Трамп відмовляється від участі: Сполучені Штати більше не виконуватимуть роль посередника у переговорах між Україною та Путіним.

Незважаючи на те, що президент США відразу після цього висловив думку про можливість проведення наступного раунду переговорів між Україною та Росією у Ватикані, він зазначив: "Ватикан, представляючи Папу Римського, виявив великий інтерес до організації цих зустрічей. Давайте почнемо цей процес!" Трамп, який кілька тижнів тому жартував про бажання стати наступним Папою Римським, також підкреслив, що не буде вводити нові санкції проти Росії через її небажання зупинити вогонь, оскільки, на його думку, це могло б зашкодити переговорам.

Однак, здається, що ситуація навряд чи зміниться. Хоча президент Фінляндії Александр Стубб висловив припущення, що наступний раунд технічних переговорів між Україною та Росією може відбутися наступного тижня у Ватикані, і зазначив, що "кількість посередників зросла, адже й Європа залучена", підготовка з обох сторін залишається непомітною. Тим часом, під час нещодавнього візиту Путіна до Курщини, місцеві чиновники звернулися до нього з проханням про приєднання українських Сум до Росії. У Міністерстві закордонних справ Росії знову наголосили, що не мають наміру вести переговори з європейськими лідерами з питань України та війни.

Отже, що чекати далі після зустрічі в Стамбулі та третьої телефонної бесіди між Трампом і Путіним? Чи відновляться перемовини між Україною та Росією в стінах Ватикану? І чи дійсно США залишать Україну наодинці з Росією? Видання ТСН.ua зібрало думки західних медіа, експертів та аналітиків з цього питання.

Днями під час слухань у Конгресі держсекретар Марко Рубіо, відмовившись назвати Путіна воєнним злочинцем, заявив, що США очікують від Росії умов щодо припинення вогню в письмовій формі. І, начебто, саме це має пролити світло на справжні наміри Москви.

"Якщо цей список умов є реалістичним і ви здатні з ним працювати, це одне. Але якщо в ньому містяться вимоги, які, як ми знаємо, є абсолютно нереальними, це, безумовно, стане показовим моментом. Що стосується рішення президента, я не можу говорити від його імені," -- зазначив Марко Рубіо, додавши, що США чітко донесли російським представникам (у Стамбулі -- Ред.), що Сенат вже підготував законопроєкт про суворі санкції — 500% для тих країн, які купують російську нафту, газ, уран тощо. Проте дотепер у Конгресі не було жодних рухів у напрямку його ухвалення.

Ключове в цій заяві Рубіо: "А що президент вирішить зробити на той момент, я не можу говорити за нього". Хоча, насправді, не є секретом, що адміністрація Трампа взяла курс на зближення з Росією, навіть за рахунок інтересів України. І Рубіо про це прекрасно знає. Саме тому, як повідомило видання Politico, США виступили проти включення до спільної заяви G7, яку готують міністри фінансів країн Великої сімки у Канаді, обіцянки подальшої підтримки України та фрази про протиправність розв'язаної Росією війни. І це вже не вперше, разом із солідаризацією США з Росією, Північною Кореєю та іншими диктатурами в ООН.

Трамп вже офіційно відмовився від можливості посилення санкцій щодо Росії. У відповідь на це, російський міністр закордонних справ Сергій Лавров оголосив, що Росія не прийме умови безумовного припинення вогню. Однак, в адміністрації президента США знову зробили вигляд, що не звертають уваги на цю заяву, продовжуючи чекати на письмові вимоги з боку Кремля. Проте, можна з упевненістю припустити, що ці вимоги включатимуть: зупинення мобілізації в Україні та постачання західної зброї до Києва; відмову України від вступу в НАТО та визнання постійного нейтралітету; а також виведення українських військ з чотирьох областей — Донецької, Луганської, Херсонської і Запорізької, які Путін незаконно анексував у вересні 2022 року, хоча російські війська їх повністю не контролюють.

Хоч Трамп не розуміє і не хоче зрозуміти справжніх причин війни Росії проти України, він добре усвідомлює, що залученість США в переговорний процес між Росією з одного боку, та Україною і ЄС з іншого, в якості нейтрального посередника (а, насправді США грають на боці Росії), добряче б'є по його рейтингу. І це не дивно. Нещодавнє опитування Harvard CAPS/Harris Poll свідчить, що 62% американців підтримують продовження військової підтримки України. Тому, можливо, вже навіть прихильний до республіканців телеканал Fox News ставить доволі незручні запитання як самому Трампу, так і членам його адміністрації.

