Прикордонна інфраструктура передбачає вихід до автобанів ЄС, перший КПП для електромобілів та музейний міст через Тису
Закарпаття - це єдиний український регіон, що має спільний кордон з чотирма країнами Євросоюзу. Однак, загальна пропускна здатність існуючих контрольно-пропускних пунктів вже давно не відповідає вимогам воєнного часу та зростаючому обсягу товарообігу. Тому область активно займається оновленням прикордонної інфраструктури.
В інтерв'ю з експертом Служби відновлення та розвитку інфраструктури Закарпаття Миколою Ясевичем обговорюємо, як цей регіон перетворюється на важливий транспортний вузол, де з'єднуються Середземноморський коридор і магістраль Рейн - Дунай. Яким чином реалізується стратегія розвитку прикордонної інфраструктури до 2030 року, а також які нові автомобільні та пішохідні маршрути будуть відкриті на кордонах з Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Румунією. Додаткову інформацію можна знайти у матеріалі Укрінформу.
ПОЛЬСЬКИЙ НАПРЯМОК: ТІЛЬКИ ЛУБНЯ Й ЛИШЕ ВЕЛОСИПЕДОМ
Обговорення розвитку прикордонної інфраструктури та можливостей розширення пунктів пропуску на кордоні Закарпаття з країнами ЄС ми розпочали з польського напрямку. Нещодавно в Закарпатській обласній військовій адміністрації відновили дискусію щодо КПП "Лубня - Волосате", оскільки, незважаючи на наявність кордону з Польщею в цьому регіоні, немає жодного пункту пропуску, що дозволяв би його перетинати.
Нас цікавило, яка специфіка цього об'єкта, адже про КПП "Лубня - Волосате" говорять уже років 20, там кілька разів навіть проводили так звані Дні добросусідства (востаннє - за керівництва Геннадія Москаля у 2019-му), коли між селами Лубнею в Україні та Волосатим з того боку в Польщі облаштовували КПП і прикордонники пропускали туристів через кордон туди й назад. З часу ковіду й тим паче повномасштабної війни на цій ділянці руху немає узагалі. І от про перемовини заговорили знову.
Микола Ясевич зазначив, що основною перешкодою для відкриття потенційного пункту пропуску "Лубня - Волосате" є його розташування в межах охоронюваної природної зони. З українського боку село Лубня входить до складу Ужанського національного природного парку, в той час як з польської сторони село Волосате знаходиться в самому серці Бещадського національного парку (Bieszczadzki Park Narodowy). Обидва ці парки є важливими елементами тристороннього Міжнародного біосферного резерву "Східні Карпати" (East Carpathians Biosphere Reserve), який був створений за підтримки ЮНЕСКО в рамках програми "Людина та біосфера".
Ця локація дозволяє використовувати лише транспортні засоби з нульовими викидами, зокрема електромобілі. Основна увага приділяється пішохідному та велосипедному сполученню.
На уточнення, чи є подібні пункти пропуску в Європі, де дозволено рух тільки електромобілів - або ж це може стати нашим українським прикордонним ноу-хау, експерт підтвердив:
Це дійсно може стати українським новаторським підходом у прикордонній сфері. Зелена політика Європейського Союзу націлена на досягнення нульових викидів у найбільших містах та столицях до 2050 року. Однак для інфраструктури прикордонних пунктів пропуску такі вимоги не застосовуються, адже вони є частиною загальних дорожніх мереж. Проте в нашому випадку це рішення обумовлене специфічними вимогами біосферного заповідника, де критично важливо суворо контролювати рівень викидів та шуму.
Ми хочемо дізнатися, які перспективи у КПП "Лубня - Волосате" стати інноваційним рішенням. Микола Ясевич підкреслив, що не доцільно оцінювати це в термінах "є шанси" або "немає шансів":
Можливості завжди існують, проте їх реалізація залежить від угоди між Україною та Польщею. Якщо державні органи знайдуть спільну мову, проект може стати реальністю. На даний момент відсутня міжурядова угода щодо цього пункту пропуску. Вокруг цього питання перетиналися різні інтереси: польські дорожники підтримують ініціативу, тоді як екологи виступають проти. Для України цей КПП міг би суттєво активізувати регіон, навіть якщо його використовували б лише туристи. Проте, це залишається питанням двосторонньої дипломатії.
Якщо розглянути наш державний підхід до розвитку кордонів, варто акцентувати увагу на постанові Кабінету Міністрів №1337-р, ухваленій 24 грудня 2024 року. У ній міститься список усіх пунктів пропуску, проте об'єкт "Лубня - Волосате" не було включено до цього переліку через певні нюанси, пов'язані з біосферним заповідником.
