"Завдати удару ворогу у вигляді блекауту ми можемо за допомогою власних засобів. І для цього немає потреби безпосередньо атакувати Москву", - зазначив військовий експерт Павло Нарожний.

Засновник благодійної організації "Реактивна пошта" та військовий аналітик Павло Нарожний в інтерв'ю для УНІАН поділився своїми думками щодо дальньобійної артилерії, ефективності американських ракет Tomahawk і можливості впливу на енергетичну ситуацію в Москві.

Ви можете ознайомитися з відеоверсією інтерв'ю, перейшовши за цим посиланням.

Наразі знову активізувалися дискусії щодо потенційного використання американської зброї для завдання далекобійних ударів по території Росії. Тим часом, поки США розглядають цю можливість, українські оборонні сили вже неодноразово успішно вражали важливі військові об'єкти противника, що знаходяться далеко від зони бойових дій. І чи правильно я розумію, що йдеться не тільки про безпілотники?

Якщо згадати той самий Салават (нещодавно Україна завдала удару по нафтопереробному комплексу "Газпром Нафтохім-Салават" в Башкоростані), то це за 1,5 тисячі кілометрів від державного кордону України. І тут дійсно були дрони. Якщо дивитись на іншу ціль, приміром, завод "Електродеталь" на Брянщині, це 240 км від державного кордону України. І тут був офіційний коментар від Генерального штабу, що це був ракетний удар, а пізніше з'явилась інформація, що це - українські "Нептуни".

Нещодавно з'явилася інформація про атаку на теплову електростанцію в російському Бєлгороді. Офіційно в Україні цю подію поки що не коментували, проте російська сторона опублікувала кілька відеозаписів, які свідчать про те, що удар не був завданий дроном – використовувалися ракети. Які це могли бути ракети? На даний момент можна лише припускати. Це могли бути Storm Shadow, українська "Вільха", "Нептуни", або ж американські GMLRS – можливостей багато.

Всі ці удари доволі успішні. Вони знищили, в першу чергу, велику кількість об'єктів нафтопереробної галузі - нафтопереробних заводів, які виробляють нафтопродукти як для російського експорту, так і безпосередньо для ведення війни проти України.

Але все це, з великою ймовірністю, було зроблено виключно українською зброєю. Чому так? Тому що наші союзники, американці, коли передають зброю, також передають вимогу, щоб ми не били вглиб по території Росії. Раніше така умова точно була. Днями Кіт Келлог в коментарі Fox News натякнув, що Трамп зняв це обмеження і Україна може бити по території Росії.

У цьому контексті йдеться про можливу передачу Україні ракет Tomahawk. Проте я чула, що ці морські крилаті ракети можуть бути дещо перебільшеними для нашої ситуації, оскільки їхнє використання буде ускладнене відсутністю модернізованих наземних пускових установок. Чи поділяєте ви цю точку зору?

Дійсно, ракети "Томагавк" були розроблені ще в 1980-х роках, і з того часу багато чого змінилося. У той період існували два типи пускових установок: наземні та морські. У 1990-х роках, в рамках скорочення військових арсеналів, наземні платформи були ліквідовані. Проте сьогодні їх знову відновлено у вигляді системи "Тайфун". Це насправді потужний вантажний автомобіль, здатний перевозити ракету на спеціальному трейлері, з якого, власне, і здійснюється запуск.

Чи справді ракета "Томагавк" має надмірну репутацію? Я переконаний, що це не так. При наявності достатньої кількості цих ракет (з дальністю в різних версіях від 1250 до 2500 км) ми здатні здійснювати атаки на глибокі території Росії.

Однак тут ще варто зазначити, що Росія тільки на карті виглядає величезною, а насправді більшість виробництв, цікавих для нас цілей, знаходяться в її європейській частині. Тобто, на відстані до 3000 км. Отже, при наявності таких ракет, ми зможемо ударити по цих об'єктах. Адже у дрона, навіть якщо він несе, приміром, 50 кг вибухівки, відносно невелика кінетична енергія. Тобто, якщо він вибухне на даху якогось заводу, то руйнування не порівняти з тим, якщо на цей дах впаде (з висоти у декілька кілометрів і з великою швидкістю) крилата ракета. Адже вона може вибухнути вже в підвалі цього заводу, ефективно знищивши весь цех. Плюс, вона несе набагато більше вибухівки. 450 кг - це величезні пошкодження, які не здатні зробити один, два чи навіть десять дронів. Тому крилаті ракети - набагато більше ефективні.

