Знову відновлення? Яким чином Путін намагається знайти спільну мову з Трампом та які події розгортаються у відносинах між Росією та Сполученими Штатами.

США буквально висмикнули Росію із західної ізоляції, куди самі ж відправили Москву після її вторгнення в Україну. Прихід Дональда Трампа в Білий дім змінив вектор відносин між Вашингтоном і Москвою, проклавши курс на явну відлигу. Як у Кремлі шукають підхід до Трампа і чи вплине це на хід війни, - в матеріалі журналістки РБК-Україна Юлії Акимової.

Протягом трьох років російська пропаганда малювала картину війни Заходу, зокрема США, проти Росії, використовуючи для цього українців. Однак з приходом Дональда Трампа до президентської посади в США, позиції Кремля зазнали суттєвих змін. Це призвело до того, що Росію знову запросили до переговорів з провідними світовими гравцями, а Путін отримав можливість вийти з ізоляції, яку йому нав'язали країни Заходу.

Від початку каденції президента США Дональда Трампа україно-американські відносини переживають не найкращі часи. Команда нового лідера Америки одразу продемонструвала горезвісний "транзакційний підхід", за принципом "ми - мені, я - тобі", а питання "справедливості", "захисту демократичних цінностей" тощо цікавлять її набагато менше. Принаймні, для нинішнього президента Штатів статус України як жертви безпрецедентної за масштабом і неспровокованої зовнішньої агресії точно не є "козирем" Києва.

Українські дипломати зовсім недавно перетерпіли кризу після невдалої зустрічі в Овальному кабінеті, і, судячи з підсумків переговорів 11 березня, тільки почали намацувати підхід до нинішнього Вашингтона. При цьому двосторонній російсько-американський трек проходить досить успішно. Трамп мало говорить про Росію публічно, ще менше її критикує. Складається враження, що Кремль знайшов спільну мову з Білим домом і йому явно є що запропонувати.

"Є й ширша стратегія в підході Трампа до цієї війни - в усвідомленні того, що США потрібно перезавантажити відносини з Росією. Контакти як із союзниками, так і з противниками важливі в дипломатії".

Висловлювання спеціального представника США з питань України та Росії Кіта Келлога вдало ілюструють сучасні стосунки між Росією та США. Ще до своєї інавгурації Дональд Трамп вражав світом своїми думками про те, що "українське питання" слід розглядати разом із Москвою, стверджуючи, що Росія здійснила вторгнення через прагнення України приєднатися до НАТО.

Протягом півтора місяця на посаді Трамп регулярно робить різні заяви щодо України, але знайти в них послідовність не завжди вдається. Спершу він охарактеризовує президента Володимира Зеленського як диктатора, а потім "дивується" своїм словам. Він стверджує, що переговори з Україною проходять успішно, а згодом звинувачує Київ у відповідальності за вторгнення. Сума американської допомоги Україні за три роки війни "зростала" від 100 до 350 мільярдів доларів, які, на його думку, українці повинні повернути до останньої копійки. Ситуація ускладнилася після резонансної зустрічі Зеленського і Трампа в Овальному кабінеті 28 лютого.

Володимир Зеленський та Дональд Трамп (зображення: Getty Images)

При цьому, якщо розглядати риторику Трампа щодо Росії та Володимира Путіна, тут його позиція набагато м'якша, але теж не позбавлена своїх протиріч. Ще місяць тому Трамп заявляв, що Україна готова до миру, а Путін руйнує Росію. Паралельно з цим американський президент сказав, що Москва хоче миру - ці "сигнали" Трамп, за його ж словами, періодично отримує від Москви. То він погрожує Москві санкціями, то західні видання пишуть про те, що в Білому домі думають їх пом'якшувати.

Путін практично не піддається критиці з боку свого американського колеги, на відміну від Зеленського. Коли Трампу задали пряме питання про те, як можна стверджувати, що Росія прагне миру, якщо Путін продовжує бомбардувати Київ, президент США лише знизав плечима і зазначив, що на його місці "кожен вчинив би так само". Проте, російський опозиційний політолог Іван Преображенський вважає, що не варто надто уваги приділяти критичним та суперечливим висловлюванням Трампа, адже немає сенсу реагувати на кожну з його заяв.

"Очевидно, що його висловлювання представляють собою ряд суперечливих заяв, що мають на меті спонукати партнерів по переговорах до будь-якої реакції. Він не вживає жодних дій самостійно, а лише робить заяви. Натомість, партнери починають діяти, і лише тоді він реагує на їхні кроки. Таким чином, він змушує всіх, з ким взаємодіє, реагувати на абсолютно беззмістовні слова та словесний шантаж через конкретні дії", - зазначає Преображенський у коментарі для РБК-Україна.

