Конфлікт навколо штучного інтелекту: як Сполучені Штати та Китай змагаються у технологічному прогресі – і чи має Україна шанс зайняти свою позицію в цьому процесі.

Дослідження, які розкривають, чому штучний інтелект виступає основною технологією для досягнення світового лідерства, а також аналіз боротьби між США та Китаєм у цій сфері, і як Україна формує свої власні можливості в галузі ШІ, ви знайдете в статті журналіста РБК-Україна Романа Кота.

Основное:

AI (Artificial Intelligence) - таким було слово 2023 року за версією авторитетного словника англійської мови Collins. Тоді технологія штучного інтелекту (ШІ) вперше набула масового поширення. За два роки вона проникла у більшість сфер нашого життя - через американський ChatGPT або ж китайський DeepSeek.

Штучний інтелект перш за все є мультиплікатором зусиль. Коли більшість країн у світі навчилися збирати гігантські масиви даних про все навколо, він дозволяє їх обробляти на свою користь.

"ШІ можуть знаходити несподівані зв'язки, які людина не зможе знайти просто через неможливість охопити такі масиви інформації. І оці несподівані зв'язки та можливості залучити ШІ до різних задач змінюють правила гри в багатьох сферах", - зазначив РБК-Україна експерт Національного інституту стратегічних досліджень Дмитро Дубов.

Це вже зараз прямо позначається на якості життя, його комфорті та безпеці. Штучний інтелект покращує систему охорони здоров'я, робить громадський транспорт більш ефективним і безпечним, а міську інфраструктуру - розумнішою.

"Незабаром на ринку з'являться трейдери, які використовуватимуть штучний інтелект для отримання прибутку. Ті, хто розробить більш ефективні моделі, зможуть зробити це швидше. Штучний інтелект також суттєво вплине на медицину. Країни, які створять кращі моделі, зможуть забезпечити триваліше життя своїм громадянам та покращити лікування захворювань", - зазначив Володимир Кулініч, керівник лабораторії штучного інтелекту Київської школи економіки, у своїх роздумах для РБК-Україна.

Тому не варто дивуватися, що у безперервних політичних суперечках між провідними країнами світу – США та Китаєм – тема штучного інтелекту не завжди виходить на передній план, проте залишається постійно актуальною. Більш того, вона може відіграти вирішальну роль у боротьбі за глобальне лідерство в найближчі десятиліття.

Одночасно менші країни, включаючи Україну, повинні визначити своє місце в нових умовах. Щоб краще зрозуміти, яким може бути це місце, РБК-Україна досліджує, на яких принципах функціонує, від чого залежить і яким чином буде еволюціонувати ця технологія в майбутньому.

Загалом для розвитку технологій штучного інтелекту потрібні, крім кваліфікованих фахівців, три речі. Фактично щодо кожної з них у світі триває протистояння - десь гостріше, десь менш напружено.

По-перше, мова йде про мікросхеми, також відомі як чіпи. У світі штучного інтелекту їх значення є надзвичайно важливим. Ці мікросхеми не лише здійснюють обчислення, але й суттєво впливають на швидкість навчання моделей штучного інтелекту.

Коли мова заходить про виробництво мікросхем, США та Китай мають своїх "національних лідерів" — компанії, здатні створювати інноваційні продукти. Американські гіганти Nvidia та AMD контролюють більш ніж 80% ринку чіпів для штучного інтелекту, в той час як китайські компанії Huawei та ZTE, незважаючи на санкції, поступово скорочують відставання. Щоб підтримати своїх виробників, уряди у Вашингтоні та Пекіні застосовують різноманітні заходи, включаючи експортні обмеження та державні субсидії.

США запровадили жорсткі обмеження щодо експорту чіпів до КНР. За словами Дмитра Дубова, під цим гаслом проходило перше півріччя цього року, створюючи для Китаю певні проблеми. Але у серпні-вересні ситуація трохи змінилася. Тепер уже китайський уряд наказав власним компаніям не купувати американські чіпи, зокрема Nvidia.

