В останні місяці стосунки між Києвом і Варшавою стали більш стабільними. Проте, питання, особливо ті, що стосуються історії, залишаються актуальними, і польські політики продовжують звертати на них увагу.
Про напади на українців у Польщі, польські вибори, конфлікт щодо Волинської трагедії, військову допомогу Варшави і Росію як спільного ворога - читайте у великому інтерв'ю для РБК-Україна посла України в Польщі Василя Боднаря.
В червні між Україною та Польщею виникли певні напружені стосунки, які переросли у справжню кризу. Президент Польщі Кароль Навроцький, обурений рішенням надати одному з українських підрозділів почесне звання "імені Героїв УПА", ухвалив рішення позбавити президента України Володимира Зеленського найвищої державної нагороди - ордену Білого орла.
У відповідь на ситуацію Зеленський вирішив надіслати орден до Варшави через "Нову пошту", що спричинило хвилю відмов від польських нагород серед колишніх і діючих українських чиновників.
Згодом напруженість дещо зменшилася, і навіть 11 липня - коли в Польщі вшановують пам'ять "жертв геноциду, вчиненого українськими націоналістами" - обійшлося без будь-яких інцидентів. Останнім часом також відбулися кілька зустрічей між високопосадовцями України та Польщі.
Проте обставини все ще залишаються складними. Особливо з огляду на те, що через рік у Польщі пройдуть парламентські вибори, кампанія вже активно розгортається, і питання України, історії та подій на Волині стають одними з головних тем обговорення.
Проте питання не обмежується лише високою політикою. У бесіді з РБК-Україна посол України у Варшаві Василь Боднар зазначає, що польське суспільство має єдину позицію стосовно подій Другої світової війни і вкрай негативно ставиться до УПА та всього, що пов'язане з її діяльністю.
На практиці ми спостерігаємо безперервний потік новин про атаки на звичайних українців у Польщі, причому основною причиною є національна приналежність. Звичайно, ситуація з "орлами" та часті різкі висловлювання польських політиків щодо історичних питань ще більше напружують атмосферу в суспільстві.
Але тема УПА/Бандери/Волині, цілком очевидно, накладається на інші "образи", які сусіди накопичили на українців за останні роки більш тісних контактів. Переважно, звісно, базовані на міфах: чи про те, що українці "забирають у поляків роботу", чи що українки "відбивають польських чоловіків", чи інші подібні речі. Боротьба з "бандеризмом" нерідко є просто зручним фасадом.
Однак, не можна просто відмахнутися від викликів, які існують у відносинах між Польщею та Україною. Польща є надзвичайно значущим партнером для України з огляду на її географічне положення, логістичні зв'язки (як в одному, так і в іншому напрямку), а також на те, що вона є членом Європейського Союзу та НАТО, не кажучи вже про численну українську громаду, яка проживає в цій країні.
"Перед тим як ухвалювати будь-яке рішення, важливо зважати на національні інтереси та чутливість нашого закордонного партнера", - зазначив посол Бондар у відповідь на запитання РБК-Україна щодо пошуку компромісу у відносинах між Києвом і Варшавою. Він підкреслив, що, незважаючи на існуючі проблеми між державами, західні сусіди усвідомлюють, наскільки їхня безпека пов'язана з Україною, і вважають Росію спільним ворогом.
Складається враження, що інтенсивність суперечок між Польщею та Україною дещо зменшилася в останні тижні в порівнянні з тим, що спостерігалося кілька місяців тому. Можливо, це наслідок втоми громадськості, адже важко тривалий час зосереджуватись на одній проблемі? Або ж існують інші чинники, що впливають на цю ситуацію?
Кожна емоція нагадує хвилю: вона піднімається до вершини, а потім спускається вниз. У нашому випадку ми пережили досить непростий етап у наших стосунках. Це, напевно, стала одна з найзначніших криз у нашій взаємодії. Безумовно, з цього досвіду варто навчитися, проте наслідки залишилися з нами.
Як відомо, в Польщі перебуває близько двох мільйонів громадян України. За роки війни це створило значну соціальну напругу в польському суспільстві. На все це накладається підготовка до виборчої кампанії в Польщі у 2027 році, яка фактично розпочалася вже зараз.
Ми все ще бачимо прояви агресії щодо українців на вулицях Польщі. Бачимо й посилення риторики деяких політиків: то вони приписують українцям неіснуючі пільги, то починають накручувати тему про сільськогосподарську продукцію з України, то починають розкручувати теми про невигідність допомоги Україні у війні проти Росії.
Крім того, неможливо ігнорувати російську пропаганду і систематичні спроби Росії посіяти розбрат між нашими народами. На жаль, ці дії також негативно впливають на те, як в Польщі сприймають Україну та українців.
Рівень напруги, що виникає в червні, поступово зменшується, і це, зокрема, є наслідком зусиль дипломатичних груп з обох сторін.