Однак, замість того, щоб постати перед американським суспільством як потужний лідер, який здатен об'єднати як демократичний, так і республіканський електорат, Трамп обрав стратегічно ігнорувати війну Росії проти України. Як зазначає The New York Times, йому це видається "не його справою". У його повідомленні на платформі Truth Social, яке з'явилося одразу після розмови з Путіним, видно, що він погодився на ще одну вимогу російського президента — провести прямі переговори між Україною та Росією без участі США та Європейського Союзу, залишивши Київ наодинці з Москвою без підтримки союзників. Це доповнюється переконанням Трампа, що Путін не має наміру завершувати війну, оскільки впевнений у своїй перемозі. Про це, зокрема, повідомила The Wall Street Journal, посилаючись на коментарі президента США, які він зробив під час розмови з європейськими лідерами 19 травня, безпосередньо після свого дзвінка Путіну.

Здається, Володимир Зеленський мав рацію, коли говорив про суттєвий вплив російської пропаганди на Дональда Трампа. Візит президента Південної Африки Сиріла Рамафоси до Вашингтона, що також завершився конфліктом в Овальному кабінеті, показав, що чинний президент США загалом має схильність вірити в дезінформацію. Трамп звинуватив Рамафосу у геноциді білих фермерів, продемонструвавши відео, на якому, за його словами, видно понад тисячу поховань. Насправді ж ці "могили" виявилися фальшивими і були частиною акції протесту проти насильства.

У статті для The Hill колишній американський посол в Україні Стівен Пайфер підкреслює, що Трамп має в своєму розпорядженні кілька важелів для впливу на Путіна. Серед них – усунення недоліків у західних санкціях, які дозволяють Росії отримувати фінансування для продовження військових дій; ініціювання нового пакету військової допомоги для України в Конгресі; а також співпраця з Європейським Союзом і G7 для конфіскації заморожених активів Центрального банку Росії, щоб передати їх Україні на закупівлю озброєння та відновлення країни.

Проте, схоже, Трамп дійсно вірить, що може налагодити економічні відносини з Росією і заробляти на цьому. Зокрема про це він зазначав у своєму дописі на Truth Social одразу після третього телефонного дзвінка Путіну, кажучи про "необмежений потенціал і багатства Росії". І, вочевидь, єдина перепона на цьому шляху, на його думку, -- це Україна. Саме Київ, а не Москву він неодноразово звинувачував у початку війни, разом із нашим прагненням стати членом НАТО. Проте, як зазначає у своїй колонці для The Washington Post міжнародний оглядач Девід Ігнатіус, Трамп має хибну оцінку щодо економічного потенціалу РФ.

"Росія продовжує залишатися країною з високим рівнем корупції та неефективним управлінням економіки, яка все ще значною мірою залежить від експорту енергоресурсів та природних ресурсів. Останні десятиліття вона, швидше, переживає занепад, ніж розвиток. Якщо б Трамп мав більш реалістичну оцінку економічної ситуації, він би зрозумів, що вигідніше інвестувати в економіку України", – зазначає Девід Ігнатіус.

Старший науковий співробітник Центру Європи та Євразії Інституту Гудзона Даніель Кочіс акцентує увагу на необхідності зміни підходу адміністрації Трампа до війни Росії проти України, відмовившись від стратегії "угода чи крах". Він підкреслює, що досягнення миру на прийнятних умовах та закріплення Трампа в ролі миротворця—і, можливо, навіть отримання ним Нобелівської премії миру—залишається реальним. Однак для цього Трампу слід зосередити свої зусилля на єдиній стратегії: послабленні Путіна і веденні переговорів з позиції сили. Експерт також нагадує, що російська армія значно залежить від великих виплат контрактникам та родинам загиблих.

Даніель Кочіс підкреслює, що обмеження фінансових можливостей Москви для підтримки армії, зокрема через знищення тіньового флоту танкерів, які вона використовує для транспортування сирої нафти, може призвести до того, що Кремль або відмовиться від планів збільшення чисельності Збройних Сил до 1,5 мільйонів військовослужбовців, або ж почне активніше залучати до служби представників заможніших верств російського суспільства, які мають ближчі зв’язки з владою і можуть становити більшу загрозу для стабільності режиму.