Україна стоїть на межі важливої угоди: які побоювання має Київ перед зустріччю з США та Росією?

Напередодні запланованої зустрічі Дональда Трампа та Володимира Путіна на Алясці Україна активізувала дипломатичні зусилля з європейськими союзниками, щоб окреслити "червоні лінії" й не допустити миру без своєї участі

Київ готується до складної дипломатичної гри, адже зустріч Трампа й Путіна може вплинути на фінал затяжної війни, і не відомо на чию користь. Тому президент Зеленський вже окреслив, що готовий обговорювати на можливій майбутній зустрічі з лідером РФ, а на що накладене табу за будь-яких обставин. Та одразу наголосимо, що порівнюючи з літом 2024 року, коли Офіс президента продовжував наполягати на перемозі у війні, поверненні силою Криму та Донбасу, проводив Саміти миру і малював "плани перемоги", за рік часу позиція України значно послабилася - тепер достатньо обопільно припини вогонь та зупинитися там, де зараз є фронт. Україна гостро потребує миру у цій війні на виснаження, чого не скажеш про Росію, тим більше, що Трамп так і не наважується посилити санкції, бо до останнього вірить у свою геніальність у переговорах. Про все це і більше пояснить детальніше Еспресо.

Володимир Зеленський та Дональд Трамп 28 лютого, зображення: gettyimages.

З літа минулого року, коли Україна організувала Глобальний саміт миру в Швейцарії, до серпня цього року, напередодні зустрічі Дональда Трампа з Володимиром Путіним на Алясці, дипломатичні позиції України суттєво трансформувалися.

У 2024 році Київ активно підтримував ініціативу "Формула миру" від Зеленського, акцентуючи увагу на перемозі та відновленні кордонів 1991 року, виведенні російських військ, репараціях та покаранні агресора. Однак протягом наступного року риторика змістилася у бік більш прагматичних компромісів, що було зумовлено військовими труднощами, втомою населення та змінами в геополітичній ситуації, викликаними позицією Трампа.

Але це відбулося поступово і часто зі "скрипом".

Попри те, що успішна Курська операція ЗСУ в серпні посилила впевненість та привернула увагу міжнародної спільноти, осінь принесла багато розчарувань. На фоні проблем з постачанням боєприпасів та мобілізаційними заходами, активного просування російських сил і зростаючої втоми партнерів, Україна вирішила скасувати проведення другого Глобального саміту миру, на який планувалося запросити російську сторону (однак вони відмовилися, вважаючи свою позицію стійкою). Натомість представили "План перемоги", що включає більше санкцій, прискорення постачання озброєння та інтеграцію в євроатлантичні структури. Вперше прозвучала готовність до відновлення переговорів з Росією, але тільки за умови надання Україні гарантій безпеки. Також восени почали надходити повідомлення від влади про наміри повернути Крим дипломатичними шляхами.

Після обрання Трампа президентом у листопаді 2024 року, який відмовився фінансувати військові потреби України та почав натякати на можливі територіальні компроміси і замороження конфлікту для швидшого досягнення миру, Київ змістив акцент своїх зусиль на співпрацю з Європою. Тим часом, поки президент Байден залишався на своїй посаді, Зеленський намагався переконати його у важливості членства України в НАТО та необхідності збільшення постачань зброї, проте це не відбулося. В результаті, офіційна позиція України почала змінюватися з акцентом на перемогу у війні до концепції "справедливого миру". Зеленський оголосив, що 2025 рік має стати роком для дипломатичних зусиль та завершення конфлікту.

Справжнім ударом для української дипломатії стала скандальна зустріч президента Зеленського з президентом Трампом в овальному кабінеті 28 лютого. У ході цієї особистої бесіди лідер США публічно висловив незадоволення Зеленським і фактично вигнав його з Білого дому. Внаслідок цього на кілька днів було призупинено постачання американської зброї. Багато аналітиків згодом зазначали, що Трамп таким чином хотів показати, що він не Байден і не має наміру брати участь у ескалації конфлікту, а прагне лише дипломатичного вирішення, тому всі мають дотримуватися його позиції. В результаті цього Зеленський не лише змінив свій військовий курс, але й відбулася зустріч у Джидді, на якій українська делегація обговорила з американською можливість безумовного припинення вогню на місяць, якщо це прийме Путін. Проте російська сторона продовжувала грати свою гру з Трампом.