Однією з причин цього є те, що компанії Huawei та ZTE освоїли технології виробництва власних чіпів. Хоча тестові результати наразі недоступні для загального ознайомлення, китайська влада стверджує, що ці чіпи мають достатню потужність і ефективність, щоб конкурувати з американськими аналогами.

"Тобто Nvidia внаслідок усього втратила величезну частину ринку і доходів. Не дуже зрозуміло, за рахунок чого компанія буде повертатися на китайський ринок", - сказав виданню експерт.

Офіс компанії Nvidia на Тайвані (фото: Getty images)

Одночасно Китай і США намагаються ускладнити життя один одному у сфері виробництва чіпів.

Так, у вересні Сполучені Штати внесли до свого чорного списку 32 китайські фірми, які беруть участь у виробництві напівпровідників для чіпів. У відповідь Китай оголосив про значне посилення експортних обмежень на рідкоземельні метали та відповідні технології. Варто зазначити, що Китай забезпечує приблизно 90% світових поставок цих елементів.

"Кожна сторона прагне максимально використати свої переваги. У випадку США це компанії, що займаються виробництвом чіпів, тоді як для Китаю ключовим фактором є доступ до ресурсів, необхідних для їх виготовлення", - підкреслив Дмитро Дубов.

На цьому фоні інші держави виявляють занепокоєння, оскільки усвідомлюють свою залежність від США та Китаю. Передусім це стосується Європейського Союзу, який, підтримуючи зв'язки зі США, активно розвиває співпрацю з Об'єднаними Арабськими Еміратами. Крім того, аналогічні ініціативи фінансуються урядами Індії та Японії.

"Ця боротьба протягом наступних двох років продовжить активно розвиватися. На даний момент важко визначити, хто переможе – США чи Китай. Я вважаю, що врешті-решт ми прийдемо до певного балансу", – зазначив Дубов.

У цьому контексті для Сполучених Штатів України може бути важливим партнером, особливо завдяки угоді про рідкоземельні матеріали, яку було укладено цього року.

Хоча для багатьох людей штучний інтелект виглядає як простий додаток на смартфоні або вкладка на комп'ютері, його діяльність вимагає значної матеріальної бази — дата-центрів. Саме тут накопичуються терабайти текстової інформації, яку використовують такі сервіси, як ChatGPT, Gemini та інші подібні платформи.

Згідно з даними аналітичної фірми Brightlio, станом на вересень 2025 року у світі налічується приблизно 11 тисяч дата-центрів. За останні кілька років їхня кількість залишалася на стабільному рівні, проте потужності постійно зростають. Провідну позицію за кількістю дата-центрів займають США, де розташовано 5426 об'єктів. Німеччина знаходиться на другому місці з 529 центрами, а Великобританія слідує за нею з 523 дата-центрами. Китай, маючи 449 дата-центрів, активно інвестує в інфраструктуру, щоб підтримати свій технологічний розвиток. Незважаючи на виклики, пов'язані з війною, в Україні функціонує 58 дата-центрів, переважно у Києві та Львові.

У 2025 році сім провідних технологічних компаній США планують вкласти безпрецедентні 364 мільярди доларів у створення та оновлення дата-центрів. Ця сума майже вдвічі перевищує інвестиції Китаю в цю сферу. Європа, зосереджена на регуляторних питаннях та використанні відновлювальної енергії, відстає, проте країни ЄС мають намір збільшити свої потужності на 20% до кінця року.

Далі - більше. За прогнозами інвестиційної компанії JLL, глобальна потужність дата-центрів зростатиме на 15 % щорічно, але навіть цього може не вистачити для задоволення попиту від ШІ.

Наразі одна з ключових проблем дата-центрів - споживання електроенергії. Вона потрібна не лише для самих обчислювальних процесів, а й для охолодження. За оцінками Інституту досліджень електроенергії (EPRI), один запит до моделей на зразок ChatGPT споживає вдесятеро більше електроенергії, ніж класичний пошук у Google.