Однак, зазначив Ясевич, відсутність конкретного пункту в даній постанові Кабінету Міністрів не є перешкодою для того, щоб області спочатку укладали угоди на регіональному рівні щодо контрольно-пропускних пунктів, а згодом переходили до міжурядових домовленостей. Саме так зараз відбувається між Закарпаттям і сусіднім польським воєводством.
На наше запитання, чи є на цій закарпатській ділянці українсько-польського кордону альтернативні точки для облаштування пункту перетину, Микола Ясевич зазначив, що кордон із Польщею в межах Закарпатської області має дуже коротку протяжність, тому інших ділянок там бути не може.
Пункти пропуску розташовуються в безпосередній близькості до певних населених пунктів, їх не зводять у лісі, - зазначив представник, підкресливши, що до Лубни вже прокладена дорога, яка, до того ж, з'єднується з державною трасою, що проходить від Ужгорода до Львова.
СЛОВАЦЬКИЙ НАПРЯМОК: ВІД РОЗШИРЕННЯ "УЖГОРОДА" ДО НОВИХ КПП
Продовжуючи бесіду з паном Ясевичем, ми рухаємось уздовж кордону з правого боку вліво й переходимо до словацької секції. Найбільшим пунктом пропуску тут є "Ужгород - Вишнє Нємецьке", де працюють як пішохідні, так і автомобільні проїзди для легкових та вантажних транспортних засобів. Цей КПП відзначається високим рівнем навантаженості. Раніше, до впровадження електронної черги, восени журналісти регулярно знімали сюжети про величезні черги вантажівок, у яких водії буквально проводили ночі.
- Тут справді є суттєва проблема: пропускна здатність вантажної ділянки з боку словацьких партнерів становить орієнтовно 270-350 машин на добу (хоч українська сторона може пропускати в обох напрямках до 500 вантажівок). Відповідно ми періодично спостерігаємо величезні черги вантажівок, які тягнуться аж до Барвінка, - пояснює Микола Ясевич. - Це зумовлено інфраструктурними обмеженнями словацької сторони: зокрема різною кількістю смуг (проти восьми українських - чотири словацькі) та технологією проходження контролю (100% сканування всіх вантажівок), через що утворюється своєрідна "вузька шийка". Згідно зі статистикою, починаючи з 2013 року, - додає Ясевич, - максимум словацької сторони сягав 360 машин на добу в рекордному 2013-му, а середній показник тримається на рівні 270 автомобілів.
Ми запитали, чи існує необхідність подвоїти пропускну здатність даної ділянки. Спікер зазначив, що йдеться не лише про просте механічне розширення на окремому об'єкті:
- Найперше завдання - забезпечення як мінімум паритетності пропускної здатності між українською та словацькою сторонами. А як максимум - створення якомога більшої кількості локацій на кордоні для перетину. Пункти пропуску не працюють як візит у лікаря чи за суворим графіком електронної черги, адже тут наявний чинник сезонності, вихідних, свят чи масового вивезення агропродукції (як-от зерна). Що більше локацій, то ліпше транспортні потоки розосереджуються уздовж лінії кордону і меншими є черги. Тому варто оцінювати пропускну здатність не одного конкретного пункту, а всього кордону загалом, - наголосив Ясевич.
Експерт зазначив, що даний підхід був визначено в регіональній стратегії 2018 року, яка у 2024 році отримала затвердження щодо пропускних пунктів Закарпаття відповідно до розпорядження Кабміну №1337-р. Основою стратегії є два ключові принципи: формування нових локацій та облаштування сервісних зон перед пропускними пунктами для комфортного очікування.
Розглядаючи тему організації узбіч, ми поставили запитання, що нині перешкоджає розміщенню основної санітарної інфраструктури (наприклад, біотуалетів) вздовж під’їзних шляхів до контрольних пунктів, а також хто несе відповідальність за цю справу: дорожня служба чи комунальні підприємства громади, в межах якої розташований КПП.
По-перше, основною перешкодою є відсутність визначених нормативів у цій галузі. Ці об'єкти повинні функціонувати автономно від дорожньої інфраструктури, тоді як наявні стандарти були створені з урахуванням автомобільних шляхів. Проте, ми поступово рухаємося у правильному напрямку завдяки впровадженню відповідних регуляцій Європейського Союзу.
