"Трамп не залишить Україну". Футей закликає до спокою 24.11.2024

Дональд Трамп. Изображение: AP/Эван Вуччи.

34 країни світу визнали Голодомор актом геноциду.

Пане Андрію, хотілося би почати із ушанування пам'яті жертв Голодоморів - не тільки 1932-1933 років, але також 1921-1923 та 1946-1947 років. Ми знаємо, що США свого часу відіграли і досі відіграють важливу роль в тому, щоб поширювалася інформація про Голодомор-геноцид. Згадуємо комісію Конгресу США, яка працювала, роль Джеймса Мейса, який був популяризатором у всьому світі знань про Голодомор-геноцид. Зараз Світовий Конгрес українців сприяє тому, щоб парламенти, уряди різних країн світу ухвалювали постанови, де б визнавали, що це був геноцид. Що за останній рік довелося зробити?

Ми продовжуємо працювати над цим питанням. Цього року Світовий конгрес українців знову запустив глобальну адвокаційну кампанію під назвою "Пам'ятаємо Голодомор. Геноцид українців триває". Нашою основною метою є офіційне визнання Голодомору 1932-1933 років як геноциду українського народу, а також визнання нинішньої військової агресії з боку Росії як продовження геноцидальних дій проти українців. Нещодавно наші громади звертались до урядів різних країн, надсилаючи листи та організовуючи зустрічі з державними службовцями, з вимогою визнати Голодомор геноцидом українського народу та засудити агресію Росії як геноцид. На сьогодні вже 34 країни визнали Голодомор геноцидом. Ми продовжуємо закликати міжнародні спільноти до визнання цього факту, оскільки це є важливим кроком до історичної справедливості та правової правди. Лише таким чином ми зможемо зупинити геноцид українського народу, який триває сьогодні.

Геноцид триває сьогодні на окупованих територіях України

Ми згадали Джеймса Мейса, видатного дослідника, який написав "ваші мертві обрали мене" і присвятив більшу частину свого наукового життя вивченню Голодомору. Проте, здається, що ми рідко говоримо про іншого важливого діяча — Рафала Лемкіна, який помер у Нью-Йорку і став автором терміна "геноцид". У своїй статті "Радянський геноцид в Україні" він окреслює Голодомор як ключовий, хоча й складний аспект злочину геноциду, скоєного радянським режимом проти українського народу. Як ви вважаєте, чому ім'я Рафала Лемкіна так часто забувається, і чи варто нам знову підняти його національне визнання?

Я вдячний, що ви підняли це питання, оскільки в Сполучених Штатах усі громади вшановують пам'ять про Голодомор. Кожна з них організовує свої заходи, але найбільш значущими є, звичайно, пам'ятна церемонія у Вашингтоні та зустріч у катедрі Святого Патрика в Нью-Йорку, де збирається близько двох тисяч людей. Ця подія знову відбулася вчора за участю представників як американського, так і українського урядів, а також керівництва наших православних і католицьких церков. Під час моєї 8-річної діяльності на посаді президента Українського конгресового комітету я завжди згадував Рапаеля Лемкіна, адже його ідеї мають велике значення. Його опис геноциду є надзвичайно актуальним і сьогодні, особливо на окупованих територіях України, де ми бачимо, що фактично відбувається новий геноцид. Наших співгромадян, зокрема дітей, вивозять з метою знищення українського народу. Використовуючи цитати Лемкіна, ми можемо спілкуватися з єврейськими громадами, щоб вони краще зрозуміли цю ситуацію і підтримали нас у країнах, з якими мають добрі відносини, для визнання Голодомору як акту геноциду.

У Конгресі та Сенаті Сполучених Штатів визнали Голодомор актом геноциду.

Пане Андрію, я би хотів ще торкнутися питання теперішнього стану дослідження теми Голодомору-геноциду в США. Ми згадали кількох дослідників, які присвячували свої зусилля, свою працю цій темі. А що станом на зараз, чи актуальною є ця тема?

Ця проблема має значення не лише у Вашингтоні: знову пролунало потужне звернення — лист від Конгресового комітету США до президента Байдена з вимогою визнати Голодомор геноцидом. Хоча я не можу надати точні дані, відомо, що принаймні половина штатів Америки офіційно визнала Голодомор як акт геноциду через свої уряди.

