Майже 200 доларів різниці на кожній тонні - стільки, за оцінкою експерта, втрачають українські постачальники металобрухту через обмеження експорту. Держава хотіла залишити стратегічну сировину для власних металургійних підприємств, однак дешевша закупівля не стала стимулом для збільшення виробництва сталі.
Український металобрухт продають значно дешевше, ніж у Європі
З 1 січня 2026 року Україна впровадила нульову квоту на експорт брухту чорних металів. Це рішення було прийнято з метою забезпечення сировиною українських металургійних і машинобудівних виробництв. Металобрухт є важливим компонентом у процесі виробництва сталі, особливо в електродугових печах, які дозволяють виготовляти продукцію з меншими викидами вуглецю.
Раніше держава намагалася обмежити експорт сировини шляхом введення мита в розмірі 180 євро за тонну. Проте, як зазначив у коментарі для 24 Каналу адвокат і політичний стратег Юрій Ванетик, цей підхід не вирішував проблему: металобрухт все ще можна було реекспортувати через країни Європейського Союзу.
На сьогоднішній день можливість експорту сировини за межі країни практично відсутня, а внутрішні ціни значно нижчі за європейські. За словами фахівця, в Україні вартість тонни металобрухту становить близько 160-165 доларів, тоді як європейські покупці готові заплатити близько 360 доларів.
Відмінність становить близько 200 доларів за тонну.
Для металургійних компаній це шанс забезпечити себе більш вигідними ресурсами.
Для підприємств, що займаються її збором та постачанням, це означає втрату значної частини можливого прибутку.
Але головне питання полягає в тому, чи допомогла така цінова перевага самим заводам. Наведені Юрієм Ванетиком показники свідчать, що очікуваного пожвавлення виробництва не відбулося. За перші п'ять місяців року випуск сталі скоротився приблизно на 6%, а споживання українського металобрухту - на 7,6%.
Варто відзначити, що лише запровадження обмежень на експорт не стало чинником, який спонукає підприємства до нарощування виробництва. Виробничу діяльність металургійної галузі визначають й інші, більш масштабні проблеми, такі як ціни на електроенергію, логістичні виклики, руйнування внаслідок війни та потреби на ринку готової продукції.
Чому низька вартість металобрухту може негативно вплинути на його збори?
Низька ціна на сировину не обов'язково означає, що її стане більше для українських заводів. Якщо заготівельним компаніям невигідно працювати, вони скорочують закупівлі, закривають майданчики та звільняють працівників. У результаті металобрухт, який раніше потрапляв би на переробку, можуть узагалі перестати збирати.
Зверніть увагу! За словами Юрія Ванетика, такі процеси вже відбуваються: компанії закривають пункти прийому й термінали, а також скорочують персонал.
Для металургійних компаній це викликає тривалі труднощі. Навіть у випадку заборони на експорт, сировина не гарантовано потрапляє на виробництва. Необхідна ціла система, що забезпечує її збори, сортування, транспортування та доставку.
Коли ціну на металобрухт удвічі знижують указом, його збирають менше- пояснює Ванетик.
Таким чином, введення обмежень може надати підприємствам тимчасову цінову вигоду, проте водночас це може негативно позначитися на компаніях, які забезпечують постачання сировини. Якщо ж діяльність заготівельного сектора продовжить зменшуватися, внутрішній ринок може зіткнутися з втратою частини своїх потенціалів.
Чому іноземні інвестори уважно слідкують за рішеннями, що стосуються металобрухту?
Наслідки експортних обмежень не закінчуються на ринку сировини. Вони також можуть впливати на рішення іноземних компаній, які розглядають Україну як майданчик для інвестицій.
На думку Ванетика, американські інвестори акцентують свою увагу не тільки на самій забороні, а й на швидкості, з якою уряд може змінювати бізнес-правила. Якщо рішення держави здатне істотно знизити вартість конкретного активу, цей ризик потрібно буде врахувати при розробці інвестиційних стратегій.
Це особливо актуально для таких сферах, як переробна промисловість, логістичні послуги та портова інфраструктура — ці напрямки відіграватимуть ключову роль у відновленні економіки України.
Перше запитання, яке ставлять іноземні клієнти, стосується не податків чи тарифів. Воно звучить так: чи можуть правила змінитися після того, як я інвестую?- розповідає експерт.
Навіть якщо окремі металургійні підприємства зацікавлені в дешевшій сировині, інвестори оцінюють ширшу картину. Непередбачувані рішення можуть збільшувати вартість капіталу та здорожчувати страхування політичних ризиків.
Тому для залучення іноземних грошей важливо не лише пропонувати бізнесу вигідні умови, а й гарантувати, що правила не зміняться раптово після того, як компанія вже вклала кошти.
Як Сполучені Штати постачають металургійним підприємствам необхідні сировини
Ванетик наводить приклад США для порівняння. Він зазначає, що в Америці не існує загальної заборони на експорт металобрухту. Замість цього місцеві виробники стикаються з конкуренцією з боку іноземних покупців за сировину.
У 2025 році обсяги експорту металобрухту зі США досягли найнижчого показника за останні двадцять років. За словами аналітиків, цьому сприяло зростання потужностей американських електродугових металургій. Відтепер ці підприємства почали пропонувати постачальникам більш вигідні умови, що зробило продаж металобрухту на внутрішньому ринку більш привабливим.
