Наразі війна в Україні де-факто перетворилася на війну на виснаження і опинилася у глухому куті. Ситуація на полі бою стала стійким позиційним протистоянням. Трагічна ситуація, в якій опинилася наша країна, полягає в тому, що Україна виявилася залежною від команди президента США, яка є професійно непридатною з погляду вирішення таких конфліктів, але яка водночас має суттєві важелі впливу на нас.
Спеціальний посланець США Стів Віткофф оголосив про можливу зустріч між президентом України Володимиром Зеленським та кремлівським лідером Володимиром Путіним. Проте, чи варто це робити? Хоча раніше вже відбулася зустріч між цими двома президентами, після неї Росія здійснила масштабне вторгнення в Україну.
Яким чином може завершитися війна насправді? Найбільш імовірним розвитком подій є системний крах однієї з протиборчих сторін, зокрема країни-агресора Росії. Це передбачає не лише економічний занепад, але й серйозні проблеми у внутрішній політиці. У такій ситуації питання припинення бойових дій може бути вирішене доволі швидко, оскільки окупаційні сили залишаться без належного керівництва та ресурсного забезпечення.
Цю точку зору в унікальному інтерв'ю для OBOZ.UA озвучив співдиректор програм зовнішньої політики, координатор міжнародних проєктів Центру Разумкова, військовий аналітик Олексій Мельник.
- Чи вважаєте ви, що об'єктивно сьогодні питання завершення війни в Україні зайшло в глухий кут? Чи все ж таки ви не згодні з такими висновками?
Я більше ніж згоден. В даний момент вирішення конфлікту на полі бою є неможливим. Війна перейшла у стадію стабільного позиційного протистояння. Якщо відійти від емоцій і поглянути на ситуацію з боку, то можна побачити, що це стосується як російської, так і, на жаль, української сторони.
Ця війна має характер виснаження, в ході якого не виключено, що одна зі сторін може зазнати більших втрат швидше, ніж інша. У такому випадку ситуація може стати критичною для нас, адже противник отримає значну перевагу та можливість проводити наступальні операції стратегічного масштабу. Проте на даний момент на театрах бойових дій спостерігається позиційне протистояння, і важко робити прогнози щодо того, чи призведе це до завершення конфлікту з перемогою однієї зі сторін.
Що нового сталося на політико-дипломатичній арені? Більш ніж рік тому Трамп почав активно займатися миротворчими ініціативами. Цей період є достатнім для того, щоб проаналізувати результативність його зусиль та можливості на майбутнє.
Якщо проаналізувати реальні зміни, які стали можливими завдяки участі США у процесі мирних переговорів, можна сказати, що їх фактично немає. Проте в американських медіа панує оптимістичний настрій: після кожного раунду переговорів звучать позитивні заяви про досягнутий прогрес. Стів Віткофф висловив думку, що зустріч президентів Зеленського і Путіна може відбутися вже найближчими тижнями, а також підтвердив, що США сподіваються на зближення позицій сторін у найближчому майбутньому. Як ви вважаєте, на чому ґрунтується цей оптимізм? Чи є реальна надія на те, що, по-перше, така зустріч дійсно відбудеться, і, по-друге, що вона принесе якісь позитивні результати?
Розглянемо це поетапно. Сьогоднішня адміністрація Дональда Трампа є водночас частиною вирішення проблеми та частиною самої проблеми. Цей баланс між їхньою роллю у вирішенні питань і їхньою причетністю до проблеми змінюється з певною регулярністю — від кількох тижнів до кількох місяців. Наразі Трамп робить правильні кроки, висловлюючи логічні думки та ухвалюючи рішення, які можуть сприяти примушенню Росії зупинити агресію. Але вже наступного дня він знову вдається до тієї ж риторики, тиснучи на Україну з метою де-факто капітуляції. Це стосується як самого Трампа, так і його ролі як основного миротворця, яким він сам себе називає.
Наступними є ті, хто представляє інтереси Трампа. Це не лише моя думка, а й те, що майже одностайно підтверджують як міжнародні, так і вітчизняні експерти. Ми стикаємося з парадоксальною ситуацією, коли Трамп довірив своє ім'я людям, які абсолютно не мають професійної підготовки для виконання таких завдань.
Хочу зазначити, що хоча зять Трампа, Кушнер, був активним учасником під час його першого терміну, Стів Віткофф став відомим широкому загалу лише після повторного обрання Трампа на посаду президента. Його перший досвід у сфері дипломатії розпочався в листопаді 2024 року. Здавалося б, за цей період людина могла б здобути певний обсяг знань і навичок у дипломатії та розумінні механізмів врегулювання конфліктів.
Але наразі він демонструє абсолютну некомпетентність, аматорство, тому всі його заяви слід приймати саме через призму некомпетентності і аматорства. Просто як ілюстрація: якщо ви зустрінете експерта, який може з таким рівнем компетентності коментувати подробиці конфліктів, які відбуваються в двох точках земної кулі, то це або унікальний експерт, або він дилетант. Тому що кожен конфлікт є абсолютно унікальним і специфічним.
Стів Віткофф працює над розв'язанням конфлікту на Близькому Сході і отримав повноваження для вирішення проблем, пов'язаних з російсько-українською війною. Я також не є експертом у питаннях конфлікту на Близькому Сході, хоча й уважно стежу за цим. Проте, коли мова йде про війну між Росією та Україною, складається враження, що Віткофф або не проявляє достатньої ініціативи, або не має можливості глибше зрозуміти корінні причини цього конфлікту, а саме ті обставини, які підштовхнули Путіна до агресії, а тепер — до затягування війни. Це включає в себе широкий спектр зовнішньополітичних і внутрішньополітичних чинників, психологічні особливості та відхилення в поведінці Путіна.
Я переживаю, що Віткофф просто не усвідомлює реалій. Він з надмірною впевненістю пропонує варіанти вирішення проблем і встановлює терміни. Це, на жаль, дуже сумна ситуація для України — бути залежною від команди, яка не має необхідних знань та досвіду, але при цьому має значний вплив і ресурси, що можуть впливати на країну.
А як щодо можливості особистої зустрічі між Зеленським і Путіним? Чи вважаєте ви, що це може статися насправді?
Звісно, можливе все, але тут постає важливе питання: які надії має Володимир Зеленський стосовно цієї зустрічі? Згадуємо, як він колись, майже дослівно повторюючи фразу свого персонажа з "Слуги народу", заявляв, що достатньо лише поглянути Путіну в очі і запропонувати: давайте зупинимо вогонь. Цю спробу він зробив ще до початку повномасштабної агресії, коли відбулася його зустріч із Путіним. Який з цього був результат? Локальний конфлікт перетворився на повномасштабну війну.
Чи вдалося президенту Зеленському досягти хоч однієї цілі під час його особистої зустрічі з Путіним? Ні. Якщо в минулому він не зміг цього зробити, то які можуть бути гарантії або навіть шанси на те, що результати цієї нової зустрічі будуть іншими? Звісно, ця зустріч може відбутися, але чи має вона взагалі сенс?
Які умови, на вашу думку, могли б сприяти принаймні тимчасовому зупиненню бойових дій? Чи вважаєте ви, що є можливість для досягнення миру? І чи існують шанси, що в цьому році, за певних обставин, конфлікт може завершитися?
На сьогоднішній день я не маю жодних підстав для формулювання будь-яких часових прогнозів щодо можливого встановлення перемир'я. Навіть якщо це станеться цього року або наступного, варто з обережністю сприймати це як справжнє завершення війни.
Сьогодні можна говорити про перспективу припинення вогню і переходу в наступну фазу чи то холодного миру, чи то замороженого конфлікту, але це не припинення війни і тим більше не врегулювання російсько-українського конфлікту. Цей конфлікт, з величезною ймовірністю, на наступні десятиліття. Якщо не станеться чогось на кшталт чорних лебедів на території Росії. Проте ми також маємо бути свідомі того, що чорні лебеді - це те, що може прилетіти і туди, і сюди. Тому вони і чорні лебеді.
Але намагаючись не піти в сторону від вашого питання, я б застеріг наших читачів від того, щоб намагатися знайти якийсь авторитет, політика, експерта, якому можна повірити. У нас вже був Арестович і його послідовники, які чітко запевняли, що чекати лишилося тиждень, місяць чи пів року. Досвід цього є, і зрозуміло, що такі прогнози нічого не варті.
Важливо зосередитися на аналізі системи індикаторів та ключових чинників, які можуть вплинути на подібні результати. Це багатогранний підхід, що враховує різноманітні аспекти, такі як стан обороноздатності та бойова готовність Збройних Сил України, економічна ситуація, внутрішня єдність суспільства, ефективність урядування, а також подібні оцінки, які можна здійснити з певним рівнем точності щодо нашого супротивника. Зокрема, важливо визначити, як довго російська економіка зможе підтримувати фінансування військових дій.
Важливими факторами в цій ситуації є ціни на нафту, обсяги експорту з Росії, а також можливість країни поповнювати людські ресурси. Це може здійснюватися через фінансові стимули або часткову мобілізацію, до якої може вдатися Путін. Якщо систематично відстежувати ці аспекти, можна з певною ймовірністю оцінити, як можуть розвиватися події надалі.
На завершення - я вже сказав мою думку стосовно перспективи завершення війни за рахунок військових та політико-дипломатичних інструментів. Але один із найбільш ймовірних сценаріїв цього - це системний колапс.
Військові підрозділи можуть залишатися на своїх позиціях або навіть просуватися на відстань одного-двох кілометрів. Проте, якщо в Росії відбудеться системний колапс, то ситуація може змінитися кардинально. У разі економічного занепаду та внутрішніх протестів, військові незабаром можуть опинитися без належного командування та ресурсів. В такій ситуації питання війни може бути вирішено дуже швидко. Це може статися в будь-який час.
Проте існує й інший, менш оптимістичний прогноз: ця кривава м'ясорубка може тривати місяцями, безперервно, позбавляючи нас будь-якої надії на те, що її завершення можливе в цьому році.
#Дональд Трамп #Агресія #Росія #Економіка #Україна #Володимир Зеленський #Президент України #Володимир Путін #Дипломатія #Експерт #Білий дім #Близький Схід #Ворожий комбатант #Зовнішня політика #Риторика #Бойові дії #Центр Разумкова #Перемир'я #Бойова готовність #Президент (урядова посада) #Лебідь #Диктатор #Був на Донбасі #Капітуляція (здача) #Колапс (медицина) #Театр (війни)
