Встигніть до 20 січня: які варіанти завершення конфлікту аналізує Трамп. Роз'яснюємо ситуацію.

Коли стало зрозуміло, що Дональд Трамп переміг на виборах президента США, у різних медіа, немов гриби після дощу, почали з'являтися усілякі новини про можливі мирні плани нового очільника Білого дому, щоб завершити російсько-українську війну ще до свого офіційного вступу на посаду, тобто до 20 січня

Протягом першого тижня після перемоги на президентських виборах Дональд Трамп ще не зробив жодних офіційних заяв щодо конкретних дій, які могли б призвести до завершення російської агресії в Україні. Це, ймовірно, свідчить про те, що його команда наразі займається формуванням можливих сценаріїв та вивченням ситуації, що підтверджується його телефонними розмовами. Як зазначив Андрій Коваленко, керівник Центру протидії дезінформації при РНБО, наразі жоден з оприлюднених у ЗМІ мирних ініціатив не має реальної основи і є більше спробою привернення уваги. Проте, як кажуть, диму без вогню не буває. Якщо проаналізувати попередні висловлювання Трампа та його наміри швидко покласти край цій "безглуздій війні", стає очевидно, що новий президент США може бути готовий ухвалити рішення, які не влаштують ані Україну, ані Росію, але які, безсумнівно, можуть змінити хід війни, заморожуючи її без формального завершення.

Еспресо розповість, якими можуть бути мирні сценарії Дональда Трампа, як новий очільник Білого дому може змусити сісти за стіл переговорів Київ та Москву.

Конфлікт в Україні став зручним інструментом для республіканця Дональда Трампа у його прагненні повернутися до Білого Дому. Критика, як відомо, завжди легша, ніж конструктивні рішення. У ході передвиборчих кампаній, які в США стартували ще у 2023 році, Трамп разом зі своєю командою визначили кілька основних напрямків, щоб залучити підтримку широких верств населення: проблеми з "дірявим" кордоном з Мексикою, депортація нелегальних мігрантів, спрощення бюрократичних процедур, зниження податків, покращення економічної ситуації та системи охорони здоров’я. А у сфері зовнішньої політики одним із найважливіших аспектів стало швидке вирішення конфлікту в Україні.

Ознайомтеся також: Які причини затримки військової допомоги США для України через мексиканський кордон та як ситуація в Техасі може на це вплинути: розглядаємо поетапно.

У 2023 році питання України стало об'єктом політичних маневрів, які все більше загострювалися між республіканцями та демократами. Адже попередній рік суттєво відрізнявся від початку повномасштабної війни. У 2022 році Україна продемонструвала, що її не можна зламати за три дні: вона чинила опір, здійснювала успішні контрнаступи та об'єднала більшість демократичних держав навколо своєї справи. У 2023 році українське керівництво та військові прагнули продовжити цей позитивний тренд, зокрема, плануючи деокупацію південних територій. Проте ця стратегія не виправдала сподівань: ресурси були витрачені, проте очікуваних результатів досягти не вдалося.

Вперше республіканці почали відкрито висловлювати своє незадоволення політикою президента-демократа Байдена, стверджуючи, що Сполучені Штати витрачають занадто багато коштів на підтримку України, замість того, щоб покращувати добробут своїх громадян. У результаті, республіканці на півроку затримали ухвалення пакету допомоги на 60 мільярдів доларів для України. Це рішення відразу позначилося на ситуації на фронті: наприкінці 2023 року розпочався масштабний російський наступ на Авдіївку, який досі не вдається зупинити. Окупанти змогли просунутися на десятки кілометрів і тепер знаходяться на підступах до Покровська, важливого логістичного центру для українських сил у Донбасі.

Лідер республіканців Дональд Трамп почав активно висловлювати свої думки, які привернули увагу виборців. Він стверджував, що повномасштабна війна насправді не відбулася б, якби він залишався на посаді президента. Трамп також звернувся до американців, зазначаючи, що президент Зеленський є "найкращим продавцем", адже після кожного його візиту до США Вашингтон надає Україні мільярдну допомогу. Він неодноразово підкреслював, що йому знадобиться всього 24 години, щоб покласти кінець війні, якщо його знову оберуть президентом. У запалі своїх обіцянок він навіть заявив, що зможе досягти цього ще до початку свого президентського терміну. Трамп також акцентував, що навіть "погана угода" для українців, укладена у 2022 році, є кращою альтернативою, ніж продовження війни.