Протягом останніх кількох місяців президент України Володимир Зеленський неодноразово зустрічався з прем'єр-міністром Польщі Дональдом Туском, зокрема 18 вересня в Гуті на Прикарпатті. Віцепрем'єр-міністр і міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський відвідав Україну, де зустрівся з главою українського МЗС Андрієм Сибігою для проведення переговорів.
Відбулися зустрічі між спікерами парламентів Русланом Стефанчуком та Влодзімєжем Чажастим. У вересні секретар РНБО Ігор Клименко провів зустріч з польським міністром-координатором спецслужб Томашем Сємоняком. Комунікація триває також на різних інших рівнях.
Проте зменшення емоційного напруження не свідчить про те, що всі питання вже вирішені. Наслідки кризи вимагатимуть тривалої та комплексної роботи на всіх рівнях.
Василь Боднар (колаж від РБК-Україна)
Чи можуть подібні провокації, як ті, що ініційовані Гжегожем Брауном з його зруйнованим пам'ятником УПА, знову викликати напруження в суспільстві? Чи, можливо, більшість поляків сприймає його як фрікову особистість, маргінала?
Гжегож Браун часто сприймається як периферійний політик, але його зростаюча популярність у польському суспільстві заслуговує на увагу. Під час президентських виборів він зібрав приблизно шість відсотків голосів, тоді як сьогодні, згідно з останніми опитуваннями, його підтримка наближається до десяти відсотків. Це може свідчити не стільки про тенденції на користь проросійських поглядів, скільки про посилення антисистемних настроїв і запит суспільства на більш радикальні форми політичної активності.
Протест проти еліти?
Існує усталене уявлення про польську політику як про так званий "дуопол", що передбачає суперництво між двома найбільшими політичними силами, які формують політичний ландшафт країни протягом останніх двадцяти років. Йдеться про "Громадянську платформу" під керівництвом Дональда Туска та "Право і справедливість" Ярослава Качинського. Одночасно в польському суспільстві зростає попит на альтернативу традиційному політичному істеблішменту.
Наразі деякі праві політичні сили намагаються привабити найбільш радикально налаштованих виборців. Вони використовують не лише теми, пов’язані з Україною, а й впроваджують антиєвропейські наративи та інші подібні ідеї. Цю ситуацію ускладнює російська пропаганда, елементи якої часто знаходять своє відображення в публічних діях таких політиків, як Ґжегож Браун.
Без сумніву, подібні дії призводять до радикалізації суспільної дискусії, що, в свою чергу, позначається на відносинах між Україною та Польщею. Ми стикаємося з дилемою: з одного боку, ігнорувати такі провокації було б неправильно, а з іншого – будь-яка наша публічна реакція може лише підсилити їхній резонанс і привернути до них ще більше уваги.
Для українців основне джерело новин з Польщі, на жаль, часто асоціюється з майже щоденними випадками нападів на наших співвітчизників. Хоча поліція виконує свої обов'язки на належному рівні, її діяльність, за визначенням, носить реактивний характер — вона реагує на події вже після того, як була завдана шкода: фізична, матеріальна або моральна. Які заходи можна вжити для протидії цим атакам? Чи є у вас статистичні дані щодо кількості нападів та кримінальних справ? Чи дійсно їх кількість значно зросла?
Згідно з даними, наданими поліцією, в 2024 році зафіксовано 267 нападів на українців або випадків агресії. У 2025 році ця цифра зросла до 275. А в перші шість місяців 2026 року вже нарахували 180 таких випадків. Таким чином, спостерігаємо реальний приріст приблизно на 30 відсотків.
Водночас ці дані потрібно аналізувати з урахуванням змін, які відбуваються в законодавстві та практиці оцінки й обліку подібних правопорушень. Дії, які раніше могли трактуватися як звичайне хуліганство або образа, нині частіше розглядаються з акцентом на мотив ненависті за національною ознакою. Це призводить до іншої правової кваліфікації, що передбачає посилення відповідальності, і, водночас, впливає на статистичні показники.
Отже, звичайні побутові суперечки, в яких національна приналежність не має значення, тут не беруться до уваги?
Представлені відомості демонструють статистичні дані про кримінальні діяння та правопорушення, що мали місце на території країни. Інформація від польської прокуратури також вказує на те, що в період з січня по червень 2026 року було розпочато 182 досудових розслідування, пов'язаних із цими злочинами.
Агресивні дії стосовно українських громадян стають все більш видимими в публічному середовищі, адже потерпілі або свідки часто діляться відеозаписами у соціальних мережах. Це, з одного боку, підсилює відчуття загрози серед інших громадян. З іншого боку, така активність сприяє суспільному обговоренню і змушує компетентні органи оперативно реагувати на ситуацію.
