Вибори, що можуть кардинально змінити ситуацію: хто і коли матиме можливість позбавити Орбана влади в Угорщині, та чи стане ця країна партнером України?

Угорщина залишається єдиною державою в ЄС, яка постійно перешкоджає просуванню України до членства в Союзі. Позиція Віктора Орбана, що все більше нагадує політичну ізоляцію всередині блоку, має не лише практичні, а й глибокі ідеологічні підстави, які стають дедалі складнішими для обґрунтування.

Брюссель вже кілька років намагається обійти угорське вето, пропонуючи фінансові компроміси та коливаючи виділення коштів з європейських фондів. Проте ця гра, що нагадує "батіг і пряник", майже вичерпала свої можливості. Орбан не тільки залишається непохитним, але й перетворив своє "ні" на символ політичних маневрів — як з Європейським Союзом, так і з Кремлем, з яким його уряд підтримує міцні енергетичні та інформаційні зв'язки.

Внутрішня політична ситуація в Угорщині переживає значні зміни. Петер Мадяр, опозиційний політик і колишній державний службовець, який відкрито критикує режим Орбана, поступово стає символом нових починань. Він висловлює ідеї про повернення Угорщини до "справжньої Європи", де важливими є не лише відносини з Москвою, а й довіра до європейських партнерів. Ці ідеї сприяють зростаючій популярності його політичної сили "Тиса" серед молодого населення країни, яке вбачає у європейському майбутньому Угорщини можливості для розвитку.

Однак, попри зростання популярності Мадяра, позиції "Фідес" і самого Орбана залишаються суттєвими. Система влади, контроль над медіа та судовими структурами, фінансові важелі та апарат лояльності - усе це дає чинному прем'єру перевагу, яку важко зламати лише рейтингами чи публічною підтримкою. Тому питання не лише в тому, чи переможе опозиція. Питання у тому, чи готова сама Угорщина вийти з політичної тіні, яку для неї створив Орбан, і чи здатна вона знову стати європейським гравцем, а не вічним опонентом усіх, хто стоїть по інший бік Дунаю.

Про те, як та чому Віктор Орбан блокує євроінтеграцію України, як до цього ставляться угорці та чи зміниться позиція країни за результатами виборів, які відбудуться навесні 2026 року, - у матеріалі OBOZ.UA.

Боротьба з Україною - це нав'язана концепція.

Угорщина продовжуватиме гальмувати важливі для України питання, поки "країна не відновить історичні права етнічних угорців на своїй території". Таку заяву вже багато років робить Орбан, створюючи тиск на нашу державу. Після початку війни Будапешт активно використовує цей аргумент для блокування будь-яких рішень, що стосуються України в рамках ЄС.

Орбан завжди готовий звинуватити нашу країну в утиску прав приблизно 150 тисяч етнічних угорців на Закарпатті через ухвалений у 2017 році закон щодо шкільного навчання мовами нацменшин, але 8 грудня 2023 року Верховна Рада України схвалила Закон "Про внесення змін до деяких законів України щодо врахування експертної оцінки Ради Європи та її органів щодо прав національних меншин (спільнот) в окремих сферах". Цей документ вирішив усі спірні питання щодо угорської нацменшини в Україні, принаймні так вважають як у Раді Європи, Європейській комісії, так і самі українські угорці. Однак угорці продовжують свої претензії - і все це на фоні того, що Єврокомісія вже розглянула питання щодо стану прав угорської національної меншини в Україні та сказала, що все окей, усе відповідає європейським стандартам. Уже навіть сама угорська меншина сказала, що в них усе окей, і попросила Орбана не торпедувати ці питання під час переговорів з Україною щодо вступу до Євросоюзу.

Віктор Орбан активно виступає проти України як на міжнародній арені, так і в межах Угорщини. Цього року він започаткував національне опитування, щоб дізнатися, чи підтримують угорці вступ України до Європейського Союзу. Проте, формулювання запитань у цьому процесі, яке тривало кілька місяців і включало сім основних "ризиків" щодо українського членства, викликали асоціації з кремлівськими наративами. Орбан намагається налякати угорських фермерів можливими втратами ринків, а також стверджує, що ЄС буде під загрозою через ГМО та заборонені хімікати в українській продукції. Він також попереджає, що дешева робоча сила з України може призвести до зниження зарплат і навіть вплине на пенсії, а "озброєні до зубів бандити" з України, на його думку, хлинуть до Угорщини. Якщо це не викликає страху, Орбан додає ще одну загрозу: відсутність обов'язкових щеплень в Україні нібито ставить під загрозу громадське здоров'я європейців.

