Втрати українського ритейлу від прицільних атак РФ по логістичній інфраструктурі вже перевищують десятки мільярдів гривень. І хоча масової порожнечі на полицях вдалося уникнути, децентралізація складів та вимушені зміни маршрутів додають до ціни товарів додаткові 3-12% "воєнної надбавки".
Скільки коштує забезпечення доставки, чому пряма доставка від виробників не вирішує проблему, та якими засобами мережі контролюють цінові коливання — дізнайтеся в матеріалі РБК-Україна.
Війна з логістичними мережами
Понад 4,5 роки повномасштабної війни український ритейл демонстрував дива операційної адаптації. Проте масовані атаки РФ по логістичній інфраструктурі влітку 2026 року завдали одного з найважчих ударів по галузі. Ворог прицільно атакував великі розподільчі центри (РЦ) на Київщині та в регіонах.
Логістичні процеси, які роками вдосконалювалися з метою зменшення витрат, стали вразливими до ризиків. Улітку 2026 року лідери ринку зазнали значних втрат. Згідно з даними, зібраними РБК-Україна, загальна оцінка прямих втрат окремих компаній перевищує 24,7 мільярда гривень (приблизно 594,2 мільйона доларів за середнім курсом НБУ на 2025 рік).
Зображення: У літні місяці 2026 року атаки Російської Федерації на логістичні центри призвели до значних втрат для українських ритейлерів, виробників, імпортерів і дистриб'юторів, оцінюваних у десятки мільярдів гривень (Дані РБК-Україна).
За оцінкою Pro-Consulting, в складському господарстві України непрямі втрати внаслідок літніх атак РФ сягають майже 6 млрд доларів.
Удар припав на сектори food, non-food, e-commerce та паливний ритейл. Також великих збитків зазнали виробники.
Зображення: у дослідження було включено 61 випадок, а співвідношення між дистрибуцією та виробництвом становить 43 до 18 (Інфографіка РБК-Україна).
Попри це, колапсу не сталося - мережі перейшли на роботу "з коліс" та децентралізацію. Але головне питання для споживача: як ці руйнування перепишуть фінальний цінник у супермаркеті?
Анатомія класичного цінника
У традиційній економіці ціна товару на полиці представляє собою ретельно зважений компроміс між виробничими витратами, рівнем конкуренції та витратами на утримання торгової точки. Проте в умовах воєнної економіки до цих факторів додаються витрати на логістику, резервування ресурсів, забезпечення безпеки та відновлення після атак.
Зображення: Які елементи визначають вартість товарів на полицях супермаркетів (інфографіка РБК-Україна)
Як пояснює виконавчий директор Спілки молочних підприємств України Арсен Дідур, історично великі ритейлери сконцентрували понад 60% ринку, а від 23% до 30% у витратах виробника харчових продуктів припадало саме на логістику до полиці, яка осідала в ритейлі у вигляді маржі.
Від часів Другої світової війни до сучасних хабів Walmart.
Розподільчий центр створений з метою зниження витрат на доставку. Постачальники привозять продукцію до одного хабу, звідки здійснюється комбіноване відвантаження для різних магазинів.
Це класична радіальна модель hub-and-spoke (центр і периферійні вузли): один великий хаб обслуговує багато торгових точок. Її розвиток у цивільному ритейлі почався ще наприкінці XIX - на початку XX століття завдяки поштовим гігантам Montgomery Ward та Sears.
У 1970-1980-х роках Walmart значно розширила свої операції, об'єднавши регіональні розподільчі центри, власну логістичну мережу та впровадивши метод перевантаження товарів через склади (cross-docking). Це дозволило створити ефективну систему, яка стала ключовою конкурентною перевагою компанії.
Друга світова війна не започаткувала розподільчі центри, але стала періодом надзвичайно активного розвитку, стандартизації та масштабування військових систем розподілу.
У той час були розроблені значні системи регіональних вузлів, які охоплювали пріоритизацію, палетування, перевантаження та управління запасами. Частина з цих елементів згодом мала вплив на цивільну логістику.
Економіка цієї системи проста: один великий склад дешевше обслуговувати, ніж багато маленьких. Менший кілометраж - менше персоналу, техніки, маршрутів і перевезень.
Проте нинішній конфлікт змінив саму сутність концентрації, перетворивши її на об'єкт уваги. Тепер рітейлери враховують не лише витрати на функціонування розподільчого центру, а й ціну, яку вони можуть заплатити за його відсутність.
Внаслідок зникнення ключового вузла, через який проходять вантажі, маршрути зазнають змін, запаси в інших локаціях зростають, а також збільшується кількість перевезень і час доставки.
Ціна втрати активу не йде у жодне порівняння із видатками, яких вимагає децентралізація. Підприємці змушені витрачати на розосередження, тільки б забезпечити виживання персоналу та збереженість товарів.
