З урожаю до пального — біопаливо відкриває нові можливості для аграріїв.

З 1 травня 2025 року в Україні почав діяти новий закон, що вимагає від виробників додавати не менше 5% рідкого біопального до практично кожного літра бензину, що продається на внутрішньому ринку. Ця ініціатива не тільки змінила ситуацію на паливному ринку, але й відкриває нові можливості для аграрного сектору, який постачає сировину для виробництва біопального.

Уже зараз зрозуміло, що стабільний попит на біопаливо стимулюватиме як нарощення виробництва відповідної агросировини, так і появу додаткових потужностей для переробки в регіонах, що підтримуватимуть економічний розвиток громад, і, відповідно, відкриває нову економічну нішу для аграріїв. Адже тепер паливний сектор формуватиме системний попит на сільськогосподарську продукцію і дасть шанс українським фермерам диверсифікувати дохід, зменшити ризики, пов'язані з експортом, і знайти стабільного внутрішнього партнера в обличчі біопаливної галузі. Оскільки на рівні держави формуватиметься гарантований попит на сільськогосподарську сировину не лише з боку харчової або експортної промисловості, а й з боку енергетики. І цей попит матиме довгостроковий характер.

Згідно з інформацією Bioenergy Europe, у 2022 році біоенергетичний сектор складав 54% від загального обсягу відновлювальної енергії в Європі, що допомогло уникнути викидів близько 300 мільйонів тонн вуглецю щороку та створити 1,5 мільйона нових робочих місць. Недавні дослідження, проведені після 2020 року, свідчать про те, що вирощування біоенергетичних культур у країнах Європейського Союзу може забезпечити фермерам додатковий дохід у розмірі від 150 до 400 євро з гектара, залежно від типу культури, якості ґрунту та регіональних умов.

Співпраця між аграрними та енергетичними секторами вже успішно реалізується в ряді країн світу. Наприклад, у США міжнародна науково-технологічна компанія Corteva Agriscience, в партнерстві з Chevron та Bunge, започаткувала програму вирощування озимого ріпаку для виробництва біопального. Фермери використовують ріпак як проміжну культуру, яка висівається та збирається між основними сільськогосподарськими сезонами. Такі рослини не замінюють традиційні продовольчі культури, а слугують доповненням до них, що дозволяє аграріям отримувати додаткові доходи. У 2024 році Corteva також підписала меморандум з BP про створення спільного підприємства для виробництва сталого авіаційного пального (SAF), відповідного стандартам Європейського Союзу.

Цей приклад ілюструє, що аграрії можуть стати важливими гравцями в енергетичному секторі, отримуючи не одноразову вигоду, а сталу роль в новій економічній системі. Це ще один свідчення того, що біопаливо перестає бути лише альтернативою і поступово входить у мейнстрім. Вирощування рослин для біопального виробництва більше не суперечить продовольчому сектору — новаторські рішення дозволяють інтегрувати культури для біоенергетики без шкоди для основних аграрних напрямків.

Введення обов'язкової квоти на біопаливо відкриває можливості для формування такого ринку в Україні, де основні елементи ланцюга створення доданої вартості залишаються в межах країни. Це сприятиме розвитку вирощування ріпаку, кукурудзи, сорго, технічного буряку та інших біоенергетичних культур, що, в свою чергу, призведе до створення нових потужностей для переробки в регіонах, стимулюючи економічний прогрес місцевих громад. Україна має всі необхідні ресурси: родючі землі та динамічний агросектор, який, навіть в умовах війни, продовжує адаптуватися, оптимізуючи витрати, структуру сівозмін та ринки збуту. Весняна кампанія 2025 року підтвердила, що фермери все більше орієнтуються на перевірені агрономічні рішення, які гарантують стабільну віддачу. Ключові культури, такі як кукурудза, соняшник, озимі зернові та ріпак, залишаються основою посівних площ, а постійний попит на засоби захисту рослин свідчить про готовність інвестувати в підтримку потенціалу врожаю.

Сегмент біопального пального не лише відкриває нові можливості на ринку, але й сприяє розвитку локальної переробки, залученню інвестицій у логістичні рішення, зведенню біоетанольних потужностей, а також удосконаленню стандартів і систем сертифікації. Це не просто самостійна галузь, а комплексна вертикаль, що охоплює аграріїв, нафтотрейдерів, логістичні компанії, інвесторів та регуляторів. У поєднанні з підтримкою з боку держави, приватними ініціативами та інтеграцією в європейський енергетичний ринок, біопаливний сектор має потенціал стати новим важелем розвитку для українських сіл.

Введення обов'язкової квоти на біопаливо в розмірі 5% створює для українських фермерів нові економічні можливості з величезним потенціалом для розширення. Перший внутрішній ринок, що складає 115 тисяч тонн на рік, є тільки початковим етапом у формуванні повноцінної біоенергетичної індустрії, яка передбачає глибоку переробку сільськогосподарської сировини. Завдяки родючим землям та досвіду вирощування ріпаку, кукурудзи та сорго, Україна має потенціал не лише задовольнити внутрішні потреби, але й стати постачальником готового біопального для країн ЄС, де попит на такі продукти стабільно зростає. Європейський досвід свідчить, що вирощування біоенергетичних культур може приносити фермерам додаткові 150-400 євро з гектара, а сама галузь генерує мільйони нових робочих місць. Це відкриває Україні можливість перетворити аграрний сектор з постачальника сировини на виробника високотехнологічної енергетичної продукції з підвищеною доданою вартістю.