Отже, виглядає так, що Трамп наразі активно працює над реалізацією своїх передвиборчих обіцянок, прагнучи зберегти підтримку виборців і продемонструвати світові, що він є потужним лідером, здатним швидко вирішувати складні завдання. Він хоче довести, що США залишаються світовою наддержавою. Якщо ж йому не вдасться реалізувати такі амбіційні плани, це може призвести до зниження його політичного впливу як серед американців, так і серед міжнародних лідерів. Втрата довіри на початку його терміну точно не входить у його плани. Таким чином, питання України є одним із ключових для нього, і він прагне продемонструвати, що його підхід, на відміну від Байдена, є рішучим і ефективним.

Трамп пропонує відхід від формули теперішнього очільника Білого дому - допомагати стільки, скільки буде потрібно, до політики - вирішити тут і зараз.

Чимало європейських лідерів справді вірять в дієвість такої риторики Трампа. Звісно, найпершим соратником в цьому є угорський прем'єр Віктор Орбан, який ще до перемоги Трампа декілька разів з ним зустрічався та говорив про "пошуки мирного, не військового рішення" у цій війні. Нещодавно приголомшив заявою й прем'єр Польщі Дональд Туск, який сказав, що "найближчим часом США можуть оприлюднити декларації щодо дати припинення вогню між Україною і РФ, лінії розмежування між країнами та гарантій безпеки для Києва". Також президент Фінляндії Александр Стубб після телефонної розмови з Трампом запевнив, що той "налаштований якнайшвидше укласти мирну угоду". Президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган теж дотримується думки, що війну в Україні можна "легко завершити" завдяки рішучому підходу адміністрації Трампа.

Переговори між Україною та Росією, що відбулися на межі України та Білорусі 28 лютого 2022 року.

Незважаючи на численні виклики, з якими зіткнулася Україна за майже три роки повномасштабного конфлікту, більшість громадян виступають проти територіальних компромісів з агресором. Згідно з результатами опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології у вересні-жовтні 2024 року, 58% українців не підтримують ідею про поступки в територіальних питаннях. Однак третина респондентів все ж висловила готовність до компромісів задля завершення війни. Аналізуючи тенденції, можна помітити, що кількість тих, хто готовий піти на такі поступки, зросла: якщо раніше їх було близько 8-10%, то тепер ця цифра досягла 32%.

Протягом повномасштабної війни українська влада переглянула свої погляди на територіальні поступки, перейшовши від первісної готовності до компромісів до повної відмови від них. До квітня 2022 року відбувалися офіційні переговори, спершу в Білорусі, а згодом у Стамбулі. Хоча деталі угоди не були оприлюднені для широкої аудиторії, Михайло Подоляк і Давид Арахамія, що брали участь у цих переговорах, зазначали, що Україна була готова "на 15 років призупинити питання статусу Криму". Таким чином, президент Зеленський виявив готовність до компромісу, принаймні стосовно окупованого Криму.

Зокрема, в квітні українські сили змогли витіснити російські війська з Київської області, і світ став свідком жахливих подій, таких як Бучанська різанина та інші злочини агресорів. Згодом Збройні Сили України провели успішні контрнаступи на різних напрямках, що дозволило Україні зміцнити свої позиції для ведення переговорів. Президент Зеленський почав говорити про повне звільнення країни та неможливість укладення миру з тими, хто прагне знищити український народ. Влада України визначила єдину мету для завершення війни - досягнення повної перемоги, що включає відновлення кордонів 1991 року та поразку режиму Путіна, який має постати перед міжнародним трибуналом. Це, власне, було бажанням понад 90% українців у 2022 році.