Які ще ракети, окрім Tomahawk, ми зацікавлені отримати від партнерів (не лише від американців)?

З'явилася інформація, що вже в жовтні ми почнемо отримувати перші крилаті ракети SCALP. Ці ракети мають відносно просту конструкцію, оскільки базуються на авіаційній бомбі вагою 250 кілограмів і запускаються з літаків. У нас заплановано отримати 3,5 тисячі таких ракет, що є значною кількістю. Для знищення типової цілі може знадобитися 2-3 ракети, що дозволяє знищити до тисячі цінних об'єктів. Однак питання залишається відкритим: за який час ми отримаємо їх, адже вони не прибудуть до нас одночасно.

В даний час активно обговорюється можливість передачі Україні винищувача Gripen. Існує ймовірність, що разом із ним може бути надана і шведська ракета Meteor, яка є аналогом Storm Shadow.

Крім того, крім ракет повітряного пуска, є ще наземні установки, такі як "Хаймарс". На "Хаймарси" ми вже отримували ракети ATACMS (але у невідомій кількості). Ми дуже давно не бачили їх у застосуванні, але на складах у американської армії вони є і американська промисловість здатна їх виробляти. Тож ці ракети нам також будуть цікаві. При цьому, вони набагато кращі ніж крилаті ракети, бо це квазі-балістичні ракети, і збивати їх росіянам на порядок складніше, ніж збивати ті самі "Томагавки". Тобто, збивати балістичну ракету вони можуть виключно комплексом С-400, і то обмежено, скажімо так.

Коли ми обговорювали важливі для України об'єкти на території Росії, чи доцільно використовувати ракети, щоб відсторонити російські літаки від наших кордонів? Можливо, є сенс вийти за межі досягнутого?

Треба розуміти відмінність крилатих ракет та ракет систем ППО. Крилаті ракети ефективніші, адже ними можна знищити літак на аеродромі, на великій відстані. Збивати літак у повітрі - набагато складніше. Для цього треба застосовувати або системи "Петріот", або F-16 з ракетами великої дальності.

У першому варіанті, теоретично, максимальна відстань, на яку ми можемо досягти, становить 140 км. Проте, якщо врахувати, що пускова установка не розташовуватиметься безпосередньо на лінії фронту разом з піхотою, а буде знаходитися на відстані близько 20-30 км, то в оптимальному випадку дальність скоротиться до 110 км (насправді ж це число буде ще меншим).

В другому випадку, маємо розуміти, що треба убезпечити і сам літак, і нашого пілота, який ним керує. А ціль треба "підсвітити" радаром. І тоді вже з'являється небезпека також для цього радара - коли він увімкнеться, ворог його побачить...

Тому найефективніше - знищувати ворожі літаки на землі, на аеродромі. Або знищувати потужності, які його обслуговують, або склади палива, склади з боєприпасами, або завод, на якому виробляється цей літак чи запчастини до нього.

Якщо дивитись на новини, то ми якраз багато ударів завдаємо по російських НПЗ. З одного боку - це паливо для літаків чи для інших потреб ворога на фронті. З іншого боку, нарешті почались проблеми у населення Росії.

З економічної точки зору, удари по нафтопереробним заводам противника призводять до дефіциту нафтопродуктів у Росії. Це стосується як бензину, так і дизельного пального, гасу та інших продуктів. Внаслідок цього, замість готових продуктів, Росія змушена почати експортувати сиру нафту, попри те, що деякі країни продовжують її купувати. Однак, варто зазначити, що Росія не отримує прибутку від процесу переробки нафти, що негативно позначається на її бюджеті.

Другий момент - в Росії, як і у нас, зараз відбувається збір врожаю. А це - величезна потреба у дизелі: для комбайнів, вантажнівок, для перевозки цього всього добра до портів. А ті ж тепловози, а потім кораблі також використовують паливо, і їм теж його треба десь купувати... Тобто, ми робимо це для Росії набагато дорожчим.