На початку року, усвідомлюючи зростаюче соціальне напруження в польському суспільстві, ми разом із польським адвокатом створили спеціальний посібник для українців - "Права та обов'язки громадян України в Польщі: Дії в кризових ситуаціях".
Він доповнює загальну інформацію, яка зазвичай розміщується на офіційних ресурсах українських дипломатичних установ, і враховує специфіку польського законодавства. У пораднику пояснюється, як діяти під час перевірки документів поліцією, як діяти у випадку та куди звертатися, а також важливість збереження доказів, що допоможе компетентним органам встановити наявність чи відсутність правопорушення.
Одна з рекомендацій - якщо це безпечно, зафіксувати інцидент на відео, адже такий запис може стати важливим доказом того, що агресивні дії були мотивовані саме національною належністю.
Водночас важливо розрізняти фіксацію події для передання правоохоронним органам і публічне поширення запису, яке має відбуватися з урахуванням вимог законодавства. І хтось використовує зроблені відеозаписи як доказ, передає поліції, а хтось зразу "зливає" в інтернет.
Ось чому в соціальних мережах так багато подібних відео.
- Я не можу стверджувати, що це є результатом саме наших рекомендацій. Однак публічність справді часто спонукає правоохоронні органи реагувати оперативніше, оскільки справа набуває суспільного резонансу. Ми бачимо затримання підозрюваних, відкриття проваджень, судове переслідування, а в окремих випадках - і реакцію роботодавців, які звільняють агресивних порушників.
З іншого боку, існують дані про зміну чисельності осіб, які отримують тимчасовий захист у Польщі. Протягом останніх шести місяців число таких людей знизилося приблизно на 40 тисяч. Деякі експерти вважають це свідченням того, що українці почали виїжджати з Польщі.
Василь Боднар (колаж від РБК-Україна)
- Чи асоціюєте ви це саме з такими проявами агресії та ворожості до українців?
- Тут варто враховувати кілька чинників. Перший - це загальна несприятлива атмосфера. Я не виключаю, що частина громадян України справді вирішила виїхати з Польщі.
Другий чинник - зміна у законодавстві. Ще в березні закінчився термін дії спеціального законодавства, яке передбачало деякі пільги щодо громадян України, які втікли від російської повномасштабної агресії та перебувають на території Польщі. І з травня впроваджено процедуру переходу зі статусу PESEL UKR на карту CUKR.
Цей документ видається на строк три роки і забезпечує безперешкодний доступ до ринку праці, а також відкриває можливості для ведення підприємницької діяльності. Це спрощений механізм переходу від тимчасового захисту до звичайної посвідки на проживання для іноземців.
Після впровадження цих змін, можливо, деякі особи не виконали необхідні умови для оновлення своїх документів, не внесли актуальні дані або неправильно пройшли процедуру перереєстрації під час перетину кордону, внаслідок чого могли втратити статус PESEL UKR. Оформлення цього статусу стало досить складним процесом, оскільки більшість людей тепер зосереджені на реєстрації в новій системі CUKR.
Отже, зменшення числа людей, які отримують тимчасовий захист, не свідчить про те, що всі вони виїхали з Польщі.
- Чи бачите ви якусь долю здорового глузду в закликах до українців виїжджати з Польщі, підшукувати собі безпечнішу країну? Чи може дійти колись до таких же рекомендацій від МЗС, які певний час діяли щодо Угорщини: українці, за можливості, будь ласка, утримайтеся від проїзду чи перебування в Польщі?
На сьогоднішній день немає підстав для занепокоєння. Більшість українців, з якими я спілкуюся, не мали досвіду фізичної агресії. Здебільшого йдеться про відчуття тривоги, викликане новинами в медіа, а також психологічний тиск, який у деяких випадках призводить до страху говорити українською в публічних місцях.
Українську мову, а подекуди й російську, й надалі часто чути на вулицях Варшави та інших польських міст. Тому давайте поставимо себе на місце звичайного поляка, який, можливо, не мешкає у Варшаві, а приїжджаючи з регіону до столиці, на вулицях чує не свою мову. Це може викликати різні емоції, які також можуть трансформуватися в агресивну поведінку. Однак жодне відчуття дискомфорту не може бути виправданням для образ, дискримінації чи фізичної агресії проти громадян України.
Водночас було б несправедливо перекладати провину за окремі злочини на все польське населення. Переважна частина громадян Польщі не вчиняє подібних дій і багато хто активно підтримує Україну. Яскравим прикладом цього є ініціатива, що відбулася минулої зими під назвою "Тепло з Польщі до Києва". Зазвичай до агресії вдаються ті, хто загалом має схильність до такої поведінки.
Отже, ви, як представник України, вважаєте, що наразі немає причин закликати українців уникати поїздок до Польщі чи проявляти обережність під час перебування в цій країні?
