"Я не дуже сподіваюся на успіх першого засідання нової Єврокомісії." — Семенюк 18.12.2024

Ілюстративне зображення з публічно доступних джерел.

"Говорячи про перше засідання оновленої Єврокомісії, я доволі не оптимістичний"

Сьогодні-завтра (18-19 грудня) відбудеться перший саміт Євросоюзу за нового складу Єврокомісії. Завтра до цього саміту приєднається президент України Володимир Зеленський, якого у своїй резиденції прийматиме генеральний секретар НАТО Марк Рютте. Будуть активні обговорення ситуації в Україні, зокрема, на порядку денному питання миротворчої місії. Чи є участь Володимира Зеленського новим рівнем інтеграції до Євросоюзу, новим рівнем перемовин з ЄС щодо російсько-української війни на тлі не надто прогнозованої поведінки Дональда Трампа? У Львові відбулася зустріч нашого президента з прем'єр-міністром Польщі Дональдом Туском, який заявив, що західний світ повинен підтримати Україну для досягнення справедливого миру і не спекулювати про її можливу поразку. Знову ми чуємо загальні фрази, які, з одного боку, важливі, але, з іншого боку, чим вони підкріплені?

Вчергове президент Зеленський наголошує на тому, що нам потрібен справедливий мир. А постійне повторення цього меседжу свідчить про те, що не всі поділяють наше національне послання союзникам. Не всі країни Європейського Союзу мислять такими категоріями. Більшість із них мислить категоріями інтересів. Тобто, дипломатією інтересів. Ми хочемо дипломатію справедливості, а зустрічаємося з дипломатією інтересів. А інтереси проявляються в дуже чіткій формі: Україні слід змиритися з територіальними поступками, потрібно йти з Путіним на переговори тощо.

Україна може не отримати очікувану кількість озброєнь. Обговорюється, які висновки має зробити президент Зеленський. Проте, мало хто звертає увагу на те, які уроки повинні взяти до уваги президент Путін. З одного боку, ми маємо право вимагати справедливості, але, з іншого, не маємо достатніх військових можливостей для її забезпечення. Тому ми закликаємо наших партнерів до максимальної єдності з нами.

Є країни, які активно підтримують нас і можуть продовжувати це робити, якщо в Європейському Союзі пануватиме єдність. Яскравим прикладом є Нідерланди. Колишній прем'єр-міністр цієї країни, Марк Рютте, нині обіймає посаду генсека НАТО. Він один із тих, хто відкрито говорить про необхідність подальшої підтримки України. Більше того, на тлі можливого зменшення військової допомоги Україні з боку Дональда Трампа, Рютте заявляє, що "незабаром ми переберемо на себе функцію допомоги Україні через НАТО". Це означає, що відповідальність за підтримку може перейти на плечі Європейського Союзу. Проте існує конфлікт і нерозуміння в очікуваннях сторін. В кожної сторони свої сподівання: у нас вони одні, у європейців - інші. Це створює умови для продовження війни з боку Путіна, дозволяє йому говорити про слабкість Європи та НАТО, що, безумовно, підвищує його впевненість і стримує його від можливих поступок або компромісів, поки ситуація на фронті виглядає для нього на користь.

Говорячи про перше засідання оновленої Єврокомісії, я не відчуваю особливого оптимізму. Схоже, що мова йде не про якісь значні прориви, а про продовження вже усталеного курсу. Україна дотримується своїх зобов'язань відповідно до європейських стандартів, прагнучи стати частиною Європейського Союзу. Рішення про її потенційне членство виглядає досить позитивно з боку багатьох країн. Політичний консенсус щодо можливості вступу України до ЄС вже досягнуто, однак терміни реалізації цього рішення залишаються невизначеними.

Слід скористатися всіма доступними платформами для висвітлення позицій України.

Чи той це майданчик саміту ЄС для донесення наших меседжів, якщо не всі готові їх чути? І чи тим майданчиком був Львів для зустрічі Зеленського і Туска?

