Такі оцінки для Delo.ua надав генеральний директор Української аграрної конфедерації (УАК) Павло Коваль.
50-60% зернових господарств ризикують працювати нижче собівартості
Обмеження на експорт можуть призвести до багатомільярдних збитків для аграрного сектора України.
При аналізі наслідків важливо виділити три основні показники:
* тимчасово призупинену прибутковість;
* зниження ціни виробника;
* фінансові втрати в остаточному підсумку.
"За різними сценаріями, за сезон усередині країни може накопичитися 27-32 млн тонн зернових та олійних понад можливості оперативного експорту", - повідомив Коваль.
Водночас це не означає, що вся продукція буде втрачена. Проте вона потребуватиме зберігання і фінансування, а її накопичення тиснутиме на внутрішні ціни, пояснив експерт.
"Якщо виробник в результаті логістичної премії та надлишку пропозиції зазнає збитків у розмірі $50-70 за тонну, то ціновий вплив на такому рівні може сягати приблизно $1,4-2,3 млрд. Водночас додаткові витрати на альтернативну логістику оцінюються в $40-60 за тонну", - зазначив Коваль.
Однак неможливо просто механічно скласти всю логістичну надбавку з ціновими втратами, адже підвищені витрати на доставку вже частково враховані у зниженій закупівельній вартості.
Враховуючи витрати на зберігання, відсоткові ставки за кредитами, зниження якості продукції, простої, штрафи за угодами та скорочення виробничих потужностей, експерт оцінив реалістичний діапазон прямих і квазіпрямих втрат у випадку обмеженого експорту на найближчі 6-12 місяців у межах $2-4 млрд.
Він акцентував увагу на тому, що це є сценарною оцінкою, яка буде варіюватися в залежності від терміна дії обмежень, глобальних цін, здатності Дунаю пропускати вантажі та темпів відновлення страхування для морських перевезень.
На сьогоднішній день локальні ціни на закупівлю пшениці коливаються в межах 6-7 тисяч гривень за тонну. За таких умов фермери з низькою та середньою врожайністю не можуть забезпечити покриття всіх своїх витрат, зазначив Коваль.
Ця оцінка переважно фокусується на вирощуванні пшениці, кукурудзи та ячменю. Не варто безпосередньо переносити її на весь аграрний сектор, оскільки економічні аспекти олійних культур, тваринництва та переробної промисловості мають свої особливості, підкреслив він.
Наприклад, для кукурудзи ринок уже допускає додаткове падіння ціни на $50-70 за тонну, якщо морський канал не відновиться до масового надходження нового врожаю.
До 35% зернових підприємств можуть зіткнутися з дефіцитом ліквідності
Аграрна сфера України не знаходиться в умовах раптової масової неплатоспроможності. Однак рівень фінансової стійкості суттєво варіюється.
За словами Коваля, найбільш стійкими вважаються вертикально інтегровані підприємства, які володіють власними елеваторами, займаються переробкою, мають різноманітний земельний банк, отримують валютні доходи та мають можливість доступу до банківського фінансування.
Найбільш уразливими є малі та середні господарства, що займаються вирощуванням зернових, які не мають власних сховищ і змушені реалізовувати свою продукцію відразу після збору.
Останнім часом майже 90% українського аграрного експорту здійснювалося морем. Без глибоководних портів оптимізована пропускна спроможність Дунаю, залізничних переходів та автомобільного транспорту становить приблизно 3-3,5 млн тонн на місяць, заявив гендиректор УАК.
У той же час, під час пікових сезонів попит може досягати 5-6,5 мільйонів тонн. Протягом перших місяців дезорганізації фактичний експорт через альтернативні маршрути може виявитися ще нижчим – приблизно 1,7-2 мільйони тонн.
"Щомісяця в межах країни може зберігатися від 2 до 4 мільйонів тонн сільськогосподарської продукції. Це призводить до зниження внутрішніх цін і нестачі обігових коштів, навіть якщо зерно фізично залишається на складі", - зазначив Коваль.
Якщо обмеження триватимуть один-два місяці, більшість комерційних агропідприємств ситуацію витримає, хоча частина господарств буде змушена відкласти розрахунки та інвестиції.
