Яка буде пропорція чоловіків і жінок в Україні після закінчення війни: демограф шокував своїми прогнозами.

Науковець поділився своїми думками щодо майбутнього демографічної ситуації в Україні та окреслив потенційні варіанти подолання кризи.

Протягом минулого року з України виїхало близько 500 тисяч громадян, що ще більше ускладнило вже існуючу демографічну кризу в країні. Які наслідки це матиме для нашої держави? Якою може бути народжуваність у майбутньому, яке співвідношення чоловіків та жінок спостерігатимемо після завершення війни, і які кроки можна вжити для покращення тривалості життя українців?

На всі ці питання відповів Олександр Гладун, який обіймає посаду заступника директора з наукової діяльності в Інституті демографії та проблем якості життя НАНУ, у розмові з ТСН.ua.

- За минулий рік з України виїхало біля пів мільйона людей. Чим це небезпечно і як може позначитися на демографічній ситуації у подальшому?

- Ми орієнтуємося на дані Державної прикордонної служби. За їх даними протягом 2024 року з країни виїхало на 443 тисячі осіб більше, ніж в'їхало. Будь-яке скорочення чисельності населення за рахунок природнього чинника або ж міграції негативно позначається на поточній демографічній ситуації в країні. А також негативно впливатиме на подальшу перспективу і демографічний розвиток України в цілому.

- Тобто чим більше людей виїде - тим гірше?

- Так, бо чим більше людей виїжджає, тим менший відсоток з них, ймовірно, повернеться додому. Досвід інших воєн показує - чим довше триває війна, тим менше відсоток людей повертається. Управління Верховного комісара ООН у справах біженців дає цифру у 6,9 мільйонів українців, які виїхали за кордон. За нашими оцінками, ця цифра на пару мільйонів менша, десь біля 5 мільйонів. Але все рівно - це надто шалене число.

За результатами різних минулорічних опитувань, якщо узагальнити всі обстеження, 25% наших співвітчизників сказали, що точно не повернуться до України, 25% запевнили, що обов'язково повернуться, коли закінчиться війна, а 50% - вагаються.

Ми припускаємо, якщо повернеться 50%, то це буде дуже непогано для України. Це приблизно 2,5-3 мільйона наших громадян. Можливо, їх більше повернеться, а можливо, навпаки, менше. Зараз цю цифру ніхто не може назвати. Тим більше, що методи обстежень викликають чимало запитань. Адже люди висловлюють емоційну думку, яка у них склалася на момент опитування. А от на момент прийняття кінцевого рішення, коли почнуть змінюватися обставини в Україні і в країнах перебування, ця думка може кардинально змінитися. Тому сподіваємося на повернення 50%, але будь-яка втрата - це погано.

- Яким може бути в Україні співвідношення чоловіків і жінок після закінчення війни, чи робили науковці нові прогнози?

Оцінку за цією тематикою ми здійснили в першому кварталі 2024 року. Цього року ми маємо намір провести аналогічне дослідження в лютому-березні. Визначити загальну чисельність населення простіше, тоді як розподіл за статтю та віком є більш складним завданням. Чим менша вибірка, тим вище ризик похибки.

Перед початком повномасштабного вторгнення в Україні спостерігалася значна різниця в кількості жінок і чоловіків — на 100 жінок припадало 86 чоловіків. В умовах війни на фронті гинуть переважно чоловіки, тоді як у містах, що розташовані далеко від бойових дій, співвідношення статей практично вирівнюється. Щодо еміграції, за даними Євростату, в країнах ЄС перебуває близько 4 мільйонів українців, з яких 60% — жінки, а 40% — чоловіки.

Отже, ситуація виглядає наступним чином: загибель чоловіків на фронті викликає зростання диспропорції на користь жінок, тоді як виїзд жінок за межі країни змінює цю диспропорцію на користь чоловіків. Таким чином, ми спостерігаємо постійні коливання цих показників, і те, як все складеться на початку цього року, ми зможемо оцінити в найближчі місяці.

А яке ж було це співвідношення в 2024 році?

Ми створили три різні прогнози. Оптимістичний сценарій передбачає завершення війни в 2025 році, середній — у 2026, а песимістичний — у 2028. В залежності від цих варіантів, співвідношення чоловіків і жінок буде різним. Наразі важко спрогнозувати, чи можна очікувати на мир у 2025 році. У мене є відчуття, що цього не станеться, але це лише моя особиста думка. Отже, ми маємо три сценарії розвитку подій і відповідно три різних співвідношення між чоловіками та жінками.