При цьому слід зазначити, що активна критика Трампа на адресу України, в той час як Росія отримує значно менше закидів, вказує на те, що переговори, які веде американська сторона з російськими представниками, можуть бути успішними. Метою цих зусиль, як зазначає Кіт Келлог, є оновлення відносин між США та Росією або, принаймні, виявлення спільних інтересів.

З 20 січня відбулися щонайменше дві зустрічі між представниками США та Росії, метою яких стало "налагодження двосторонніх відносин". Перша зустріч пройшла 18 лютого в Ер-Ріяді, а друга – 27 лютого в Стамбулі, за день до поїздки Зеленського до Вашингтона. Напередодні, 12 лютого, Трамп повідомив про телефонну розмову з Путіним, під час якої обговорювали можливості мирного вирішення конфлікту та відновлення співпраці між країнами. Через три дні, 15 лютого, відбулася телефонна розмова між держсекретарем США Марко Рубіо та міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим.

Офіційно особливих подробиць про те, що обговорюється на цих зустрічах і в телефонних розмовах, звісно ж, немає. Так само як і впевненості, чи говорять там прямо про Україну. Однак експерти вважають, що насправді війна в Україні на цих російсько-американських "двосторонках" якщо й згадується, то побічно. Більший же акцент поки що роблять на тому, що стосується дипломатичних відносин та їхнього відновлення, каже політолог-американіст Владислав Фарапонов.

Перемовини між Росією та Америкою (зображення: Getty Images)

"Я з інтерв'ю Рубіо зрозумів, що вони про мир із РФ так і не говорили. Тобто навіть за два раунди переговорів вони про мир не говорили. Таке враження, що вони реально говорили про посольства тощо. Він тоді сказав - ми не дізнаємося позиції Росії, якщо не спробуємо. Тобто виходить, що на той час вони так і не спробували", - зазначає експерт у коментарі РБК-Україна.

Якщо розглянути публічні висловлювання Трампа щодо Росії, можна помітити, що конкретики в його словах практично немає. Риторика про те, що "Москва прагне миру", залишається, але детальної інформації про те, що саме мається на увазі під цим миром, в яких рамках він можливий, і чи готовий Путін дати команду про припинення вогню, немає. Водночас, Трамп очікує від Зеленського чітких заяв.

Причина такого розвитку подій, можливо, полягає в тому, що представники Росії приходять на переговори з американцями вже з чітко сформульованими та погодженими пропозиціями. Особисто Володимир Путін контролює процес, надавши дозвіл на те, про що можна вести переговори, що робить цю задачу суто його прерогативою. Коли основні питання вже затверджені, росіянам залишається лише обговорити деталі, що є набагато простішим завданням. Більш того, мова йде не про складні та масштабні проблеми, а лише про ті моменти, які можна легко узгодити.

"Тому не може поки що відбутися поганих переговорів. Якщо щось недоговорено, зустрічі не буде, бо навіщо американцям їхати на зустріч із людьми, які нічого не вирішують, знаючи, що Володимир Путін не дав добро. Виходить красива картинка. І не факт, що Трамп на 100% розуміє, чому так відбувається. Не факт, що він усвідомлює, що все так гладко з Росією, тому що нічого серйозного, так само як і з його боку, не робиться. Вирішуються поки що технічні питання", - каже Преображенський.

Предмет попередніх переговорів може бути доволі різним, але тут дуже показовою є присутність на зустрічах Кирила Дмитрієва - російського інвестора і голови Фонду прямих інвестицій. Він говорить з американцями однією з Трампом мовою - мовою бізнес-угод.

Одна з зустрічей між Трампом і Путіним, що відбулася під час попереднього терміна американського президента (зображення: Getty Images)

Одна з ідей, яка нібито була озвучена Дмитрієвим під час зустрічі з американськими представниками, стосується заморожених активів Росії. У публічному дискурсі Росія, як завжди, висловлює загрози на адресу Європи, яка намагається знайти шляхи для використання цих коштів на відновлення України. Проте в закритих колах може обговорюватися концепція, що передбачає передачу двох третин цих активів Україні, а одну третину - Росії для відновлення територій, які вона сама ж окупувала.

Цей раціональний підхід, який американці вважають доцільним, може бути сприйнятий Вашингтоном як аналог "уступок", на які готова піти Москва. Таким чином, вона виглядає більш адекватною та практичною в порівнянні з Києвом, який вимагає неясних і загальних речей, таких як гарантії безпеки.

