І чому Білий дім переоцінює свою здатність впливати на ринки
Після початку військових дій між США та Ізраїлем і Іраном адміністрація Дональда Трампа почала впроваджувати тимчасові винятки із санкцій проти Росії, пояснюючи це необхідністю стабілізації ринків. У цей період були введені спеціальні дозволи на транспортування російської нафти та нафтопродуктів, які вже знаходилися в морі. Оскільки конфлікт затягнувся, Білий дім вирішив послабити обмеження на російське дизельне паливо та розглядає можливість скасування санкцій для танкерів, що перевозили російські вантажі. Однак Трамп відмовився від введення нових санкцій, передбачених законом Грема, посилаючись на національні інтереси Сполучених Штатів.
Mind розбирався, як Білий дім намагається усувати провали своєї зовнішньої політики та "латати" ринки шляхом послаблення санкцій проти росії і які перспективи мають такі кроки, враховуючи, що першопричиною і джерелом ринкових потрясінь залишається конфлікт на Близькому Сході.
Коли винятки з санкцій стали звичною практикою у політиці США?
Цьогоріч практика застосування тимчасових винятків із санкцій, запроваджених за російськими й іранськими програмами, стала звичним modus operandi адміністрації Трампа, коли війна проти Ірану перетворилася на Ормузьку кризу. Запровадження тимчасових дозволів, оформлених генеральними ліцензіями Управління контролю за іноземними активами (OFAC) Міністерства фінансів США, обґрунтовували ринковою доцільністю - потребою підтримати глобальну пропозицію нафти і нафтопродуктів, щоб стримати світові ціни.
Вашингтон активно застосовував цей інструмент, починаючи з березня 2026 року, коли серією тимчасових винятків було дозволено завершити продаж і доставку партій російської нафти та нафтопродуктів, уже завантажених на танкери (вантажів "на воді"). На той момент значні обсяги російської нафти застрягли в морі без підтвердженого покупця, переважно внаслідок санкцій проти "Роснєфті" та "Лукойлу", введених США в жовтні 2025 року.
З березня до травня OFAC видало або перевидало п'ять тимчасових дозволів щодо російських вантажів "на воді" (5, 12, 19 березня, 17 квітня, 18 травня), котрі діяли протягом 30- або 60-денного строку - майже безперервно до середини червня.
Ці заходи сприяли прискоренню торгівлі російською нафтою, полегшили логістичні процеси та забезпечили більш ефективне використання танкерного флоту. Вантажі, які раніше затримувалися в морі через американські санкції, тепер швидше знаходять своїх покупців, зокрема, в Індії. У першій половині квітня обсяги російської нафти "на воді" знизилися приблизно на 35 млн барелів у порівнянні з попереднім місяцем - з 134 млн барелів до 99 млн барелів.
Тимчасові дозволи безумовно стимулювали морський експорт російської нафти, який активно зростав на фоні підвищення цін. Високі ціни та зменшення знижок значно підвищили доходи від експорту: за даними KSE Institute, у лютому 2026 року вони становили $5,9 млрд, у березні - $11,5 млрд, у квітні - $12,9 млрд, а у травні - $14,6 млрд. Обсяги експорту та доходи могли б бути ще більшими, якби не українські атаки на російські нафтопереробні термінали, зокрема в Новоросійську.
Тимчасові винятки для вантажів, що транспортуються "водним шляхом", чітко продемонстрували готовність Трампа ігнорувати санкції проти Москви. Ці дії викликали значно менше суспільного обурення, ніж можна було б очікувати. Вже тоді слід було задуматися про можливість повторення подібних ситуацій під час наступних криз на ринку. І, власне, так і сталося — наступним кроком стало розширення винятків для російського дизельного пального.
Яка інформація є про потенційне скасування санкцій щодо танкерів?
Схоже, що нещодавні послаблення щодо російської нафти та нафтопродуктів - це тільки початок. Тепер адміністрація США вивчає можливість розблокування танкерів, які підпадають під санкції, включаючи ті, що належать Москві. Цей крок також обґрунтовується потребами ринку танкерних перевезень.
Опубліковані дані вказують на те, що суднам, які знаходяться під санкціями, можуть дозволити транспортувати нафту та нафтопродукти, на які не діють обмеження з боку США. В адміністрації президента сподіваються, що цей крок дозволить збільшити кількість доступних суден, що, в свою чергу, має сприяти зниженню рекордно високих ставок фрахту, які негативно впливають на конкурентоспроможність американської нафти на віддалених ринках Азії.
Використання підсанкційних танкерів можуть дозволити шляхом подання заявок до OFAC, яке розглядатиме кожен випадок індивідуально. Якщо компанія забажає оперувати суднами у комерційних цілях, OFAC "може розглянути можливість надання дозволу на такі операції та зняття санкцій із цих суден у кожному конкретному випадку", пояснив представник Мінфіну США агентству Reuters. Отже, підсанкційні танкери, зокрема підконтрольні підсанкційному "Совкомфлоту", можуть повернутися на легальний ринок.