Питання найвищих витрат.
Найскладнішою є ситуація у сегменті свіжих продуктів. За словами Олександра Бондаренка, CEO Бюро інвестиційних програм та засновника GreenInvest, у Києві та його околицях було знищено приблизно 80-100 тисяч квадратних метрів холодних складських приміщень. Крім того, згідно з даними Dragon Capital, по всій Україні виведено з експлуатації близько 500 тисяч квадратних метрів складської нерухомості класу A, що становить майже 30% від загальної площі таких об'єктів.
Йдеться про м'ясо, рибу, морепродукти, охолоджену продукцію, молоко, фрукти, овочі, морозиво, заморожені напівфабрикати, які потребують температури від 0 до +4 °C. Везти їх за 300-400 км з інших областей економічно невигідно. Вільні площі старішого формату покривають лише 20-30% втрачених потужностей.
Отже, роздрібному бізнесу потрібно буде розподілити свої склади: замість одного розподільчого центру площею 50 тисяч квадратних метрів, слід розглянути можливість створення п'яти центрів по 10 тисяч або десяти по 5 тисяч квадратів. Технічно це здійсненно, але з економічної точки зору буде дорожче: знадобиться більше працівників, техніки та операційних процесів.
Для важких та бюджетних товарів вплив цього фактора є особливо значним. Якщо витрати на доставку складають приблизно 15% від собівартості, підвищення цих витрат на 15% може призвести до збільшення ціни на 5-6% лише через логістичні причини.
Зображення: Прогнозування підвищення фінальних цін на різні групи товарів внаслідок збільшення витрат на логістику (інфографіка від РБК-Україна)
Для товарів, які потребують охолодження, тиск на ціни може бути ще більшим: оцінки компанії UTG свідчать про можливе зростання вартості доставки на 35-50%, що може призвести до збільшення кінцевої ціни на 7-12%. Що стосується сухих товарів, експерти прогнозують підвищення логістичних витрат на 15-25%, а також зростання цін у межах 3-5%.
Це не вказує на негайне підвищення цін на весь асортимент товарів. Деякі витрати мережі можуть бути покриті завдяки оптимізації процесів, роботі з постачальниками, акційним пропозиціям та власній маржі.
Чому безпосередні поставки не принесуть порятунку?
Після втрати РЦ очевидною альтернативою виглядає DSD (direct store delivery) - пряма доставка від виробника до магазину. Але така схема підточує економіку сучасного ритейлу.
Замість того, щоб скористатися 5 регіональними розподільчими центрами, виробнику знадобиться відвідати сотні магазинів. За словами Бондаренка, витрати на транспортування можуть зрости вдвічі або навіть втричі, а кінцева вартість продукції може піднятися на 15-20% лише через витрати на логістику.
Крім того, торгові точки не призначені для обробки такої великої кількості постачань. Потрібно приймати товар, розвантажувати його, організовувати на полицях, охолоджувати та реалізовувати. Це веде до збільшення ризиків відходів і операційних втрат.
Тому оптимальною залишається система регіональних хабів, S&OP (sales and operations planning) - прогнозування попиту та запасів - і диверсифікація логістичних маршрутів.
Іншими словами, український ритейл не відмовляється від розподільчих центрів. Він змушений зменшувати їхні розміри, збільшувати їхню кількість та підвищувати витрати на них.
Пальне та енергія входять у ціну двічі
Логістика впливає на цінник не лише через склади. Другий канал - пальне. Воно входить у собівартість майже кожного товару, який переміщується автомобілем: від виробника до РЦ, від РЦ до магазину, а в e-commerce - ще й у доставку останньої милі.
У липні 2026 року в Україні вартість пального та мастильних матеріалів підвищилася на 26,5% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року, а з початку року до липня зростання склало 28%.
Неперервні ризики для морських шляхів і річкових портів, які забезпечували до 30% загальних обсягів, призвели до зміщення вантажопотоків на західний сухопутний кордон, що спричинило скупчення бензовозів і вантажівок.
Директор "Консалтингової групи А-95" Сергій Куюн наголошує: проблема ринку зараз не лише у ціні ресурсу, а в тому, як його доставити в Україну. Для паливного ритейлу це критично: якщо дорожчає плече доставки або збільшується страховий та операційний ризик, це тисне на ціну літра.
А далі працює ланцюгова реакція. Дорожче пальне - дорожча вантажівка. Дорожча вантажівка - дорожча доставка продуктів, побутової хімії, одягу, електроніки. Тобто один і той самий фактор може кілька разів потрапляти в ціну кінцевого товару.
У прифронтових регіонах до логістичних збоїв додаються відключення світла. Покупці змушені переходити на консерви та бакалію.