Одна з ідей, які можуть бути запропоновані Росією Сполученим Штатам, стосується діяльності американських компаній на російській території. Незважаючи на те, що багато з них все ще присутні в містах Росії, чинне законодавство не дозволяє американським підприємствам продавати або виводити свої активи. В такій ситуації Москва готова запропонувати особливі умови для ведення бізнесу на своїй території.

І, зрештою, укладення договору щодо рідкоземельних металів. Вашингтон висунув Києву вкрай невигідні умови, на підписання угоди США надали Зеленському майже годину. Поки проходив час, у Києві обмірковували контраргументи, а Зеленський давав пресконференції, на яких підкреслював, що в угоді не повинно бути жодних боргів. У цей момент Путін несподівано озвучив свою пропозицію.

"Ми могли б разом з американськими компаніями подумати про спільну роботу в цьому напрямку. Наприклад, у Красноярському краї ще за радянських часів були плани будівництва нової гідроелектростанції і створення додаткових виробництв із випуску алюмінію", - заявив російський диктатор.

У цей же час Зеленський відвідує Вашингтон, підкреслюючи під час обговорення угоди про рідкоземельні метали важливість забезпечення безпеки для України.

Для українців ця вимога не лише є справедливою, але й абсолютно обґрунтованою, якщо згадати, наприклад, Будапештський меморандум та зобов'язання США щодо захисту суверенітету України. Більше того, Зеленський виступає від імені держави, яка зазнала агресії, тому прохання про безпекові гарантії від союзника є цілком логічним і виправданим. Однак це не співпадає з логікою, якою керується Трамп.

Угода, яку він запропонував Україні, виглядає схожою на ту, яку він свого часу уклав із Сирією. Там були нафтові родовища, які взяли під свій контроль війська США. І коли ПВК "Вагнер" вирішили захопити ці місця, американці їх "зачистили". Хоча формально їх там навіть не було.

Згідно з міркуваннями Трампа, він не зобов'язаний формулювати гарантії безпеки, оскільки вважає, що вже забезпечує їх, коли йдеться про його фінанси та інвестиції. Важко вважати це юридично коректною угодою, але американський президент і не мав наміру занурюватися в тривалі переговори, обговорюючи всі нюанси і деталі. Насправді, він фактично пропонував "потиснути руки".

Трамп і Зеленський (зображення: president.gov.ua)

Це те, що можна охарактеризувати як "за поняттями". (...) Але що може забезпечити стабільність у відносинах? Лише гірничопереробні підприємства та американські фабрики, які працюють в Україні, здатні гарантувати тривалість цих зв’язків. Таким чином, у його розумінні, Трамп фактично говорить про довгострокове партнерство, а у відповідь чує пропозицію: "давайте укладемо угоду", - підкреслює Преображенський.

Тому Трамп стверджує, що має уявлення про Путіна, оскільки росіяни під час переговорів з його представниками спілкуються зрозумілою йому мовою. На противагу, Україна вдається до мови моралі, що не лише є безрезультатним, а й може мати негативні наслідки, оскільки викликає у Вашингтоні роздратування. Замість конструктивних пропозицій, він отримує лише "тиск на жалість".

У всьому цьому процесі Росія відверто грає на контрасті. Ба більше, коли є видимість гладкості переговорного процесу, навіть якщо йдеться поки що про "переговори про переговори", росіянам стає простіше маніпулювати з вимогами щодо України.

Спочатку вони формують образ Росії як здатної до компромісів, адже на перший погляд усе відбувається без перешкод. Після цього делікатно і ненав’язливо висловлюють свої вимоги. Для американців це виглядає раціонально і, хоч це може звучати дивно, справедливо. Проте рано чи пізно переговори наблизяться до ключового питання – перемир'я. І тут Америка може зіткнутися з несподіванками.

Поки що у США, судячи з усього, немає глобальних проблем з Росією, і вони використовують цю чергову "відлигу" як можуть. У короткій перспективі - попросити Путіна виступити "медіатором" у переговорах між Вашингтоном і Тегераном, а в тривалій - налаштувати Москву проти Пекіна.

"Звичайно, Америці вигідно посварити Росію і Китай, Росію та Іран. На нинішньому етапі будь-якому американському президенту дійсно вигідно, щоб Росія менше співпрацювала з Китаєм, з Іраном і щоб їхня співпраця близько не підходила до формування якогось військового альянсу. З Китаєм складніше, а щодо Ірану можна про це говорити. Тому вони і намагаються використати Путіна і Росію якомога швидше і у великих ролях", - зазначає Фарапонов.