Згідно з оптимістичними прогнозами, на початку 2025 року очікується приблизно однакова кількість чоловіків і жінок, з легким превалюванням жінок. У середньому сценарії прогнозу жінки складатимуть 51%, а чоловіки - 49%. Схожі результати можна спостерігати і в песимістичному варіанті прогнозу. Важливо зазначити, що, якщо при обчисленні населення України ми допускаємо похибку в один мільйон, то відносна похибка у співвідношенні статей може бути ще більшою. Це залежить від інтенсивності бойових дій, які, на жаль, ми не можемо передбачити.

Цей прогноз охоплює всю територію України, включаючи тимчасово окуповані райони та Крим. Однак ми не можемо точно передбачити, якою стане ситуація в майбутньому. На сьогодні підконтрольні Україні території зменшилися на 20%. Таким чином, визначити статево-вікову структуру на цих територіях є значно складніше, ніж в масштабах усієї України. Тому наведені дані мають досить умовний характер.

Яким чином може виглядати передбачення рівня народжуваності в Україні після закінчення війни?

Після завершення війни ми очікуємо зростання рівня народжуваності. Це пояснюється реалізацією відкладених планів на народження дітей, що можна назвати "компенсаційним підвищенням". Йдеться про ті випадки, коли люди відтермінували свої рішення до закінчення конфлікту. Однак, тривалість війни прямо вплине на масштаби цього компенсаційного зростання: чим довше триває конфлікт, тим менше буде цей ефект. Це пов'язано з тим, що з часом змінюються життєві обставини та пріоритети людей. Деякі з тих, хто планував стати батьками, стають старшими, а кількість молодих пар, які досягають шлюбного віку, зменшується. Отже, можна зробити висновок, що після війни підвищення рівня народжуваності відбудеться, але не буде значним.

Щоб забезпечити стабільність чисельності населення без впливу природних чинників, необхідно, щоб 100 жінок народжували близько 220 дітей. Це, звичайно, може варіюватися залежно від країни та рівня дитячої смертності. За оптимістичними прогнозами, у 2030 році в Україні очікується, що на 100 жінок припадатиме 140 дітей, в середньому - 120, а за песимістичним сценарієм - лише 105. У будь-якому випадку, ці цифри все ще нижчі за необхідні для підтримання стабільної чисельності населення без негативного впливу природних чинників.

Критично важливо, щоб запроваджені державні ініціативи, спрямовані на стимулювання народжуваності, були ефективно реалізовані, а також щоб створювалися сприятливі умови в економіці та соціальній інфраструктурі. Якщо ці умови будуть виконані, можна сподіватися на покращення показників народжуваності. Однак, наскільки значними будуть ці покращення, залежить від здатності держави економічно імплементувати Стратегію демографічного розвитку до 2040 року. Наразі, фінансування в цій сфері залишається на низькому рівні, що ускладнює прогнозування ситуації. Все це залежить від налаштування суспільства та економічної спроможності держави.

Які наслідки для країни можуть виникнути в разі, якщо рівень народжуваності опиниться нижчим за встановлені норми?

Існує ризик, що чисельність населення буде непомітно зменшуватися. Процес скорочення розпочався після 1993 року. Подібна тенденція, ймовірно, продовжиться і після завершення війни, призводячи до подальшого зниження чисельності населення.

Державі та всім її громадянам слід докладати зусиль для стабілізації чисельності населення на прийнятному рівні, наприклад, близько 30 мільйонів осіб.

Для цього треба вживати заходів щодо підвищення народжуваності і збільшення тривалості життя в Україні, щоб смертність у нас небула такою великою. Бажано, щоб тривалість життя була приблизно такою, як у країнах ЄС, а вона там у жінок на 10 років більша ніж у нас, а чоловіки там живуть більше на 15-17 років. Треба створювати в країні такі умови, щоб населення не виїжджало на постійне місце проживання до інших країн. По усіх цих напрямках потрібно проводити активну демографічну політику.

- Чим Україні загрожує скорочення чисельності населення, яка з загроз є основною?

- Якогось чіткого критерію, якою повинна бути чисельність населення країни для нормального розвитку - немає. Є чимало країн зі значно меншою чисельністю населення, ніж в Україні, але рівень життя там значно вищий. Багато що залежить від того, як організоване життя в країні. Якщо з цим все буде нормально, то нам може вистачити й 30 мільйонів.

Проте в нашій ситуації все буде визначатися тим, коли і за яких умов завершиться конфлікт з Росією, а також якою мірою РФ продовжить становити загрозу для України. Отже, ключовим фактором тут залишається саме питання безпеки.

