В Україні середня тривалість життя чоловіків становить близько 57 років, а показник народжуваності є одним з найнижчих у світі. Яка ж доля чекає на українців, і які два можливі сценарії слід враховувати в майбутньому?

В Україні за кілька років повномасштабної війни очікувана тривалість життя чоловіка знизилась з 65 до 57 років. І якщо раніше ця цифра була на вкрай низькому рівні, зараз ж ситуація критична. Разом з тим Україна - має чи не найгірший показник за рівнем народжуваності.

OBOZ.UA вивчив останнє дослідження McKinsey Global Institute щодо ситуацію з демографією в світі, а також Стратегію демографічного розвитку України до 2040-го та розповідає про те, до чого може призвести існуюча тенденція.

На жаль, маємо невтішну інформацію: Україна очолила список країн з найвищими темпами зниження населення.

"Великим економікам" може загрожувати демографічний колапс до 2100 року через зменшення народжуваності, згідно з публікацією одного з провідних американських видань Newsweek. Журналісти проаналізували дослідження McKinsey Global Institute та поділилися тривожними прогнозами аналітиків. Однак, якщо для американців це лише потенційний сценарій на майбутнє, який може реалізуватися через десятиліття (і до якого більшість сучасних читачів Newsweek можливо не доживе), то для українців "демографічний колапс" вже став дійсністю.

Аналітики McKinsey Global Institute провели дослідження, яке охоплює показники народжуваності в різних країнах світу. Блакитні та сині зони на карті символізують території, що характеризуються "демографічною стабільністю". У цих регіонах середня кількість дітей, народжених жінкою, перевищує двох. Це означає, що кожна пара дорослих забезпечує заміщення поколінь, залишаючи по два нащадки. Найсприятливіша ситуація спостерігається в Субсахарській Африці — частині континенту на південь від пустелі Сахара, до якої входять, наприклад, Гвінея, Нігер, Руанда та ще 46 країн. У цьому регіоні 10 пар дорослих в середньому забезпечують появу 44 дітей. Цікаво, що найвищий рівень народжуваності зафіксований у найбідніших країнах.

В Україні, де навіть в умовах повномасштабної війни умови життя значно перевищують рівень життя в більшості країн Субсахарської Африки (хоча залишаються найнижчими в Європі), спостерігається надзвичайно низька народжуваність. На демографічній карті McKinsey Global Institute можна помітити дві великі темні бордові зони — це Великий Китай (включаючи Тайвань, КНР, Гонконг, Макао та Сінгапур) і Україна. Проте, якщо у Великому Китаї спостерігається показник народжуваності одна дитина на сім'ю, то в Україні ситуація ще гірша. За даними українських демографів, під час війни на десять родин припадає всього шість дітей. Якщо вірити аналітичним даним, це є найнижчим показником у світі.

Більше того, якщо розглянути ситуацію в різних регіонах планети, можна помітити, що не лише Україна опинилася в складному становищі, а й уся Європа. Середній показник народжуваності в цьому регіоні становить 1,4 дитини на кожну пару (або 14 дітей на 10 пар). Хоча це вдвічі перевищує українські показники, все ж воно значно нижче необхідного рівня для стримування депопуляційних тенденцій.

Хоча складна ситуація в Україні в основному викликана повномасштабною війною, що супроводжується еміграцією, втратою життів і відкладеними рішеннями щодо батьківства, в Європі демографічні зміни також пов'язані з новими пріоритетами. Сьогодні сучасні європейські жінки намагаються реалізувати свої кар'єрні амбіції та мають численні можливості для самовираження. Цікаво, що подібна "негативна" тенденція спостерігається і в США, де на кожні 10 сімей припадає лише 16 народжених дітей. Щоб забезпечити просту заміну поколінь, враховуючи передчасну смерть, 10 пар повинні залишати по 21 дитині. В іншому випадку, без урахування міграційних змін, чисельність населення залишалася б стабільною.

Проте, в той час як розвинуті країни, зокрема США та Європейський Союз, мають можливість тривалий час компенсувати зниження рівня народжуваності за рахунок мігрантів працездатного віку, в Україні ситуація є зовсім іншою: еміграція лише поглиблює наслідки катастрофічно низької народжуваності.

Наприклад, за даними Євростату за 20 років (дані станом на 2023-й) загальна чисельність населення ЄС зросла з 431,2 млн до 448,8 млн (тобто на 4%). За цей період 18 країн ЄС продемонстрували зростання чисельності населення, а 9 - зменшення. Зменшується населення в країнах ЄС з відносно слабкою економікою та низькими зарплатами: Латвії (-18%), Болгарії та Литві (обидві -17%) та Румунії (-12%). Ймовірно, частково ця статистика пояснюється і міграцією в середині Європейського Союзу.

Ситуація з народжуваністю в Європейському Союзі стає все більш складною, проте завдяки вливу мігрантів, включаючи українців, загальна кількість населення залишається стабільною. Це дозволяє економіці підтримуватися на певному рівні та розвивати виробничі потужності. Проте така тенденція не може тривати вічно. Згідно з прогнозами McKinsey Global Institute, до 2100 року населення провідних економік може зменшитися на 20-50%.