Щодо перспектив пункту пропуску "Ужгород" спікер наголосив, що зі словацького боку вже визначена точка з'єднання з автомагістраллю D1. Словацькі партнери мають плани з розширення свого вантажного та пасажирського секторів, а також облаштування власної пішохідної інфраструктури за українським прикладом.
- Поки що там є недоліки планувальних рішень, адже спочатку запланували здійснювати контроль пішоходів в одній будівлі разом з пасажирами автобусів, через що пішоходам доводилося чекати по півтори години, поки оглянуть багаж пасажирів автобуса, - зазначив Микола Ясевич. - Розмежування цих потоків і майбутнє підведення автобану D1 дадуть змогу суттєво збільшити пропускну здатність "Ужгорода".
Найбільш обіцяючий пункт на словаччині з'явиться в Соломонові.
На сьогоднішній день на кордоні зі Словаччиною функціонують ще дві контрольно-пропускні пункти. Це "Малий Березний - Убля", який дозволяє перетинати межу легковим автомобілям та пішоходам, а з січня 2026 року стане доступним і для вантажних автомобілів вагою до 5 тонн. Інший пункт, "Малі Селменці", призначений виключно для пішоходів.
У 2025 році на прикордонному переході "Ублі" було підвищено максимальну вантажопідйомність транспортних засобів до 5 тонн, що призвело до пересування частини автомобілів з "Ужгорода" і суттєво розвантажило цей маршрут, - зазначив Микола Ясевич. - Проте подальше розширення для великих вантажівок в цьому районі не планується, оскільки гірський рельєф і відсутність відповідної інфраструктури створюють значні перешкоди. Крім того, існує серйозна проблема з автобусами: інфраструктура зі сторони Словаччини не дозволяє їм проїжджати через обмеження по висоті конструкцій. Таким чином, маршрут "Малий Березний - Убля" досяг свого розвитку, і можливості для подальшого розширення обмежені, залишається тільки покращити сервіс.
Щодо пішохідного переходу "Малі Селменці - Великі Селменці", представник підтвердив, що він і надалі залишатиметься виключно для пішоходів.
Проте, на кордоні зі Словаччиною передбачено відкриття нових контрольних пунктів. Найбільш важливим серед них є пункт пропуску в Соломонові, який розташований у найзахіднішому селі України, де перетинаються три державні кордони.
КПП "Соломоново - Чієрна" є об'єктом з найвищим пріоритетом на кордоні зі Словаччиною. Від 2007 року існує міжурядова угода, що передбачає будівництво пункту пропуску на словацькій стороні. "Соломоново" спочатку планувався як повноцінний вантажний пункт без обмежень, який має стати потужною альтернативою "Ужгороду" на словацькому відрізку і суттєво розвантажити напрямок до Тисі. Це стане можливим, якщо Угорщина та Словаччина будуть з'єднані мостом через Тису в районі Загоня і Чієрни над Тисою.
Іншою перспективною альтернативою, розробленою під час досліджень 2017-2018 років на словацькому кордоні, є пропускний пункт "Паладь-Комарівці - Руська". Експерт підкреслив, що, незважаючи на близькість Селменців, розширити їх до автомобільного стандарту неможливо через високу щільність забудови в селі. Натомість, у кілометрі від цього пропускного пункту, на території Паладь-Комарівської громади, існує можливість створення нового цілодобового пункту пропуску для транспорту вагою до 7,5 тонни.
У 2018 році громади з обох сторін уклали угоду про співпрацю, і вже створено докладний план території. У майбутньому цей об'єкт стане третьою повноцінною автомобільною локацією на межі зі Словаччиною, - зазначив Ясевич.
Він також поділився інформацією про третій запланований пункт пропуску "Забрідь - Уліч", який знаходиться трохи вище Малого Березного. За словами Миколи Ясевича, цей КПП має важливе рекреаційне та туристичне значення, оскільки прокладає чудовий маршрут у трикутнику між Україною, Польщею та Словаччиною.
У даному районі планується організація руху легкових автомобілів та автобусів для перевезення пасажирів, що сприятиме розвитку економіки гірської місцевості. На відміну від Соломонова, наразі міжурядова угода стосовно Заброді не укладена, однак цей проект вже розглядався в рамках програм транскордонного співробітництва і включений до національної стратегії, що свідчить про його перспективність, - зазначив Ясевич.
