Українці — це як імунна система планети.

Олександр Черних – адвокат, який обіймає посаду голови Комітету з примусового виконання рішень при Національній асоціації адвокатів України.

Українці активно впливають на глобальну свідомість, відновлюючи важливі цінності, які формують основу західної цивілізації. Але чи є це необхідним для Заходу? Роздуми і аналіз.

Я не думаю, що це перебільшення чи гіпербола. Я дійшов до цього висновку, розмірковуючи над подіями останніх 20 років, що відбулися у мене на очах і учасником яких я став.

Ті цінності, на яких будується сучасний західний світ, стали визначальним орієнтиром для українського суспільства, за які ми і воюємо зараз.

Дійсно, конфлікт між світоглядом та цивілізаційним вибором триває в Україні та в нашому оточенні вже багато років. Моє захоплення – це історія, зокрема британська. Я завжди розпочинаю свої лекції про основи сучасних явищ з Magna Carta, адже саме в цьому документі, а згодом у Законі про Габеас Корпус, були закладені принципи, що під впливом ідей Руссо, Лока, Монтеск'є та Гоббса знайшли своє втілення в Декларації прав людини і громадянина Франції та Декларації незалежності США.

Право на щастя, яке є фундаментальним серед усіх прав, грунтується на праві на справедливий суд, захисті власності та непорушності права на життя. Те, що ми сьогодні розуміємо під поняттям Верховенства Права, не є чимось, що було даровано раз і назавжди. Це результат багатовікової боротьби за права людини, протистояння несправедливості та тиранії. І саме за ці цінності, а не за ресурси, бізнес чи інтереси олігархів, ризикують своїм життям українці. Війна триває за ці принципи, за перехід від комуністичних цінностей до вільної демократичної системи.

І українські юристи добре пам'ятають цей перехід від соціалістичного права до "капіталізму", де прав і можливостей у людини більше, бо людина і її права є центром правового регулювання. А ні релігія, ні держава, ні монарх, ні племʼя чи нація не є абсолютом. Абсолютом виявляється людина. Це як раптом зʼясувати, що Бог існує. Уявіть цей перехід за життя одного покоління. Уявили?

Уявіть собі, що п'ятдесят мільйонів людей залишають позаду тоталітарний режим і звертаються до демократії. Хоча, звісно, не всі одразу, і цей перехід супроводжується певними труднощами: корупцією, рейдерством і олігархічними тенденціями в управлінні. Але давайте будемо відверті: чи є хоч одна країна, де корупції немає? (Зараз юристи з усього світу, напевно, закотять очі під лоб і усміхнуться).

Ось ці п'ятдесят мільйонів починають прокладати свій шлях до ідеалів Руссо, Гоббса та Лока. Але тоталітарний мафіозний режим не відпускає їх. Європа, здається, забула, які у неї зв'язки з колоніальним минулим. І, звичайно, колишнім метрополіям легше корумпувати політиків та медіа, а також вести гібридну війну, ніж відпустити свою найзаможнішу колонію.

Але, відверто. Українці відрізняються від своїх "добрих сусідів" вираженою і агресивною самостійністю і незалежністю. У нас отримати місцеву революцію або маніфестації на кшталт тих, що були літом у Лондоні, набагато легше, ніж будь-де. При цьому, як учасник обох українських Майданів, я вам скажу, що самоорганізація суспільства в ці моменти вражає. Зимою 2013-2014 років ми самі патрулювали вулиці ночами, коли поліція втікла і самоусунулася від захисту населення. Свідомі громадяни охороняли поліцейські офіси, щоб банди не грабували склади зі зброєю під приводом "визволення незаконно затриманих". Я особисто два тижні щоранку об'їздив усі 3 дільниці попереднього арешту і підписував акти як адвокат, що там немає затриманих, і ми ці акти вішали на ворота офісів поліції, щоб мітингувальники не штурмували будівлі. Провокаторів і бандитів люди самі затримували і передавали поліції, яка тоді боялася виходити з укріплених офісів. Це був час прояву тих європейських аксіом, які приписані в Конвенціях, і які ми, українці, обрали собі за світогляд.