Ми маємо максимально використовувати всі доступні платформи. Президент Зеленський у цьому аспекті діє абсолютно вірно, скориставшись кожною можливістю, щоб донести до світу позицію України. Щодо сприйняття країни в Європі: якщо європейські медіа не висвітлюють ситуацію в Україні, це може створити враження, що у нас усе гаразд. Зазвичай медіа акцентують увагу на проблемах, і лише зрідка згадують про позитивні досягнення. Якщо ж Україна продовжує бути в новинах, це свідчить про те, що ми все ще на порядку денному. Відсутність інформації про нашу країну або нехтування доступними платформами може призвести до ілюзії, що у нас все в порядку.

Щодо Львова, я не вважаю, що тут є якийсь особливий символізм. Це, скоріше, випадковість у розкладі. Можливо, пан Туск не зміг приїхати до Києва. Львів виступає як міст, що з'єднує Польщу та Україну. Я вважаю, що ця зустріч є важливою і доречною. Проте, знову ж таки, ми рухаємося різними шляхами. Наразі ці шляхи не перетинаються, нагадуючи дві паралельні колії. Адже колії зустрічаються лише на великих станціях. Отже, поки що невідомо, де відбудеться ця "велика станція", де наші прагнення до справедливого миру зможуть з'єднатися з розумінням справедливості наших європейських партнерів.

Президент України Володимир Зеленський провів спільну пресконференцію з прем'єр-міністром Польщі Дональдом Туском у Львові 17 грудня 2024 року. Зображення: Офіс президента України.

"Які дії можуть вжити Орбан чи Фіцо, якщо російські війська досягнуть Ужгорода? Жодних!"

Туск зазначив, що переговори про підтримку України та постачання зброї проходитимуть з країнами Балтії та Скандинавії. Однак він підкреслив, що це можливе лише за погодженням з НАТО. Коли країни альянсу приймають рішення, необхідно досягти консенсусу. З іншого боку, деякі держави вже самостійно вирішують надавати нам військову допомогу. Якою буде позиція НАТО в майбутньому щодо постачання зброї Україні? Як альянс реагуватиме на дії окремих членів, які можуть ухвалювати рішення самостійно?

Я можу навести цитату Марка Рютте. Нещодавно його запитали, як НАТО реагуватиме, якщо Дональд Трамп вирішить скасувати допомогу Україні. Він відповів: "Ми продовжимо лобіювати цю ідею. Ми будемо переконувати Дональда Трампа, що перемога України є також перемогою Сполучених Штатів". Це свідчить про те, що у нас є партнер, який відкрито висловлює цю позицію. Можу з упевненістю стверджувати, що в приватних бесідах пан Рютте висловлює те ж саме. Його висловлювання узгоджуються з інформацією, що циркулює в публічному просторі.

Але очевидно, як генсек НАТО, він не є лобістом тільки України. Він є менеджером, амбасадором понад 30 країн, які є членами НАТО. Він повинен зважати на інтереси всіх. Але при цьому переконувати такі країни, як Угорщина чи Словаччина, що перемога Путіна - це є поразка Угорщини і Словаччини. Чим можуть захистити себе Орбан чи Фіцо, якщо російські війська дійдуть до Ужгорода? Нічим! НАТО навряд чи буде захищатися так, як роблять це Збройні Сили України. Є дуже багато конфліктних і контраверсійних моментів всередині самого НАТО.

Обговорення консенсусу в даний момент є досить складним завданням. Його можливе поліпшення залежить від політичних змін у країнах, які виступають проти підтримки України. Наприклад, у випадку Угорщини, ми можемо сподіватися, що зміна політичного режиму призведе до зміни позиції держави. Аналогічна ситуація спостерігається і в Словаччині. Тому, поки Фіцо відчуває підтримку Орбана і сподівається на можливу підтримку з боку Німеччини, якщо до влади прийдуть праворадикали, ситуація для Європи може стати ще більш напруженою.

Тобто участь України в саміті ЄС - це політична євроінтеграція? Це політичний крок, який може показати світу, мовляв, дивіться, Україна - наша, вона частина Євросоюзу?

