Тюрма для президента: як вирок Саркозі впливає на політичну ситуацію у Франції.

Вирок, винесений Саркозі, хоча й був нетиповим з огляду на його статус як обвинуваченого, все ж відповідає вимогам французького законодавства.

21 жовтня колишній президент Франції Ніколя Саркозі зайшов до в'язниці Ла-Санте, щоб розпочати п'ятирічне ув'язнення у справі про фінансування Лівією його передвиборчої кампанії.

Щоб уникнути арешту колишнього президента прямо в залі суду, що стало б справжньою сенсацією для журналістів і численних критиків Саркозі, судді вирішили застосувати до нього ордер на затримання з відкладеним виконанням. Водночас, до експрезидента було застосовано принцип негайного виконання рішення, навіть якщо воно підлягає апеляції.

Іншими словами, вирок набув чинності і почав виконуватися одразу, навіть якщо подано апеляцію.

Замість цього, суд ухвалив рішення на користь колишнього президента щодо вибору місця його утримання.

Ла-Санте — це єдина в’язниця, яка залишилася в столиці, що робить її доступною для адвокатів та родичів ув’язнених. Важливо відзначити, що у 2019 році заклад пройшов ремонт, тому його вважають "досить комфортним" або, принаймні, одним з менш проблемних варіантів для утримання під вартою.

Однак ситуація з ув'язненням Саркозі має й інші аспекти, які заслуговують на увагу.

Вперше у Франції реальний тюремний термін отримав колишній глава держави.

Таким чином, було спростовано міф про те, що провідні особи в політичному житті країни є недоторканими. Незалежно від тяжкості скоєного ними злочину, найгірше, що їм може загрожувати – це обмеження свободи в умовах, що забезпечують їм комфорт, вдома.

Це призведе до значних і тривалих змін у всій політичній системі Франції.

Ніколя Саркозі, президент Франції у 2007-2012 роках, був засуджений 25 вересня 2025 року за кримінальну змову, пов'язану з таємною угодою з лівійським диктатором Муаммаром Каддафі про фінансування його передвиборчої кампанії 2007 року.

Суд постановив, що систематичні контакти з лівійськими посередниками - зустрічі, обіцянки вигод - дорівнювали складу злочинної змови, що підлягає покаранню, навіть якщо конкретні перекази важко простежити у виборчих рахунках.

Хоча Саркозі було виправдано за звинуваченнями у пасивній корупції, незаконному фінансуванні виборчої кампанії та приховуванні розкрадання державних коштів, суд ухвалив рішення про його винність у злочинній змові. Під час виконання обов'язків міністра внутрішніх справ він отримував фінансування для успішної президентської кампанії в обмін на надання дипломатичних послуг.

Саркозі категорично відкидає свою провину і планує подати апеляцію.

Однак, як було зазначено раніше, рішення стало дійсним відразу.

Слід зазначити, що у французькому кримінальному законодавстві чітко прописані умови для застосування утримання під вартою. Відповідно до статті 144 Кримінально-процесуального кодексу, арешт можливий лише у випадках, коли це є необхідним для досягнення певних цілей, таких як захист доказів, уникнення тиску на свідків, забезпечення присутності обвинуваченого, запобігання повторним злочинам або підтримка громадського порядку.

У процесі апеляційного розгляду питання щодо звільнення розглядається апеляційним судом (статті 148 та 148-1).

У 2019 році була запроваджена реформа, яка ввела термін "відкладений ордер на арешт". Це нововведення дає можливість суду встановити дату, коли особа має з'явитися у в'язницю. У поєднанні з exécution provisoire, це рішення дозволяє обійти традиційний призупинюючий ефект апеляції.

Підсумовуючи: цей вирок, попри свою незвичність у контексті статусу обвинуваченого, є абсолютно законним і навіть типовим у рамках французького правового поля.

Президент Франції Емманюель Макрон охарактеризував обговорення вироку суду, зокрема питання процедури provisoire, як "законне" і закликав до поваги до незалежності судової системи.

У свою чергу, праві медіа та політики акцентують увагу на "неприпустимості" ситуації, порівнюючи її з недавньою забороною для Марін Ле Пен брати участь у виборах.

Цей випадок може призвести до законодавчих змін - Республіканська партія, з якої Саркозі висував свою кандидатуру на пост президента, виступає з ініціативою переглянути правила, що стосуються термінового виконання судових рішень.

Однак політичний вплив цього рішення, ймовірно, виявиться значнішим, ніж його юридичні наслідки.

Перш за все, відхід Саркозі від активного життя послабив "Республіканців" - правоцентристську політичну силу, яка і так переживає не найкращі часи. Натомість це відкрило простір для радикального "Національного об'єднання" Марін Ле Пен.

Єдине, що наразі стримує ультраправих - інше судове рішення, яке забороняє Ле Пен балотуватися протягом п'яти років. Ця заборона також набрала чинність попри вже подану апеляцію (і знову таки - принцип exécution provisoire).