Хоч лідери США та РФ кілька разів "мило балакали" через телефон, відбувалися зустрічі спецпредставників, а адміністрація Трампа й він особисто наполягав, що все йде по плану і Росія от-от буде готова до миру, однак цього не сталося. Путін свідомо затягував час, прикривався кількаденними публічними паузами у війні, як от до Великодня і 9 травня (на фронті було гучно) і показово почав ще сильніше бити по цивільних містах, особливо по Києву. Кожного дня атаки дронами зростали, а російська армія розпочала літню військову кампанію, яка успішно продовжується і досі.

Ознайомтесь також: Хоча без значних проривів, але з певним прогресом: протягом весняно-літнього періоду Росія захопила територію, що дорівнює площі двох Київів. Які висновки з цього можна зробити?

Не маючи можливості вирішити ситуацію силовими методами, Україна вирішила взяти на себе дипломатичну ініціативу. У середині травня відновився Стамбульський процес, коли Зеленський чекав на візит Путіна до Туреччини, однак той не наважився здійснити переліт. Президент України прагнув чітко продемонструвати Трампу та світовій спільноті, що проблема полягає не в Україні, а у Росії, яка не бажає покласти край війні. Хоча зустрічі у Стамбулі призвели до значних обмінів військовополоненими, вони не вплинули на хід конфлікту. Кремль продовжував висувати свої максималістські вимоги: українські війська повинні залишити чотири області, заборона на вступ до НАТО, скасування санкцій проти РФ, офіційний статус російської мови, відновлення легітимності РПЦ тощо. Це все свідчить про риторику держави, яка вважає, що врешті-решт переможе, тому диктує умови капітуляції, а не шукає компромісів. Непокірний агресор продовжує залишатися агресором.

Врешті-решт, після кількох "останніх китайських нагадувань", Трамп попередив Росію про можливі серйозні санкції, якщо до 8 серпня вони не проявлять готовність до мирних перемовин. "Його люблять. Його не люблять. Його знову люблять...", - іронічно коментує Der Spiegel зміни в ставленні Трампа до Путіна.

В результаті санкції так і не були запроваджені, хоча на початку звучали погрози їх застосування. Натомість лідери врешті-решт домовилися про особисту зустріч. Тепер світ з настороженістю чекає на результати цієї бесіди між воєнним злочинцем Путіним і егоцентричним Трампом, який прагне отримати Нобелівську премію миру, можливо, жертвуючи інтересами України.

Економічний розвиток Росії зазнав застою. Прибутки від нафти різко знизилися, а бюджетний дефіцит досяг найвищого показника за останні тридцять років. Інфляція та процентні ставки залишаються на критично високих рівнях. Усередині банківської системи країни деякі аналітики сигналізують про можливу загрозу боргової кризи. Такі економічні чинники пояснюють, чому Путін вирішив зустрітися з Трампом, зазначає Bloomberg.

Зустріч європейських керівників з Володимиром Зеленським на початку року. Фото: Getty Images.

Після невдалого діалогу з Трампом у лютому українське керівництво усвідомило, що для досягнення успіху в переговорах зі США необхідно діяти злагоджено разом з європейськими партнерами. Саме тому Зеленський почав організовувати спільні телефонні розмови, щоб всі учасники могли почути позицію президента США та впливати на нього, формуючи спільну стратегію. Це особливо важливо, оскільки європейські країни залишаються сусідами Росії.

Таким чином, після того як Трамп оголосив про зустріч з Путіним на Алясці, президентський офіс негайно розпочав активні дипломатичні дії. В результаті було проведено понад 30 телефонних розмов та консультацій з партнерами.

"Різні частини світу, різні бачення, але спільні позиції. Треба закінчувати цю війну. Треба тиснути на Росію заради чесного миру. Треба брати досвід України, наших партнерів, щоб не допустити обману з боку Росії", - написав президент України.