Можливо, цю активність виявляють великі американські постачальники нафти. Варто зазначити, що у 2024 році стався випадок скасування санкцій щодо нафтового танкера з російського "тіньового" флоту, коли OFAC виключив судно Yasa Golden Bosphorus зі свого списку санкцій за ініціативою невідомої організації. Незабаром після цього танкер був орендований нафтовим гігантом ExxonMobil.
Проте, за оцінками консалтингової компанії Kpler, ослаблення санкцій навряд чи вплине на зниження рекордних ставок фрахту танкерів. "Наша пропозиція базується на думці, що скасування санкцій призведе до зростання обсягу тоннажу, що може бути використано в комерційних цілях. Однак насправді цей зв'язок є набагато більш складним", – зазначили експерти агентства.
Кризова ситуація викликана переважно зростанням військових загроз, а не лише нестачею суден. Конфлікт на Близькому Сході продовжує чинити тиск на ринок фрахту. "Поки існує ризик для судноплавства в зоні Перської затоки, підвищені ризикові премії залишатимуться в тарифах на фрахт (...) Пом'якшення санкцій могло б вирішити проблему з кількістю доступних танкерів, але не усунуло б основні чинники фрахтової кризи", - зазначає Kpler.
Чому Трамп поставив на паузу закон Грема?
Раніше мова йшла про можливе пом'якшення існуючих санкцій США щодо Росії, а тепер увага зосереджена на рішенні Білої домів відмовитися від введення нових обмежень.
Тимчасове відкриття американського ринку для російського дизельного пального свідчило про те, що Трамп не планує повністю активувати санкційні механізми, визначені законом Ліндсі Грема, які повинні були вступити в дію до 18 жовтня. Як виявилося, це дійсно сталося: указ, підписаний Трампом, формально передбачає введення визначених законом мит і санкцій, проте на практиці відмовляється від їх реалізації.
Серед них особливо підкреслимо:
* збільшення митних зборів на товари з Росії, зокрема на енергетичні ресурси, до 500%;
* введення мита у розмірі 100% на імпорт продукції з п'яти основних постачальників російської сирої нафти та природного газу, а також з п'яти країн, які найбільше допомагають уникати санкцій стосовно російської нафти;
* впровадження нових санкційних інструментів стосовно осіб і організацій, які допомагають уникати санкцій, зокрема за допомогою "тіньового" флоту.
Відмова від впровадження санкційних механізмів обґрунтовується національними інтересами Сполучених Штатів, що закріплено у відповідному положенні закону Грема. Таким чином, потужний інструмент санкційного тиску на Москву наразі формально призупинено. Цей статус може тривати невизначений час, поки Білий дім не ухвалить рішення про доцільність подальших дій. Варто зазначити, що основні положення закону Грема, що стосуються Росії, залишатимуться в силі до 18 вересня 2031 року.
Білий дім поки що не надав детальних роз'яснень щодо цього рішення. Як зазначив держсекретар Марк Рубіо, президентові потрібно більше часу для оцінки можливих наслідків закону для світової та американської економіки.
Отже, кроки Трампа, зокрема, зберігають структуру експорту російських енергоресурсів, що вже пристосована до діючих санкцій. Іншими словами, це значною мірою базується на методах обходу існуючих обмежень, включаючи американські санкції.
Чи вплине на ринок послаблення санкцій щодо російського дизелю?
Внаслідок шокуючих пропозицій на ринках нафти та нафтопродуктів, що виникли внаслідок Ормузької кризи, ціни на нафту різко зросли в усьому світі. Хоча США є найбільшим виробником нафти, їхні ціни все ж залежать від світових ринкових умов, зокрема від співвідношення попиту та пропозиції.
Американські споживачі швидко відчули наслідки кризи. Лише через три тижні після початку війни середня роздрібна ціна на бензин зросла на 35% у порівнянні з попереднім місяцем, досягнувши $3,9 за галон. Дизельне паливо подорожчало на 41%, до $5,4 за галон, згідно з даними Управління енергетичної інформації США (EIA). "Зростання цін на сиру нафту стало причиною підвищення вартості нафтопродуктів," – підкреслило агентство, підводячи підсумки I кварталу 2026 року.
Після незначного зниження цін у червні та липні, зокрема на фоні очікувань відновлення транспортних потоків через Ормузьку протоку, ціни на паливо знову почали зростати. Найбільше здорожчав дизель, вартість якого досягла рекордного рівня 21 вересня, склавши $6,5 за галон. Як зазначила EIA, глобальний дефіцит дизельного пального підвищив світові ціни та сприяв збільшенню попиту на американський експорт, що, у свою чергу, призвело до зменшення запасів у США та посилило тиск на внутрішні ціни. Це відбувається на фоні сезонного ремонту нафтопереробних заводів і напередодні періоду пікового споживання взимку.
