Від боротьби за виживання до розвитку: які кроки повинен здійснити новий уряд для досягнення економічного прогресу.

Автором є Богдан Данилишин, завідувач кафедри регіоналістики Київського національного університету імені В. Гетьмана, академік Національної академії наук України та колишній голова Ради Національного банку України.

Триває четвертий рік повномасштабної війни, яка спричинила багато людських жертв і економічних втрат. Українська економіка опинилася в ситуації, коли мільйони громадян виїхали за межі країни, сотні тисяч працездатних осіб були мобілізовані на фронт, десятки тисяч підприємств були змушені зупинити роботу.

Війна є явищем, що не підпорядковується ринковим механізмам, тому держава повинна активно втручатися, створюючи стимули та гарантії для приватного сектору. На жаль, досі залишається актуальним питання ефективного переходу національної економіки на військові рейки, що вимагатиме дієвої централізованої системи мобілізації та перерозподілу ресурсів, включаючи фінанси, трудові ресурси та матеріали.

Міжнародна допомога -- ключовий елемент підтримки економіки. Завдяки ефективній роботі уряду на міжнародній арені (насамперед роботі Міністерства фінансів), Україна отримала колосальні обсяги воєнної та фінансової допомоги від партнерів (близько 150 млрд дол. за 2022-2025 роки). За рахунок цієї допомоги щороку забезпечується понад 20% національного ВВП. Однак дуже мала частина міжнародної допомоги (лише близько 11%) залишається в Україні та йде на підвищення економічного потенціалу країни.

Економічне відновлення залишається на низькому рівні. За прогнозами, темп річного приросту ВВП у 2024 році становитиме +2,9%, тоді як у поточному році він лише +1,0%, що значно нижче очікувань. У 2025 році реальний ВВП досягне лише 77% від довоєнних показників. На сьогодні жодна з виробничих галузей не змогла повернутися до довоєнних обсягів. Промисловий сектор втратив значну частину своїх виробничих можливостей, що стало основним чинником негативного впливу на ВВП. Торгівля обмежена через слабкий приватний споживчий попит. Сектори сільського господарства, транспорту та будівництва показують найбільш активне відновлення, проте ще не змогли компенсувати втрати 2022 року.

Рівень імпортозалежності економіки суттєво збільшився і перевищує 50% ВВП. Експорт лише наполовину покриває імпорт. Торговельний дефіцит товарів становить близько 40 млрд дол. у річному вимірі. Основні причини суттєвого торговельного дефіциту -- воєнні потреби, значний імпорт енергетичного обладнання та енергоносіїв, руйнування потужностей підприємств-експортерів, порушення транспортних маршрутів для експорту, низька конкурентоспроможність українського виробничого сектора.

Фактори, що впливають на низькі темпи зростання ВВП, включають недостатню інвестиційну активність і брак трудових ресурсів. Наразі обсяг капітальних інвестицій складає лише 5-6% від ВВП, що вдвічі менше за довоєнні показники і вчетверо нижче за світові середні значення. Основні перешкоди для інвестицій включають тривалість війни, жорстку грошово-кредитну політику, а також проблеми з логістикою і інфраструктурою. Протягом 2022-2025 років з України виїхали 6,9 мільйона людей, що становить 17% довоєнного населення. Кількість працюючих у реальному секторі зменшилася на 2 мільйони (на 20%) порівняно з довоєнним часом, з яких 750 тисяч були мобілізовані до Збройних Сил України. Відновлення втрачених можливостей відволікає ресурси, які могли б бути спрямовані на інвестиційний розвиток.

Основним завданням урядових структур є забезпечення оптимальної мобілізації та перерозподілу ресурсів з метою суттєвого зміцнення оборонних і економічних можливостей держави. Створене Міністерство ресурсів повинно стати ключовим гравцем у розв'язанні цієї проблеми.