Зараз угорський прем'єр продовжує активно експлуатувати тему України в рамках виборчої кампанії. До соціально-економічних "страшилок" він додав також звинувачення у "втручанні" України у внутрішні справи Угорщини.

"Українська розвідка не лише спостерігає за Угорщиною, а й має свої інтереси в країні через проукраїнську партію 'Тиса'. Вони активно залучені в суспільно-політичне життя, надаючи технічну підтримку своїм партнерам з метою сприяння їхньому приходу до влади", - зазначив Орбан.

Але це всього-на-всього слова, тоді як факти свідчать про те, що кілька місяців тому служба безпеки України вперше в історії викрила агентурну мережу воєнної розвідки Угорщини, яка здійснювала шпигунську діяльність на шкоду нашій державі. Завданням був збір інформації про військову захищеність Закарпатської області, пошук вразливих місць у наземній і повітряній обороні регіону, а також вивчення суспільно-політичних поглядів місцевих жителів: зокрема, сценаріїв їхньої поведінки, якщо на територію регіону зайдуть угорські війська.

Яке бачення має угорський народ?

Щодо питання вступу України до ЄС угорське суспільство зараз розділене - але переважає хвиля скепсису чи помірного супротиву щодо такого кроку. Проте коли запитують про стандартну процедуру вступу (7-10 років), а не про швидке "прискорене" членство, вже більша частина населення готова підтримати такий розвиток подій.

Слід зазначити, що Орбан успішно використав антиукраїнські аргументи. Коли людей запитують про їхні заперечення, часто почуті такі доводи: "Якщо Україна стане членом ЄС, то вона може отримати частину фінансової допомоги, що призведе до "відволікання" коштів з ЄС та додаткових витрат". Угорці також висловлюють побоювання щодо зростання міграції, проблем з контрабандою і ризиків, пов'язаних із війною.

Підтримка або заперечення української євроінтеграції сильно корелюють із тим, за яку партію голосує людина. Наприклад, у прихильників "Фідес" дуже висока протидія вступу України до ЄС, а у прихильників опозиційних партій рівень підтримки значно вищий.

Вето Орбана подолати не вдається

Роздратування поведінкою Орбана в Євросоюзі досягло критичної межі. Багато європейських політиків і дипломатів кажуть, що Угорщину слід було б позбавити права голосу в Євросоюзі. Та на практиці це виявилося вкрай важко.

Отже, Рада ЄС розглядала можливість застосування до Угорщини статті 7 Договору про ЄС, яка дозволяє позбавити державу права голосу в рамках Євросоюзу у випадку, якщо існує загроза серйозного порушення цінностей, на яких базується ЄС. За цією статтею, Єврорада має право "встановити наявність серйозного та стійкого порушення" цінностей, закріплених у статті 2, з метою позбавлення країни-порушника її голосу в Раді. На початковому етапі цього процесу країни ЄС повинні більшістю в 4/5 голосів підтвердити, що Угорщина дійсно порушує основні принципи Союзу. Зібрати голоси 21 з 27 країн у випадку Угорщини, ймовірно, не буде великою проблемою, але на наступному етапі для позбавлення країни голосу необхідно, щоб усі 26 інших членів ЄС проголосували за це, що зробить завдання вкрай складним.

Ще один варіант, який висловив голова Європейської ради Антоніу Кошта, полягав у зміні самого механізму ведення переговорів. Він запропонував запровадити можливість відкриття переговорних "кластерів" не на основі одностайності, а за рішенням кваліфікованої більшості. Це могло б дати Україні та Молдові змогу розпочати технічні роботи з адаптації законодавства, реформування інституцій та впровадження необхідних змін без потреби отримувати згоду Будапешта. Проте й ця спроба обійти вето Орбана не увінчалася успіхом. Виявилося, що не всі країни підтримують ініціативу щодо зміни правил вступу. Багато з них використовують цю ситуацію для просування власних національних інтересів: Болгарія блокує Північну Македонію, Греція та Кіпр уважно стежать за діями Туреччини, а Хорватія прагне контролювати просування Сербії. Вочевидь, зміна правил може позбавити їх важелів впливу, тому деякі країни ставляться до ідеї Кошти з обережністю.

Через це ЄС опинився у своєрідному "вузькому коридорі": офіційна система вимагає одностайності, але політична реальність доводить, що подолати угорське вето нині майже неможливо. Найбільш реалістичним виходом із цієї ситуації сьогодні вважається зміна влади в самій Угорщині після парламентських виборів навесні 2026 року.

