Сьогодні лише 5% військових отримують нові навички або підвищують свою кваліфікацію. Після встановлення миру їхній перехід до цивільної роботи буде найшвидшим. Справа в тому, що чим довше цивільні залишаються на фронті, тим складніше їм буде адаптуватися до ринку праці після повернення до звичайного життя. Лише невелика кількість військовослужбовців має можливість, вільний час і бажання вступати до навчальних закладів у цей період.
Командир бойової машини "Ягуар" (на фото) на момент мобілізації мав середню спеціальну освіту в агросфері. Зараз він здобуває вищу освіту в сфері переробки продуктів харчування.
Проте, особи на кшталт командира "Ягуара" – це рідкість. У середньому в Збройних силах лише близько 5% захисників мають студентський квиток. Більшість військових втрачають свої "цивільні" вміння та навички протягом служби.
Адже вже після шести місяців паузи у використанні професійних знань і навичок вони потребують оновлення. А в умовах тривалої війни декваліфікація за цивільною професією є тотальною. Фактор часу професійної декваліфікації посилюється тим, що багато військових зіштовхнулися з травмами, захворюваннями, психосоматичними та посттравматичними стресовими розладами, виснаженням і депресією.
Додаткові ризики дає стрімка трансформація економіки -- поки цивільні на фронті, мирне життя стрімко змінюється. Вони повернуться вже не на ту територію, з якої були мобілізовані. За місяці чи роки їхньої роботи на фронті економіка переорієнтувалася на інші напрями виробництва.
Таким чином, лише небагато з тих, хто планує повернутися до цивільного життя і працевлаштування, зможуть без труднощів інтегруватися в ринок праці. У більшості випадків буде необхідно здобути нові професійні знання та навички.
Один з читачів попереднього матеріалу зауважив, що ситуація не є критичною. Він стверджував, що після повернення багато з них опиняться в ролі працівників без офіційного оформлення та прав, а ті, хто матиме можливість, повернуться з заробітками та будуть взяті родичами та знайомими за кордоном. На його думку, частина чоловіків у селах зловживатиме алкоголем, тоді як інша частина знову займеться фермерством.
На жаль, в цих висловлюваннях приховані потенційні можливості. Тому важливо створювати моделі для процесів, які наразі перебувають поза контролем. В іншому випадку країна може зіткнутися з серйозними соціальними проблемами, серед яких маргіналізація великої частини колишніх військових, їхня асоціальна поведінка та схильність до злочинності.
Військовослужбовці, що планують повернутися до цивільного життя після демобілізації, мають отримати можливість заздалегідь оцінити свої кар'єрні перспективи та підготуватися до виходу на конкурентний і складний ринок праці в умовах повоєнного часу.
Найменш складна категорія — це мобілізовані працівники, які, згідно з законом, мають право на відновлення своєї діяльності за попередньою спеціальністю у свого роботодавця. Офіційні дані відсутні. За моїми спостереженнями, їх частка не перевищує 10%. Навіть у випадку повернення мобілізованих працівників на свої посади, їм знадобиться оновлення професійних навичок.
Об'єктивно частина людей із цієї категорії не зможе скористатися своїм правом через ліквідацію або трансформацію їхнього роботодавця. Частина з них втратить мотивацію повернутися на попереднє робоче місце (через умови праці, рівень оплати, зміну процесів, небажання навчатися тощо). Тому таких військовослужбовців потрібно готувати до виходу на відкритий ринок праці.
Однак поки що уряд, бізнес і громади дуже мало знають про кваліфікації та бажання військовослужбовців повертатися до мирного життя. Щоб ухвалити будь-які рішення, нам потрібно отримати базову інформацію:
Кількість активних військовослужбовців, які після завершення бойових дій вирішать повернутися до цивільного життя і не бажають продовжувати службу в армії;
— число військовослужбовців, що були мобілізовані та мають можливість повернутися на свої робочі місця, а також скільки з них має намір це реалізувати;
-- освітньо-кваліфікаційні рівні та професійні навички військовослужбовців;
нові професійні вміння, які військовослужбовці набули під час виконання своїх обов'язків;
можливі обмеження, що виникають через отримані травми та розлади.
Інструментарій для отримання такої інформації мають створити Міністерство оборони, Міністерство економіки, Мінцифри із залученням Державної служби зайнятості і ветеранських організацій.
Згідно з результатами проведеного аналізу, по-перше, державні органи отримають можливість обґрунтовано приймати рішення стосовно територіальних ринків праці, враховуючи різні види економічної діяльності та професії.
По-друге, необхідно розробити індивідуальні рекомендації для кожного військовослужбовця, які б допомогли у виборі подальшої кар'єри, виходячи з результатів професійної діагностики та реальних вимог ринку праці.
По-третє і головне, військовослужбовцю мають бути запропоновані доступні інструменти для дистанційного навчання, проходження курсів, підвищення кваліфікації, отримання відповідних навичок за обраним професійним напрямком.
Оптимальний результат: "з окопу – на роботу"! Наступним етапом цього процесу повинна стати персоналізована робота з кожним військовим. Важливо, щоб кожен зрозумів, де йому необхідно пройти навчання для здобуття практичних професійних навичок. Колишніх військовослужбовців потрібно буде супроводжувати до відповідних роботодавців, які мають відкриті вакансії. Тому необхідно розпочати співпрацю з роботодавцями вже сьогодні.
Щоб краще пояснити цю концепцію, наведу кілька прикладів. Один з них: людина, яка освоїла кулінарні навички, повинна поглибити свої теоретичні знання та оформити професійну кваліфікацію, щоб відкрити власний пекарський бізнес. Інший приклад: особа, що отримала знання та досвід у механіці, має пройти процедуру підтвердження своєї кваліфікації для того, щоб легально працювати на станції технічного обслуговування. Багато людей мають компетенції у сфері комунікацій та інформаційних технологій і потребують подальшого розвитку своїх навичок.
Кожен військовослужбовець має відчути, що, крім рідних, його чекає вдома держава, готова допомогти підготуватися до повернення з війни, навчитись і мати гідну роботу для забезпечення нормального мирного життя.
На сьогодні дистанційна "освіта в окопах" є поодинокими спробами військових підготуватися до цивільного життя або продовжити зростати на військовій службі. Вважаю, що для досягнення значного соціального ефекту та уникнення вищезгаданих загроз така "окопна наука" має стати масовим явищем.
***
Усе це потрібно реалізувати вже сьогодні, не відкладаючи на потім, поки тисячі втомлених, зневірених, а іноді й розгніваних, травмованих війною людей повернуться до звичного життя, не знаючи, як відновити своє існування, родинні стосунки та життя громади. Важливо надати підтримку військовим у цей момент, щоб вони могли продовжувати підтримувати нашу країну в часи миру.
#Економіка #Їжа #Мобілізація #Командир підрозділу #Ринок праці #Військовослужбовці #Бойові дії #Вища освіта #Військові #Працевлаштування #Мирний час #Фермер #Бойова машина #Механіка #Демобілізація #Господарство #Депресія (психологія) #Оборонна бойова позиція #Уміння #Побут