Проте, з огляду на невдачі на фронті у 2023 та 2024 роках, коли суспільна атмосфера почала схилятися до ідеї компромісів заради миру, українська влада залишилася на максимально жорстких позиціях, закріплених у Українській формулі миру та Плані перемоги, що був презентований як міжнародним лідерам, так і громадянам України. Згідно з інформацією, наданою британським виданням Financial Times, Дональд Трамп виявив зацікавленість у двох пунктах Плану перемоги, які, здається, були прописані з огляду на його інтереси — доступ до українських природних ресурсів та можливість заміни частини американських військ, розміщених в Європі, українськими після закінчення конфлікту. Отже, українська влада, можливо, передбачаючи повернення Трампа, вперше почала не лише просити про допомогу, а й демонструвати готовність компенсувати її чимось значущим.

Щодо позиції Росії у війні, вона завжди була суперечливою: від наміру реалізувати "всі поставлені цілі Спеціальної військової операції" (фактично, перетворити Україну на маріонеткову державу та знищити національно свідомих українців як "нацистів") до "готовності до переговорів" (але тільки на своїх умовах). Наприклад, у середині жовтня російський лідер Володимир Путін заявив про свою готовність до обговорення мирного врегулювання конфлікту, але тільки на основі стамбульської угоди, в той же час підкресливши свою готовність "продовжувати збройну боротьбу" до досягнення поставлених цілей.

Саме тому серед фахівців і українських владних структур існує значний скептицизм щодо намірів провести переговори з росіянами. Адже в будь-який момент вони можуть змінити свою позицію й знову перейти до активних бойових дій. Це вигідно путінському режиму, для якого війна стала зручним інструментом для утримання влади.

За словами Олександра Хари, експерта з зовнішньої та безпекової політики "Центру оборонних стратегій", для Путіна переговори фактично є вимогою до України капітулювати, а також умовою для самоусунення НАТО і виведення американських військ з Європи. Тому нашим союзникам необхідно постійно підкреслювати, що Україна є не лише метою Путіна, але й інструментом, за допомогою якого він прагне встановити своє домінування в Європі. Хоча він висловлює готовність до переговорів, я не вірю, що він налаштований на мирне вирішення цього конфлікту, - додав експерт в ефірі каналу Еспресо.

До того ж як вдало відзначив директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express Сергій Згурець, Путін відчуває певний кураж через успіхи своєї армії, тому йому поки немає сенсу ставати на шлях перемовин.

Власне про це днями натякнули й у МЗС РФ, що росіяни готові слухати пропозиції Трампа, однак лише у разі відмови Заходу від подальшого надання Україні "усіх видів допомоги" та уникнення "стратегічної поразки" Москви, натякаючи, що США мають дозволити Росії виграти, а Україні програти і це, на їхню думку, буде дипломатичним вирішенням.

Про самих росіян взагалі не йдеться, адже вони не вжили жодних заходів, щоб зупинити Путіна і, здається, не планують цього робити, відкрито чи приховано підтримуючи його дії. Навіть незважаючи на те, що сотні тисяч російських військових загинули або отримали травми під час цієї війни, це не турбує більшість населення Росії.

Отже, як Дональд Трамп може спонукати Україну та Росію до діалогу і забезпечити дотримання миру? Щодо України, тут ситуація виглядає досить зрозуміло. Трамп може реалізувати те, що вимагала частина республіканців і що, по суті, підтримали американці – зменшити або навіть повністю зупинити військову допомогу Україні. Оскільки США є найбільшим військовим партнером України, з наданням озброєння на десятки мільярдів доларів, такі кроки можуть суттєво вплинути на позицію Києва. Без підтримки з боку США, Європейський Союз, Німеччина, Велика Британія, Франція та інші союзники мали б посилити свої зусилля, але цього не відбулося.

Щодо Росії, Трамп, окрім своєї впевненості у харизмі та "дружніх зв'язках" з Путіним, має декілька стратегій. Найефективніша з них — економічна. Ще під час виборчої кампанії він обіцяв знизити ціни на паливо, розпочавши активну розробку нафтових та газових родовищ. Це означає, що США можуть збільшити видобуток нафти і газу, що, в свою чергу, призведе до зниження цін. Якщо Трамп захоче, він навіть може суттєво знизити світові ціни на паливо. Як вказує видання Business Insider, це поставить нафтогазовий сектор Росії під серйозну загрозу, адже без фінансування з нафтових доходів Путін не зможе вести війну.