Сьогодні на кожен мільярд доларів, інвестований у дата-центри, витрачається більше 600 мільйонів на електроенергію впродовж наступних десяти років, що становить близько 60% від усіх витрат.

Це створює новий виклик - де брати додаткову електроенергію. У США дата-центри вже поглинають 4 % національного споживання, до 2030 року очікується зростання їхньої долі до 8-10 %. Крім того, потрібно оновлювати електромережі. Вони не розраховані на таке навантаження і, приміром, у США є застарілими.

"Для задоволення потреб штучного інтелекту та дата-центрів акцент робиться не на збільшенні видобутку викопних видів пального, таких як газ чи нафта, а на розвитку атомної енергетики. Атомні електростанції є джерелом стабільної та економічної енергії. У США планується відновлення роботи закритих атомних станцій та будівництво малих модульних реакторів," - зазначила виконавча директорка Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Оксана Іщук в інтерв'ю РБК-Україна.

Наприклад, у вересні 2024 року Microsoft та Constellation Energy підписали угоду на 20 років, що передбачає закупівлю електроенергії з відновленого енергоблоку АЕС "Three Mile Island" для забезпечення енергетичних потреб центрів обробки даних Microsoft. Таким чином, у цій галузі не виникає жодних загроз для ініціатив, спрямованих на боротьбу зі змінами клімату.

Дата-центр у Пекіні, Китай (фото: Getty images)

Американські підприємства також відкривають дата-центри в різних країнах, де доступна недорога електроенергія, таких як Південна Африка, Малайзія, Чилі та Індонезія. Ключовим фактором є також холодний клімат, оскільки це дозволяє використовувати природне охолодження, що спостерігається у таких країнах, як Швеція, Норвегія, Канада та Ірландія.

"Основною невизначеністю, що стосується дата-центрів, є неможливість точно спрогнозувати їхні потреби в енергії на найближчі п'ять років. Саме з цієї причини навіть авторитетні організації, такі як Міжнародне енергетичне агентство (МЕА), формують свої прогнози у вигляді кількох різних сценаріїв," - зазначила Оксана Іщук.

Це, в свою чергу, стримує приватні інвестиції у сферу генерації. З одного боку, на світовому ринку спостерігається зростання попиту на дата-центри. З іншого боку, потужні сервери, що використовуються для штучного інтелекту чи майнінгу криптовалют, постійно вдосконалюються з метою зменшення споживання енергії. Наприклад, на них впроваджуються системи рідинного охолодження та чіпи, оптимізовані для роботи з ШІ, які здатні знизити енергетичні витрати на 30-40 %. У майбутньому певна частина дата-центрів може залишитися недобудованою або взагалі закритою.

"Це зараз схоже трошки на золоту лихоманку, я думаю, зі всіма відповідними наслідками. Тобто якщо тисячу людей пішли шукати золото, це не означає, що тисячу людей його знайшли. Якась кількість дата-центрів дійсно буде побудована, якась недобудована, якась запуститься, якась буде завантажена зрештою", - сказав РБК-Україна Дмитро Дубов.

Що ж до Китаю, то він також надає перевагу атомній енергії для потреб дата-центрів.

"Хоча на сьогодні атомна енергія в балансі КНР на четвертому місці після вугілля, нафти та газу, проте на стадії будівництва в Китаї близько 30 нових реакторів - майже половина від того, що будується у світі", - пояснила Іщук.

До кінця цього року Китай створить вісім національних хабів обчислень та десять кластерів дата-центрів. Планується перерозподіл обчислювальних потужностей з густонаселених східних регіонів до західних провінцій, де є надлишок "зеленої" енергії сонця та вітру. За оцінками ResearchAndMarkets, інвестиції в китайський ринок дата-центрів сягнуть 97,3 млрд доларів до 2030 року.

Проте, незважаючи на свої амбіції, Китай зіткнувся з серйозними труднощами. Чимало дата-центрів в даний час функціонують з недостатньою завантаженістю.