Вона зможе претендувати на участь лише за умови скасування вироку до виборів, що виглядає малоймовірним. Варто згадати, що в ситуації з Ле Пен судді обґрунтували негайну заборону серйозністю вчинених правопорушень та необхідністю збереження суспільної моральності.

Прецедент Саркозі ще більше знижує шанси на оскарження рішення, адже в іншому випадку вирок колишньому президенту може бути сприйнятий як вибіркове правосуддя.

Таким чином, "Національне об'єднання" повинно розробити свою стратегію, враховуючи це обмеження.

Це ставить на чільне місце Жордана Барделла - справжнього лідера ультраправих.

Його мета полягає не лише в тому, щоб успадкувати електорат Ле Пен, а й у залученні поміркованих правих виборців, які підтримують Саркозі. Завдяки цьому він прагне уникнути так званого "ефекту другого туру" – ситуації, коли виборці готові голосувати за будь-кого, аби завадити перемозі радикальних кандидатів.

На практиці це означає, що партійні спікери мають зосередитися на питаннях, що реально турбують електорат: на вартості життя та громадському порядку, і робити це в прагматичному тоні, уникаючи надмірно різких заяв, здатних відлякати виборців.

Згідно з інформацією від Politico, ультраправа політична сила в даний момент активно намагається привернути увагу центристів та бізнесменів-депутатів, які раніше підтримували республіканців.

Однак рішення щодо Саркозі не лише створило нові перспективи для "Національного об'єднання", але й виставило перед ними складну проблему.

З одного боку, цю ситуацію можна подати як приклад рівноправності перед законом: колишній президент опинився за ґратами, а лідерка опозиції була відсторонена від участі у виборах — все відбувається в рамках правових норм, без жодних привілеїв. Таким чином, можна скористатися антиелітарними настроями, не критикуючи судову систему.

Проте, це не створює підстав для звинувачень на адресу діючої влади у вибірковому правосудді, що стає дедалі актуальнішим у світлі справи самої Ле Пен.

Проте, якщо ультраправі розпочнуть стверджувати, що "судді діють під впливом політики", це, швидше за все, негативно позначиться на них.

У контексті цього питання уряд відстоює конструктивний та правомірний підхід до обговорення. Навіть ті, хто критикує Макрона, погоджуються: якщо маєте намір змінити exécution provisoire, слід робити це в парламентських стінах, а не в ефірі телевізії.

Такий контраст зміцнює пропрезидентський центр і насторожує поміркованих виборців щодо ризиків приходу "Національного об'єднання" до влади.

Проте, є ще одна підступна пастка.

Тепер Ніколя Саркозі також вдається до риторики "політичного рішення", схожої на ті заяви, які робила Марін Ле Пен після винесення свого вироку. Це на короткий час формує спільний фон для незадоволення, але при цьому згладжує різницю між ними: якщо всі висловлюють нарікання на упередженість, то жоден не демонструє готовності до управлінських дій.

Як підкреслив екс-міністр юстиції Ерік Дюпон-Моретті,

саме через таку риторику ультраправі можуть втратити довіру у другому турі.

Отже, рішення суду щодо Саркозі відкриває можливості для "Національного об'єднання" залучити поміркованих консерваторів. Проте для досягнення цієї мети їм слід дотримуватися важливого принципу: завойовувати центр, уникнувши конфліктів із судовою системою.

Відсутність можливості Ле Пен брати участь у виборах спонукає партію зосередитися на кандидатурі Барделла. Це може виявитися вигідним, якщо він продемонструє стриманість, повагу до інститутів і серйозний підхід до економічних питань.

Однак, якщо розглядати суддів як суперників, це може дати тимчасове задоволення, але в майбутньому призведе до значних втрат голосів.

Шлях до перемоги на президентських виборах проходить через стриманість.

Sure! Here’s a unique version of your text: * * * * * If you need something different or have a specific theme in mind, feel free to let me know!

Наступні вибори президента Франції заплановані на 2027 рік, і "Національне об'єднання" має значні шанси на успіх, які є найвищими за останній час. Ця партія може залучити до себе поміркованих консерваторів.

Однак ця перспектива має одне важливе обмеження – французькі установи. Якщо ультраправі політичні сили бажають наблизитися до центристських позицій, їм необхідно визнати авторитет судів та дотримуватися встановлених норм.

Будь-яке напад на суддів може на короткий час задовольнити виборців, але в підсумку відштовхне тих людей, які є критично важливими для партії, аби досягти успіху у другому турі виборів.

Юридична заборона для Ле Пен означає, що кампанію очолюватиме Жордан Барделла. Це стане перевагою лише тоді, якщо він виглядатиме стабільним, компетентним і серйозним у питаннях економіки - і не перетворить судову систему на мішень.

Тільки-но вони почнуть скочуватися до риторики образи та змов, це лише підтвердить сумніви поміркованих, проєвропейських виборців і партнерів, які очікують, що Франція залишатиметься захисницею верховенства права.

Однак ультраправим буде надзвичайно складно утриматися від нападів на інституції.