З моменту мого призначення послом у Польщі, я неодноразово наголошував нашим співгромадянам - як тим, хто оселився тут, так і тим, хто лише транзитом перебуває на польській землі: важливо дотримуватись місцевих норм, правил і традицій. Ваша поведінка має значний вплив на сприйняття всієї української спільноти.
Розглянемо статистику. У першій половині 2026 року було зареєстровано 10 800 правопорушень, пов'язаних з українськими громадянами. Якщо порівняти цю цифру з приблизно двома мільйонами українців, що проживають у Польщі, отримаємо 0,54%, або близько п'яти випадків на тисячу осіб. Це число можна розглядати як статистичну похибку.
Окрім того, розглядаючи цю статистику, варто врахувати, що однакові дії можуть мати різну правову кваліфікацію в Україні та Польщі. Наприклад, в Україні керування автомобілем у стані сп'яніння чи зберігання невеликої кількості наркотичних засобів без мети збуту належать до адміністративних правопорушень. В Польщі такі дії, на відміну від українського законодавства, передбачають кримінальне переслідування.
Отже, лише цифри без детального аналізу характеру правопорушень не дозволяють здійснити коректне порівняння. У той же час, деякі політичні сили намагаються маніпулювати цією статистикою, не надаючи пояснень щодо її змісту. Важливо обговорювати цю тему, спираючись на фактичні дані, уникаючи узагальнень і спроби перекласти відповідальність окремих осіб на українців, які перебувають у Польщі і дотримуються її законодавства.
- В Польщі дедалі помітнішими стають різні ультраправі угрупування, на кшталт "Bronimy Polskiej Granicy", з дуже недружніми настроями щодо всіх "чужих", зокрема й українців. Ви бачите наміри польської влади якось стримувати, обмежувати діяльність цих людей?
Польща є демократичною країною, де громадяни мають можливість вільно висловлювати свої думки та об'єднуватися в різні ініціативи. Однак, закон визначає межі таких свобод: будь-які прояви погроз, насильства чи розпалювання ненависті вимагають відповідних дій з боку держави.
Подібні явища, як рух "охорони кордонів", з’являються на фоні суспільного резонансу, викликаного новинами, які спричиняють хвилювання. Наприклад, інформація про можливе скидання нелегальних мігрантів з боку Німеччини до Польщі.
Ці переживання супроводжуються потужними емоціями, але, на мій погляд, вони мають короткочасний характер. Це нагадує поведінку футбольних фанатів: під час гри, під впливом емоцій, вони можуть виявляти агресію, хоча в звичайному житті залишаються цілком звичайними людьми.
І тоді як в Польщі насправді з'являються такі ультраправі групи, це не залишається без відповіді. Місцева влада, політики, лідери думок і громадські діячі публічно виступають проти ворожості та висловлюють підтримку Україні й українцям.
Розглянемо позицію не лише маргінальних, але й впливових польських політиків. Вони також висловлюють чітку думку, що "з Бандерою Україні не вдасться приєднатися до Європейського Союзу". Чи це лише тимчасове явище, чи ж є результатом узгодженої політики польської держави та політичних сил? Якщо це другий випадок, то ми маємо справу з суттєвою проблемою.
Цю тему не слід недооцінювати. У Польщі існує усталена громадська думка про трагічні події Другої світової війни, яка підтримується представниками різних політичних партій, громадських ініціатив, організацій та більшістю населення.
Отже, в Польщі існує власне бачення цих подій, і безумовно, УПА, Бандера та Шухевич викликають вкрай негативні асоціації.
Потрібна тривала робота істориків і політиків, доступ і опрацювання архівних даних, представлення реальної картини того, що відбувалося на Волині. Всебічне об'єктивне дослідження, а не лише представлення поглядів однієї сторони.
На сьогодні в публічному дискурсі Польщі домінує польська інтерпретація цих історичних подій. Країна інвестувала чималі зусилля в вивчення цієї частини своєї історії та обґрунтування своїх позицій.
Наше завдання полягає в тому, щоб висвітлити ту частину історії, яка залишилася непомітною, не представлена в Польщі: про злочини проти українського народу, репресивні акції, що вчинялися проти українських сіл, а також про реальний зміст термінів, таких як пацифікація, ревіндикація та операція "Вісла". Багато з цих подій ми знаємо лише з коротких згадок під час річниць або в момент, коли ця тема з'являється у політичних обговореннях.
Проте нам також потрібно самостійно дослідити, що насправді відбувалося на Волині: які злочини були здійснені українськими формуваннями. Злочини проти мирних жителів є військовими злочинами. Ми зобов'язані засуджувати такі дії, незалежно від національної приналежності винних. Подібні злочини не можуть бути виправдані.
Василь Боднар (колаж від РБК-Україна)
Останні дії з боку нашої влади, такі як рішення президента про доступ до архівів та продовження діяльності Служби зовнішньої розвідки, мають якесь значення для розвитку ситуації?