Для нас найкращий варіант, коли Росія розсиплеться на дрібні держави, але поки що цього не спостерігається. Або ж це вступ до НАТО, де нас поки що теж не дуже хочуть бачити. Тому у нас чисельність населення треба розглядати з точки зору безпекового чинника. І дійсно, потрібно постійно готувати все населення до війни. Треба озброюватися, а передусім розвивати сучасні засоби ураження противника, які не потребують присутності людини на лінії вогню - безпілотники, морські дрони тощо. Нам потрібна висока військова технічна спроможність, що дозволить частково компенсувати програш в чисельності населення Росієї. Адже мобілізувати усіх українців до війська неможливо, економіка просто цього не витримає.

Якщо уявити, що загрози з боку Росії зникнуть, тоді чисельність населення не матиме суттєвого значення. Отже, чітких стандартів у цьому питанні немає.

Щодо чисельності населення, вважаю, що нам варто більше акцентувати увагу на внутрішньому розвитку держави. Люди виїжджали з країни ще до повномасштабного вторгнення: спершу на заробітки, а згодом залишалися на нових місцях проживання. Тому необхідно провести ґрунтовні дослідження, щоб зрозуміти, чому українці залишають батьківщину і що саме їх тут не влаштовує. Це питання не обмежується лише економічними факторами. Чому жителі не бачать перспектив для себе? Коли ми отримаємо більш чітке уявлення про справжні причини, зможемо розпочати їх вирішення. Можливо, це пов'язано з корупцією або відсутністю можливостей для розвитку бізнесу. Але важливо з'ясувати, наскільки це відповідає дійсності та чи дійсно є основною мотивацією. Нам потрібно аналізувати наше суспільство та, виходячи з його реального стану, розробляти відповідну інформаційну, соціальну, економічну та демографічну політику.

- У світі чимало невеличких країн з малим числом населення. Але якраз маленькі країни живуть краще, ніж великі. На вашу думку, в Україні з малою чисельністю населення буде жити гірше чи краще?

У цьому контексті я б не акцентував увагу на чисельності населення, а краще зосередився на загальній ефективності діяльності держави. Важливо усвідомити, які чинники та умови стримують наш прогрес, адже в державі всі складові тісно пов'язані між собою. Якщо ми досягнемо економічного підйому, це може сприяти і збільшенню рівня народжуваності.

Багато українських родин вказують на те, що одна з основних причин, чому вони не можуть реалізувати свої плани щодо кількості дітей, є низькі доходи, а також проблеми з житлом. Статистика свідчить, що у тих, хто володіє власним житлом, рівень народжуваності дещо вищий у порівнянні з тими, хто живе в орендованих квартирах. Крім того, коли соціальна інфраструктура розвинена, спостерігається також підвищення народжуваності. Якщо держава запровадить спеціальні програми підтримки сімей з дітьми до 18 або 21 року, це може суттєво підвищити рівень народжуваності, оскільки люди отримають впевненість у тому, що в разі втрати роботи підтримка буде надана. Усі ці фактори разом впливають на рішення подружжя про народження дитини, що, в свою чергу, відбивається на загальній демографічній ситуації в країні.

- Чому є важливим питання розселення українців?

- В Україні є така особливість, що ми маємо найбільшу територію у Європі. І нам треба планувати розселення населення по території країни. Наприклад, підтримувати міста не з великою чисельністю населення, а розвивати економіку у містах де мешкає приблизно 200, 400, 500 тисяч людей.

Є така закономірність - чим менше населений пункт, тим вища там народжуваність. Бо там менші витрати на транспорт, пересування містом зручне, все більш-менш компактно розміщено для проживання, що теж впливає на народжуваність. У нас зараз розвиваються тільки великі міста-мільйонники, які просто всмоктують у себе людей, а чим більше місто за чисельністю населення, тим у ньому менший рівень народжуваності.

Ви підкреслили, що в Європі тривалість життя жінок і чоловіків перевищує показники України. Які кроки можна вжити в нашій країні, щоб покращити цю ситуацію?

- Щодо смертності, то під час війни про неї можна говорити лише в теоретичному плані. Всі ми розуміємо, що наші воїни гинуть на фронті, хоча намагаються вберегти своє життя та захистити наше, але тим не менш на війні вони гинуть. Цивільне населення перебуває у постійному стресі, у людей загострюються хронічні хвороби. Все це підвищує смертність.

Після завершення війни нам необхідно впроваджувати масові медичні огляди та скринінги населення, а також розглядати можливість розвитку системи медичного страхування. Крім того, важливо активно пропагувати здоровий спосіб життя і доводити громадянам, що життя має справжню цінність. Адже українці часто нехтують здоровим харчуванням, зловживають алкоголем і палять. Я вважаю, що правильно організовані інформаційні кампанії можуть позитивно вплинути на поведінку людей і в кінцевому підсумку сприяти збільшенню тривалості життя українців.

Чи не варто звернути увагу на досвід інших держав, де тривалість життя значно вища?