Зрозуміло, що перехід до активного відновлення економіки стримується воєнними ризиками, дефіцитом робочої сили, жорсткою процентною політикою центрального банку, низьким рівнем інвестицій, проблемами енергопостачання. Інфляція переважно визначається структурними чинниками, пов'язаними із зростанням цін виробників, підвищенням тарифів, девальвацією та наслідками минулорічних погодних умов. На ринку праці одночасно спостерігаються і дефіцит кадрів, і структурне безробіття. Очікуване припинення воєнних дій посилюватиме дисбаланси на ринку праці унаслідок формування надлишку робочої сили з демобілізованих солдатів і мігрантів. Основний внесок у відновлення економіки 2025 року забезпечила сфера послуг -- торгівля і державне управління. Відновлення ВВП відбувається переважно за рахунок сфер, які не формують нового виробничого потенціалу. 2025-го розширився торговельний дефіцит, що стало наслідком слабких темпів приросту внутрішнього виробництва та збільшення потреб у критичному імпорті після ворожих обстрілів. Негативний ефект від розширення торговельного дефіциту становив близько 7 відсоткових пунктів падіння реального ВВП за чотири місяці поточного року. Державний і приватний попит -- основні компоненти приросту сукупного попиту 2025 року. Однак рівень приватного споживання та інвестицій залишається значно нижчим за довоєнний рівень. Міжнародна допомога відіграла ключову роль у підтримці попиту. За рахунок міжнародної допомоги профінансовано 18% видатків державного бюджету, однак ефективність її використання для розвитку виробничого потенціалу залишається низькою -- лише 11% допомоги пішло на розширення гривневих оборотів реального сектора.

Держава повинна забезпечити умови для активної участі бізнесу в процесах економічного відновлення, а також сама виступати активним учасником, інвестуючи в критично важливу інфраструктуру, підтримуючи збереження та розвиток людського капіталу, впроваджуючи ринкові реформи та фінансуючи оборонні програми.

Економічна стратегія для підприємств повинна охоплювати чотири ключові компоненти: можливість виходу на ринки збуту, забезпечення трудовими ресурсами, отримання фінансових засобів, а також доступ до страхування від ризиків, пов'язаних з війною.

Доступ до ринків збуту повинен включати підтримку продажу українських товарів на міжнародних майданчиках (зокрема, умови безмитної торгівлі з країнами-партнерами), розвиток інфраструктури для логістики та каналів розподілу продукції, а також вдосконалення процедур державних закупівель, в тому числі операцій Державного резерву.

Доступ до трудових ресурсів має включати допомогу уряду у пошуку кваліфікованих працівників (у тому числі серед закордонних мігрантів), участь у підготовці та перепідготовці кадрів, підтримку інвестицій у роботизацію та автоматизацію виробничих процесів для заміщення фізичної праці.

Доступ до фінансування повинен включати умови, які забезпечують доступні банківські кредити, а також державні програми кредитування, гарантійної та грантової підтримки. Крім того, важливо направляти міжнародну допомогу на відновлення та розвиток підприємств.

Страхування має включати в себе механізми компенсації за збитки, спричинені військовими діями.

Окремий акцент державних програм підтримки бізнесу необхідно робити на проєктах локалізації виробництва та імпортозаміщення. Це дасть можливість не тільки підвищити виробничу продуктивність економіки, а й знизити валютні ризики.

Поточний дефіцит держбюджету (без грантів) становить близько 23% ВВП (на річному горизонті останніх 12 місяців), що вище визначених на 2025 рік параметрів у 22% ВВП. Поточні темпи доходів перевищують поточні темпи видатків, однак потреби країни в оборонних видатках постійно зростають. Дефіцит бюджету формує суттєвий стимулюючий вплив на економіку. Однак обсяг фіскальних стимулів компенсує лише близько 2/3 втрат сукупного попиту порівняно з довоєнним періодом. Переважання воєнних витрат і ризики воєнної невизначеності знижують мультиплікативний ефект державних видатків. Воєнні витрати фундаментально не створюють нової ринкової доданої вартості, а невизначеність спонукає населення до заощаджень на майбутнє замість поточних витрат, які стимулювали б попит. Рівень покриття потреб держбюджету України власними доходами 2025 року перебуває близько 60%. Для покращення ситуації необхідно розширити податкові джерела фінансування фіскального дефіциту та покращити якість адміністрування платежів (зокрема в рамках реалізації Національної стратегії доходів на період до 2030 року). Суттєвий ризик існує з боку фінансування дефіциту за рахунок нових розміщень ОВДП. Висока вартість внутрішніх запозичень формує ризики для боргової стійкості державних фінансів.