Власне, саме політичні рішення є основними рушійними силами для подальших дій. Без політичних домовленостей не буде ефективної реалізації угоди між Україною та Європейським Союзом, а також не відбудеться адаптація українського законодавства до європейських норм. Після початку повномасштабного вторгнення підтримка України на міжнародній арені значно зросла. Тоді з'явилося рішення, на яке ми всі сподівалися — про можливість вступу України до Європейського Союзу, можливо, навіть у прискореному форматі, але за умови виконання певних критеріїв. Існують специфічні вимоги та стандарти, які нам потрібно буде дотримуватись. У демократичних системах політичне рішення завжди є каталізатором для всіх наступних дій. А політичне рішення ґрунтується на консенсусі між елітами, враховуючи голоси як опозиції, так і влади. У авторитарних режимах політичного рішення немає, оскільки все залежить лише від волі однієї особи.

Застосовують Україну, наприклад, для зміцнення своїх позицій у внутрішньополітичних питаннях.

Однією з тем для обговорення стане можливість відправлення миротворчих сил до України. Це питання обговорювалося президентом Франції Макроном під час його поїздки до Варшави. Чи є ця концепція життєздатною? Адже численні експерти наголошують на тому, що реалізація миротворчої місії можлива лише за умови встановлення миру.

Миротворча місія, як ідея, має право на життя. Але поки вона далека від реалізації. Ми можемо її обговорювати, але повинні розуміти, що її неможливо реалізувати саме зараз, в часи інтенсивних боїв. І навіть якби війна зупинилася на лінії географічних координат, це теж не означає, що вже завтра прийде миротворча місія. Миротворча місія може працювати в Україні не лише зі згоди союзників, а й зі згоди Росії теж. Так працюють миротворчі місії. Їх не будуть відправляти, якщо є тільки одностороннє погодження. Тому що інша сторона буде сприймати це, як ворожий акт. І в демократичних державах це будуть розуміти. Відправлення військ тієї чи іншої держави в миротворчу місію погоджуються на двох рівнях національними парламентами, а також Генеральною асамблеєю і Радбезом ООН. Тобто є кілька пунктів, які демократичні інституції мають виконати, для того, щоб миротворча місія запрацювала. Тому зараз це свідчить швидше про інформаційну кампанію, про розуміння того, яка країна готова, а яка не готова до цього.

Або ж може означати, що політичні еліти тієї чи іншої країни працюють наввипередки, щоб зафіксувати свою позицію про неможливість відправлення військ у миротворчу місію до України. Щоб опозиція в тій країні їх не критикувала навіть за обговорення цієї теми. Лідери країн відмовляються від цієї теми, щоб опозиція не взяла її на озброєння і не підточувала рейтинг влади. В Німеччині будуть вибори, в Польщі будуть вибори. Кожна зі сторін міряє позицію рейтингами. На жаль, ці рейтинги вони використовують для власного розуміння, і використовують Україну, як певний меседж для, наприклад, критики опонента або для підсилення власної позиції у внутрішній політиці. Як бачимо, наприклад, знову порушується перед виборами питання Волинської трагедії в Польщі.

Тарас Семенюк. Фото: facebook / Taras Semenyuk

Ми не залишимося без підтримки, але вона не триватиме вічно

Новопризначений єврокомісар з оборонних питань Андрюс Кубілюс виступив з ініціативою виділити 100 мільярдів євро на зміцнення обороноздатності, як захисний захід проти потенційної агресії з боку Російської Федерації.

Ясно, що мова йде про спеціальний фонд НАТО, який формуватиметься з арештованих російських активів. Схоже, що ми не опинимося без підтримки, і вона буде забезпечена, хоча, можливо, не так, як минулого року від Сполучених Штатів, а через інші альтернативні канали. Проте це не означає, що така допомога буде безкінечною. Важливо усвідомлювати це. Наша справжня сила закладена в нас самих. Ми повинні активно працювати над розвитком власної економіки і швидко досягати результатів у своїй країні.