Угорці бажають трансформацій.

Багато років Віктор Орбан досить ефективно змішував внутрішню та зовнішню політику. Він заприсягнувся захищати угорців від імміграції, ісламу та ЛГБТ, паралельно проголосивши єдність усіх етнічних угорців, включно з тими, хто мешкає у сусідніх країнах. Пропагування проєкту Великої Угорщини - одна з головних складових успіху друга Москви. Орбан вміло грає на струнах душі кожного угорця, нагадуючи, що колись Угорщина була могутньою європейською державою, яку поважала вся Європа і яка мала величезні території. Розпалювання націоналізму та заяви про "підступних іноземних ворогів", проти яких треба згуртуватися, нетерпимість до іновірців та гомофобія під виглядом сімейних цінностей допомогли йому перемогти на виборах. Досить довго ці фактори приносили успіх Віктору Орбану, але останнім часом щось сильно змінилося у його сприйнятті угорцями.

У останні роки в Угорщині спостерігається суттєве скорочення соціальних виплат на фоні зростання податків, що має на меті ліквідувати бюджетний дефіцит. Незважаючи на обіцянки уряду, що "2025 рік стане неймовірним", такі заяви виглядають пустими, адже аналогічні обіцянки лунали й щодо 2023 та 2024 років. Громадяни країни відчувають на собі наслідки інфляції, падіння курсу форинта та високих цін. Економічні труднощі, корупційні скандали, авторитарні підходи в управлінні та спірні реформи призвели до зростання невдоволення серед населення. На цьому тлі близькість до Кремля та відкрита конфронтація з Брюсселем, з натяками на можливий вихід з ЄС, тільки підсилюють невдоволення людей.

Нещодавно в Угорщині відбулися численні мітинги проти прем'єра Орбана, на яких тисячі людей вимагали його відставки. Ці акції організовані опозиційною партією TISZA ("Повага і свобода"), яку очолює депутат Європейського парламенту Петер Мадяр. Він заявив, що має намір покласти край 15-річному правлінню Орбана і прагне інтегрувати Угорщину в сильну Європу. Мадяр здобуває дедалі більшу популярність, зокрема, завдяки своїй критиці Орбана та його зв’язків із Кремлем.

"Той, хто проганяє Орбана"

Партія "Тиса" стала новим явищем в угорській політичній арені, з'явившись у 2023-2024 роках і стрімко здобуваючи популярність. Її лідер Петер Мадяр представляє собою перший серйозний виклик для прем'єр-міністра Угорщини Віктора Орбана за всі роки його перебування на посаді. 43-річний юрист, який походить з відомої політичної династії, до складу якої входили колишній президент країни та один із найвідоміших суддів, приєднався до партії Орбана ще під час навчання в університеті.

Мадяр не відносить себе до "лівих" чи "правих" течій, а позиціонує як політик, який прагне відновити в Угорщині правову державу та європейські цінності. Його критика на адресу Орбана є водночас жорсткою і продуманою. У своїх інтерв'ю він часто наголошує, що Орбан створив "систему, що обслуговує родину та друзів", в якій державні інституції, медіа та бізнес стали інструментами для збереження влади. Мадяр відкрито звинувачує партію "Фідес" у зловживанні державними ресурсами, контролі над судами, прокуратурою, телеканалами та банківською сферою. Він стверджує, що Орбан не лише централізував владу, а й привів країну до залежності від власної політичної волі.

Мадяр також неодноразово заявляв, що чинна угорська влада веде подвійні ігри в зовнішній політиці: публічно каже про європейську лояльність, але насправді працює на користь Кремля, користуючись тим, що Брюссель не наважується на пряму конфронтацію з Будапештом. У його словах - не просто критика, а спроба показати, що Орбан зробив Угорщину токсичним партнером для ЄС. У цьому сенсі Мадяр став першим угорським політиком за багато років, який не боїться сказати вголос, що головна проблема Угорщини - не ЄС, не мігранти і не війна, а сам Орбан, який зробив країну заручницею власних угод із Москвою.

Атаки Мадяра на владу отримали позитивний відгук серед населення, що обурене політичною корупцією та зниженням рівня життя. Партія "Тиса" наразі лідирує в більшості соціологічних опитувань, випереджаючи політсилу Орбана "Фідес". Хоча "Фідес" залишалася найбільшою партією на минулорічних виборах до Європарламенту, вона показала найгірший результат в історії цих виборів. Цього року Мадяр вже на чолі, і, що важливо, тенденція зростання популярності опозиції в Угорщині продовжує зміцнюватися.