Це пояснюється тим, що дві третини населення світу проживає в країнах, де рівень народжуваності нижчий від "коефіцієнта відтворення" (тобто менше двох дітей на пару дорослих). "Падіння рівня народжуваності зміщує демографічний баланс у бік дефіциту молоді та більшої кількості людей похилого віку, які залежать від скорочення населення працездатного віку. Більша тривалість життя прискорює цю зміну", - йдеться в дослідженні.

Якщо наразі шість осіб працездатного віку забезпечують утримання однієї особи похилого віку (згідно з середньосвітовими даними), то до 2050 року цей показник зменшиться до 3,9.

Що чекає на Україну: можливі сценарії

В Україні перепис населення проводився лише один раз, а наступні спроби були відкладені п’ять разів, починаючи з 2012 року, і так і не відбулися. Експерти в галузі демографії стикаються з браком даних, що ускладнює проведення детальних і обґрунтованих оцінок. У нинішніх умовах, коли країна переживає повномасштабну війну, часткову окупацію та значну еміграцію, будь-які оцінки можуть бути лише приблизними припущеннями. Лише після завершення конфлікту і проведення нового перепису населення можна буде отримати достовірну інформацію про демографічну ситуацію.

У процесі проведення першого та останнього перепису населення в Україні було зафіксовано 48,5 мільйона осіб. Проте, до початку повномасштабної війни, на січень 2022 року, чисельність населення зменшилась до 42 мільйонів. За даними Інституту демографії та проблем якості життя Національної академії наук станом на липень 2024 року, в Україні проживає лише 35,8 мільйона осіб, з яких 31,1 мільйона мешкає на територіях, що знаходяться під контролем української влади.

"В Україні не залишиться ані 50, ані 40 мільйонів громадян. Лише в умовах значної імміграції це може змінитися, але нові прибульці навряд чи будуть українцями, і, ймовірно, навіть не європейцями," - підкреслила Елла Лібанова, директорка Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України.

Для того щоб задовольнити потреби у відновленні країни, Україні щорічно потрібно залучати приблизно 300 тисяч трудових мігрантів. Оскільки українці переїжджають працювати до країн Європейського Союзу, то на їх місця в Україні, в найкращому випадку, можуть прийти трудові мігранти з Індії.

Уряд минулого року розробив та затвердив проєкт демографічної стратегії. Цей документ розробляли науковці разом з Мінсоцом. Крім прогнозів, тут також є багато важливої статистики.

Інерційний сценарій передбачає "реалізацію наявної системи державної підтримки населення з урахуванням поточної демографічної ситуації без запровадження додаткових інструментів впливу".

До 2030 року чисельність населення зменшиться до 31,6 мільйона, а до 2035 року — до 30,5 мільйона. Вже в 2040 році в Україні залишиться лише 28,9 мільйона осіб. Хоча в даний момент 10 пар виховують 6 дітей, цей показник поступово зросте до 7,6% до 2040 року. Однак навіть цього рівня народжуваності недостатньо, щоб зупинити процеси депопуляції, не кажучи вже про можливість збільшення чисельності населення.

Очікується, що середня тривалість життя також зросте. Наразі, у 2024 році, в Україні цей показник становить лише 64,1 роки. При цьому:

Ця статистика обумовлена наслідками повномасштабної війни. З часом тривалість життя в Україні буде поступово зростати, і за прогнозами на 2040 рік, відповідно до інертного сценарію, вона може досягти 71 року (66 років для чоловіків і 75,8 років для жінок).

Сценарій майбутніх змін передбачає створення сприятливих умов для повернення українських громадян, які перебувають за кордоном, та відновлення чисельності населення. Проте цей "оптимістичний" сценарій також не виглядає дуже перспективно. Наприклад, прогнозується, що до 2030 року чисельність українців складе лише 33,5 мільйона осіб. А до 2040 року населення зросте лише до 33,9 мільйона, що значно менше за 41 мільйон, який було зафіксовано у 2021 році.

Паралельно, за оптимістичним прогнозом, середня тривалість життя для обох статей у 2030 році складе приблизно 72 роки, а до 2040 року вона збільшиться до 73,5 років. Водночас чоловіки, навіть з урахуванням можливих покращень, будуть жити на близько 10 років менше, ніж жінки (докладнішу інформацію можна знайти в інфографіці).

Перевага другого сценарію полягає в зменшенні негативних наслідків війни та пом'якшенні демографічної кризи, що призведе до значно поліпшених показників демографічної динаміки. Згідно з цим варіантом, на 1 січня 2041 року чисельність населення складе 33,9 мільйона осіб, а на 1 січня 2051 року - 31,6 мільйона осіб.

Після закінчення війни Україні важливо повернути якомога більше біженців на батьківщину та забезпечити стійкі умови для життя в країні. Концепція формування міцної держави повинна об'єднати всіх українців. Однак без поліпшення демографічної ситуації втілення цього плану стане практично неможливим.