Іншими словами, внутрішній попит сам сформував умови, за яких сировина залишалася в країні без адміністративної заборони.
Водночас США використовують інші інструменти підтримки сталеливарної галузі. Йдеться про імпортні мита за розділом 232, антидемпінгові та компенсаційні заходи, а також правила "Купуй американське" для державних закупівель.
Ефективність таких рішень залишається предметом дискусій. Прихильники вважають, що вони допомагають розвивати власне виробництво, тоді як критики звертають увагу на додаткові витрати для компаній, які використовують сталь.
Проте, згідно з міркуваннями Ванетика, основна відмінність полягає в тому, що розвиток металургії можливий не лише шляхом обмеження постачальників, а через розширення виробничих потужностей та підвищення попиту на сировину.
Чи можуть обмеження на експорт стати джерелом конфліктів у взаєминах з Європейським Союзом?
Окремий ризик виникає в контексті міжнародних торгових зобов'язань України. Стаття XI Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) в цілому забороняє введення кількісних обмежень на експорт і імпорт. Проте міжнародні норми передбачають певні виключення, включаючи тимчасові заходи, що впроваджуються у випадку критичного дефіциту.
Україна має можливість обґрунтовувати свої обмеження потребами національної безпеки в умовах війни. Однак, як зазначає Ванетик, чим довше триває заборона, тим важче буде переконливо стверджувати, що вона має виключно тимчасовий характер і не використовується як засіб підтримки певної галузі.
Також існують зобов'язання відповідно до Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Експерт звертає увагу на попередній конфлікт між Україною та ЄС, що стосувався заборони експорту необробленої деревини. У 2020 році арбітражна комісія винесла рішення, яке не було на користь України.
Водночас Ванетик вважає, що найближчим часом ризик нового позову з боку Євросоюзу може бути невисоким через воєнні обставини. Але в перспективі це питання стане особливо важливим у процесі вступу України до ЄС, адже національні торгівельні правила доведеться узгоджувати із законодавством об'єднання.
Які альтернативи можуть бути розглянуті замість абсолютної заборони на експорт металобрухту?
Юрій Ванетик вважає, що Україні необхідно перейти до більш прозорої системи регулювання, яка б адекватно відображала справжні потреби вітчизняної промисловості. Замість безстрокової заборони він пропонує встановити чітко визначений термін дії обмежень, впровадити механізм їх перегляду та закріпити ці правила на рівні законодавства.
Одним із важливих критеріїв для прийняття рішень повинно стати прозоре співвідношення між попитом і пропозицією металобрухту. Це дало б можливість визначити реальні потреби українських підприємств у сировині та з'ясувати, чи є доцільним продовження існуючих обмежень.
Ще один варіанть - дозволити обмежений експорт до країн ЄС через спеціальну квоту. Експерт пропонує розподіляти її на аукціонах, щоб можливість продавати сировину за кордон отримували компанії за прозорими правилами, а надходження від квот спрямовувалися до державного бюджету.
Проте, навіть зміна експортної політики не розв'яже всіх проблем металургії. Для розвитку галузі потрібні:
* електричні ресурси у вашому розпорядженні;
* надійні транспортні рішення;
* захист від військових ризиків;
* модернізація виробничих потужностей.
Це дійсно цікаво! Інвестиції в електродугові печі можуть виявитися надзвичайно важливими. Вони дозволяють використовувати вторинний метал для виробництва сталі знижуючи викиди вуглецю. Це стає особливо актуальним у контексті посилення екологічних стандартів на європейському ринку та введення механізму вуглецевого коригування імпорту (CBAM).
Чому це відіграє ключову роль у відновленні України?
Після закінчення війни Україні буде потрібно значна кількість металу для відновлення житлових будинків, доріг, мостів, промислових підприємств та енергетичних систем. Саме тому розвиток вітчизняної металургії має надзвичайно важливе стратегічне значення. Проте для її успішного прогресу недостатньо просто зберігати сировину на внутрішньому ринку.
Якщо сектор заготовок перестане функціонувати, а інвестори почнуть сумніватися у стабільності урядових рішень, це негативно позначиться на всіх етапах виробництва. Натомість, впровадження нових технологій у підприємствах, розширення можливостей переробки та чіткі торгові правила можуть створити сприятливі умови для сталого зростання в майбутньому.
Ванетик підкреслює, що основною метою держави має бути не адміністративне утримання металобрухту в Україні, а забезпечення українських виробництв можливістю запропонувати постачальникам ціну, яка буде конкурентоспроможною.
Для економіки, що відновлюється після війни, це є ключовим аспектом. Потужна металургійна галузь надає не тільки можливість отримувати сировину за вигідними цінами, але й забезпечує функціонування підприємств, які можуть виробляти товари, залучати інвестиції та змагатися на світовій арені.
Російський удар суттєво вплинув на експорт металургійної продукції. Протягом кількох літніх місяців обсяги українського металу, що постачався за кордон, зменшилися майже в 30 разів, а морські маршрути були повністю заблоковані. Найбільші металургійні підприємства України — "Запоріжсталь", "Каметсталь" та "АрселорМіттал Кривий Ріг" — вимушені були зупинити свою діяльність. Експерти підкреслюють, що це призвело до значних збитків для державного бюджету. Російські війська систематично знищували інфраструктуру, необхідну для вивезення металу з України.
#