Яка точка зору Мадяра стосовно агресії Росії по відношенню до України?

На відміну від Орбана, який роками будує особисті та економічні зв'язки з Путіним, Мадяр чітко визначає Росію як державу-агресорку. Він не залишає місця для "нейтралітету" чи "балансування", якими користується Орбан. Мадяр визнає, що російське вторгнення в Україну є грубим порушенням міжнародного права і прямою загрозою для всієї Європи, включно з Угорщиною. У цьому сенсі він намагається повернути угорську політику до рамок класичної європейської безпекової логіки, де Росія не партнер, а джерело загроз.

Хоча Мадяр визнає агресію Росії, він підходить до питання військової підтримки України з обережністю. Він не схвалює ідею, що Угорщина повинна постачати зброю або безпосередньо брати участь у конфлікті. Основна його позиція полягає в тому, що як невелика країна, Угорщина має обмежені ресурси і не повинна ставати активним учасником війни. Проте, він підкреслює, що це не свідчить про байдужість. Будапешт може і повинен надавати Україні підтримку іншими шляхами - в політичній, гуманітарній, економічній та дипломатичній сферах - залишаючись при цьому частиною європейської єдності, а не ізольованим "другом Путіна".

Мадяр - це, можливо, єдиний впливовий угорський політик, який без упереджень говорить про Україну. На відміну від Орбана, він не використовує питання "угорської меншини в Закарпатті" для політичних маніпуляцій. Мадяр визнає, що конфлікти на цій основі лише нашкодять самим угорцям, і виступає за "мирний діалог з Києвом". Це означає, що в гуманітарних і прикордонних сферах можна очікувати зниження напруженості.

Він визнає, що саме Росія несе повну відповідальність за розв'язання війни. Водночас намагається не відштовхнути частину угорського електорату, наляканого війною. Тому його риторика стримана - він не закликає до "боротьби з Росією", а радше до повернення Угорщини до європейських принципів солідарності та міжнародного права. Мадяр підтримує вступ України до ЄС і вважає, що блокування цього процесу Орбаном - не лише аморальне, а й стратегічно шкідливе для самої Угорщини, бо ізолює її в ЄС. Однак лідер угорської опозиції заявив, що його партія не підтримує прискореного вступу України до Євросоюзу.

Якщо влада зміниться - чого чекати Україні

Якщо Петер Мадяр переможе на виборах і сформує уряд, то позиція Угорщини щодо України суттєво зміниться, але не радикально. Проте різниця з орбанівською лінією буде колосальною.

Сьогодні Будапешт виступає основною перешкодою для багатьох рішень Європейського Союзу стосовно України, включаючи фінансові програми, санкції проти Росії та переговори про вступ. Проте, з приходом нового угорського лідера, така ситуація може змінитися. Він не лише припинить блокування, але й стане частиною загальноєвропейського консенсусу, де підтримка України вважається важливою для самого ЄС. Його політична сила вже є членом "Європейської народної партії", що об'єднує таких лідерів, як фон дер Ляєн, Міцотакіс, Мелоні та Туск. Це свідчить про те, що в Брюсселі він не буде конфліктувати, як Орбан, а навпаки, шукатиме синхронізації угорської позиції з європейською. Таким чином, ймовірно, зникне політична ізоляція Угорщини в рамках ЄС, і Україна отримає нового "нормального" партнера замість постійного супротивника.

Під керівництвом Мадяра Угорщина може кардинально змінити свою стратегію у відносинах з Росією. Опозиційний лідер прямо називає діючу владу "корумпованою автократією" і звинувачує партію "Фідес" у тому, що вона ізолює країну на міжнародній арені. Він не раз підкреслював, що політика підпорядкування Кремлю ганьбить імідж Угорщини та суперечить її національним інтересам. У разі своєї перемоги, Мадяр обіцяє значне охолодження угорсько-російських зв'язків і повернення Будапешта до проєвропейського курсу. Він розуміє, що Європейський Союз та НАТО вважають Угорщину "троянським конем Кремля". Щоб змінити цю думку, йому доведеться демонструвати підтримку Україні, зокрема в питаннях санкцій проти Росії, постачання зброї та інтеграції України в ЄС та НАТО. Це не про миттєве зближення, а про раціональне коригування відносин з Брюсселем.

Навіть у разі перемоги Мадяра, він стикнеться з необхідністю співпраці з інституціями, де залишаться представники команди Орбана, а також з частиною населення, яка підтримує "нейтралітет" та проросійські настрої. Тому зміна курсу в бік України буде відбуватися поступово.