Проте в загальному Сполучені Штати досі не надали визнання.

У Конгресі та Сенаті відбулося визнання, що стало підставою для зведення пам'ятника та надання земельної ділянки для державних потреб. Проте Адміністрація поки що не визнала Голодомор як геноцид, і саме тому ми вважаємо це одним із наших головних завдань — довести справу до логічного завершення. Цього року наша мета полягала не лише у визнанні геноциду 1932-1933 років, а й у визнанні того, що новий геноцид триває і в наш час, під час цієї масштабної війни.

Чи їм не вистачає фактів і переконливих доводів, чи, може, намагаються уникнути розчарування Москви?

На мою думку, істина знаходиться десь між двома крайнощами. Всі необхідні дослідження вже проведені, і немає сенсу продовжувати їх. Однак виникає питання: чи є у них бажання і політична рішучість визнати це?

Андрій Футей. Зображення: www.president.gov.ua

На виборах президента США "голоси нашої діаспори були поділені"

Чи може наступний президент США проявити таку ж рішучість? Існує думка, що українська діаспора зіграла ключову роль у перемозі Дональда Трампа на цих виборах. Наприклад, у Пенсильванії є райони, де голосування відбулося в співвідношенні 50 на 50, з невеликою перевагою республіканців. Проте цього року явка виборців склала понад 70%. Існують й інші подібні випадки. Якщо вплив українських голосів на перемогу Трампа буде визнано, як це може відобразитися на його ставленні до України, українських питань та нашої історії загалом?

Це питання дійсно непросте, і мені не раз ставили його під час моїх подорожей. Моя думка полягає в тому, що наша громада, яка взяла участь у голосуванні, розділилася приблизно навпіл на підтримку різних кандидатів. Кожен має право обирати того, хто найбільше відповідає його поглядам. Важливо пам'ятати, що ми всі є громадянами США. Ми стикаємося з багатьма внутрішніми викликами, такими як економічні проблеми, інфляція та нелегальна міграція. Бажання голосувати з урахуванням лише однієї основної мети є зрозумілим, але реалізувати це вкрай важко для багатьох людей.

Чи ви маєте на увазі, що основна мета полягає в поліпшенні ситуації для України?

Отже, я переконаний, що голоси української діаспори були значно розділені. Виборчі кампанії проходили з великою агресивністю. Було створено Комітет українців на підтримку Байдена, а пізніше також Гарріс. Водночас існувала і група "Ukrainian Americans for Trump". У Пенсильванії навіть з'явилися ролики, де Гарріс висловлювала свою позицію стосовно України. Не можна також забувати, що Трамп здобув перемогу в усіх штатах, де виборці могли віддати голоси як на одну, так і на іншу сторону.

"Трамп не залишить Україну"

Не секрет, пане Андрію, що результати виборів у США викликали занепокоєння як у світі, так і в Україні, адже Дональд Трамп залишає багато питань щодо своєї політики. Гарріс, безперечно, продовжила б курс Байдена, тоді як ситуація з Трампом є менш зрозумілою. На даний момент, відомо, що всі дипломатичні зусилля України зосереджені на налагодженні комунікації. Чи може Світовий Конгрес українців якимось чином сприяти Україні у налагодженні зв'язків з майбутньою адміністрацією Трампа?

Переважно це лишається обов'язком Конгресового комітету Америки, бо ми є виборцями США. У співпраці зі Світовим конгресом УКК бере на себе велику роль, щоб організувати адвокаційні кампанії. За останні два з половиною роки наша громада ще ніколи не була така політично активна, як вона є сьогодні. Вона свідома, вона єдина. Старша, і нова, і найновіша еміграція, і навіть різні релігійні сектори, які перед тим не брали участь в політичній системі, беруть активну участь. Є українці, які є частиною команди, яка складає новий уряд. У нас немає зачинених дверей до новообраного президента Трампа, я прошу українців не панікувати. "Нам тут треба залишити Трампа, щоб Трамп був Трамп", так кажуть. Він Україну не покине, бо це не в його его. Я переконаний, що він хоче завершити всі конфлікти у цілому світі.