Імпорт стає ще чутливішим
Для імпортованих товарів у сфері логістики враховуються валютні коливання та зовнішньоекономічні аспекти. Це викликано потребою уникати українських морських портів, включати європейські маршрути та враховувати зростаючі витрати на паливо й залізничні перевезення.
Для ритейлу це означає, що ціна імпортного товару формується вже не лише за формулою "закупівельна ціна + націнка". У ній з'являється страхова премія за маршрут, ризик та резерв.
Ситуація на Близькому Сході призвела до зростання глобальних фрахтових тарифів. Військові страхові надбавки на чорноморських і міжнародних маршрутах можуть досягати 1000 доларів для 20-футових контейнерів та 2000 доларів для 40-футових, що перевищує вартість самого фрахту.
Економіст Олексій Кущ вказує на те, що через зростання витрат на міжнародні перевезення та нестачу складських потужностей, ціни на імпортну електроніку та техніку можуть зрости на 30-50%.
Відсутність кадрів та межі цінової чутливості.
Логістичні труднощі поєдналися з різкою кризою на ринку праці. Процеси мобілізації призвели до суттєвого браку водіїв вантажних автомобілів, експедиторів, вантажників та працівників складів.
За інформацією Центру економічної стратегії (ЦЕС), приблизно 69% підприємств змушені підвищувати заробітні плати через брак робочої сили. Рівень заробітної плати на логістичних центрах у західній частині країни майже досягнув польських показників. Це стимулює зарплатну інфляцію, що, в свою чергу, впливає на вартість обробки кожної палети.
Одночасно ритейл зіштовхнувся з межою купівельної спроможності. 73% українців офіційно скорочують витрати на продукти харчування та одяг, при цьому до 40% їхніх сімейних бюджетів витрачається виключно на основні продукти. Будь-яке раптове підвищення витрат для споживачів може призвести до зниження обсягу фізичних продажів.
Фінансові стратегії українських мереж: хто і яким чином витримує виклики
Офіційна фінансова звітність ритейлерів свідчить: українські оператори працюють за моделлю короткого оборотного циклу з високою чутливістю до операційних витрат.
На ринку яскраво виокремилися три основні сегменти:
Дві суттєво різні бізнес-моделі забезпечують збереження високої валової маржі, що перевищує 32-35%.
Супермаркетний рітейл із нотками преміум-сегмента ("Сільпо"), де покупка стає особливим досвідом завдяки ексклюзивному сервісу, оригінальному оформленню магазинів, а також вишуканим делікатесам та імпортним продуктам високої якості.
* формат convenience store ("Сімі" / "Клевер Сторс"), де висока націнка забезпечується кавою, готовою їжею (food-to-go) і платою за швидкість біля дому.
В обох випадках високий валовий дохід не є надприбутком, оскільки майже повністю поглинається операційними витратами - утриманням унікальних дизайнерських локацій або великої мережі дрібних точок у високому трафіку.
У сегменті з низькою маржею (12-20%) гравці також відрізняються:
"Велмарт" функціонує як традиційний дисконтний гіпермаркет, що спеціалізується на продажу товарів великими партіями.
Varus - це типовий супермаркет, який підтримує помірний рівень прибутковості (20%) в умовах жорсткої конкуренції на ринку.
Олександр Ямпольський, який очолює практику трансфертного ціноутворення та є лідером напрямку ритейлу в Deloitte Ukraine, у коментарі для РБК-Україна зазначив, що у великих холдингах ціноутворення також здійснюється за допомогою трансфертного ціноутворення (ТЦУ), яке відповідає за розподіл прибутку між імпортними, логістичними та торговими підрозділами.
Однак ТЦУ покращує внутрішні витрати групи, проте не має можливості встановлювати остаточну ціну для споживача, який обмежений фінансовими можливостями та пропозиціями з боку конкурентів.
Фото: Фінансові показники українських торговельних мереж у 2025 році (інфографіка РБК-Україна)
Які зміни відбуваються в ринковій поведінці?
Класична EDLP - everyday low price, або "щодня низька ціна", - в Україні не стала домінуючою. Великі мережі частіше використовують Hi-Lo: конкурентна базова ціна на ключові товари плюс регулярні промо.
Country Manager компанії Yieldigo в Центральній та Східній Європі Зоя Кобець пояснює: для KVI-товарів, за якими покупець оцінює загальний рівень цін у магазині, переважає конкурентне ціноутворення.
Для організації власного імпорту та формування ексклюзивного асортименту все більшої ваги набувають цільова маржа та споживчий попит. Постановка рішень відбувається дедалі частіше на основі аналізу даних, а не простого наслідування цін конкурентів.
Залучаючі цінові пропозиції на продукцію, що є важливими показниками сприйняття вартості (товари KVI), відіграють ключову роль у виборі торгової точки для більше ніж 70% споживачів.