Незалежно від результатів виборів, Україні слід дотримуватися розумного підходу.

"Україно-угорські відносини почали погіршуватися з 2017 року, коли Будапешт жорстко критикував Україну через мовне законодавство. Тоді головним каменем спотикання стали норми, які, на думку угорської сторони, обмежували права національної меншини у сфері освіти. Але ці норми фактично так і не набули чинності - їх неодноразово відтерміновували, а згодом скасували. Суть претензій зникла, але сама тема угорської спільноти залишилася зручним політичним інструментом, який час від часу використовують у Будапешті, коли потрібно посилити внутрішню мобілізацію" - таку думку в ексклюзивному коментарі OBOZ.UA висловив аналітик Інституту центральноєвропейської стратегії Віталій Дячук.

За словами аналітика, з 2010 року політика Віктора Орбана ґрунтується на пошуку "ворогів" — спочатку зсередини країни, а згодом і за її межами. Після 2014 року основними мішенями стали Джордж Сорос, ЛГБТ-спільнота та європейська міграційна політика. Після 2022 року на перший план вийшла Україна, яка почала сприйматися як джерело загроз для безпеки та добробуту угорців: війна, економічні проблеми, збільшення мігрантів і конкуренція за робочі місця. Для Орбана ці питання більше стосуються електоральної стратегії, ніж зовнішньої політики.

Не дивно, що багато угорців сьогодні скептично ставляться до можливого вступу України в Європейський Союз. У суспільстві спостерігається помітна поляризація між проєвропейськими силами, які вбачають майбутнє країни у спільноті демократичних цінностей, та консервативними прихильниками Орбана, які розглядають євроінтеграцію як загрозу національному суверенітету та економічному добробуту. За даними більшості соціологічних досліджень, кількість тих, хто виступає проти членства України в ЄС, перевищує або суттєво перевищує число тих, хто його підтримує.

Проте це не означає, що вся угорська нація є "проти України". В Угорщині існує безліч громадських ініціатив, які активно підтримують українців та їх Збройні сили — від гуманітарних програм до кампаній солідарності. "Незважаючи на сильну державну пропаганду, угорське суспільство не є однорідним. Є люди, які усвідомлюють, що Україна бореться не лише за своє майбутнє, а й за безпеку всієї Європи," — підкреслює Дячук.

Особливої уваги заслуговує особистість Петера Мадяра, який є лідером опозиційної партії "Тиса". Він був вихованець партії "Фідес", але вирішив виступити проти Віктора Орбана, підкреслюючи проблеми корупції та авторитаризму. Мадяр активно підтримував Україну, відвідуючи Київ та Бучу і висловлюючи солідарність з українським народом у його боротьбі. Проте, як зазначає експерт, його позиція щодо європейської інтеграції України є досить обережною та продуманою. "Мадяр прагне зберегти підтримку частини виборців, які насторожено ставляться до розширення Європейського Союзу. Тому його висловлювання є збалансованими, без різких акцентів на підтримку України або ж заперечення європейських прагнень," - зазначає Дячук.

Росія активно підтримує антиукраїнські наративи в угорських медіа, залучаючи до цього лояльні до уряду інформаційні ресурси. Більшість традиційних засобів масової інформації контролюються або державою, або великими бізнес-структурами, які мають зв'язки з владою. Це надає можливість Орбану контролювати інформаційний простір, особливо в сільських місцевостях, де проживає його основне виборче ядро - старше населення.

Несважаючи на існуючі труднощі, Україна та Угорщина продовжують активно співпрацювати в різних сферах. Угорщина стала першою державою, з якою Україна відкрила новий пункт пропуску після початку військових дій. У контексті блокування польського транзиту, угорський напрямок став одним з ключових маршрутів для українського експорту. Водночас тривають активні обговорення щодо енергетичної співпраці, використання українських портів для доставки ресурсів в Угорщину, а також залучення угорських компаній до відновлення України.

"Для нас важливо вести з Будапештом діалог у прагматичній площині - без емоцій і ультиматумів. Realpolitik - це мова, яку Орбан розуміє. Ми маємо показувати, що Україна відкрита до співпраці й прагне спільної вигоди", - підсумовує Дячук.

Експерт вважає, що незалежно від результатів виборів – чи то Орбан, чи Мадяр – Україні слід дотримуватися раціональної стратегії і підтримувати безпосередній діалог з угорським населенням. Угорська громада в Україні має потенціал стати містком між нашими народами, а досвід Угорщини в питаннях національних меншин може слугувати основою для вироблення спільних рішень.