У середу, 13 серпня, напередодні важливої зустрічі між Трампом і Путіним, Володимир Зеленський провів у Берліні Шосте засідання коаліції бажаючих разом із канцлером Німеччини. Окрім цього, він також взяв участь у спільній відеоконференції з Трампом та іншими західними лідерами. Центр європейських політичних досліджень (CEPS) охарактеризував цю подію як "остання можливість" для Європи вплинути на Трампа, щоб запобігти угоді, що може зашкодити Києву. Проте, експерти CEPS зазначають, що відсутність європейських представників на Алясці вже є значною перемогою для Путіна.

В цілому, аналітики зазначають, що активна дипломатична діяльність України та Європи є відповіддю на побоювання щодо можливого "продажу" країни, подібного до угоди, укладеної в Мюнхені 1938 року. Тоді німецьку агресію вдалося на деякий час стримати за рахунок розділу Чехословаччини, що було погоджено Британією та Францією. Отже, головний страх Європи полягає в тому, що Трамп може "передати" Путіну Україну, а Росія, перегрупувавшись, може розпочати агресію проти іншої держави на континенті. Тому в виданні Politico вказують, що "Європа перебуває між надією та тривогою" напередодні зустрічі Трампа і Путіна.

"Узгодили спільні принципи - п'ять принципів. Це формат перемовин: усе, що стосується України, має обговорюватися виключно з Україною. Маємо готувати тристоронній формат розмови. Має бути припинення вогню - номер один. Мають бути гарантії безпеки - дійсно надійні. І сьогодні Президент Трамп сказав про підтримку цього й про готовність Америки брати участь. Росія не може мати права вето щодо європейської та натовської перспективи України. І мирні переговори слід поєднувати з належним тиском на Росію. Санкції повинні бути посилені, якщо Росія не погодиться на припинення вогню на Алясці", - підсумував президент Зеленський результати обговорення.

Тобто Україна, Європа та США дійшли до спільного висновку, що:

Показово те, що в цьому списку немає територіальних згадок, адже вони викликають найбільше розходження думок. Трамп у розмовах із журналістами кілька разів згадував, що має відбутися обмін територіями. "Це буде обмін поступками щодо кордонів і територій", - сказав він у четвер, 14 серпня. Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц та президент Франції Емманюель Макрон також згадували, що обговорення територіальних питань можливе, але це має вирішувати Україна.

Як показують дані всеукраїнського опитування Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), українське суспільство готове до розмови про території. Дані на 10 червня свідчать, що 43% населення готові до обговорення варіанту "де-факто визнання окупації без де-юре" заради якнайшвидшого досягнення миру.

Президент Зеленський неодноразово підкреслював, що обмін територіями не можливий, оскільки передача Росії Донбасу відкриє їй шлях до інших частин України. Українська влада наполягає на тому, що спочатку має бути досягнуто припинення вогню, що дозволить розпочати переговори щодо територіальних питань. Водночас, Київ та європейські країни не готові визнати юридичні наслідки територіальних змін, які сталися в результаті російської агресії. Отже, можливі угоди з Путіним не означатимуть завершення конфлікту.

"Хоча можливість досягнення перемир'я існує, в цей момент завершення війни через припинення вогню виглядає малоймовірним, - зазначив в інтерв'ю ABC колишній міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба. - Є одне відоме висловлювання: якщо ти бачиш світло наприкінці тунелю, переконайся, що це не поїзд, що мчить до тебе. Світло перемир'я в контексті російсько-українського конфлікту насправді виявляється наближенням потяга".

Результати п'ятничної зустрічі лідерів США та РФ досі є непрогнозованими ні для кого. В цьому суть політики Трапа - своєю непередбачуваністю досягати результату.

"Трамп повинен зробити більше, ніж просто слухати - йому потрібно буде продемонструвати свою майстерність переговорів і переконати російського автократа, що його максималістські вимоги не принесуть Москві нічого, крім ще більшої кількості смертей та економічних руйнувань", - наголошують у New York Post, виданні, яке любить читати американський президент.

