Автор Олег Саркіц Підприємець, економіст, експерт з антикризового менеджменту, волонтер, засновник Громадської організації "Народна мрія", співзасновник БФ "До Мрії"
Золото, яке раніше вважалося просто мертвим вантажем у сховищах Центробанку, тепер відіграє важливу роль у виживанні російської економіки під час війни та санкцій. Протягом більше трьох років активних бойових дій Москва кардинально трансформувала структуру своїх резервів, значно збільшивши частку золота. Вона також розробила нові методи експорту через посередників, які працюють в тіні, і почала використовувати стратегічні запаси, щоб покрити бюджетні дефіцити. В умовах, коли на витрати на війну в російському бюджеті на 2026 рік припадає близько 40% усіх видатків, золото стало ще одним важливим джерелом економічної стійкості Росії.
Перед початком повномасштабного вторгнення золото відігравало важливу, але не провідну роль у резервних фондах Російської Федерації. Згідно з даними Центрального банку Росії, у 2021 році частка золота становила приблизно 21% від міжнародних резервів країни, що відповідало близько 2 295 тоннам на загальну суму близько 133 мільярдів доларів за тодішніми оцінками. Загальний обсяг резервів на той час сягав майже 560 мільярдів доларів, з яких основна частина була розміщена в іноземній валюті та ліквідних боргових інструментах у країнах із "недружнім" статусом.
Після вторгнення в 2022 році західні держави заморозили близько половини міжнародних резервів Російської Федерації, зокрема валютні активи, які були розміщені у банках та фінансових центрах Європейського Союзу, Сполучених Штатів та інших країн. Золото стало єдиною значною категорією резервів, яка уникла санкцій, адже воно зберігається у сховищах Центрального банку на території Росії і не підлягає арешту через дистанційні рішення іноземних судів або регуляторів.
Це зробило золото природним якорем стабільності для російської фінансової системи. Москва заднім числом підтвердила успішність своєї стратегії дедоларизації, яку Центробанк розпочав ще після анексії Криму: за 2014-2020 роки Росія додала до резервів близько 40 млн унцій золота, послідовно скорочуючи частку долара й американських держоблігацій. Фактичним результатом стало різке підвищення ваги золота вже у воєнний період.
Станом на квітень 2025 року частка золота в резервних фондах Російської Федерації, згідно з даними Центробанку, досягла рекордних 35,4%, а фізичний обсяг склав приблизно 2 336 тонн. Завдяки зростанню світових цін, вартість цієї кількості золота за три роки збільшилася на 72% — з близько 133 мільярдів до майже 229 мільярдів доларів, продовжуючи зростати в умовах подальших коливань на ринку дорогоцінних металів.
У жовтні 2025 року Центральний банк Росії повідомив, що сукупний обсяг міжнародних резервів досяг приблизно 726 мільярдів доларів, з яких близько 300 мільярдів становить монетарне золото. Це означає, що золото формально складає до половини загальної вартості резервів, якщо врахувати також заморожену частину. Для Кремля це створює подвійну вигоду: з одного боку, золото надає ілюзію міцності резервів, а з іншого – завдяки зростанню цін на метал, Москва фактично компенсує частину втрат від замороження валютних активів.
Ключовим аспектом є те, що внутрішній ринок золота в Росії за останні роки став значно більш ліквідним. Згідно з даними World Gold Council, Росія стабільно займає місце серед трьох найбільших виробників золота в світі (більше 320 тонн на рік у 2023 році), і більша частина цього обсягу купується державою. Після введення санкцій на імпорт російського золота до США, Великої Британії та країн ЄС у 2022 році, Кремль змінив свою стратегію, зосередившись на внутрішньому ринку та "дружніх" країнах, зокрема на Об'єднаних Арабських Еміратах, Туреччині та Китаї. Ці країни стали важливими маршрутами для значних обсягів російського золота, незважаючи на формальну заборону G7.
Як тільки золото стало ключовою опорою резервів, воно майже неминуче перетворилося й на інструмент латання дір у воєнному бюджеті. Проєкт федерального бюджету РФ на 2026 рік передбачає безпрецедентну мілітаризацію: витрати на війну оцінюються у приблизно 8% ВВП і близько 40% усіх бюджетних видатків. За цих умов навіть рекордні нафтові доходи не покривають потреб, і влада змушена агресивно монетизувати резерви.
Першим об'єктом, що підпав під розгляд, стала подушка Фонду національного добробуту (ФНД). Перед початком вторгнення в його запасах було 405,7 тонни золота. Протягом двох із половиною років повномасштабної війни Міністерство фінансів реалізувало приблизно 57% цього запасу — понад 230 тонн — через "дзеркальні" операції з Центральним банком, а згодом і через фактичні продажі. Отримані кошти були використані для покриття бюджетного дефіциту. Станом на 1 листопада 2025 року в ФНД залишилось всього 173,1 тонни золота, а загальна вартість ліквідних активів (юань та золото) зменшилась з 113,5 млрд до 51,6 млрд доларів, тобто у два рази.
У листопаді 2025 року відбувся важливий зворотний момент: Центральний банк Росії вперше в новітній історії офіційно розпочав продаж фізичного золота зі своїх резервів на внутрішньому ринку. Це означало не лише проведення паперових взаємозаліків з Міністерством фінансів, а й реальний вихід металу на ринок, що дозволило державним банкам, корпораціям та обраним інвесторам отримати доступ до нього. За оцінками української розвідки, у 2025 році обсяги таких продажів можуть досягти 30 мільярдів доларів (близько 230 тонн), а в 2026 році — не менше 15 мільярдів доларів (приблизно 115 тонн).