На думку Курта Волкера, колишнього спецпредставника США на переговорах з Україною, першим кроком Трампа, ймовірно, стане збільшення видобутку нафти та газу в Сполучених Штатах. Це дозволить заповнити світові ринки великою кількістю доступної енергії. Така політика позитивно вплине на економіку США та світову економічну ситуацію в цілому. Однак це може негативно позначитися на фінансах Росії, зокрема на бюджеті Путіна, тому, на думку Волкера, даний крок є майже неминучим.

Іншим можливим варіантом є спроба залякати Кремль: замість зниження військової підтримки для України, Білий дім може надати їй усі доступні види озброєнь, за винятком ядерних. Адже Трамп готовий вжити заходів, яких адміністрація Байдена завжди боялася – швидко переходити "червоні лінії" і здійснювати стратегічну ескалацію для досягнення поставлених цілей. Цей підхід є складнішим, оскільки вимагатиме пояснень для виборців, які прагнуть швидких результатів і зменшення допомоги Україні.

Через значні територіальні втрати, які Україна зазнала цього року (лиш у жовтні РФ захопила більше, ніж в будь-який місяць із середини 2022 року), українській стороні не вигідно зараз сідати за стіл переговорів. Адже переговори можуть потенційно завершитися замороженням конфлікту, відповідно, близько 20% території України залишаться окупованими, а українці, які там живуть, продовжать зазнавати незаконних дій з боку Росії. Однак, якщо новообраний президент США Дональд Трамп все ж примусить до цього, то існує кілька потенційних сценаріїв, якою може бути ситуація після 20 січня 2025 року.

Перш за все, варто звернути увагу на корейський сценарій. Як відомо, у 1953 році війна на Корейському півострові завершилась без офіційної угоди про мир, але було встановлено розмежувальну лінію, яка стала демілітаризованою зоною між Південною та Північною Кореєю. Відтоді вже 71 рік функціонує демократична Південна Корея, в той час як Північна Корея залишається під тоталітарним режимом. Хоча напруга в регіоні триває й донині, активні бойові дії не відбуваються. Перенісши цю ситуацію в український контекст, основною метою подібного гіпотетичного розвитку подій є заморожування конфлікту без остаточного міжнародного вирішення питання статусу окупованих територій.

"Це може бути, як завершення Корейської війни. Путін, на жаль, але такі реалії, отримає близько 20% території України, які зараз його війська втримують, але решта України, тобто всі ці ресурси, більшість населення вони залишаться демократичними, вільними та будуть на шляху до ЄС й НАТО. Напевно, знадобиться 3-5 років для вступу до Альянсу, якщо бути реалістами. Це точно не найгірший сценарій. Вірогідно, що буде створена якась демілітаризована зона між двома частинами України, як у Кореї, яку контролюватимуть солдати НАТО, але не США, а Європи", - сказав в ефірі CNN колишній верховний головнокомандувач Об'єднаних збройних сил НАТО в Європі Джеймс Ставрідіс.

За інформацією британського видання The Telegraph, яке посилається на близьке оточення новообраного президента США, існує кілька варіантів плану, який розглядає Трамп. Кожен з цих варіантів містить свої власні деталі та аспекти, що підлягають обговоренню.

Зокрема, концепція, запропонована трьома членами штабу Трампа, передбачає зупинку нинішнього фронту та погодження України відкласти свої прагнення щодо членства в НАТО на два десятиліття. У відповідь на це США готові забезпечити Україну озброєнням, щоб запобігти відновленню війни з Росією, - зазначено в статті.

У виданні The Economist зазначають, що ніхто, ймовірно, навіть сам Трамп не має чіткого уявлення про те, "які елементи складають його мирний план".

