Ексміністр закордонних справ Чеської Республіки у 2021-2025 роках Ян Ліпавський відверто визнає: за чотири роки війни Захід так і не виробив спільної стратегії перемоги, обмежившись реактивними кроками у відповідь на прохання України про допомогу. Водночас автор переконаний: демократичний світ має ресурси та потенціал для справжньої перемоги над російською агресією. Питання лише в тому, чи вистачить політичної волі, щоб нарешті назвати цю мету і діяти відповідно.
Як сказав Черчилль про іншу війну, Україна та Захід повинні здобути "перемогу попри весь терор, перемогу, хоч би якою довгою і важкою була ця дорога".
П'ятий рік війни росії проти України ось-ось розпочнеться, а кінця все ще не видно.
Настав момент для глибоких роздумів, і це стосується не лише українців. Захід, і особливо НАТО, повинні нарешті прийняти правду, яку досі ігнорують занадто багато людей: війна Росії проти України — це також війна проти нас, нашого способу життя та нашого майбутнього. Наші інтереси вимагають, щоб ми досягли перемоги над Росією.
З цього логічно витікає, що ми маємо забезпечити закінчення конфлікту на умовах, які будуть прийнятними для України та Європи, а не за вимогами Путіна. Він погодиться на це лише в умовах, коли буде змушений до цього.
Для того щоб це здійснилося, термін "перемога" повинен знову зайняти центральне місце в нашій мові.
Що ж насправді символізує перемога?
Це не означає, що Росія окупує території або розпадеться. Перемога в даному контексті свідчить про поразку агресії. Це означає, що Україна залишається життєздатною як незалежна країна, а Росія втрачає можливість продовжувати війну. Перемир'я не є лише тимчасовою паузою перед новими атаками. І, звичайно, це також вказує на те, що російський імперіалізм більше не має руйнівного впливу на жодну з сусідніх країн.
Стратегічна перемога означає, що російське вторгнення стане уроком стримування: кордони не можна змінювати силою, а агресія має вищі витрати, ніж мирне співіснування. Політична перемога означає, що Москва змінить свої розрахунки, бо зрозуміє, що конфронтація із Заходом є глухим кутом.
Повномасштабне вторгнення путіна 24 лютого 2022 року стало поворотним моментом для глобальної політики. Тепер, у 2026 році, світ знову розділяється на блоки, що змушує нас переосмислити традиційні підходи до вирішення конфліктів. У часи, коли домінує фізична сила, її використання стає необхідним.
Для демократичного Заходу, як творця міжнародного порядку, це ставить низку нагальних питань. Як захистити фундаментальні цінності, на яких побудована західна демократія? Як захиститися від тоталітарної системи, яка готова пожертвувати безліччю життів (наразі 1,2 мільйона загиблих і поранених) заради своїх імперських амбіцій? Як захистити наші суспільства від ворожої пропаганди? І як переконати виборців, що Захід має бути згуртованою геополітичною силою, якщо ми хочемо зберегти наш спосіб життя?
В якості міністра закордонних справ Чеської Республіки, я протягом чотирьох років активно брав участь у багатьох зустрічах на високому рівні, шукаючи шляхи вирішення конфлікту, викликаного війною Росії проти України. Я був безпосереднім свідком дискусій, що стосувалися способів протидії російській агресії. Моя позиція залишалася стабільною: для ефективного стримування Росії необхідно виробити єдину стратегічну лінію дій.
Тепер, коли я вже не займаю свою попередню посаду і можу вільно висловлювати свою думку, я можу з упевненістю сказати: за останні чотири роки Захід потерпів невдачу в цих спробах.
Водночас було досягнуто ряду важливих досягнень. Держави НАТО взяли на себе зобов'язання виділяти 5% свого ВВП на оборонні витрати. Комплексні економічні санкції значно ускладнюють росії розвиток її військової промисловості. Підтримка України змістилася від постачання застарілого радянського обладнання до сучасних західних озброєнь, а сама Україна стала лідером у виробництві безпілотних літальних апаратів. Ключові організації ЄС та НАТО поступово, але впевнено адаптуються до нових умов.