В цілому, китайська система суттєво відрізняється від американської. У той час як Сполучені Штати орієнтуються на приватні корпорації, Китай інтегрує державне регулювання з оперативним розширенням. Згідно з оцінками RAND Corp, така модель надає Китаю стратегічну перевагу в перспективі.

Третім елементом, необхідним для розвитку штучного інтелекту, є дані, аби його навчати. Зараз важко оцінити, хто веде у цій сфері - США чи Китай. КНР має більш уніфіковані можливості збирати дані, але залишаються багато питань до їхньої упорядкованості. Для ефективного навчання штучного інтелекту критичною є саме якість даних, а не лише обсяг.

"Ніхто не знає, яка якість наборів даних, на яких вчаться ШІ в Китаї. Тобто ви можете зібрати величезну кількість даних, якщо вони не марковані правильним чином, то для ШІ їх фактично не буде існувати", - пояснив Дубов.

Як зазначив експерт, Китай володіє значно більшими обсягами даних для навчання моделей штучного інтелекту, пов'язаних із соціальними аспектами та людською поведінкою. Одним із найвідоміших прикладів є система "соціального рейтингу", яка була впроваджена в кількох містах країни.

Станом на початок цього року вона охоплювала дані про 990 мільйонів громадян та понад 30 мільйонів корпоративних суб'єктів. Китайський уряд має доступ до величезних баз даних - від медичних карток до генетичної інформації громадян, які можуть використовуватися для тренування спеціалізованих ШІ-моделей.

Однією з переваг Китаю в області збору даних є правова невизначеність. Протягом останніх двох років у США було подано 52 позови стосовно використання даних для навчання штучного інтелекту, тоді як у Китаї їх зафіксовано всього 5. У правовій системі Китаю інтереси Комуністичної партії можуть мати пріоритет над чинними законами, що надає більшу гнучкість у вирішенні юридичних конфліктів.

Китай також активніше збирає інформацію за межами своїх кордонів. Яскравим прикладом є компанія Zhenhua Data, яка таємно створювала детальні цифрові профілі на більше ніж 2 мільйони осіб по всьому світу, включаючи політиків Європейського Союзу. Вона порушувала правила використання багатьох платформ і норми європейського законодавства. Незважаючи на міжнародний тиск, проти компанії не було оголошено жодних публічних санкцій, і, ймовірно, вона продовжує свою діяльність.

Однак і Сполучені Штати володіють своїми перевагами. Американські платформи, такі як Google, YouTube, X, Facebook, мають значну частку ринку, що дає їм можливість збирати інформацію про користувачів практично в усіх країнах світу. Найближчим їхнім конкурентом з Китаю є TikTok, але його охоплення, ймовірно, є менш широким у порівнянні з обсягами даних, які акумулюють американські сервіси.

"З технологічної перспективи, на мою думку, Сполучені Штати сьогодні мають більше можливостей. Це, зокрема, пов'язано з обміном даними з іншими країнами та партнерами. Адже не зовсім зрозуміло, хто готовий ділитися інформацією з Китаєм," - зауважив Дмитро Дубов.

Атомна електростанція в Каліфорнії, Сполучені Штати Америки (зображення: Getty Images)

США та Китай стикаються з подібними труднощами у сфері даних. Однією з основних проблем є упередженість. Якщо їхні дані не відображають реальну картину, то моделі можуть відтворювати демографічні чи соціальні нерівності.

У майбутньому ми можемо очікувати зростання дефіциту якісних даних. Штучний інтелект розвивається настільки швидко, що індустрія може опинитися в складній ситуації, коли весь доступний високоякісний текстовий контент в інтернеті для навчання стане вичерпаним. Це спонукатиме до використання "синтетичних" даних — інформації, створеної самими моделями ШІ. Проте питання якості таких синтетичних даних залишається відкритим.

