Економіка Росії таки просідає. Мобілізаційний ресурс теж починає кульгати на дві ноги. І паралельно Україна нарощує спроможність для ударів вглиб території Росії.
У ці роки, починаючи з 2022-го, важливо відзначити, що зміни не стільки в економічних показниках, скільки в психологічному стані людей. Парад став своєрідним передвісником. Коли ми обговорюємо війну на виснаження, варто враховувати, що психологічний аспект може мати значний вплив на обидві сторони.
Минулого року один із головних ідеологів Кремля Владислав Сурков в інтервʼю французькому виданню сказав, що розширення "руского міра" навіть в режимі "геополітичної самотності" - це процес органічний. Як і розділення України. Але в цьому ж інтервʼю він каже, що Москві головне - "не надірватися".
І ось цей момент, здається, нарешті настав. Це справді так, хоча й було передбачувано.
Незважаючи на обставини, ми поступово наближаємось до сценарію "Мінська-3". Це, по суті, означає природне замороження конфлікту, яке супроводжуватиметься тривалими переговорами щодо документів та зменшення військових дій на лінії фронту.
На даний момент, Путін фактично веде боротьбу не за капітуляцію України, а за збереження свого статусу лідера, враховуючи можливу ескалацію конфлікту. Адже хто захоче слідувати за вождем, який не лише не покращив, а й значно погіршив імідж Росії на світовій арені та її стратегічні позиції за останні п’ять років? І дійсно, ці позиції стали гіршими. Вийти з цієї складної ситуації буде непросто і вимагатиме багато часу. Більше того, потрібно буде інвестувати в анексовані регіони, щоб уникнути внутрішніх заворушень.
Психологічно визнати поразку Путін не може. Але й тягнути ношу, яку він на себе звалив, вже теж не дуже може. Бо стратегічно Росія, попри заявлене у 2007-му році бажання, так і не змогла бути учасницею нової Ялти.
А от справжня "Ялта" цього тижня відбуватиметься в Пекіні. Куди, звісно, Росію не кликали. Трамп і Сі зустрічаються після кількох перенесених дат. Трамп - не в найкращій позиції, бо обтяжений Іраном. Сі - теж не в ідеальних умовах, бо прогнозоване китайське "економічне диво" через регіональні загострення в світі не дає можливості стати економікою номер один.
Отже, на порядку денному з’явиться чимало питань, які повинні забезпечити баланс не лише в двосторонніх стосунках, але й у підготовці до ситуацій, що можуть задовольнити інтереси обох сторін. Серед них — Іран, Україна та Тайвань.
Не стану детально описувати, наскільки кожен із цих випадків впливає на світову економіку, адже це очевидно. Однак варто звернути увагу на те, наскільки обережно Китай готовий долучитися до цих ситуацій. Для Пекіна кожен з цих сценаріїв пов'язаний із ризиками для іміджу та фінансів.
Для Сполучених Штатів на даний момент важливими є тактичні досягнення, які адміністрація президента намагатиметься використати під час виборчої кампанії до Конгресу. Я маю підозру, що ключовим фактором, який може не поліпшити ситуацію, а навпаки, загострити вже існуючі складні питання, стане характерна поведінка Трампа. Коли він у певний момент не зможе подолати своє его.
В цілому, ця зустріч має потенціал стати визначною, якщо не перетвориться на змагання за домінування в умовах переговорів.
#Дональд Трамп #Росія #Економіка #Україна #Москва #Китай (регіон) #Кремль (фортифікаційна споруда) #Володимир Путін #Білий дім #Пекін #Геополітика #Ідеологія #Іран #Франція #Психологія #Світова економіка #Тайвань #Ялта #Економіка Російської Федерації #Конгрес Сполучених Штатів #Капітуляція (здача) #Владислав Сурков