Як у Вашингтоні, так і в Москві визнають, що від зустрічі на Алясці не слід очікувати значних досягнень, хоча обидві сторони висловлюють взаємну похвалу за готовність до діалогу та з задоволенням позують для камер під час рукостискання. Трамп прагне заглянути в очі Путіну, намагаючись зрозуміти, чи не втратив той зв’язок з реальністю, адже неодноразово відмовлявся від вигідної пропозиції. Нагадаємо, що США були готові не лише стримати Україну на шляху до НАТО, але навіть юридично визнати Крим частиною Росії та підписати вигідні економічні угоди, не кажучи вже про можливість замороження конфлікту. У свою чергу, Путін, намагаючись продемонструвати себе як світового лідера, може спробувати переконати Трампа в своїй концепції, що Україна є "штучною державою", навіть приносячи історичні документи для аргументації. Таким чином, бесіда може нагадувати спілкування сліпого з глухим – лише зовнішня імітація діалогу.

Власне, що колишній надзвичайний і повноважний посол України у США Валерій Чалий так і каже, що на Алясці може бути лише "імітація мирних переговорів".

"Для України необхідно або повне припинення вогню, або його відсутність, адже Путін зацікавлений у мирі лише в тих випадках, коли стикається з труднощами", - зазначив директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак в ефірі Еспресо. Він підкреслив, що Київ не повинен зупиняти свої удари по цілях на території РФ, оскільки російська сторона навряд чи буде дотримуватися своїх власних угод. Важливо також відзначити, що в Офісі президента вважають, що припинення авіаційних атак є необхідною умовою для старту переговорів з Росією.

Експерт у сфері міжнародних відносин та голова Всеукраїнської громадської організації "Україна в НАТО" Юрій Романюк в інтерв’ю Еспресо висловив свою відсутність оптимізму щодо майбутньої зустрічі. Він зазначив, що, на його думку, США можуть ухвалити рішення про призупинення постачання ракет для України, навіть якщо фінансування надходитиме з європейських джерел, внаслідок результатів переговорів з Росією.

Якщо діалог між Трампом і Путіним виявиться успішним, і згодом відбудеться конструктивна зустріч за участю Зеленського, можливо досягти угоди про повне припинення вогню. Однак багато експертів залишаються скептично налаштованими щодо перспектив заморозки російсько-українського конфлікту. Це може стати "новим Мінськом" для Зеленського, але з менш вигідними територіальними наслідками. Війна може перейти у стадію затишшя, а Росія отримає можливість відновити свої сили та економіку в умовах скасування санкцій.

"Обсяги бойових дій значно зменшаться, проте напруга на лінії розмежування залишиться. Відчуття війни стане локалізованим в основному в прикордонних зонах. США та Європейський Союз суттєво знизять санкційний тиск на Російську Федерацію, а відносини з Москвою помітно покращаться. Дипломатична увага до України зменшиться. Перспектива вступу України до ЄС і НАТО стане темою, про яку не говорять публічно. Росія почне економічне відновлення та активізує свій військово-промисловий комплекс. Постає питання: як діяти з українськими збройними силами? Водночас країна стає ареною виборчих баталій", - описує можливий сценарій політолог та офіцер ЗСУ Михайло Басараб.

Тому гарантії безпеки для України мають надзвичайне значення. Що може зупинити Путіна від нової агресії, скажімо, через два-три роки? Це питання активно обговорюється, проте результатів поки що немає. В ідеалі, Україна прагне стати членом НАТО або отримати достатню фінансову та військову підтримку для ефективного стримування. Однак Трамп стверджує, що економічна угода, укладена з Україною, вже слугує гарантією. Спочатку Європа планувала надіслати 30 тисяч військових в Україну після встановлення миру, але тепер ця ідея була відкинута. Отже, остаточної відповіді на це питання досі не знайдено.

У підсумку у п'ятницю буде своєрідна перед зустріч, де Трамп та Путін широко обговорюватимуть стосунки двох країн (ядерне стримування, економічні стимули тощо), так, Україна буде важливою темою, але без участі Зеленського - війна не зупиниться, лише узгодитися або не узгодиться якась спільна позиція між США та РФ. Важливим є те, чи зможе президент Трамп натиснути на диктатора Кремля, чи той знову його переграє? А можливо втрутиться доля і станеться якась непередбачуваність..?

Хай там як, ми спостерігаємо важливий етап геополітичної зміни. Як наголошують експерти The Washington Post, саміт на Алясці є поверненням до політики великих держав, коли великі країни домовляються і керують світовим процесом, визначаючи долю менших. Зусиллями Трампа, Путін та Росія знову опинилася за столом таких гравців.