Коли вартість дизельного пального досягла рекордних показників, адміністрація Білого дому розглядала можливість введення обмежень на експорт, навіть тимчасової заборони. Однак ці ідеї були швидко відхилені через сильний опір з боку нафтового лобі США. В результаті було вирішено розглянути питання про послаблення санкцій проти російського дизелю. Варто зазначити, що в цей час Вашингтон відвідав спецпосланець Кирил Дмитрієв, який провів низку закритих переговорів, зокрема, з міністром енергетики США.
"Ціни на дизельне паливо для американців, а також для всього світу, будуть знижуватися з небаченою швидкістю", - зазначив Трамп, похваливши "дизельну угоду".
Однак можливість впливу на глобальний баланс, про яку говорив Трамп стосовно російських постачань обсягом приблизно 36 млн барелів, розподілених на кілька місяців, викликала значні сумніви. Його переконаність у тому, що ціни незабаром почнуть різко падати, також викликала питання.
Глобальний експорт дизельного пального зазнав значних втрат через конфлікт на Близькому Сході. Якщо в минулому році країни регіону в середньому постачали 1,4 мільйона барелів на день, то в березні цей показник впав до 790 тисяч барелів, а в квітні до 734 тисяч барелів на добу, згідно з даними Kpler. У серпні експорт досяг рекордно низького рівня - лише 505 тисяч барелів на добу, через удари хуситів по нафтопереробним заводам та логістичній інфраструктурі Саудівської Аравії, яка є найбільшим виробником у регіоні. В результаті, країна скоротила свій експорт у два з половиною рази, знизившись до 188 тисяч барелів на добу.
Торік морський російський експорт дизелю становив у середньому 817 тис. барелів на добу, свідчать дані Kpler. З червня 2026 року експортні постачання почали помітно знижуватися внаслідок українських атак й експортних обмежень. З липня експорт становить орієнтовно 200 тис. барелів на добу.
Kpler оцінює втрати експорту дизпального країнами Близького Сходу у березні - серпні 2026 року в середньому у 750 тис. барелів на добу (54% середньодобового експорту торік), тоді як втрати росії - у 361 тис. барелів на добу (44%).
За словами Трампа, між жовтнем і груднем планується перша хвиля постачань російського дизельного пального, що складе близько 13,5 млн барелів. "На даний момент Росія має запаси, які дозволяють забезпечити перші поставки обсягом приблизно 6 млн барелів, відповідно до даних консалтингової компанії Rapidan Energy", - повідомляє Bloomberg.
Ця оцінка відображає справжній потенціал російського експорту в найближчій перспективі. Вона також може вказувати на те, що Росія мала можливість постачати певні обсяги дизельного пального навіть без винятків у санкціях. "Цей дизель все одно знайшов би свого покупця - так чи інакше," - зазначив державний секретар Рубіо, коментуючи "угоду з дизелем".
Доступні до експорту обсяги незначним чином вплинуть на глобальну пропозицію, а швидке нарощування постачань до торішніх обсягів обмежене пошкодженнями російських НПЗ. Міжнародне енергетичне агентство (IEA) зазначає, що недавнє послаблення росією експортних обмежень навряд чи суттєво змінить баланс світового ринку, основна проблема - нестача виробничих потужностей російських НПЗ.
Згідно з даними Міжнародної енергетичної агенції (IEA), у четвертому кварталі 2026 року глобальна пропозиція дизельного пального не зможе задовольнити існуючий попит. Протягом більшої частини 2027 року ринкова ситуація залишатиметься напруженою, і її розвиток буде в значній мірі залежати від відновлення постачання з країн Близького Сходу.
Щодо експорту російського дизельного пального до Сполучених Штатів, то величезний американський ринок навряд чи відчує його вплив. В цілому, морський імпорт російського пального не є необхідним для найбільшого світового постачальника дизельного пального.
Минулого року нафтопереробний сектор США, який налічує 130 нафтопереробних заводів, виробив приблизно 1,76 мільярда барелів дистилятного пального, згідно з даними EIA. Внутрішнє споживання досягло близько 1,42 мільярда барелів. Хоча країна імпортує дизельне паливо, його частка становила лише 4% від загального споживання, а більшість (84%) постачалась з сусідньої Канади, що підкреслює глибоку інтеграцію енергетичних ринків Північної Америки.
Тим часом росія після послаблення санкцій США та скасування власної експортної заборони в період із 11 до 20 жовтня експортувала близько 1,6 млн барелів дизпального, за даними Kpler. Зокрема, відомо про відвантаження трьох танкерних партій обсягом по 300 тис. барелів із балтійського порту Приморськ. Одна прямує до США, інші - до Туреччини і Бразилії. Відомо також про відновлення постачань до Марокко.
Неочікувано, Сполучені Штати також опинилися в числі країн, які стали основними споживачами російського дизельного пального після змін у структурі російського експорту, викликаних санкціями, запровадженими після початку повномасштабної війни в Україні. Деякі з цих країн, зокрема Марокко та Туреччина, виявилися важливими елементами в обході обмежень, накладених на російські нафтопродукти.
#
