Автором даного матеріалу є Богдан Данилишин, завідувач кафедри регіоналістики Київського національного університету імені В. Гетьмана, академік Національної академії наук України та колишній голова Ради Національного банку України.
Рік, що минає, став для української економіки роком обережної стабілізації без значних проривів. Після глибоких шоків 2022-2023 років й імпульсу 2024-го країна продовжила адаптацію до війни в умовах обмеженого зростання. За оцінками Нацбанку та міжнародних партнерів, ВВП України 2025 року зріс приблизно на 2-2,5% порівняно з 2024-м, що нижче потреб у відновленні економічної активності.
Сьогодні настав момент для об'єктивного аналізу досягнень і поразок економічної політики в умовах війни, а також для визначення основних завдань, які допоможуть зміцнити стійкість нашої країни перед навалою агресора та сприяти встановленню справедливого миру.
Фіскальний дефіцит демонструє тенденцію до зниження, водночас зростає частка його фінансування з внутрішніх неемісійних джерел. У період з січня по листопад 2025 року фіскальний дефіцит (без урахування грантів) складав 20% від ВВП, що є покращенням порівняно з 24% у 2024 році та 27% у 2022-2023 роках. Власні доходи покрили 57% бюджетних витрат, що на 10 відсоткових пунктів більше, ніж у попередньому році. Зростання фінансової самодостатності пояснюється підвищенням ефективності податкового адміністрування, реальним економічним зростанням та розширенням податкового навантаження. Зокрема, відзначається значний приріст надходжень від податку на доходи фізичних осіб (у 1,5 разу), акцизного податку на імпортовані товари (також у 1,5 разу) та ПДВ на товари, роботи і послуги, вироблені в Україні, що зріс на 16,4%.
Валюта зберегла свою стабільність, що стало важливим елементом макрофінансової рівноваги. Протягом року гривня девальвувала по відношенню до долара США всього на 1,8% (з листопада по листопад), що стало можливим завдяки активним інтервенціям Національного банку України на валютному ринку. Обсяги міжнародної допомоги виявилися достатніми для покриття валютних дефіцитів, тому валові міжнародні резерви продовжували зростати, незважаючи на збільшення валютних інтервенцій НБУ.
Потік міжнародної підтримки залишається стабільним і достатнім для забезпечення обороноздатності країни та фінансової стабільності. З початку війни до листопада 2025 року союзники надали Україні 332,4 мільярда євро, серед яких 157,7 мільярда євро складає військова підтримка, а 152,3 мільярда євро – фінансова допомога (дані Кільського інституту світової економіки). Найбільшими донорами стали США, Німеччина, Велика Британія, Канада, Японія, Данія, Нідерланди та інституції ЄС. У той же час, бюджет України отримав 161 мільярд доларів у вигляді кредитів, грантів і гарантій, з яких 46 мільярдів доларів були надані у 2025 році. Під час саміту ЄС, що відбувся 19 грудня, було затверджено новий кредит для України на суму 90 мільярдів євро, який допоможе покрити плановий дефіцит бюджету на 2026-2027 роки та фінансувати закупівлю і виробництво критично важливих озброєнь для Збройних сил України.
Співпраця з Міжнародним валютним фондом продовжувалася на високому рівні. Уряд та Національний банк України реалізовували програму розширеного фінансування (Extended Fund Facility, EFF) на загальну суму 15,6 мільярдів доларів, термін дії якої закінчується у першому кварталі 2027 року. Всі структурні маяки та індикативні цілі, визначені в рамках програми, були успішно досягнуті в таких сферах, як фіскальна політика, державне управління, антикорупційні ініціативи, регулювання фінансового сектору та інших.
Вітчизняний оборонно-промисловий комплекс (ОПК) набирає обертів, стаючи дедалі потужнішим і незалежним. Протягом війни виробничі потужності ОПК зросли в 35 разів, а до кінця 2025 року їх оцінюють у 35 мільярдів доларів. Серед понад 900 компаній, що працюють у цій галузі, близько 100 — державні, а 800 — приватні. Україна здатна виготовляти до 4 мільйонів безпілотників різних моделей щорічно. У 2025 році бюджет на розвиток ОПК, що включає розробку та впровадження нових технологій, сягне рекордних 85 мільярдів гривень. Цього року розпочато масове виробництво крилатих ракет та ракет-дронів, а також значно збільшено випуск самохідних артилерійських установок "Богдана", снарядів, мін і дронів різних типів. 25 іноземних компаній, серед яких світові лідери в галузі ОПК, працюють над локалізацією виробництв в Україні на різних етапах. Частка матеріально-технічних потреб Збройних сил України, яка задовольняється вітчизняним ОПК, сягнула 40%.