8 вересня в Дипломатичній академії при Міністерстві закордонних справ України відбувся захід, на якому була презентована нова дослідницька інфраструктура під назвою "Жертви польсько-українського конфлікту 1939-1947 років". Цей проект був реалізований за участю як українських, так і польських експертів з метою збереження історичної пам'яті та сприяння примиренню. У заході взяли участь представники наших історичних установ та колеги з Польщі.
Ми віримо, що нові архівні документи, в поєднанні з уже відомими джерелами, привернуть увагу дослідників з різних наукових установ, зокрема з інститутів національної пам'яті та академій наук обох держав. Це сприятиме більш глибокому вивченню нашої спільної історії.
В Польщі існує оцінка, що жертвами тих подій стали близько 100 тисяч польських громадян, і це питання вважається вже дослідженим. Однак нам необхідно представити власні дослідження та підстави для наших висновків. Польський історик українського походження Ігор Галагіда у своїх працях підрахував, що з українського боку загинуло приблизно 30 тисяч осіб. Ми продовжимо представляти наші обґрунтовані дані, вести дискусії та демонструвати різні перспективи на ці події, при цьому дотримуючись поваги та уникнення конфліктів.
Чи помічаєте ви, що польські політики, блогери та журналісти насправді прагнуть вести конструктивний діалог і аналізувати питання, а не просто використовувати історію виключно для своїх практичних цілей?
Такі особи, безумовно, існують, хоча методи їхньої діяльності варіюються в залежності від політичних уподобань.
Одночасно, в двох головних політичних блоках Польщі прикладали зусилля, аби підтримати Україну в її найбільш критичних моментах війни, надаючи допомогу в різних формах. Ми пам'ятаємо про цю понадпартійну підтримку і високо її цінуємо.
На початку конфлікту уряд "Права і справедливості" активно підтримував військові зусилля, приймав біженців з України та ухвалював закони, які регулювали їх перебування в країні. За ці дії варто висловити вдячність.
Діючий уряд активно продовжує надавати військову підтримку Україні, демонструючи позитивне ставлення до європейської інтеграції нашої країни та готовність допомагати в процесі післявоєнного відновлення. Яскравим прикладом цього стала успішна конференція з відновлення України, що відбулася в Гданську цього року, ставши найбільш масштабною в історії даного формату. Значний прогрес досягнуто також у процесах пошуку та ексгумації жертв конфліктів.
Для нас принципово важливо визнати внесок кожного, хто підтримував Україну, не звертаючи уваги на їхні політичні переконання.
Однак, ми спостерігаємо, що питання, пов’язані з Україною, дедалі більше інтегруються у політичну конкуренцію всередині Польщі. У боротьбі за голоси виборців застосовуються різноманітні засоби. Серед них – активізація суспільства навколо історичних тем, що в Польщі є досить простим завданням.
Те, що обставини зазнали змін, політична ситуація трансформувалася, а атмосфера у двосторонніх відносинах погіршилася, є також наслідком внутрішньої політики. Ми сподіваємося, що навіть у часи напружених виборчих дебатів політики звертатимуть увагу на те, як їх висловлювання можуть вплинути на міжнародні відносини та на життя людей.
Я неодноразово говорив: негативна риторика може принести політику швидку популярність і тактичні вигоди. Але з часом негатив починає працювати проти політика. Ніколи ніхто на негативі не зробив собі великої кар'єри і великої політики. А чим більше негативу політик наговорить, тим більше цей негатив відіб'ється на всіх його результатах.
До виборів у Польщі залишився рік, і кампанія вже активно триває. Конкуренція обіцяє бути надзвичайно запеклою. Яку роль тематика України відіграватиме на цих виборах, і наскільки вона може сприяти посиленню антипольських настроїв?
На жаль, історичні аспекти та питання, що стосуються України, залишатимуться актуальними протягом усієї виборчої кампанії. Україна стала невід'ємною частиною польських політичних дебатів, зокрема завдяки своїй історії, великій українській діаспорі, а також питанням безпеки та економіки. Для багатьох політиків Україна слугує інструментом для самопрезентації: деякі, як Браун, використовують негативний підхід, тоді як інші намагаються демонструвати позитивні перспективи співпраці з Україною.
Звісно, питання безпеки також стане важливим аспектом обговорення. Багато польських політиків визнають необхідність підтримки України. Водночас у політичних колах Польщі існує усвідомлення того, що здатність України до самозахисту має прямий зв'язок із безпекою самої Польщі.
Василь Боднар (колаж від РБК-Україна)
- Якщо Україна і далі розвиватиме свою історичну політику, наповнюватиме Національний пантеон, це автоматично призведе до нових раундів ескалації, з огляду на гіперчутливість поляків до цих питань? Де межа між нормальним компромісом і поступкою національними інтересами?