Зараз українські чиновники працюють з двома основними підходами. Перший, пов'язаний з кандидатом у віцепрезиденти Трампа Джеймсом Ді Венсом, передбачає заморожування конфлікту на теперішньому етапі, що вимагає від України дотримання нейтралітету без надійних гарантій безпеки або обмежень для Путіна. Другий варіант, який має пріоритет для України, був запропонований колишнім держсекретарем Трампа Майком Помпео. Цей підхід акцентує увагу на збільшенні військової та фінансової підтримки як засобу стримування Москви, залишаючи можливість для вступу в НАТО. Багато в чому доля цих планів залежить від того, який з них обере Трамп.

Другий можливий підхід команди Трампа можна охарактеризувати як хорватський сценарій, що передбачає військове відновлення територій. На початку 90-х років минулого століття, коли Сербія розпочала агресію проти Хорватії, хорвати врешті-решт змогли відвоювати свої території силою зброї. Борис Джонсон, колишній прем'єр-міністр Великої Британії, у своїй колонці для Daily Mail зазначав, що Трамп міг би реалізувати "двоетапну стратегію": спочатку надати Україні необхідні дозволи на використання зброї, а потім, коли війська Путіна будуть відкинуті, запропонувати мирну угоду.

"Путін повинен буде повернутися хоча б до кордонів, що існували до вторгнення 2022 року. Щоб запобігти подальшим конфліктам і невизначеностям, решта України повинна отримати визнання як незалежна країна, здатна самостійно визначати свою долю в рамках ЄС і НАТО", - зазначив Джонсон.

Цікаво, що до перемоги Трампа на виборах, західні ЗМІ активно говорили про інший сценарій, а саме досвід Німеччини у часи Холодної війни, тобто німецький сценарій. Як відомо, після Другої світової війни Німеччина була розділена на демократичну ФРН і комуністичну НДР. Однак особливістю було те, що ФРН увійшла в НАТО, тим самим змусивши НДР і Радянський союз припинити потенційні спроби подальшого просування. У виданні Financial Times відзначали, що для України цей шлях коротко можна підсумувати так - території в обмін на вступ до НАТО. У такому разі ні Україна, ні партнери не визнавали б суверенітет Росії над захопленими з 2014 року територіями, але була "мовчазна згода" про те, що ці землі у майбутньому мають повернутися дипломатичними засобами. Однак такий сценарій швидше за все відкинув би сам Кремль на переговорах, адже режим Путіна продовжує твердити про єдино можливий шлях - нейтралітет України.

Незалежно від обставин, як нещодавно зазначив екс-держсекретар США Майк Помпео, новообраний президент США "не дозволить Путіну безперешкодно просуватися через Україну". Це означає, що він не погодиться на жодні поступки, які можуть загрожувати територіальній цілісності України, або на втрати вже відвоюваних позицій. Адже поразка України у конфлікті з Росією була б сприйнята як невдача політики Трампа, який прагне лише досягнень. Таким чином, питання про те, якою ж буде ця перемога для США, України, Росії та всього світу, залишається невизначеним до моменту офіційного вступу Трампа на посаду.

Поки російські війська продовжують тероризувати мирних жителів України своїми ракетними обстрілами та агресивними наступами, українські захисники героїчно боронять свою землю. У той же час, у Сполучених Штатах Дональд Трамп приступає до формування свого нового уряду, призначаючи ключових осіб на важливі посади. Зокрема, згідно з інформацією від Fox News, Трамп "незабаром" планує ввести в свою команду спеціального представника для ведення переговорів про мир в Україні, і ця особа буде "людиною з високим авторитетом".

Наразі обговорення зосереджене на Дональді Трампі та стратегічних очікуваннях. Яким чином нова адміністрація вплине на курс України і стосунки з Росією? Чи зможе він ініціювати мирні переговори? Яка доля чекає на вибори в Україні? Ці питання вдало підсумовуються в матеріалах видання The Economist, яке зазначає, що українці можуть зосередитися на двох ключових датах у наступному році, які можуть визначити майбутнє країни: 20 січня 2025 року — день інавгурації Трампа, що може стати першим кроком до можливого миру та скасування воєнного стану, а також 25 травня, коли заплановані вибори.