Захід прагне зменшити свою економічну залежність від Китаю, проте протягом багатьох років самостійно створював умови, які призвели до того, що Пекін став основним гравцем у світовому виробництві.
Переміщення виробництв, доступ до передових технологій і фінансових ресурсів, а також бажання отримати дешевші товари призвели до того, що китайські вироби стали невід'ємною частиною повсякденності західних країн.
Залежність від Китаю сьогодні варто розглядати в ширшому контексті. Насамперед йдеться про питання економіки, хоча і про безпеку теж необхідно пам'ятати. Але виникає суперечність: західні країни намагаються скоротити залежність від Пекіна, коли значною мірою цей певний різновид неволі вони створили своїми руками - роками переміщуючи виробництва до Китайської Народної Республіки.
Про це в ефірі програми "Чорна скринька" на телеканалі Еспресо розповідав журналіст Віталій Портников. Він зазначив, що Захід створив економічну модель, в якій Китай відіграє ключову роль у глобальному виробництві.
Цього монстра створив сам Захід, коли почав переносити своє виробництво до Китайської Народної Республіки. Трамп тут абсолютно правий, - зазначив Портников.
Справа не лише в підприємствах, які переїхали з Європи або США до Китаю. Разом із виробництвом Захід фактично передав туди частину своєї економічної могутності. Китай виграв у вигляді нових робочих місць, технологічних інновацій, інвестицій та доступу до глобальних ринків. В свою чергу, західні споживачі отримали можливість купувати товари за більш вигідними цінами...
Ціна та споживча культура як звичайна практика.
Це, безумовно, одна з головних пасток, в які потрапляє споживач. Він вибирає більш доступний варіант, навіть якщо його якість залишає бажати кращого — в результаті, йому доводиться купувати його частіше. З часом ця дешевизна стає для нього звичною. Як зазначає Портников, сучасна людина може дозволити собі нові кросівки, електроніку чи автомобіль практично кожного сезону, навіть не усвідомлюючи, що попередні покоління не мали такої можливості. Однак за цією доступністю лежить складна виробнича система, що значною мірою залежить від Китаю.
Він акцентує свою увагу на цій трансформації споживчої культури, наводячи приклад кросівок, які колись могли служити багато років.
"Ми поговоримо з вами з двадцятирічною людиною, яка абсолютно реально вважає, що умовні кросівки треба міняти щосезону. Вона щоразу йде і купує собі нові кросівки. Але чому? Тому що ці кросівки дешеві. А у світі, в якому ми жили до Китаю, взуття змінювали раз на п'ять-сім років. Нікому навіть на думку не спадало міняти його частіше", - пояснив журналіст.
Отже, він вважає, що повернення виробництв до Західних країн — це не лише питання відкриття нових фабрик. Це також означає визнання того, що деякі продукти можуть подорожчати, а споживання, наприклад, стане менш інтенсивним.
Складність "відродження" західного виробництва
Захід намагається зменшити свою залежність від Китаю, проте не бажає відмовлятися від переваг тієї системи, яку сам створив. Доступні ціни на товари стали звичними, тому раптове "повернення" до більш дорогого виробництва обов'язково позначиться на витратах споживачів.
Заклик перенести виробництво назад до США чи Європи ставить перед нами важливе питання: чи готове західне суспільство витрачати більше на товари? Або чи готові люди зменшити обсяги споживання?
Віталій Портников висловлює думку, що концепція такого повернення вже стала частиною політичного дискурсу, зокрема у контексті Дональда Трампа. Однак журналіст підкреслює, що поки що не існує чітко сформульованої стратегії для реалізації цієї ідеї.
Чи можливе протистояння китайській експансії?
Ця проблема перевищує рамки взаємин між США та Китаєм. Якщо Захід дійсно прагне зменшити свою залежність від Китаю, йому необхідно буде радикально переглянути свою економічну модель. Це включає не лише місця виробництва товарів, а й обсяги та частоту їх закупівлі.
Тут постає ще одне парадоксальне питання. Як вказує журналіст, західні держави підкреслюють важливість протидії китайській експансії, проте водночас з кожним днем все більше змагаються одна з одною за економічні можливості співпраці з Китаєм.
Портников підкреслює, що Сполучені Штати і Європейський Союз все ще є провідними економічними акторами, перевершуючи навіть Китай. Він вважає, що узгоджена стратегія могла б істотно вплинути на розподіл сил у глобальному контексті.
"Якби вони змогли повністю об'єднати свої зусилля, Китай, безумовно, зіткнувся б з великими труднощами в спробах щось нав'язати. Натомість, замість цього, ми спостерігаємо процес роз'єднання," - зазначив він.
Проблема залежності від азійського дракона не обмежується лише питанням стримування Китаю. Ключовим є усвідомлення того, чому Захід сам сприяв створенню умов, за яких без цієї країни західна економіка виглядає досить складною. Можливо, основний виклик полягає в необхідності переосмислити економічні стратегії так, щоб у майбутньому це спростило повернення виробництв назад і стало розглядатися як стратегічно виправдане рішення.
Детальніше у програмі Еспресо "Чорна скринька":
#