Зокрема, удари по їхніх нафтопереробних заводах обходяться нам зовсім недорого в контексті втрат ворога. Для знищення одного НПЗ потрібно використати близько десятка-двадцяти дронів. Це завдає серйозного удару по російській економіці, і їм потрібно буде знайти способи компенсувати ці втрати. Інакше кажучи, їм доведеться шукати, у кого забрати ці кошти. Сподіваюся, що незабаром ці гроші вони почнуть забирати у власної армії.

Однак, сутність проблеми полягає в тому, що, як ми вже зазначали, наші дрони не знищують цілі, а лише завдають їм шкоди. Це означає, що російські сили здатні постійно відновлювати свої ресурси. Чи існує у нас можливість реалізувати удари, які б ускладнювали це відновлення на триваліший період — не на кілька тижнів або місяців, а, умовно, на півроку?

Як я вже казав, БПЛА має недостатньо вибухівки, щоб завдати таких пошкоджень, які потрібно було б відновлювати півроку. В реальності, за моїми оцінками, відновлення відбувається десь від трьох тижнів до кількох місяців. Але, дивіться. Приміром, ми підпалюємо склад з нафтопродуктами або з сирою нафтою, або і то, і то. Це все діло вигорає. Далі там все ремонтується. А потім ми знову завдаємо удар.

Так от, ці десять БПЛА, якими ми це робимо, приблизно, коштують нам 40 мільйонів гривень, тобто, 1 мільйон доларів. А Росія після такого удару витрачає сотні мільйонів доларів - це і відновлення, і недоотриманий прибуток, це різні простої, як зупинка перельотів, і так далі. Ми за один мільйон доларів спалюємо декілька сотень мільйонів доларів росіян. Тобто, з економічної точки зору це дуже ефективно.

Ба більше, дрони у нас фінансуються програмою, кошти на яку - кілька мільярдів євро - дали наші союзники.

Досить цікаво спостерігати, як у Росії виникає паніка через кризу з паливом. Проте зараз ця країна знову погрожує нам організувати блекаут. Як ви вважаєте, чи варто нам відповісти взаємними заходами і позбавити росіян електрики теж? Чи готові ми до такого сценарію?

Я переконаний, що це так. Президент України Володимир Зеленський вже висловив свою думку, зазначивши, що якщо Київ зіткнеться з ризиком блекауту, то і Москва також опиниться під загрозою аналогічної ситуації.

З точки зору енергетичної спроможності, виникає досить цікава ситуація. Справа в тому, що навіть під час атак росіян на великі електростанції в Україні, ми все ще маємо "резервний варіант" у вигляді електроенергії, що постачається з Євросоюзу. Натомість Росія не має на кого покластися - її залежність від власних ресурсів є абсолютною. Підключення до Казахстану або будь-якої іншої країни не вирішить ситуацію, оскільки Росія не зможе отримати необхідну кількість електроенергії. Більш того, у Росії відсутнє власне виробництво турбін для теплових електростанцій, і знайти нові турбіни буде складно. Тому, якщо ми почнемо знищувати турбінні приміщення на її ТЕС (для цього знадобляться ракети, адже БПЛА не здатні на таке), Росія зіткнеться з величезним дефіцитом електроенергії.

А що, якщо американці знову заявлять, що наші ракети ніколи не повинні бути націлені на Москву або на енергетичні об'єкти? Чи зможуть наші ракети досягти мети?

Ми займаємось виробництвом функціонуючих ракет. Наприклад, ракети "Нептун" мають дальність до 1000 кілометрів. Останнім часом активно обговорюються також ракети "Фламінго", які здатні вражати цілі на відстані до 3000 кілометрів. Проте важливо зазначити, що нам не потрібно безпосередньо атакувати Москву. Ми можемо знищити електрогенерацію в радіусі 100-200 км навколо неї, і це змусить російські війська шукати нові рішення, переорієнтовувати ресурси та адаптувати систему. В результаті навіть у Москві можуть виникнути перебої з електроенергією...

Отже, ми здатні скористатися власною силою та відключити електропостачання супротивнику.