- Ми не можемо зраджувати національні інтереси. Крім того, у нас вже є негативний досвід компромісів з Росією, які врешті-решт призвели до конфлікту. На мою думку, в Україні немає політиків, які б у нинішній ситуації висловлювалися на кшталт "зробіть все, що завгодно!" Зараз важливо налагоджувати партнерські стосунки та враховувати чутливість кожної зі сторін.
Національний Пантеон є символом нашого прагнення до майбутнього. Вшановуючи спадщину, ми створюємо основи для завтрашнього дня. Важливим аспектом тут виступає історична чутливість. Це означає, що спосіб реалізації цієї ініціативи може вплинути на міжнародні відносини. При плануванні наступних етапів перепоховань необхідно враховувати можливу реакцію інших країн. Якщо ми не будемо звертати увагу на цю чутливість, нас можуть очікувати несподівані наслідки.
Ми маємо розуміти, що Польща може нас підтримувати у питаннях безпеки, оборони, європейської інтеграції, але в питаннях історії, економічної конкуренції, сільського господарства кожен буде жорстко захищати свої інтереси. Тому, перед прийняттям того чи іншого рішення треба враховувати власний національний інтерес та чутливість іноземного партнера.
Існує поширена точка зору, що за цією навколоісторичною істерією чи ескалацією насправді криються цілком прагматичні інтереси, зокрема, польських аграріїв та представників інших секторів, які побоюються конкуренції, зокрема, внаслідок можливого вступу України до ЄС. Оскільки ці особи не бажають чи не можуть висловити свої справжні побоювання, вони починають говорити про "бандеризацію" та про те, що через це Україна не зможе приєднатися до Європейського Союзу. Чи є в цьому сенс?
Відсутні. Я вважаю, що ті, хто використовує подібну аргументацію, лише намагаються знайти легкі виправдання, щоб уникнути пошуку більш складних рішень.
У 2023 році українське зерно, що було імпортоване до Польщі, стало серйозним викликом для місцевих агровиробників. Деякі компанії змовилися, використовуючи транзитні маршрути для проникнення на внутрішній ринок Польщі.
У тому ж році Польща запровадила заборону на імпорт українських зернових, зокрема пшениці, кукурудзи та ряду інших продуктів. Цю ситуацію навряд чи змінить будь-який уряд, оскільки вона є надзвичайно політично чутливою. Аграрний сектор складає значну частину виборців як для правих партій, так і для деяких членів чинної коаліції.
Навіть міністерство називається не просто "сільськогосподарської політики", а Міністерство сільського господарства і розвитку села. Тобто сільська місцевість є одним із об'єктів державної політики.
Тому тут проявляється цей політичний чинник, який згодом переплітається з традиційними настроями, які панують на селі, питаннями рентабельності української сільськогосподарської продукції, історичними темами, а також з упередженнями та відвертою дезінформацією.
В цілому, багато польських фермерів сприймають українську аграрну продукцію як загрозу. Однак, в основному, це викликано маніпуляціями та дезінформацією, що активно поширюється, зокрема, російськими джерелами.
У нас був період впродовж останніх двох років, коли фактично кожного місяця відбувалися зустрічі різних аграрних асоціацій під егідою профільних міністрів. І розмови, які велися на цих зустрічах, показували, що там процентів 70-80 питань, які нібито видавалися проблемними, моментально зникають. Достатньо було години розмови, обміну статистикою, підтвердження готовності до певних самообмежень.
В Україні переважно імпортують сільськогосподарську продукцію з високою доданою вартістю, тоді як до Польщі з України, в основному, надходять сировинні матеріали. У цьому контексті важливо вести діалог та усвідомлювати чутливість до кожної категорії товарів.
Наприклад, постачання українського зерна саме на польський ринок для нас не є принциповим: Україна має традиційні ринки збуту, а Польща - власне зерно. Для нас важливо забезпечити транзит до країн, з якими укладено контракти. Для Польщі цей транзит також означає доходи від перевезень і логістичних послуг. Саме тут є простір для діалогу та рішення, вигідного обом сторонам.
В умовах блокади портів Великої Одеси, яку здійснили росіяни, аграрна продукція почала переміщатися альтернативними шляхами. Безсумнівно, одним із таких маршрутів є Польща. Чи варто побоюватись нових провокацій, подібно до тих, що мали місце кілька років тому, коли українське зерно розсипали на дорогу?
В даний момент триває робота над технічними аспектами, які можуть бути реалізовані в цій ситуації. Основне завдання — досягти компромісу, який влаштує як наших виробників, так і польських перевізників. Адже тут існує чимало політичних нюансів, і кожен з польських чиновників прагне, щоб ухвалене рішення було зваженим і ретельно обдуманим.