Ми обрали курс на вільне суспільство, а не на тоталітарний режим, де сучасні феодали торгують впливом, подібно до того, як колись продавали прохід через мости чи право на торгівлю на землі барона. Українці ж є носіями того духу, який у Європі почав згасати.

Дух підприємницької свободи, вільного віросповідання, захисту приватної власності та рівності – це основоположні цінності. Саме тому українські біженці викликають дискомфорт у багатьох суспільствах. Поговоримо прямо.

Хвиля українців, що виїжджають за кордон, суттєво відрізняється від міграційних процесів, викликаних російськими гібридними конфліктами протягом останнього десятиліття. Наші біженці мають інший характер і потреби, ніж ті, до яких звикли європейські країни.

Я часто чув: "Так ви приїхали на нових машинах". Так, у нас жінки здебільшого заробляють і працюють самі і виїздили, рятуючи дітей на тих машинах, які в них були. А ви якби тікали від бомб із Штутгарту, Бірмінгему, Риму чи Орлеану, шукали б віслюка чи коня? Чи з яких часів рівність прав людини вимірюється маркою її автомобіля чи тим, наскільки жалюгідно вона виглядає? Був випадок, коли міграційна програма передбачала курс лекцій українським жінкам щодо гігієни і як часто треба приймати душ. Бо система прийому біженців не врахувала, що виявляється біженці можуть знати про душ, бритви і дезодоранти, більш того мати університетську освіту. Просто бомби і кулі не обирають, кого вбивати - митих чи немитих людей. І від війни тікають усі.

Протягом останніх двох десятиліть українці жили значно заможніше за росіян, адже економічні свободи та підприємницька активність надавали можливість створювати якісне життя. Це викликало заздрість у тих, хто обрав шлях збереження тоталітарного комунізму з олігархічними елементами. Ви знаєте, скільки росіян оселилося в Києві після 2004 року? Вони сподівалися, що українці швидше досягнуть європейських стандартів. А після 2014 року скільки російських опозиціонерів знайшли притулок в Україні? Це не лише через кращий клімат чи доступніші свіжі овочі, а через зовсім інше суспільство, яке прагне до цінностей, закладених у Magna Carta, працях Руссо та Локка.

Окупанти з Росії в 2022 році були вражені, як живуть звичайні люди в українських селах, що фермери мають дві машини, власні трактори, пральні машини і, уявіть собі, туалет у домі. Ця заздрість і є головною мотивацією вбити, задушити, розбомбити те життя, з яким незгодні тирани.

Зараз для усіх країн в світі українці -- це болючий виклик до світогляду. Бо ми приїхали і питаємо: "Упс, а де ж ваші демократичні цінності, за які ми воюємо 10 років?" А де місце вільного підприємництва в Європі? А чому людина з університетським дипломом має менше шансів на підтримку, ніж людина, яка не вміє писати на рідній мові? Чому одні біженці рівніше інших, бо десь жінка не має права говорити, а українські жінки можуть не те що сказати, вони можуть задати дуже "нетолерантне питання".

Нещодавно я ознайомився з дослідженням UA2USA, яке показує, що українські підприємства в США приносять 60 мільярдів доларів доходу, що призводить до сплати 8 мільярдів доларів податків на рік (згідно з даними Atlantic Council). А яка ситуація з податками в Європейському Союзі? Чи хтось це підраховував? Чи знаєте ви, що українці активно працюють? Ні, ми не проводимо час у готелях, символізуючи рівність завдяки соціальним виплатам від інших платників податків. Адже ми за рівність, чи не так? У Європі, в залежності від країни, частка українців, що працюють, коливається від 63 до 72%. Наприклад, у Великій Британії більше 60% українців орендують житло за власний кошт, а на 2023 рік 58% з них мали роботу, і, за прогнозами Університету Бірмінгему, до 2025 року ця цифра перевищить 69%. Це все про рівність та справедливе ставлення до своїх обов’язків перед суспільством, в якому ти живеш.