"Протягом періоду від трьох до шести місяців близько 25-35% спеціалізованих агрокомпаній можуть зіткнутися з гострим дефіцитом ліквідності. У випадку господарств, які мають низькі показники врожайності, не володіють власними елеваторами та розташовані в прифронтових регіонах, ризик може досягати 40-50%", - зазначає експерт.
Повний сезон дорогого й обмеженого експорту без реструктуризації кредитів, пільгового фінансування та державних гарантій автономно здатні пройти орієнтовно 20-30% комерційних зернових компаній, висловив свою думку Коваль.
Ще 35-45%, за його словами, зможуть продовжувати роботу лише за умови кредитної підтримки або відтермінування зобов'язань. Для решти ризик скорочення посівів, продажу активів, реструктуризації чи виходу з бізнесу буде високим.
Хто першим ризикує втратити ліквідність
Не зважаючи на ускладнення в логістичних процесах, аграрний сектор України поки що не виявляє ознак значної втрати ліквідності. Проте фінансова статистика вказує на те, що ризики зосереджуються в певних сегментах ринку.
Згідно з інформацією Національного банку на початок травня 2026 року, у секторі первинного сільського господарства частка непрацюючих корпоративних кредитів досягла близько 1,3%. Співвідношення чистого боргу до EBITDA становило 1,9, а показник покриття процентних витрат операційним прибутком складав 6,7 разів.
"Таким чином, до поточного логістичного кризи сектор у цілому не виглядав надмірно обтяженим боргами," - підкреслив Коваль.
Оптова торгівля зерном виявилася значно більш уразливою:
Частка непрацюючих кредитів складає приблизно 8,1%.
* чистий борг/EBITDA - 7,4;
* коефіцієнт покриття відсотків - всього 2,1 рази.
"Зернотрейдери, які мають вузьку маржу, значні короткострокові зобов'язання та потребу в фінансуванні запасів, можуть опинитися серед перших, хто відчує нестачу ліквідності," - зазначив генеральний директор УАК.
Серед виробників першими до критичної межі наближаються:
* фермерські господарства, що не мають власних елеваторів і змушені реалізовувати зерно в період жнив;
* компанії з значною долею орендованого обладнання та короткострокових позик;
* постачальники в областях з низьким рівнем цьогорічного збору врожаю;
* господарства, які мають прострочені платежі за насіння, добрива, пальне або оренду землі;
* підприємства, які вже активували кредитні ліміти для посівної кампанії та планували погасити їх за рахунок доходів від свіжого врожаю.
Тільки 25% агрокомпаній, що займаються зерновими, мають достатні фінансові резерви для здійснення діяльності протягом року без зовнішніх постачань.
Визначити точну кількість агрокомпаній, здатних самостійно пережити період обмеженого експорту тривалістю 6-12 місяців, є складним завданням через брак прозорої інформації про їхню фінансову стійкість.
Одночасно, за словами Коваля, фінансові резерви на цей час є у приблизно 25% комерційних зернових компаній.
Приблизно 35-45% підприємств зберігають свою операційну життєздатність, але зможуть пережити сезон лише за умови отримання кредитної підтримки, продовження діючих позик, часткових гарантій або через участь у програмах на зразок "5-7-9%", зазначив Коваль.
Приблизно 30% спеціалізованих зернових компаній не мають резервів на весь сезон обмеженого експорту. Для цих підприємств ключовою проблемою є не стільки прибуток, скільки можливість забезпечити фінансування для наступного виробничого циклу.
"Нестача елеваторних потужностей стане особливо серйозною проблемою: за прогнозами уряду, у разі затримки експорту може виникнути потреба в додаткових запасах на 10-12 млн тонн зерна", - зазначив Коваль.
Отже, державна політика повинна фокусуватися не на покритті всіх можливих збитків, що є недосяжним, а на забезпеченні ліквідності.
#зерно #порт #Національний банк України #Україна #Дефіцит #Логістика #Експорт #Хліб #тонна #Собівартість #Пшениця #Олійні культури #Дунай #Зернові #Судноплавний канал #Кредит (значення) #Автомобільні перевезення #Ліквідність ринку #Елеватор #Хліборобство #Ячмінь #Зерновий елеватор