Податкова система. Реформа податкової політики, яка стартувала у 2024 році, повинна продовжуватися і в подальшому з акцентом на підвищення справедливості у податковому регулюванні, збільшення бюджетних надходжень, адаптацію до податкових стандартів Європейського Союзу, а також на поліпшення ефективності та зменшення корупційних ризиків у процесі податкового адміністрування.

Державні інвестиції. Важливо зміцнювати інституційну і правову базу для реалізації державних інвестицій із застосуванням міжнародних стандартів. Стратегічна інвестиційна рада вже затвердила Середньостроковий план пріоритетних публічних інвестицій держави на 2026-2028 роки. Підзвітність і підконтрольність публічних інвестицій -- запорука їхньої ефективності.

Гуманітарний і трудовий капітал. Держава повинна відігравати активну роль арбітра у питанні забезпечення соціальної справедливості. Запровадження диференційованої системи оподаткування доходів, підвищення податків на багатство -- можливі варіанти посилення перерозподільної ролі фіскальної політики. Більш справедливий розподіл доходів сприяє більш продуктивному їхньому використанню в економічному обороті країни.

Потрібні спеціальні програми для залучення ветеранів, жінок і людей з каліцтвами до продуктивної участі в функціонуванні тилової економіки. Країна одночасно стикається як з проблемою дефіциту трудових ресурсів, так і з проблемою структурного безробіття в окремих категоріях незадіяних осіб.

Державний кредит. Важливо ініціювати новий етап реструктуризації зовнішніх зобов'язань країни, а також наполягати на переговорах з метою отримання знижки (дисконту) не менше 60% від номінальної вартості боргових зобов'язань.

Продовження структурних реформ у судовій і правоохоронній системах покращуватиме міжнародний імідж України і слугуватиме базисом для залучення додаткового зовнішнього приватного й офіційного фінансування, а також стимулюватиме внутрішні інвестиції.

Взаємодія з Національним банком України. Жорстка монетарна політика призводить до зменшення мультиплікатора грошової маси, уповільнюючи діяльність фінансових посередників і стримуючи економічне відновлення. У банківській системі та економіці накопичено значні фінансові ресурси, проте їхній перерозподіл на інвестиційні цілі через фінансових посередників відбувається вкрай неефективно. Вартість кредитних ресурсів перевищує очікувані темпи зростання виробництва, що обмежує залучення кредитів до економіки та знижує конкурентоспроможність реального сектора. Висока вартість кредитів також підвищує кредитні ризики. Обслуговування боргових зобов'язань ускладнюється через погіршені перспективи економічного зростання (на 2025 рік прогнозується приріст реального ВВП на рівні 2,7% в порівнянні з 2,9% у 2024 році, а поточні темпи зростання становлять лише 1,0%). Зростання вартості позикових ресурсів обмежує можливості держави проводити стимулюючу політику для підтримки реального сектора та негативно впливає на боргову стійкість державних фінансів.

Функціонування економіки неодмінно пов'язане із грошовим обігом. Надмірна жорсткість монетарних умов, посилена неринковими структурними шоками, здатна кардинально загальмувати економічну активність -- грошові кошти залишатимутися в рамках фінансової системи і не надходитимуть у проєкти економічного відновлення. Тому важливим аспектом нормалізації економічного відновлення є конструктивна взаємодія між центральним банком та урядом у питанні здійснення єдиної скоординованої політики макроекономічної стабілізації, спрямованої на підтримку конкурентоспроможності реального сектора та розвиток ринкових фінансово-кредитних відносин.