У 2023 році, через рік після початку широкомасштабного конфлікту, українські емігранти в Європейському Союзі, з яких 70% становлять жінки, вже вийшли на ринок праці з показником понад 50%. У 2025 році цей відсоток зросте до понад 65%, що свідчить про дотримання українцями протестантських цінностей, які стали основою економічного зростання Західного світу та промислової революції XIX століття. Ці цінності включають працю, ощадливість і повагу до власності, що підкреслюється в книзі «Чому нації занепадають».

А тепер об'єднаємо всі ці факти в єдину картину.

Західний світ сприймає українців як невідому територію. Ці незнайомці, 80% з яких мають вищу освіту, прагнуть створити власні бізнеси, швидко адаптуються до місцевого життя, вимагають рівноправності, відкривають нові підприємства та, що найважливіше, перераховують мільярди євро в Україну. Кожен українець робить внески на підтримку військових підрозділів, де служать його друзі, рідні, сусіди. Крім того, у кожного українця є родина, яку він підтримує.

Українці, які залишилися в Україні, формують унікальне явище, яке, на мою думку, важко знайти в такій же мірі в інших європейських країнах. Вони активно займаються будівництвом своєї держави та борються за неї. Не хочу наводити статистику з ЄС про те, скільки людей готові захищати європейські цінності, але результати можуть вас здивувати. Соціальні пільги та толерантність, разом із відчуттям провини (яке, до речі, залишається незрозумілим, за що саме європейці можуть відчувати провину), призвели до створення досить інертних суспільств, які задихаються під тягарем бюрократії та надмірних регуляцій. Це зовсім не та Європа, яку ми спостерігали в Україні під час наших Революцій.

Наша тривога є невід'ємною частиною реальності. Ми боремося за наші переконання, адже життя одне, і в нас немає другого шансу на створення майбутнього для наших дітей. Ми сподівалися, що в Європі кожен має рівні можливості в прагненні до щастя, що власність захищена від незаконного захоплення, арештів та свавілля. І я радий бачити, як Європа, під впливом українських зусиль, починає прокидатися. Німеччина демонструє активність, Італія гордо стверджує своє місце, Франція знову стає центром континенту, а Польща активно розвиває економіку (завдяки українцям, ВВП зріс на +2,7%, за даними Reuters). Наші союзники – Греція, Румунія, Чехія, Литва, Латвія, Естонія, Фінляндія та Португалія – стійко відстоюють ці цінності, підтверджуючи свою відданість спільним принципам нашої цивілізації. Вони підтримують нас, адже це не просто боротьба за територію чи нафтові ресурси. Це захист світогляду, який прийшов з Афін і Риму, пройшов через Сорбонну, Венецію, Оксфорд, Бостон і Філадельфію, і став основою демократії, свободи від рабства та можливості шукати щастя.

На жаль, отруйний вплив гібридної війни, яку вже три десятиліття веде тоталітарний режим КГБ на всіх континентах, призвів до паралічу багатьох політичних сил у Західному світі. Якби не українці зі своєю "проблемою" та "ситуацією", тихий вірус корупції й політичного підкупу, ймовірно, охопив би всю планету. Проте, прості українці, цінуючи власне життя, надають можливість для відновлення і повернення до основоположних цінностей Локка і Руссо.

В людському організмі існують клітини, які жертвують собою в боротьбі з ворогами, виробляючи антитіла — основний елемент імунної системи. Можливо, 80 років було достатньо, щоб імунітет Заходу ослабнув. Проте не слід забувати, хто захистив Європу від монгольської навали Батия в 1240 році, коли Орда спустошила Київ, і хто зупинив османський наступ на Відень у 1683 році — це були козаки. Сьогодні ж вони знову ризикують життям, адже права та закон у сучасному світі, виявляється, не працюють.

І доки війна і вбивство буде називатися в новинах і документах "ситуація", "конфлікт", "проблема", імунітет Заходу не поновиться. Не можна хворобу лікувати добрим словом і "занепокоєністю". Має бути жорстка робота імунітету.

Але ми, українці, даємо шанс згадати, що таке наші з вами спільні цінності, на чому базується наша західна ідентичність: