Як Сполучені Штати застосовують вторинні санкції, і чи є вони ефективними?

Після початку широкомасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року, агресор зіткнувся з економічними санкціями, запровадженими Сполученими Штатами, Великою Британією, Європейським Союзом та низкою інших країн. Ці обмеження вплинули на можливості юридичних та фізичних осіб у сфері торгівлі та ведення бізнесу з Росією.

Санкції були спробою змусити Росію змінити свій курс, не вдаючись до прямої військової сили. Відтоді санкції розширювалися. Іноземні активи Росії були заморожені, а більшість російських банків були відрізані від світової банківської системи.

Щоб підтримувати свою економіку, Росія переспрямувала торгівлю до інших країн, таких як Китай, Індія, Туреччина та Об'єднані Арабські Емірати. Щоб транспортувати свою нафту по всьому світу, вона обзавелася так званим "тіньовим флотом" танкерів.

Щоб припинити цю гру в "кішки-мишки" та змусити Росію до переговорів щодо припинення вогню, Сенат США розробляє двопартійний законопроєкт. Він передбачає введення "вторинних санкцій" проти країн, які продовжують співпрацювати з Росією в бізнес-сфері.

Початкові санкції вводяться щодо іноземних держав або організацій, проте вони також накладають обмеження на комерційні можливості громадян і компаній країни, яка їх запровадила, забороняючи або обмежуючи їхня здатність співпрацювати з суб'єктами, на які ці санкції поширюються.

Вторинні санкції йдуть ще далі та поширюються на треті країни, компанії чи осіб, які ведуть бізнес зі сторонами, що підпадають під санкції. Ця третя сторона не зобов'язана безпосередньо дотримуватися законів країни, що накладає санкції, але автоматично опиняється під тиском при веденні бізнесу з нею. В такому разі третій стороні доводиться рахуватися з негативними наслідками і для себе.

"Вторинні санкції не намагаються примусити іноземні дочірні компанії дотримуватися політики країни, що накладає санкції", - зазначає Джон Ф. Форрер у статті, опублікованій Атлантичною радою, вашингтонським аналітичним центром: "Країна, що накладає санкції, обмежує свої власні фірми та/або громадян у веденні комерційних операцій з підсанкційними фірмами чи особами".

Новий законопроєкт надасть можливість США встановлювати тарифи у розмірі 500% на продукцію з будь-якої держави, яка займається купівлею або продажем російської нафти, урану, природного газу, а також нафти чи нафтохімічних виробів.

Читайте також: Чому Росія боїться вторинних санкцій Трамп

Сполучені Штати займають провідну позицію в застосуванні вторинних санкцій. Їхня ефективність обумовлена значенням долара США в глобальному контексті та побоюванням втратити можливість доступу до американського ринку або фінансової системи.

Оскільки значна частина транскордонної торгівлі здійснюється в доларах або проходить через банківську систему США, це дає країні великі важелі впливу. Для багатьох країн збереження цього доступу важливіше, ніж ведення бізнесу з режимами, що підпадають під санкції.

"Вторинні санкції можуть бути ефективними лише в контексті більш широкого набору заходів, але ключовими залишаються наміри, час їх введення та реальність загрози", - підкреслила Лена Суржко Харнед, заступниця директора Ініціативи державної політики в Університеті штату Пенсильванія. Експертка зазначила, що вторинні санкції мають значну символічну вагу. "Проте, як і будь-які інші загрози, їх ефективність знижується, якщо їх не сприймають серйозно або якщо існують способи їх обійти", - зазначила вона в інтерв'ю DW.

Адміністрація Обами застосувала вторинні санкції, які націлювалися на банки і різноманітні компанії, що здійснювали діяльність в Ірані, і завдяки цьому вдалося змусити режим укласти угоду щодо обмеження своєї ядерної програми.

Нещодавно США застосували вторинні санкції до китайських фірм, які торгують з Північною Кореєю або здійснюють фінансові операції з нею.

Сполучені Штати Америки також ввели вторинні санкції на компанії, що здійснюють торгівлю з Венесуелою, особливо в галузях нафти та фінансів, прагнучи ізолювати режим Ніколаса Мадуро. У квітні цього року президент Дональд Трамп запровадив додаткові мита на товари з держав, які імпортують венесуельську нафту.

На початку цього місяця Трамп підписав указ, що передбачає введення додаткового 25% мита на імпорт російської нафти з Індії. Обминаючи Конгрес, президент висловив загрозу запровадження нових вторинних санкцій проти тих, хто купує російські енергоресурси.

Не всі держави бездумно вдаються до вторинних санкцій, а деякі вдаються до креативних рішень, щоб мінімізувати їх економічний вплив. Вони використовують альтернативні валюти, такі як китайський юань або криптовалюти. Компанії або країни, що підпадають під санкції, можуть здійснювати бартерні угоди або залучати посередників і фіктивні підприємства для укладення контрактів.

Вторинні санкції важко реалізувати, і існує ймовірність відповідних дій з боку задіяних держав. Крім того, такі заходи можуть сприяти зближенню країн, які підпадають під санкції, що, в свою чергу, може зменшити їхню залежність від Сполучених Штатів.

Існує суттєва різниця між теоретичними уявленнями та практичною реалізацією вторинних санкцій. Багато аналітиків вважають їх малоефективними в контексті зовнішньої політики. Серед критиків, зокрема, Джон Ф. Форрер, який є доцентом та керівником Інституту корпоративної відповідальності при Бізнес-школі Університету Джорджа Вашингтона. Він зазначає, що численні дослідники вважають вторинні санкції такими, що характеризуються всіма негативними аспектами економічних обмежень. Крім того, експерт підкреслює ризик виникнення нових конфліктів із союзниками та противниками, які виступають проти введення таких санкцій, оскільки це може загрожувати їхній економічній стабільності та добробуту громадян.

Зрештою, враховуючи велику кількість додаткових обставин, важко сказати, що саме може змусити ту чи іншу країну змінити свій курс і відмовитися від бізнесу з підсанкційними країнами чи фірмами. "Вторинні санкції слід розглядати як варіант під час розробки економічних санкцій, але лише за дуже особливих обставин, - підсумував Форрер. - Як і будь-які економічні санкції, якщо їх застосувати неправильно, вони можуть завдати більше шкоди, ніж користі".

"Відмова від застосування вторинних санкцій щодо третіх сторін - це втрачена можливість використати корисний інструмент," - зазначає Харнед, водночас застерігаючи, що "сподіватися на їхню універсальність - це хибне уявлення."