщини, включно з містом Херсон, із Вашингтона до Києва почали надходити сигнали про "доцільність" задуматися про початок переговорів з Росією.

Тоді ж до Києва, на початку листопада, приїхав радник Байдена з нацбезпеки Джейк Салліван. Вже незадовго після цього численні західні ЗМІ написали, що він непублічно радив Києву починати переговори з Росією. Згодом про це заявили очільник Об'єднаного комітету начальників штабів, генерал Марк Міллі, та міністр оборони Ллойд Остін, додавши, що повна перемога України з виходом на міжнародно-визнані кордони 1991 року навряд чи можлива.

У листопаді 2022 року стало відомо про першу з моменту початку масштабного російського вторгнення особисту зустріч між директором ЦРУ Вільямом Бернсом та керівником Служби зовнішньої розвідки Сергієм Наришкіним в Анкарі, яка була присвячена обговоренню "ядерних загроз". Лише через два роки, завдяки книзі відомого редактора The Washington Post Боба Вудворда "Війна", стало зрозуміло, що американська розвідка в той час оцінювала ймовірність застосування Росією ядерної зброї на фоні її військових проблем на фронті в 50%.

У своїй книзі Боб Вудворд також навів діалог між Ллойдом Остіном та тодішнім міністром оборони Росії Сергієм Шойгу восени 2022 року. Це була перша телефонна розмова між очільниками оборонних відомств двох країн після початку російського повномасштабного вторгнення. "Ми знаємо, що ви думаєте про застосування тактичної ядерної зброї в Україні. Якщо ви це зробите, всі обмеження, згідно з якими ми діємо в Україні, будуть переглянуті", - сказав тоді Остін. Шойгу натомість підкреслив, що йому не подобаються погрози, але Остін відповів: "Я лідер найпотужнішого війська в історії світу. Я не погрожую".

Протягом майже трьох років повномасштабної війни адміністрація Байдена, підтримуючи Україну, дотримувалася стратегії, основаної на побоюваннях ескалації з боку Росії, зокрема у зв'язку з можливим використанням ядерної зброї. Це призвело до того, що українська армія не завжди отримувала необхідні військові ресурси вчасно та в достатній кількості. В результаті, Росія отримала можливість підготуватися, що стало очевидним під час невдалого українського контрнаступу влітку 2023 року. Окрім того, недостатня рішучість Джо Байдена сприяла глобалізації конфлікту та створенню нової осі "зла", що включає Росію, Білорусь, Китай, Іран і Північну Корею.

Таким самим принципом Адміністрація США керувалася й щодо членства України в НАТО. Ба більше, й про це вже неодноразово писав ТСН.ua, це було особистою червоною лінією для Байдена. Він вважає, що навіть запрошення України до Альянсу дорівнює початку ядерної війни з Росією. Хоча ця гіпотеза не витримує критики. Всі прекрасно пам'ятають, які вимоги Путін висунув Байдену ще в грудні 2021 року.

Тоді, нагадаємо, заступник міністра закордонних справ Росії Сергій Рябков порадив НАТО "збирати манатки" й забиратися на кордони 1997 року. Тобто, Кремль буквально поставив під сумнів кілька хвиль розширення Альянсу на Схід, вимагаючи від США повернутися до часів Варшавського договору. Хоча, разом із тим, Путін вдав, що й не помітив вступу Фінляндії до НАТО у квітні 2023 року, коли кордон Росії з Альянсом збільшився ще на тисячу кілометрів.

Обрання Дональда Трампа на посаду 47-го президента США призвело до невизначеності в ситуації.

З одного боку, він має можливість повністю зупинити військову підтримку для України, що змусить нас вступити в переговори з Росією з позиції вразливості, що в найближчій перспективі може призвести до повної капітуляції Києва. Трамп уже вдавався до подібних дій, коли з вересня 2023 по квітень 2024 року затримував у Конгресі пакет допомоги Україні на суму $61 млрд.

З іншого боку, як вже зазначалося на ТСН.ua, ці вибори в США стали в значній мірі відображенням протесту американців проти політики демократів. Таким чином, Дональду Трампу залишається обмежений простір для маневру, оскільки більшість виборців підтримали його, сподіваючись на рішучі дії.

Таким чином, Трамп продемонструє свою уразливість як у внутрішній політиці, так і на світовій арені, якщо погодиться на компроміси з Путіним стосовно України. Водночас це не заважає іншим політикам проявляти свою слабкість, звертаючись до Путіна вперше за майже три роки активних бойових дій, щоб з’ясувати, що його наміри щодо України залишилися незмінними. Йдеться про канцлера Німеччини Олафа Шольца, який у п’ятницю, 15 листопада, провів телефонну розмову з кремлівським лідером.

"На мою думку, дзвінок Олафа став своєрідною скринькою Пандори. Цей крок відкриває можливості для нових діалогів і дзвінків. Це те, що Путін прагне вже давно: для нього надзвичайно важливо зменшити свою ізоляцію, ізоляцію Росії. Він має намір вести переговори, які, на жаль, не приведуть до жодних результатів. Хочемо чітко наголосити: "Мінська-3" не відбудеться, нам потрібен справжній мир", - підкреслив Володимир Зеленський.

Дуже важко сказати, як діятиме Трамп після інавгурації 20 січня 2025 року. З його публічних коментарів під час передвиборчої кампанії можна зробити висновок, що він скептичний щодо важливості як України, так і наприклад Тайваню для його власних інтересів та цілей. Проте покладатися на популістичну передвиборчу риторику Трампа навряд чи можна. Адже малоймовірно, що він дійсно зможе виконати всі свої обіцянки. Щоправда, на думку колишнього радника Трампа з нацбезпеки Герберта Макмастера, Путін смикає за ниточки Трампа, граючи на його бажанні укласти велику угоду.

"Існує думка (в оточенні Трампа - ред.), що ми можемо відновити дипломатичну стратегію 1970-х і 1980-х років, намагаючись розмежувати Росію та Китай. Проте, Сі Цзіньпін і Путін тісно пов'язані між собою, і замість того, щоб намагатися їх розділити, нам слід знайти способи, щоб згуртувати їх. Адже, коли ми вважаємо, що вони окремі, ми фактично дозволяємо їм підтримувати один одного", - зазначив Герберт Макмастер.

Безсумнівно, політика, яку проводила Адміністрація Трампа стосовно Китаю та нової "осі зла", суттєво вплине на розвиток подій у контексті війни Росії проти України.

По-перше, всі очікують від Трампа ухвалення рішення щодо постачання американського скрапленого газу на європейський ринок, щоб замінити російські поставки. Урсула фон дер Ляєн вже виступила з такою пропозицією. Аналогічно, мова йде про збільшення експорту американської нафти, що має на меті знизити світові ціни та зменшити прибутковість Росії.

По-друге, Дональд Трамп вже обіцяв запровадити 60% тарифи на весь імпорт з Китаю до США, що суттєво вплине на китайську економіку і, в свою чергу, обмежить можливості Пекіна надавати значну підтримку Москві у продовженні конфлікту. У нових умовах контролю за китайським експортом (включаючи електромобілі), інвестиціями та тарифами, спрямованими на захист критично важливих західних технологій, адміністрація Трампа намагатиметься залучити трансатлантичну підтримку, щоб пом'якшити негативні наслідки для американської економіки. Однак не всі країни ЄС поділяють цю позицію. Найбільшою перешкодою є не стільки Угорщина чи Словаччина, скільки Німеччина.