Одночасно Центробанк визнає, що через санкції він не має можливості купувати золото на міжнародних ринках і змушений зосереджуватися на внутрішньому ринку, де ліквідність за останні роки значно зросла. Цікаво, що на фоні державних операцій зростає також значення приватних домогосподарств. За прогнозами ринку, російські громадяни в період з 2022 по 2024 роки істотно збільшили купівлю зливків і інвестиційних монет, в результаті чого обсяги продажу фізичного золота серед населення подвоїлися в порівнянні з довоєнними показниками.
Фіскальна логіка цілком зрозуміла: золото перетворюється з резерву на випадок непередбачених обставин у стабільне джерело фінансування витрат. Проте економічна вартість цього рішення є значною. Продаж золота приносить короткострокові вигоди — дозволяє підтримувати курс рубля, покривати частину військових витрат та компенсувати зниження доходів від нафти. Водночас це призводить до зменшення активів, які можна було б використати в умовах загострення кризи або при виникненні зовнішніх шоків.
Отже, вперше з часів Другої світової війни Росія починає активно використовувати свій золотий запас, перетворюючи частину майбутнього благополуччя на сучасні боєприпаси, ракети та виплати силовикам. У зв'язку з тим, що близько 40% бюджету на 2026 рік прямо або опосередковано йде на військові потреби, золото країни перестає бути просто резервом і стає важливим елементом військової економіки.
Ще один аспект "золотої" стратегії Кремля – це зовнішня політика. Після впровадження заборони на імпорт російського золота з боку G7 та ЄС, Москва почала активно шукати нові ринки збуту та джерела сировини за межами західних країн. Африка стала ключовим напрямком цієї стратегії, оскільки РФ протягом багатьох років формувала механізми "безпека в обмін на ресурси" через зв’язки з приватними військовими компаніями, такими як "Вагнер", та їхніми наступниками.
Розслідування документують, як російські приватні військові компанії й афілійовані бізнеси отримували золотоносні концесії в Центральноафриканській Республіці, Судані та Малі в обмін на охорону режимів, постачання зброї й інформаційну підтримку. Через ці схеми Росія вибудовує паралельний канал доступу до золота, який формально не пов'язаний із державними структурами й не так легко накривається санкціями.
Паралельно Москва допомагає дружнім режимам будувати власну інфраструктуру переробки золота. У Малі за участі російської компанії Yadran Group запускається завод на 200 тонн на рік, -- фактично це створює контрольований РФ вузол переробки африканського золота, через який можна обходити традиційні західні трейдингові центри. Для Росії це не лише додаткове джерело металу, а й спосіб закріпити політичний вплив у регіоні, де конкурують інтереси Заходу, Китаю та місцевих еліт.
З іншого боку, санкційний тиск змусив РФ шукати альтернативні ринки збуту вже видобутого в Росії золота. Спостерігається різке зростання поставок російського золота до Об'єднаних Арабських Еміратів після 2022 року.
Важливо відзначити, що Росія не є самостійним учасником на глобальному ринку золота. З 2022 року ряд країн, які мають тісні зв’язки з Китаєм і РФ, значно збільшили частку золота у своїх резервних активах. Вони використовують золото як спосіб дедоларизації та захисту від вторинних санкцій. Аналітики Європейського центрального банку підкреслюють, що з моменту замороження російських валютних резервів центральні банки країн, що розвиваються, почали активніше переводити свої активи в золото. Це сприяло зростанню попиту на золоті активи та підвищенню цін на них.
У цій ситуації Росія займає двояку позицію. Офіційно її Центральний банк оголошує про структуру резервів Фонду національного добробуту, яка складається на 60% з китайського юаня та на 40% із золота, при цьому загальна кількість резервів залишається однією з найбільших у світі — понад 2 300 тонн дорогоцінного металу. Проте неформально Росія виконує роль сірої ланки: з одного боку, вона підтримує глобальний попит через свої закупівлі, зокрема в Африці, а з іншого — змушена виводити частину золота на ринок для фінансування військових дій.
Для України та Західних країн це викликає ряд безпосередніх наслідків.
По-перше, обсяги та структура золотих резервів Російської Федерації безпосередньо впливають на можливості Кремля фінансувати військові дії, особливо в умовах тривалих санкцій. Чим довше Москва зможе перетворювати золото на готівку, тим більше часу їй вдасться утримувати поточний рівень військових операцій і витрат на армію.
По-друге, боротьба за африканське золото стає частиною ширшого геополітичного конфлікту: кожен успішний російський проєкт у Малі, ЦАР чи Судані не лише дає додаткові тонни металу, а й створює плацдарм для політичного впливу та військової присутності РФ у стратегічних регіонах.
#бюджет #золото #Нафта #Європейський Союз #Росія #Економіка #Імпорт #Москва #Китай (регіон) #Північна та Південна Америка #Сполучене Королівство #Міністерство фінансів (Україна) #Міжнародні санкції щодо Росії (2014—дотепер) #Московський Кремль #Європейський центральний банк #Валовий внутрішній продукт #Західна Європа #Туреччина #Стратегія #Борг. #Підприємництво #Країна, що розвивається #тонна #Об'єднані Арабські Емірати #Вантаж #Африка #Анексія Криму Російською Федерацією #Малі #Сили військового резерву #Юрисдикція #Центральноафриканська Республіка #Ліквідність ринку #Мілітаризація #Судан #Метал