Економічне відновлення залишається слабким. За січень -- листопад 2025-го реальний ВВП збільшився на 2,0% відносно аналогічного періоду попереднього року. ВВП становить лише 78% від рівня 2021 року. Ключові фактори низьких темпів економічного зростання -- високі безпекові ризики, жорстка монетарна політика, дефіцит енергогенерації, брак трудових ресурсів, низькі темпи інвестицій. На цей момент жодна з базових галузей економіки не відновила свого довоєнного рівня. Промисловість втратила значну частину власних виробничих потужностей і формує найбільший негативний внесок у рівень ВВП. Задовільні темпи приросту поточного року мали металургія (зокрема, виробництво боєприпасів), машинобудування (оборонний сегмент), будівництво, виробництво будівельних матеріалів, фармацевтична промисловість, хімічна промисловість.
Не вдалося забезпечити трансформацію внутрішніх заощаджень у інвестиції, що стримує відновлення. Рівень фінансового посередництва банків залишався вкрай низьким. Заощадження бізнесу та населення 2025 року сягнули понад 10 трлн грн, з яких у банківській системі зосереджено близько 3 трлн грн, а у позабанківському обігу -- 145 млрд дол. готівкової іноземної валюти. Вільні ліквідні кошти банків перевищують 800 млрд грн. Однак внутрішні заощадження не вдається спрямувати на цілі розвитку та структурної перебудови економіки. Кредитування економіки залишається на рівні близько 15% ВВП (на 5 в.п. нижче довоєнного), близько 1/3 гривневого кредитування пільгується урядом. Банки, замість інвестування у вітчизняну економіку, надають перевагу вкладенням в іноземні боргові облігації чи депозитні сертифікати НБУ. Зокрема, за час війни інвестиції банків у боргові облігації інших країн збільшилися на 4 млрд дол. (у 40 разів), вкладення банків у депозитні сертифікати НБУ -- зросли на 450 млрд грн (у вісім разів), тоді як працюючі кредити банків номінально підвищилися лише на 25% (нижче приросту інфляції). Банківська система має суттєвий потенціал для розширення кредитування, але жорстка монетарна політика НБУ та високі воєнні ризики стримують цей процес. Україна залишається країною з найнижчим рівнем банківського кредитування серед країн з ринками, що формуються.
Не вдалося знизити обсяги валютного дефіциту. Валютні інтервенції НБУ на покриття валютних розривів збільшуються з кожним роком і за останні 12 місяців становили 37 млрд дол. (близько 21% ВВП). У 2024-2025 роках фактичні валютні інтервенції перевищили очікування НБУ на 14 млрд. дол. Причини розширення валютного дефіциту -- ескалація бойових дій, руйнування об'єктів енергетики, відновлення споживчого попиту.
Проблеми внутрішнього ринку державного боргу. Підтримка облікової ставки НБУ на високому рівні та пропозиція банкам вигідних депозитних сертифікатів призводять до непропорційного зростання витрат на обслуговування внутрішнього боргу держави. У листопаді 2025 року реальна дохідність нових гривневих ОВДП склала майже 8% річних. Частка витрат на обслуговування ОВДП в державному бюджеті постійно зростає: у 2025 році вона становила 15,1%, у порівнянні з 8,3% у 2021 році в структурі необоронних витрат. Це суттєво обмежує фіскальні можливості для фінансування оборонних та соціально-гуманітарних потреб країни.