США та Китай намагаються одночасно збільшити власний доступ до даних та зменшити доступ опонента. Це створює ситуацію, де інформація все менше циркулює вільно. Для решти світу, і для України, це означає необхідність балансувати, обираючи між двома полюсами.

Окрім Сполучених Штатів і Китаю, небагато країн можуть похвалитися повноцінними можливостями для просування у сфері штучного інтелекту. Інші учасники ринку зазвичай не мають хоча б одного з трьох основних компонентів, необхідних для успішного розвитку.

Європейський Союз володіє дата-центрами, що функціонують на основі зеленої енергії, і зобов'язується зберігати дані своїх громадян на своїй території, проте не має власного виробництва чіпів. Японія, в свою чергу, забезпечує себе власними чіпами і дата-центрами, але стикається з проблемою обмеженого обсягу даних через невелику чисельність населення. Індія, навпаки, має величезну кількість населення, що дозволяє їй збирати величезні обсяги даних і розвивати дата-центри, однак їй також бракує чіпів для подальшого розвитку.

На цьому фоні Україна займає свою нішу. У нас є спеціалісти, здатні інтегрувати технології штучного інтелекту. Країна активно веде переговори щодо постачання сучасних чіпів від американських виробників. Проте в умовах браку електроенергії розвиток власних дата-центрів, безумовно, не є головним пріоритетом. Тим не менш, там, де це можливо, досягаються позитивні результати.

"Ми йдемо до того, що ми будемо третьою в світі країною за рівнем впровадження ШІ в державі. Взагалі йдемо до агентивного врядування. Мінцифра рухається, щоб давати більше сервісів і пробувати ті відкриті моделі, які вже існують в партнерстві з Google, з Meta, дотреновувати їх на українських даних", - зазначив Володимир Кулініч, який також є секретарем експертно-консультаційного підкомітету з регулювання штучного інтелекту при Мінцифри.

В Україні триває процес розробки потужної мовної моделі (LLM), яка стане фундаментом для генерації різноманітних продуктів на основі штучного інтелекту, включаючи чат-боти, аналітичні платформи, системи автоматизації документообігу та голосових помічників.

Цю ініціативу реалізує "Київстар" у партнерстві з Мінцифрою та Центром WINWIN AI, без залучення бюджетних коштів. Запуск проекту заплановано на грудень. Власна модель LLM є надзвичайно важливою для забезпечення національної безпеки в різних галузях, в контексті, коли Україна зазвичай покладалася на імпорт іноземних технологій, не створюючи власні аналоги.

"Це трохи не так, як, приміром, з операційними системами, тому що коли ми користуємося умовним Windows, ми не передаємо ніякі дані і воно плюс-мінус безпечно. Коли ми говоримо про LLM-моделі і про технології ШІ, тут є більша загроза", - сказав РБК-Україна Кулініч.

Наприклад, в енергетичному секторі закордонні системи штучного інтелекту, що використовуються для прогнозування навантаження на електромережі, можуть збирати чутливу інформацію про вразливі місця інфраструктури. У контексті гібридної війни це може призвести до підвищення ризиків диверсій.

У медицині імпортовані моделі для діагностики можуть містити упередження, сформовані на даних з інших регіонів світу, що призводить до помилок у лікуванні чи навіть до витоку медичних даних громадян.

Штучний інтелект стрімко перетворюється на основний двигун світового розвитку, проникаючи у всі аспекти людського існування і формуючи нових лідерів в цій сучасній епосі. Його вплив лише посилюватиметься, змінюючи економічні структури, соціальні системи та міжнародні відносини. При цьому конкуренція за мікросхеми, інформацію та енергетичні ресурси стане ще більш напруженою.

Для України та інших невеликих учасників це не тільки виклик, але й шанс: вкладаючи ресурси у розвиток талантів, створення партнерств та формування власних стратегій, ми можемо не тільки адаптуватися до цієї реальності, а й активно впливати на її формування. Забезпечуючи свою незалежність і добробут у світі, де штучний інтелект став не просто інструментом, а основою майбутнього.