Насправді, переговорний процес ще не розпочався, але Росія вже отримує певні переваги, до яких вона не докладає значних зусиль. Наприклад, відмова Сполучених Штатів у постачанні зброї Україні або в обміні розвідувальною інформацією. Путін приблизно усвідомлює, що може хотіти Америка, і не поспішає брати участь у переговорах особисто, на відміну від Зеленського. Він використовує ситуацію, затягуючи час з Вашингтоном, щоб отримати вигоду, погоджуючись на умови, які є вигідними для американської сторони.

Стів Віткофф, Марко Рубіо і Майкл Волтц на переговорах із РФ (фото: Getty Images)

Самим же американцям поки що легше тиснути на Україну - їм це видається легшим варіантом завершити війну, ніж довго і скрупульозно шукати важелі тиску на Москву, зазначає виконавчий директор американської некомерційної організації Renew Democracy Initiative Уріель Епштейн.

"Трамп має схильність використовувати силу Сполучених Штатів для тиску на менші держави, а потім подає ситуацію так, ніби йому вдалося досягти певного успіху, показуючи себе як видатного посередника. Проте, ефективна політика стосовно Росії вимагає значно більше часу та зусиль, ніж Трамп готовий вкласти. Тому їхня увага зосереджена на Україні. Я вважаю, що США незабаром усвідомлять, що спроба швидко вирішити конфлікт в Україні може призвести до зовсім інших наслідків, ніж ескалація торгової війни з сусідніми країнами", – зазначає Епштейн у своєму коментарі для РБК-Україна.

Поки Росія та США намагаються відновити дипломатичні зв'язки, Європа пропонує свій мирний план. Президент Франції Еммануель Макрон і прем'єр Великої Британії Кір Стармер висувають ряд конкретних кроків, які можна реалізувати негайно — оголошення перемир'я в повітряному, морському та енергетичному секторах, що отримує підтримку з боку Києва. Оскільки Трампу дійсно важливо швидко завершити конфлікт, представити себе як миротворця та, можливо, отримати Нобелівську премію миру, настане момент, коли він і його команда сформулюють конкретні вимоги до Росії. Перша з них — зустріч між Путіним і Трампом, а друга — найголовніша — оголошення про припинення вогню.

Російські економісти висловлюють стурбованість щодо важкої ситуації в країні та значного спаду економіки, яка тривалий час була зосереджена на військовому виробництві. Хоча російські війська здобувають певні тактичні успіхи на фронті, у довгостроковій перспективі їм не вдається і, ймовірно, ще довго не вдасться захопити українські міста, які закріплені в Конституції. У Кремлі час від часу звучать пропозиції диктатору РФ про доцільність розпочати прямі переговори зі США щодо мирного процесу, але, судячи з усього, чіткої відповіді на ці заклики не надходить.

Можливо, причина в тому, що Путін поки не має чіткої відповіді на це питання. Його рішення часто виявляються неадекватними і нелогічними, тому є велика ймовірність, що, якщо йому поставити запитання про мирні переговори, він просто відмовить. Більше того, Путін, очевидно, не готовий зустрічатися з Трампом на території США або в будь-якому іншому зручному для нього місці. Тому в його оточенні починають з'являтися заяви про готовність Мінська прийняти "шановних гостей". Путін хоче почуватися комфортно і зовсім не прагне, щоб його, як Зеленського, посадили наодинці з Трампом і віцепрезидентом Джей Ді Венсом.

Поки що російський президент намагається виграти те, що може виграти. Він може ще довго вдавати, що готовий на поступки, пропонувати якісь речі на кшталт обговорення статусу Криму через 50 років, але прямо заходити в переговорний процес не буде. І коли американці це зрозуміють, є вірогідність, що всі їхні зусилля з тиску і всеосяжної критики обрушаться на Москву. "Головна надія і головна страховка від Путіна - це Путін. Так. Знову. Його неадекватність - це головна надія", - додав Преображенський.

Україна, судячи з усього, активно працює над встановленням діалогу з США. Водночас, Європа, здається, нарешті зрозуміла, що на її території триває війна, і, незважаючи на будь-які заяви, їй необхідно тісно співпрацювати з американцями. Зважаючи на наявність в європейських країнах, особливо в Західній Європі, талановитих дипломатів, таких як Макрон, можна сподіватися, що незабаром Європа висуне Вашингтону таку пропозицію, від якої той не зможе відмовитися. Важливим завданням для України є забезпечити, щоб ця пропозиція також враховувала її інтереси.