Кінець конфлікту: хто змушує Україну до участі у мирних переговорах?

Болгарія підтримує вступ України до НАТО, США виступають проти, а Ердоган не проявляє активності.

На початку 2022 року світ об'єднався на підтримку України, надаючи їй фінансову допомогу та військову техніку. Проте сьогодні багато країн переорієнтовуються на співпрацю в рамках БРІКС, а всередині Європи спостерігається розкол. Наприклад, такі держави, як Угорщина, Словаччина, Португалія, Іспанія та навіть Німеччина, все частіше відмовляються від постачання важкого озброєння Україні.

У публічній площині дедалі частіше лунають заклики сісти за стіл переговорів і припинити війну. Найпоширенішим стало формулювання: "Найголовніше для нас -- запобігти ескалації конфлікту, у жодному разі не допустити переростання його в регіональну війну".

Проте чи це лише риторичні висловлювання, чи справжні зусилля, спрямовані на те, щоб переконати Україну прийняти мирні умови? Щоб отримати ясність у цьому питанні, ми провели бесіду з депутатом обласної ради Дніпропетровщини Дмитром Музикою.

Не бачу перспективи досягнення миру. Суджу за вчинками. Якщо нам продовжують виділяти кошти на підтримку війни, це свідчить про те, що конфлікт триватиме. Декларації окремих осіб сприймаю як їхню особисту позицію стосовно нашої ситуації. Якби справді бажали організувати переговори, фінансування давно б припинили. Дискусії про закінчення війни не можуть мати сенс, коли триває посилена мобілізація та надходження нових партій озброєння, -- зазначив Дмитро Музика в інтерв'ю Фокусу.

За словами Музики, фінансування оборонних потреб та розвиток національного військово-промислового комплексу лише зростає, що очевидно не свідчить про намір укласти мир.

Думки країн також розходяться щодо перспектив членства України в НАТО -- одного з ключових пунктів плану перемоги Володимира Зеленського. На Генасамблеї ООН міністр закордонних справ Болгарії заявив, що безпека країн альянсу буде гарантована тільки з приєднанням України до НАТО. Водночас президент Туреччини підкреслив, що США та інші члени альянсу не прагнуть прийняти Україну до своїх лав.

Проте ключовим питанням залишається позиція США стосовно плану Зеленського та те, хто буде його втілювати в життя. Дональд Трамп уже висловив намір, що в разі успіху на виборах, він спершу зв'яжеться із Зеленським і Путіним, щоб запропонувати їм "досягти угоди". Камала Гарріс, ймовірно, продовжить курс Джо Байдена на підтримку України.

Цей конфлікт являє собою складний і змінний сплав двох різних типів бойових дій. Перший аспект — це традиційна війна на виснаження, яка розгортається вздовж фронту довжиною тисячу кілометрів. В цьому контексті Росія потенційно має перевагу завдяки значним мобілізаційним ресурсам. Ситуацію ускладнює також участь Північної Кореї: вже найближчими тижнями до Курської області має прибути близько 12 тисяч військовослужбовців з КНДР, про що раніше заявляв президент Зеленський.

Окрім того, супротивник володіє істотною перевагою в артилерійських системах та безпілотних літальних апаратах. Минулого року Європейський Союз зобов'язався надати Україні один мільйон снарядів, проте затримки в постачанні зброї та політичний тиск на Росію ставлять під сумнів справжні наміри Заходу.

Політолог Олександр Мангуш поділився з Фокусом своїми думками щодо дипломатичних змін та динамічно змінюваної геополітичної ситуації.

Ми спостерігаємо не стільки за втомою, скільки за втратою інтересу та роздратуванням, які виникають внаслідок війни в Україні. Захід починає відчувати фінансові наслідки своєї підтримки. Ціни на паливо, електрику, газ, воду та продукти в магазинах значно зросли. Питання підтримки України стало об’єктом маніпуляцій з боку "лівих" партій та демократів. На війну в Україні часто покладають відповідальність за різні проблеми влади та фінансові труднощі, – зазначив Мангуш у коментарі для Фокусу.

За його словами, тему активно підігріває опозиція, яка приходить до влади. Вони критикують колег за те, що значні ресурси спрямовуються в Україну, а не на вирішення внутрішніх проблем.

Грубо кажучи, "ми живемо гірше через Україну". І це має відгук у населення. Усе це створює негативний імідж України, яка стала "фінансовим вантажем" для європейців, -- додав Олександр Мангуш.

Дмитро Музика, депутат обласної ради Дніпропетровщини, вважає, що політикам варто бути обачнішими у своїх висловлюваннях, адже цей конфлікт — це не просто гра, і в Україні страждають люди.

Тим, хто керує, варто зменшити емоційність своїх висловлювань, а тим, хто є частиною системи, слід усвідомити, що ми перебуваємо у стані війни, і заробляти на цьому є недопустимим. Варто зосередитися на реальних справах, а не на хайпі, -- підкреслив Музика.

Конфлікт триває, але на Заході дедалі частіше звучать пропозиції щодо ведення переговорів з Росією. Риторика, яка нещодавно виглядала лише як дипломатичний хід, може незабаром трансформуватися в реальні дії. Найважливіше для України — це знайти спосіб зберегти свою територію, якщо основні союзники почнуть тиснути на Київ, щоб він прийняв мирні умови, які не відповідають її національним інтересам.

Поки триває фінансування та постачання озброєння, витає тривога: що станеться, якщо завтра Європа або США вирішать зменшити підтримку задля своїх економічних і політичних інтересів? Втома від конфлікту, зростання внутрішніх проблем і прагнення зберегти відносини з Росією можуть спонукати західних партнерів переглянути свою політику стосовно України. У разі зменшення обсягів військової та фінансової підтримки, Київ зіткнеться з екзистенційним викликом.

У таких обставинах уряд зобов’язаний знайти способи зменшення залежності від зовнішньої підтримки. Одним з основних напрямів стає розбудова національного військово-промислового комплексу. Виробництво озброєння та боєприпасів на місцевому рівні не лише підвищить обороноздатність, але й створить нові робочі місця, що допоможе підтримати економіку в умовах війни. Спільні ініціативи з Польщею та іншими союзниками з Східної Європи можуть частково компенсувати скорочення постачань з боку великих західних країн.

Дипломатичні зусилля набувають все більшого значення. Україні важливо розвивати гнучкі відносини не лише з Європейським Союзом та США, але й з іншими ключовими гравцями на світовій арені, такими як Туреччина, Індія та країни Латинської Америки. Така гнучкість у міжнародній політиці дозволить Києву зберегти можливість маневру в разі, якщо традиційні партнери зменшать свою підтримку. Нещодавній візит прем'єр-міністра Індії до Києва яскраво демонструє, що можливо налагоджувати діалог з різними країнами, отримуючи підтримку з обох сторін, адже Індія продовжує відстоювати територіальну цілісність України.

В результаті, наразі немає ознак безпосереднього тиску на Україну з метою змусити її до переговорів. Проте, якщо Захід прийме рішення "закрити краник" задля власних інтересів, Україна повинна бути готова діяти незалежно.