УГОРСЬКИЙ КОРДОН: ЯК ВИЙТИ ДО СЕРЕДЗЕМНОМОРСЬКОГО КОРИДОРУ
На угорському сегменті кордону в Закарпатті функціонує найбільша кількість пунктів пропуску. Найсвіжіший з них, відкритий нещодавно, - це КПП "Велика Паладь - Нодьгодош", розташований на угорській межі. Незважаючи на те, що тут діє шість КПП, таких як "Тиса" (Чоп), "Дзвінкове", "Косонь", "Лужанка", "Вилок" та новий "Велика Паладь", їх недостатньо для обробки існуючого транспортного потоку, який залишається дуже інтенсивним. У зв'язку з цим, планується відкриття додаткових пунктів пропуску для оптимізації руху та зменшення навантаження.
Географічно, "Тиса - Загонь" дійсно вичерпала можливості для фізичного розширення, але причина не лише в розташуванні чи мості. Незважаючи на заплановану пропускну здатність, яка становить майже 500 транспортних засобів щоденно, "Тиса" залишається найбільшим пунктом перетину кордону в Закарпатті. Хоча фізичні розширення не передбачені, є можливість збільшити пропускну здатність за рахунок капітального ремонту та впровадження сучасних цифрових рішень, таких як електронні талони, повноцінна електронна черга для перетворення кордону та автоматизація контрольних процедур. Крім того, поруч із пунктом вже функціонує сервісна зона. Наразі відбувається обговорення формалізації повноважень щодо її розвитку між балансоутримувачем і Агентством відновлення, - підкреслив Ясевич.
Обговорюючи пункт пропуску "Дзвінкове - Лонья", ми звернули увагу на його майбутнє, оскільки в даний час він функціонує з певними обмеженнями - тільки для легкових автомобілів з 8:00 до 18:00. Як зазначив Микола Ясевич, у 2024 році навколо "Дзвінкового" розпочнеться активний розвиток завдяки ініціативі Батьківської територіальної громади, де під час повномасштабної війни відбулася значна релокація, створено індустріальний парк, а голова громади розробив та активно впроваджує довгостроковий стратегічний план розвитку.
Зрозуміло, що з огляду на ситуацію виникла необхідність у розвитку внутрішніх автомобільних вантажних перевезень. У зв'язку з цим було ініційовано проєкт трансформації "Дзвінкового" на цілодобовий пункт пропуску для вантажівок та автобусів, що повністю відповідає чинній міжурядовій угоді, - зазначив експерт. - Проте є один момент: міст, спроєктований угорською стороною, розрахований на малотоннажний транспорт, тому угорські партнери повинні внести корективи до проєкту. Крім того, потрібно актуалізувати угоду, щоб вона враховувала вантажопідйомність транспортних засобів.
Щодо пункту пропуску "Косонь - Барабаш" - ми запитали про його поточний статус та подальшу розбудову. Микола Ясевич повідомив, що за умови створення інфраструктури юридично "Косонь" може функціонувати у цілодобовому режимі та приймати пасажирські автобуси.
У рамках грантового проєкту Border Security Служба відновлення та розвитку інфраструктури, як балансоутримувач об'єкта, вже створила ескізний проект, який враховує автобусні смуги та цілодобову роботу цього контрольно-пропускного пункту, - підкреслив експерт. - З нашого боку все готово, і як тільки на політичному рівні будуть узгоджені домовленості з угорською стороною, будівництво розпочнеться.
Стосовно розширення "Лужанки" до повноцінної роботи КПП, що приймає великий вантажний транспорт, то він зможе працювати так після завершення реконструкції. Тепер на "Лужанці" з 2025 року їдуть лише порожні фури на додачу до менш габаритного транспорту до 7,5 т.
Однак, справа полягає не лише в реконструкції, а й у відсутності об'їзної траси для міста Берегове та села Астей.
- Микола Ясевич підкреслив, що без завершення будівництва об'їзної дороги в Берегові неможливо забезпечити повноцінний вантажний рух через "Лужанку". Це призведе до транспортного хаосу в самому Берегові та в сусідньому селі, що в свою чергу викликатиме суттєві соціально-економічні труднощі.
Згідно з його висловлюваннями, ця діяльність тепер почне активно розвиватися. Проте, до тих пір, поки не буде завершено будівництво об'їзної дороги, неможливо говорити про значне підвищення пропускної спроможності "Лужанки" для важких вантажівок.
Ми поцікавилися в спікера, чи відчувається розвантажувальний ефект для регіону від нещодавно відкритого пункту пропуску "Велика Паладь - Нодьгодош".