Зниження рівня залежності економіки від імпорту залишається складним завданням, а зовнішньоторговельний дефіцит продовжує зростати. У 2025 році негативне сальдо торгівлі товарами перевищило 40 мільярдів доларів, тоді як у перший рік війни це число становило всього 20 мільярдів. Частка імпорту товарів у ВВП наближається до 40%. Менше ніж половина імпорту покривається експортом. Основні чинники значного торговельного дефіциту включають військові витрати, високі обсяги імпорту енергетичних ресурсів, руйнування виробничих потужностей експортерів, порушення транспортних маршрутів для експорту, а також низьку конкурентоспроможність українського промислового сектора. Наприкінці 2025 року портова інфраструктура Одеської області зазнала серйозних пошкоджень, що лише ускладнить ситуацію з національним експортом і призведе до подальшого розширення дефіциту торгового балансу.
Ключове завдання воєнної економіки -- максимально можлива мобілізація матеріальних, фінансових і людських ресурсів країни на посилення обороноспроможності України й забезпечення економічної стійкості країни. Держава має стати активним гравцем у стратегічно важливих для виживання країни сферах. Це передбачає значне збільшення державних інвестицій у збереження критичної інфраструктури країни, відновлення пошкоджених економічних активів і забезпечення потреб ЗСУ.
Розвиток національного оборонно-промислового комплексу (ОПК) має стати беззаперечним пріоритетом для внутрішньої економічної стратегії країни та дипломатичних ініціатив на світовій арені. На сьогоднішній день держава забезпечує укладення контрактів на виробництво до 50% продукції, яку здатні виготовляти вітчизняні підприємства ОПК. Інвестиції в український ОПК, які фінансуються як з міжнародних, так і з внутрішніх джерел, повинні суттєво зростати. Важливо скористатися актуальною ситуацією: Європа нині зацікавлена в посиленні Збройних Сил України як стратегічного бар’єра проти агресії з боку Росії, в умовах переозброєння континенту та зменшення традиційних гарантій безпеки з боку США. Потенціал "данської моделі" фінансування оборонних виробництв в Україні слід використовувати максимально ефективно.
Економічна стратегія для підприємств повинна включати три основні складові: можливість залучення робочої сили, отримання фінансових ресурсів та доступ до ринкових каналів збуту.
Необхідно звернути особливу увагу на державні програми, спрямовані на підтримку бізнесу, зокрема на ті, що фокусуються на створенні нових робочих місць шляхом підвищення рівня локалізації виробництв та запровадження часткового імпортозаміщення. Це може суттєво підвищити продуктивність вітчизняної економіки та сприяти зменшенню валютних дисбалансів. Ключовим елементом у цій галузі є впровадження ефективної системи страхування від військових ризиків, яка передбачає залучення фінансування від міжнародних донорів та створення стимулів для великих міжнародних страхових компаній.
Курс податкових реформ, розпочатий 2024 року, потрібно продовжити у майбутньому з орієнтацією на підвищення справедливості податкової системи, зростання бюджетного потенціалу податків, прийняття податкових норм спільного законодавства ЄС, зниження корупційності податкового та митного адміністрування.
Реалізація погоджених із донорами реформ у сфері судочинства та правоохоронних органів є надзвичайно важливою для підвищення міжнародного іміджу України та формування здорового бізнес-середовища в державі. Згодом це сприятиме активізації внутрішніх інвестицій та залученню необхідних обсягів зовнішнього приватного та державного фінансування для вирішення завдань економічного відновлення країни.
Конструктивна взаємодія між монетарною та фіскальною політикою набуває особливого значення в умовах структурних криз, коли традиційні зв’язки в економіці зазнають руйнування, а реальний сектор страждає від ринкових невдач. У зв'язку з цим уряд та Національний банк України мають працювати в унісон, реалізуючи спільну стратегію для забезпечення макроекономічної стабільності, стимулювання економічного розвитку та створення нових робочих місць.
#НАТО #бюджет #Канада #кредит #Національний банк України #Європейський Союз #Європа #Росія #Економіка #Імпорт #Україна #Одеська область #Товари #Інвестиції #Бізнес #Сполучене Королівство #Облігація (фінанси) #Банк #Експорт #Євро #Німеччина #Збройні сили України #Японія #Валовий внутрішній продукт #Нідерланди #Військово-промисловий комплекс #Монетарна політика #Вільнюс #Дефіцитні видатки #Заощадження #Данія #Державний бюджет #Економічна політика #Національна академія наук України #Податок на доходи фізичних осіб #Промисловість (виробництво)