Найважливіший висновок такий: те, що росія не змогла перемогти, не стало результатом комплексної стратегії. Натомість це був підсумок багатьох термінових і ситуативних зусиль. У більшості випадків ці зусилля спричиняли відчайдушні заклики України про допомогу.
У результаті ми опинилися в ситуації, коли рішучість українців захищатися в поєднанні з економічною та військовою потужністю Заходу не дозволяє путіну досягти своїх військових цілей. Водночас залишається незрозумілим, як буде розвиватися війна далі.
Мирні переговори, що тривали протягом попереднього року, викликають враження, що їх основна мета полягає не в досягненні миру для України, а в задоволенні внутрішньополітичних інтересів Вашингтона. Важко звинуватити українців, які не бажають підкоритися імперським амбіціям путіна. Поки США виконують роль посередника, Європа лише спостерігає за цими переговорами, залишаючись осторонь.
Для досягнення успіху, що залишається основною метою нашого континенту, нам потрібно буде вжити додаткових зусиль.
На території України необхідно забезпечити ресурси, які є критично важливими для стримування безперервних російських атак, стабілізації фронту та, в ідеалі, переходу до контрнаступальних дій. Одночасно, Росії слід усвідомити, що жодна звичайна агресія проти країн Балтії чи інших союзників по НАТО не зможе досягти успіху.
На морських просторах перемога передбачає відновлення безпеки в Чорному морі, знищення нелегального флоту та захист нашої підводної інфраструктури.
А в повітрі перемога означає позбавлення росії можливості щоночі запускати сотні дронів та десятки крилатих і балістичних ракет. Дрони та ракети більше не повинні загрожувати жителям України, НАТО чи ЄС.
У економічній площині перемога означатиме, що Росія більше не буде в змозі продовжувати озброєння, вести агресію проти України чи нарощувати військовий потенціал для подальших дій у Європі. На сьогодні Захід має необхідні інструменти (як показав приклад США з Індією) для впровадження найсуворіших економічних санкцій, зокрема через жорстке ембарго на експорт російських нафти та газу.
Необхідно досягти й ідеологічної перемоги. Всі повинні усвідомити, що Путін не здатен запропонувати світу нічого цінного, адже демократії, незважаючи на їхні труднощі, залишаються найкращими місцями для життя на планеті.
І нарешті, ми повинні забезпечити перемогу над російським імперіалізмом, щоб не задовольнятися лише перемир'ям, яке дасть Кремлю час для підготовки подальших ворожих дій. росія повинна відмовитися від своїх воєнних цілей, від своєї експансіоністської політики та гібридних дій, зокрема кібератак, терористичних актів і саботажу, а також поширення пропаганди, спрямованої на підбурювання проти Заходу.
Коли Москва опиниться під справжнім тиском Заходу, московська еліта зіткнеться з простою дилемою: припинити агресію проти Заходу і почати співпрацювати або стати васалом Китаю - статусу, якого вона вже певною мірою досягла. Саме в цей момент може реально відбутися відокремлення росії від Китаю.
Зрештою це дозволило б реалізувати всі сценарії позитивної співпраці, про які багато хто на Заході все ще мріє, у набагато сприятливіших умовах, ніж ті, які ми могли б отримати сьогодні за режиму путіна.
Чотири роки війни в Україні стали суворим випробуванням цінностей, на яких побудовано західне суспільство. Можливо, цьогорічне 250-річчя американської демократії - момент, коли людська свобода перемогла монархію та колоніалізм, - зможе нагадати Заходу про значення перемоги демократії над тиранією та експансіонізмом.
Росію можна здолати. У нас є для цього необхідна міць.
Але чи маємо ми також рішучість?
#НАТО #пропаганда #Європейський Союз #Європа #Агресія #Росія #Україна #Українці #Москва #Китай (регіон) #Міжнародні санкції щодо Росії (2014—дотепер) #Московський Кремль #Радянський Союз #Демократія #Вашингтон, округ Колумбія #Валовий внутрішній продукт #Західна Європа #Російська мова #Західний світ #Індія #Терор (політика) #Озброєння #Суспільство #Російська імперія #Чеська Республіка #Еліта #Військова окупація #Контрнаступ #Економічні санкції #Суверенна держава #Атака #Військові дії #Тоталітаризм #Вінстон Черчилль #Імперіалізм #Вассал #Прибалтійські країни