Польські порти, мені здається, з радістю би прийняли більшу кількість українського зерна чи української продукції для вивезення за кордон.
Економічні, політичні та історичні фактори, або їх комбінація, можуть у певній мірі ускладнити нашу євроінтеграцію та вплинути на процеси відкриття або закриття переговорних кластерів.
Кожен етап процесу вступу України до Європейського Союзу має велике значення. Навіть якщо ми досягнемо угод з польським урядом про відкриття та закриття певних переговорних кластерів, згодом виникне питання про угоду щодо вступу. Цей документ вимагатиме згоди всіх країн-членів та відповідної ратифікації. У Польщі, остаточне підписання угоди про вступ має здійснити президент. Всі ці аспекти слід враховувати вже сьогодні.
Наразі наша увага сконцентрована на тактичних аспектах: виявленні кластерів, здійсненні необхідних переговорів і їх завершенні. Водночас, я вважаю, що кожна країна прагне скористатися даною ситуацією на свою користь. Отже, важливо бути до цього підготовленими та проводити відповідні переговори.
У такій ситуації важливо уникати прийняття рішень, які могли б загострити суспільні настрої або політичні дебати в країнах-партнерах, а також формувати негативне враження про Україну.
Крім того, війна досі триває. Нам вкрай необхідна підтримка. Україна нині потребує військової допомоги, транзиту, паливно-мастильних матеріалів, генераторів, підготовки до зимового сезону та багатьох інших ресурсів, які є критично важливими для нашого виживання і майбутньої перемоги в конфлікті. Тому при ухваленні будь-яких рішень важливо враховувати не лише їх емоційний вплив на різні групи населення, а й їхні наслідки для підтримки України, яка є нашою щоденною потребою.
- Як ви розціните реакцію польської влади на відносно нещодавній інцидент з падінням російської ракети на польській території? Слова прем'єра Туска про те, що він не бачить жодних підстав вважати, що Польща була ціллю? Ця історія когось протверезила в Польщі, що треба, мабуть, більше думати про поточні й майбутні загрози з боку Росії, а трошки менше заглиблюватись в події 80-річної давнини?
- Насправді більшість польських політиків говорять, що Польща вже тривалий час перебуває в умовах гібридної війни з Росією. І що Росія є загрозою. Тобто це розуміння в польському політикумі й суспільстві є. Тут навіть дискусій немає.
Василь Боднар (колаж від РБК-Україна)
Це проявляється також у конкретних діях уряду: Польща збільшує фінансування оборони, модернізує збройні сили, впроваджує інноваційні технології та реформує свій оборонний сектор. Вона має найвищий рівень витрат на оборону відносно ВВП серед країн-союзників.
Ще одне важливе питання полягає в тому, наскільки глибоко в суспільстві усвідомлюють реальну загрозу війни з боку Росії. Під час спілкування з різними людьми я часто зустрічаю думку, що членство Польщі в НАТО та ЄС, а також стратегічне партнерство зі Сполученими Штатами, вже гарантують їй захист. Хоча ця впевненість поступово втрачає свою абсолютність, віра в підтримку Сполучених Штатів залишається досить сильною.
Ключовим аспектом є те, що збройні сили Польщі демонструють значну потужність, проходять модернізацію, формуються нові підрозділи та активно розвивається система територіальної оборони. Водночас виникає питання, в якій мірі в цих процесах враховується досвід, отриманий під час справжньої війни Росії проти України.
Можливо, що деякі аспекти співпраці залишаються непублічними. Відомо, що військові активно взаємодіють між собою. Ще минулого року ми заснували спеціальну групу для співпраці в галузі дронових технологій, що забезпечує взаємодію відповідних служб. Крім того, існує співпраця між різними структурами, такими як Міністерство внутрішніх справ, прикордонники, поліція та інші.
- Але при цьому Росія для поляків - ворог номер один?
- В Польщі усвідомлюють, що немає іншого супротивника. Це добре усвідомлюють як політичні партії, так і сама історія Польщі, яка згодом підтвердить це. Все це формує реальне відчуття в країні, що загроза є не вигаданою, а цілком реальною.
Польща водночас залишається одним із найактивніших голосів, які попереджають Захід про загрозу з боку Росії. Від початку повномасштабної війни Польща підтримувала надання Україні статусу кандидата в ЄС і проводила активну політику. Польща традиційно виступала і за перспективу членства України в НАТО, що відповідає її стратегічним інтересам.
Паралельно з цим, починаючи з 2023 року, у політичних обговореннях стали помітними нові тенденції, що впливають на громадську думку. Необхідно зазначити, що суспільні настрої в значній мірі формуються під впливом політичних пропозицій – від ідей та перспектив, які політики пропонують населенню.
Яке становище з постачанням польських "Мігів"?