Товари KVI займають більше 50% від загального обсягу акційних продажів, виступаючи основою для перетворення споживачів. Споживач, приваблений "якорем" з вигідною ціною, зазвичай додає до свого кошика й інші продукти.
Ключову роль у конкурентному ціноутворенні відіграє data-driven pricing (ціноутворення, засноване на даних). Цей підхід дозволяє проводити детальний аналіз і постійно відстежувати ціни конкурентів, особливо в KVI-позиціях, що забезпечує швидке реагування на зміни ринку.
Зображення: Що таке KVI-продукти та чому вони є ключовими для роздрібної стратегії (інфографіка від РБК-Україна)
Це має особливе значення після ударів по логістичних ланцюгах. Якщо ціна на одну категорію товарів різко зростає через витрати на доставку, рітейлер не завжди підвищує ціни на весь асортимент. Він може скоригувати акції, маржу, вибір постачальника або змінити ціну лише в окремих регіонах чи конкретних місцях, особливо в умовах високої конкуренції.
Ось чому вартість ідентичного товару може варіюватися навіть у рамках однієї торгової мережі.
Приватна етикетка як засіб для виживання
За словами Катерини Афтенюк, експертки з продажів і комунікацій компанії NielsenIQ, у 2025-2026 роках частка власних брендів (ВТМ) досягне 13,5% у продовольчій категорії та 20,1% у сегменті непродовольчих товарів.
За оцінками різних джерел, Private Label можуть бути на 20-40% дешевшими для споживача, забезпечуючи ритейлерам вищу маржинальність завдяки нижчим витратам на маркетинг, дистрибуцію та більшому контролю над закупівлями.
Також, за даними Retail Pulse, понад 50% чеків в Україні пробиваються зі знижкою. Покупець перестав купувати за повною ціною, змушуючи ритейлерів боротися за кожну гривню.
Тому ритейлеру після логістичного шоку доводиться одночасно виконувати два завдання: не позбавитись покупця через підвищення цін і не втратити маржу через надмірні знижки.
Це і є головний конфлікт нинішнього цінника.
Чи буде різкий стрибок цін
Руйнування РЦ не означає автоматичного дефіциту. Великі мережі перерозподіляють товарні потоки, використовують інші склади, 3PL-операторів, регіональні хаби та крос-докінг. Після атак на окремих полицях уже виникали короткочасні прогалини, але товарні потоки перенаправлялися.
Логістика більше не "невидима" стаття витрат. Вона стала фактором, який безпосередньо формує цінник. Відновлення займе місяці й роки, а не тижні. Без державної підтримки (страхування, бронювання кадрів, "зелених коридорів" для пального) витрати продовжать тиснути на кінцеву ціну.
Споживач вже підлаштувався під нові умови: шукає акції, віддає перевагу товарам з тривалим терміном зберігання, аналізує мережі не лише за вартістю, але й за асортиментом. Рітейлери також адаптуються: реорганізують свої ланцюги постачання, ділять склади на менші частини, враховують не лише витрати на виробництво, а й ціну можливих втрат.
Цінник після літа 2026 року
Класична формула нікуди не зникла: закупівельна ціна + логістика + оренда + персонал + енергія + втрати + промо + маржа = ціна на полиці.
Але тепер кожен із цих елементів має військовий додаток:
Логістика - через зруйновані розподільні центри та подовжені шляхи доставки.
* Пальне - через загрози імпортних постачань та підвищені витрати на транспортування.
Складські приміщення - через нестачу надійних територій.
* Персонал - через дефіцит кадрів.
* Страхування - для захисту від ймовірності повторних травм.
Резерви – це важлива складова, яка забезпечує наявність запасів на випадок чергового збою в ланцюгу постачання.
Це конкуренція за здатність доставити товар, зберегти його, не втратити через черговий удар і при цьому залишити його доступним для покупця.
Ціна у 2026 році вже не є просто вартістю продукту; вона відображає ціну безпеки, ефективного управління логістикою та стабільності.
Запитання та відповіді (Часто задавані питання):
Чому знищення розподільчих центрів веде до зростання цін?
Великий хаб оптимізував логістичні шляхи. Без нього витрати на транспортування, робочу силу та обладнання значно збільшуються.
Чи очікуємо ми підвищення цін та відсутність товарів на полицях?
Ні, мережі пристосовуються та частково покривають витрати шляхом зменшення маржі.
Які продукти мають найбільший ступінь ризику?
- Охолоджені, свіжі, низькомаржинальні та імпортна електроніка.
- Чому неохоче переходять на пряму доставку?
Вона збільшує витрати на логістику в 2-3 рази.
- Що ще формує "воєнну надбавку"?
- Пальне, нестача робочої сили, генератори, страхові поліси та надлишкові запаси.
#