Зокрема, для найближчого контрольно-пропускного пункту "Вилок - Тисабеч", що через значний потік пішоходів і транспорту функціонує на межі своїх можливостей.
Щодо "Великої Паладі", то початковий проєкт угоди не передбачав тут автобусного руху. Проте після початку повномасштабної війни пріоритети змінилися. Торік ми отримали дозвіл на розроблення детального плану території для збільшення площі земельної ділянки під інфраструктуру пункту пропуску. Тепер плануємо будувати там інфраструктуру не лише для автомобілів вагою до 3,5 т, а й для пасажирських автобусів із забезпеченням цілодобового режиму роботи, а не з 8:00 до 20:00.
Укрінформ звернувся до фахівця з проханням визначити найбільш перспективні контрольно-пропускні пункти на кордоні з Угорщиною.
Найамбіційніший проєкт — це, безумовно, "Дийда - Берегдароц", який буде пов'язаний з угорським автобаном. Цей проєкт матиме значний економічний та репутаційний вплив як на Закарпаття, так і на всю Україну, оскільки саме тут з'явиться автомагістраль М3 та Середземноморський транспортний коридор TEN-T, що пролягає від Іспанії через всю Європу. Українська сторона вже завершила проектування під'їзної дороги до Дийди.
Доповідач підкреслив, що якщо ці плани будуть втілені в життя, Закарпаття отримає неповторну транспортну інфраструктуру: на території регіону з'єднаються два важливі європейські автомагістралі.
У Ужгороді з'єднується словацький автобан D1, що входить до коридору Рейн - Дунай, а в Дийді - угорський М3, який є частиною Середземноморського коридору. Це створить великий транспортний хаб, через який проходитимуть десятки тисяч автомобілів.
Європейські експерти детально вивчають цей транспортний хаб, щоб встановити пріоритети та обсяги інвестицій, в той час як служба вже приступила до реалізації проєктних завдань.
Звісно, Укрінформ запитав, про яку саме перспективу йдеться. - Чи це перспектива на десять років? А можливо, на два десятки років?
Навпаки, ми наближаємося до дуже важливого етапу. Якщо врахувати, що за останні три десятиліття на кордоні відбувалися практично незначні зміни, то тепер ми спостерігаємо період активного розвитку. Наша стратегія щодо модернізації прикордонної інфраструктури розрахована до 2030 року, і ми узгоджуємо свої плани з семирічними циклом фінансування Європейського Союзу. Поточний цикл завершується в 2027 році, а новий фінансовий етап триватиме з 2028 до 2034 року. Тож вже в наступному програмному періоді ми можемо очікувати на початок будівельних робіт, - підкреслює Микола Ясевич.
РУМУНСЬКИЙ ШЛЯХ: ВІД ІСТОРИЧНОГО "МУЗЕЙНОГО" МОСТУ ДО РОЗВИТКУ ІНФРАСТРУКТУРИ
Завершуючи нашу бесіду про розвиток прикордонної інфраструктури, перейдемо до румунської частини. Цього тижня тут офіційно відкривають новий контрольно-пропускний пункт "Біла Церква - Сігету Мармацієй". Окрім цього, функціонують два "старі" КПП: "Дякове - Халмеу", який обслуговує всі види транспорту, і "Солотвино - Сігету Мармацієй", де перетинати кордон можна по історичному дерев'яному мосту через річку Тису.
На "Дякові" складна ситуація. У Румунії на вантажній ділянці вже функціонують чотири смуги руху, з планами розширення до шести, тоді як у нас залишаються лише дві смуги без належних умов, - зазначив спікер. - Це наслідок того, що за 30 років об'єкт так і не був переданий відповідальному балансоутримувачеві: у 1994 році - митниці, а тепер - Службі відновлення. Державному підприємству, яке володіє інфраструктурою, починаючи з 2013 року, так і не вдалося створити необхідні умови для перетворення кордону ані для працівників контрольних органів, ані для тих, хто його перетинає. Проте ситуація нарешті почала змінюватися: минулого року Служба відновлення та розвитку інфраструктури отримала дозвіл на розробку детального плану території. В ньому передбачена абсолютно нова, сучасна конфігурація. У січні 2025 року Служба подала проектну заявку в рамках європейської програми CEF (Connecting Europe Facility), яка отримала позитивну оцінку. Проблеми з земельними ділянками також вирішуються, - підкреслив Ясевич.
Щодо "Солотвина", який справді функціонує при аварійному дерев'яному мості, доля цього об'єкта пов'язана з уведенням в експлуатацію нового мосту та пункту пропуску в сусідньому селі Біла Церква, додає спікер.