Головною складністю у цій ситуації є процес модернізації. На даний момент у нас відсутні фінансові ресурси для її реалізації. Проте польська сторона висловлює готовність здійснити передачу в обмін на відповідну підтримку з української сторони, що робить це питання надзвичайно важливим. Сподіваюсь, що в найближчі тижні ми зможемо побачити певний прогрес у цьому напрямку.
Проте я не хочу поспішати з висновками, адже вже кілька разів були оголошення, а в підсумку нічого не реалізовувалося.
- А які ще загалом оборонні проекти у нас розвиваються зараз?
- Ми працюємо над співпрацею оборонних підприємств. 5 лютого цього року Президент України Володимир Зеленський та Прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск підписали відповідний документ, яким створено правову рамку для спільного виробництва озброєнь.
У квітні в Ряшеві відбулася масштабна конференція та виставка інноваційних оборонних технологій, на якій свої розробки представили численні українські виробники. Оборонні технології також стали важливою темою під час Конференції з питань відновлення України, що пройшла в Гданську в червні.
8-10 вересня поважна українська делегація взяла участь у Міжнародній виставці оборонної промисловості в Кельцях, де свою продукцію представили понад 40 українських компаній, там було підписано низку двосторонніх угод про співпрацю.
18 вересня в рамках заходу високого рівня Карпатської інтеграційної ініціативи було зроблено оголошення про вступ Польщі до коаліції, що протистоїть балістичним загрозам. Основною темою обговорення стало укладення угоди щодо безпілотників, що дозволить нашим компаніям ефективніше співпрацювати з польськими партнерами.
- А суто по економічній двосторонній співпраці? Поза контекстом нашого зерна.
Розгляньмо обсяги торгівлі. Згідно з нашими даними, у 2025 році цей показник досягне 13 мільярдів, тоді як за польськими даними - 14 мільярдів. Протягом останніх шести місяців ми спостерігаємо приріст приблизно на 20%. Незважаючи на деякі різниці у методах підрахунку, однозначний висновок полягає в тому, що торгівля активно розвивається.
Україні необхідні паливо, оборонні вироби, продукти харчування та інші товари. Польща, у свою чергу, також виявляє інтерес до українських ресурсів і продукції, не обмежуючись лише аграрною сферою. На українському ринку вже активно функціонує велика кількість польських компаній — за нашими даними, їх близько трьох тисяч. Це свідчить про значний рівень зацікавленості з обох сторін.
Тема відновлення країни викликає значний інтерес. Польський бізнес проявляє активну зацікавленість, проте сприйняття цього питання в Польщі є доволі чутливим. Я колись запропонував уявити сценарій, в якому "коаліція бажаючих", очолювана Німеччиною та Францією, вирішує ввести військові сили в Україну, а потім за цим кроком слідує бізнес. Яка б була реакція польських підприємців, які б у них були думки з цього приводу?
Ми усвідомлюємо основну позицію польського уряду, який вважає, що їхні збройні сили необхідні для забезпечення безпеки країни.
- Ми це розуміємо, тому що насправді немає єдності в суспільстві навколо цього питання. Але чи це буде кінцевим аргументом? Тому що насправді роль Польщі в логістичному забезпеченні коаліції охочих є доволі велика.
У майбутньому існує можливість запровадження й інших видів підтримки. Наприклад, якщо Військово-повітряні сили Польщі зможуть здійснювати патрулювання українського неба з польських баз, це стане значним внеском. Або, якщо, умовно кажучи, американські літаки отримуватимуть паливо на аеродромах Польщі, це також стане вагомою допомогою.
Існує популярне прислів'я, що стверджує, що перемогу у війні забезпечує логістика. У цьому контексті Польща безумовно відіграє ключову роль, і це яскраво демонструє її реальний внесок у зміцнення обороноздатності України.
Таким чином, Польща має всі шанси стати одним з лідерів у відновленні України в майбутньому. Зважаючи на своє географічне положення, ресурси та можливості, вона може швидко запропонувати допомогу не лише у відновленні зруйнованих міст і сіл, але й у реформуванні держави відповідно до європейських стандартів. Польща володіє найсвіжішим досвідом у трансформації суспільства, перебудові різних секторів економіки, а також зміні менталітету населення та ставлення до законодавчих норм.
Зараз ви не знайдете багато поляків, які б свідомо сідали п'яними за кермо. Чи хтось би переходив вулицю на червоне. Поведінка, на яку деякі мої польські знайомі двадцять років тому могли не звернути уваги, сьогодні сприймається зовсім інакше. Це теж частина досвіду трансформації, яким Польща може успішно поділитися з Україною.
Замість цього, наша країна отримала безцінний, часто заплачений життями наших співгромадян, досвід виживання в умовах сучасної війни, досвід опору потужнішому супротивнику та досвід технологічного прогресу. Це також є надзвичайно важливим інструментом для сучасної Польщі та основою для тісної співпраці.
#