Цікаво, що подібний досвід реалізувався у Фінляндії з проєктом "Північна Карелія". У північних районах країни спостерігалася висока смертність від серцево-судинних захворювань, зумовлена надмірним споживанням жирної їжі місцевим населенням. Фінські науковці створили спеціалізовану програму, яка діяла протягом 25 років в цьому регіоні! Незважаючи на зміни в уряді та політичному складі, усі наступні керівники беззаперечно підтримували цю ініціативу, активно агітуючи громадян і навчаючи їх принципам здорового харчування.

Це призвело до збільшення тривалості життя в цих регіонах на понад 10 років. Місцеві жителі усвідомили, що демографічні зміни — це складний і тривалий процес, який не дає миттєвих результатів. Це яскравий приклад успішної та довгострокової демографічної стратегії. Варто зазначити, що фіни також скористалися цим досвідом, розширивши дію програми на всю країну. На сьогоднішній день Фінляндія демонструє один із найвищих показників тривалості життя у світі.

Хочу підкреслити, що жоден уряд не втручався в цю програму і не відмовлявся від неї, а також не створював "альтернативних" варіантів. Програма була розроблена вченими та науковцями і реалізовувалася в тому ж вигляді. В її реалізації брали участь політики, актори та впливові діячі суспільної думки.

Ми повинні усвідомлювати, що людська поведінка здатна на зміни. Безумовно, існують стереотипи, які формують наше повсякденне життя, такі як шкідливі звички в харчуванні, вживання алкоголю та куріння. Однак, лише через тривалі програми можна подолати ці стереотипи і змінити їх.

Але важко сказати, що може допомогти саме Україні. Можливо, нам допоможе й запровадження страхової медицини. Адже на Заході, наприклад, якщо людина палить, вона сплачує за медичне страхування більший внесок, ніж той хто не палить. Ті хто займаються фізкультурою, відвідує фітнес центри - платить менші внески. Це - працює, і спонукає людей до здорового способу життя.

Вважаю, що нам необхідно ретельно аналізувати та впроваджувати набуті уроки в контексті актуальної ситуації в нашій країні. Звичайно, не варто сліпо копіювати досвід інших держав — впроваджуючи їхні рішення в Україні. Кожна країна має свої особливості, тому іноземний досвід потрібно вивчати та адаптувати до наших реалій. Сучасна Україна вже не схожа на ту, яка була тридцять років тому, і ті ініціативи, які колись пропонувалися для покращення демографії, потребують модернізації відповідно до сьогоднішніх умов, адже ми маємо враховувати теперішній стан суспільства. Це довгий, складний та трудомісткий процес.

У Німеччині знаходиться найбільша кількість наших біженців, здебільшого це жінки. В теорії, у них є можливість укладати шлюби та ставати матерями. Які ризики можуть виникнути внаслідок такого змішання?

Тривала війна може спричинити суттєве зростання кількості розлучень серед українських родин. Щодо жінок, то значна частина з них виїхала за кордон, не маючи на той момент чоловіка. Є ймовірність, що вони там знайдуть своїх партнерів. Проте, якщо жінка укладе шлюб з іноземцем, повернення до України стане малоймовірним. Вона здобуде певні переваги, такі як реалізація кар'єрних амбіцій і створення сім'ї. Однак для України це стане втратою населення та репродуктивного потенціалу. Для держави це матиме серйозні негативні наслідки, якщо жінки не повернуться назад.

З іншого боку, жінка може повернутися до України після завершення війни, але вже в парі з іноземним партнером. Чи береться до уваги така перспектива змішаних шлюбів? Адже значна кількість наших жінок наразі перебуває в Німеччині, Чехії та Польщі.

На мою думку, навіть якщо жінки вирішать повертатися до України разом з іноземцями, то частка таких випадків залишиться мінімальною і суттєво не змінить демографічну ситуацію в країні.

До речі, у 2019 році, ще до ковіду, в Україні 93% новонароджених мали батька та матір українців. А 7% - це коли батько або матір, або обидва - мали інше громадянство. Такий відсоток, як на мене, це велике число. І якщо взяти дані Державної міграційної служби, то у минулому році громадянство України за фактом народження на території нашої держави, отримали 6785 дітей.

Ці процеси вже відбуваються поступово, але щоб стверджувати, що вони мають суттєвий вплив на демографічну ситуацію, необхідно провести детальний аналіз. Безумовно, такі випадки мають місце. Проте, на даний момент, я не переконаний у тому, що повернення українок, які перебували за межами країни, буде мати масштабний характер. Сподіваюся, що я помиляюся.

Рініше ТСН.ua розповідав, скільки людей залишилося в Україні: демограф назвав реальну цифру.