Після повного запуску проєкту "Біла Церква" старий міст у Солотвині стане пішохідним, а також забезпечить перевезення місцевого транспорту, дипломатичних та рятувальних служб. Цей процес відбуватиметься поетапно. Будівельні роботи розпочались у 2025 році, в той час як румунська сторона стартувала раніше, у 2020 році, зводячи міст. Війна та проблеми з фінансуванням суттєво вплинули на хід проекту. У жовтні вантажний рух на новому контрольно-пропускному пункті ще не буде налагоджений. Спочатку тут планується обслуговування легкового транспорту, а вантажний рух буде введено пізніше.
Крім існуючих об’єктів, Микола Ясевич повідомив, що на румунському напрямку намічається відкриття нових контрольно-пропускних пунктів, оскільки відстань між Дяковим і Білою Церквою варіюється приблизно в межах 120 кілометрів залежно від обраного маршруту.
Серед усіх нових проєктів найшвидше може бути реалізований пункт "Хижа - Тарна Маре".
Колись цей міст слугував пішохідним переходом, проте у 2005 році його експлуатація була зупинена. Основною причиною цього стали руйнування, які він зазнав під час повені.
Зараз обстановка в цій точці на кордоні зазнає суттєвих змін завдяки ініціативам місцевих спільнот, - зазначив представник. - Румунська сторона в рамках грантового проєкту вже проклала якісну дорогу до нової точки з'єднання, залишилося лише завершити 300 метрів. Нам також потрібно внести деякі невеликі зміни в інфраструктуру. Згідно з угодою, пункт "Хижа" планується як автомобільний перехід для легкових автомобілів, який працюватиме з 8:00 до 20:00.
Пункт пропуску "Яблунівка - Реметі" матиме істотніше значення для пропускної спроможності кордону.
"Яблунівка" планується як цілодобовий пасажирський пункт пропуску для легкового транспорту та пасажирських автобусів, а також для малотоннажного вантажного транспорту до 3,5 т, - розповів Ясевич.
Таким чином, об'єкт постійно залишається в центрі уваги ОВА.
На даний момент для цього об'єкта реалізується грантовий проєкт, у рамках якого проходять роботи з проєктування. Румунська сторона планує збудувати приблизно 1,2 км нової дороги, а українська має на меті реконструювати існуючу під'їзну дорогу, включаючи об'їзну трасу навколо селища Вишкова. Це повністю узгоджується з європейськими стандартами, які передбачають виведення транзитних шляхів за межі населених пунктів для покращення безпеки та захисту навколишнього середовища.
Підсумовуючи розмову, ми запитали, що саме може стати головним каталізатором прискорення відкриття нових пунктів пропуску на закарпатському кордоні, щоб цей процес не розтягувався на десятиліття.
- Займаючись цим питанням із 2015 року, бачу, що останніми роками процес активізувався зі всіма сусідами, а особливо з Румунією, - підсумував Ясевич. - Усе залежить від чіткої державної стратегії та системної взаємодії міністерств на найвищому рівні. Суттєвої динаміки процесу додає активна позиція Закарпатської ОВА. Загалом, тепер ситуація набагато краща, ніж була до запровадження безвізу в 2019 році. Питання розвитку прикордонної інфраструктури Закарпаття з 2024-го, коли ухвалено оновлений Регламент TEN-T, стало частиною європейської політики розвитку загальноєвропейської транспортної мережі TEN-T. Отже, завдання України - в імплементації відповідних фінансових та адміністративних механізмів у щоденну практику розбудови національної транспортної мережі.
Тетяна Когутич з Ужгорода
Зображення авторки, взяте з архіву Укрінформу, а також від респондента.
#зерно #туризм #Європа #Укрінформ #Україна #Уряд України #Ужгород #Польща #Інфраструктура #Велосипед #Угорщина #Словаччина #Словацька мова #Румунія #Малий Березний #Убля #Транспортний засіб #Закарпатська область #Державний кордон України #Турист #Дунай #Румунська мова #Національний парк #Тиса #Буде #Електромобіль #Європейський Союз #Оскільки #Рейн #Шосе з контрольованим доступом #Карпатська Русі #Велика Паладь #Біосферний заповідник #Лубня (Великоберезнянський район) #Косон (село) #автомагістраль #Коробка передач (механіка) #Волосате #Дзвінкове #Малі Селменці #Соломонове #Національний природний парк «Ужанян» #Геннадій Москаль
