Що варто врахувати Трампу до і під час його переговорів із Путіним? Чому досягнення швидкої угоди з Кремлем є недосяжним, незважаючи на рішуче прагнення 47-го президента США? Відповіді на ці запитання можна знайти у традиційному опитуванні Центру "Нова Європа".
Новий президент США Дональд Трамп визначив припинення російської агресії проти України як один з ключових напрямків своєї зовнішньої політики. З його коментарів стає очевидним, що діалоги між американськими посередниками та представниками країни-агресора вже стартували. У світі зростає інтерес до можливих прямих переговорів між американським лідером та російським президентом. Центр "Нова Європа" вирішив звернутися до досвідчених дипломатів та аналітиків, які мають глибокі знання про російські стратегії ведення переговорів, з наступним запитанням:
"Що важливо було б врахувати президенту США перед початком (і під час) переговорів з Путіним щодо України?". Відповіді публікуємо в рамках традиційної рубрики на ТСН.ua - "Нова Європа цікавиться".
Основні поради, сформульовані на основі отриманих відповідей:
1. Початок діалогу - з партнерами. Не варто розпочинати переговори з російською стороною без ґрунтовної підготовки. Перед зустріччю з росіянами президент США повинен провести консультації з українськими колегами та провідними європейськими лідерами.
2. Інтелектуальна команда. Трампу необхідно сформувати компетентну групу, якій можна делегувати виконання важливих завдань. Зокрема, ця команда повинна забезпечувати президента США інформацією про докази неправди та маніпуляцій з боку Путіна.
3. Межі гнучкості і гарантії безпеки. Президент Трамп має розуміти перед переговорами межі потенційної гнучкості Києва, а також те, які безпекові зобов'язання можуть взяти на себе західні партнери перед Україною.
4. Не варто очікувати миттєвих результатів. Трампу потрібно уникати спокуси сприймати швидке, хоч і короткочасне, рішення як справжній успіх.
5. Росія перебуває в стані слабкості. Незважаючи на всі зусилля Путіна приховати це, країна вступає в переговори з надзвичайно невигідними умовами і гостро відчуває потребу в пом'якшенні наслідків катастрофічних втрат, які вона сама спричинила через війну.
6. Грати в довгу. Путін має підстави вважати, що час на його боці, але ця перевага втрачає сенс, якщо Захід продовжить підтримувати Україну та посилювати тиск на Росію.
7. Реалізація ідеї "мир через силу". Для підвищення свого впливу на Кремль, США повинні прийняти рішення про надання великої та тривалої військової підтримки Україні, а також налагодити співпрацю з G7 для використання заморожених активів Росії на користь України та посилити економічні санкції проти РФ. Крім цього, важливо виконати зобов'язання щодо інтеграції України в НАТО.
8. Геймченджер - європейські війська. Хоч це і найбільш проблематичне рішення, але саме воно може стати потенційним геймченджером - США і країни Європи мають бути готовими відправити війська до України для підтримки перемир'я.
9. План щодо залучення України, ключових країн Європи до переговорів. У Трампа має бути план залучення України, інших важливих стейкхолдерів Європи до обговорення. Переговори лише між США і РФ не принесуть сталого завершення війни.
10. Жодної втаємниченості. Втаємниченість призведе до власного трактування російською стороною кожного питання і навіть порядку денного.
11. Незмінні переговірники. Одна й та ж особа має вести переговори упродовж усього переговорного процесу і за всім переліком питань. Інакше переговори нагадуватимуть "день бабака".
12. Уникнення часових рамок. Важливо не встановлювати жорсткі регламенти для переговорного процесу чи обмеження в часі.
13. Усе фіксується. Діалог повинен бути стенографовано та записано як у відео-, так і в аудіоформатах. Це допоможе запобігти спотворенню висловлених думок і позицій.
14. Уникати спільних пресрелізів, заяв, запрошень, неформальних зустрічей. Переговори завжди будуть супроводжуватися провокаціями з боку російської сторони.
15. Верифікація інформації. Важливо ретельно аналізувати всі заяви та "факти", що наводять російські джерела: відволікання на маніпулятивні напівістини служить інструментом дезорієнтації учасників перемовин.
Президент Трамп не повинен ініціювати переговори з російською стороною щодо війни в Україні без належної підготовки. Це включає, зокрема, консультації з президентом Зеленським, ключовими європейськими лідерами та зміцнення американських важелів впливу.
Трамп повинен зустрітися з Зеленським, щоб зрозуміти, наскільки Київ готовий до компромісів і які моменти залишаються для них неприйнятними. У минулому році Зеленський висловлював готовність до гнучкості в питанні територій, але, зрозуміло, це було підкріплено вимогою отримання чітких гарантій безпеки, зокрема, в контексті можливого вступу в НАТО. Президент США має бути обізнаний щодо позиції України, перш ніж розпочати переговори з Путіним.
Трамп повинен також обговорити ситуацію з європейськими лідерами, беручи до уваги військову та фінансову підтримку, яку Європа надає Україні, а також їхню безпосередню зацікавленість у результатах війни. Важливим аспектом стануть питання безпекових зобов'язань перед Києвом: чи буде це членство в НАТО, двосторонні гарантії, чи якісь інші варіанти.
Путін зайняв максимально жорстку позицію і намагатиметься вплинути на Трампа під час їхньої особистої зустрічі. Президент США повинен невідкладно вжити заходів, щоб зміцнити свої важелі тиску на Кремль.
Ці кроки стануть чітким сигналом для Путіна, що військова та економічна ціна його агресивної війни зростатиме, якщо він не буде готовий послабити свої вимоги й чесно вести переговори. Тож, у Трампа має бути план, як швидко ввести українців та європейців в обговорення. Переговори тільки між США та РФ не принесуть сталого завершення війни. Такий процес потребує підготовки та терпіння. Можливо, Трамп не славиться цими характеристиками, але вони йому необхідні, якщо він хоче досягти успіху в цьому напруженому переговорному процесі.
Російська сторона завжди сприймала і продовжуватиме сприймати переговори як продовження конфлікту, а не як засіб для встановлення миру. Вона не використовує концепцію компромісу у звичайному розумінні, а натомість має на увазі продовження війни іншими засобами. Будь-яке формулювання, яке буде запропоноване як компроміс, буде трактуватися Росією виключно в своїх інтересах.
У процесі ведення переговорів категорично недопустимо обмежувати їх у закритому форматі, формувати вузьке коло учасників або виділяти певні питання для обговорення лише з окремими групами або переговірниками. Такий підхід неодмінно викличе конфлікти між учасниками, що може бути розцінено Російською Федерацією як свідомі дії іншої сторони, спрямовані на зрив переговорного процесу.
Тайна призведе до того, що російська сторона незабаром почне трактувати кожне питання та навіть порядок денний на свій лад. Якщо вже розпочинати переговори, то їх має вести одна й та ж особа на всіх етапах та з усіх напрямків. В іншому випадку це буде безперервний "день бабака".
Рішення повинні ухвалюватися виключно на найвищому рівні переговорів. Жодним чином не слід дозволяти передоручення або уповноваження для прийняття рішень. Ключовим є уникнення затвердження регламентів чи встановлення часових обмежень для переговорного процесу. Російська сторона часто використовує подібні тактики, намагаючись створити тиск на учасників, що призводить до необхідності ухвалення швидких, непідготовлених і непродуманих рішень та коментарів.
Діалог повинен бути обов'язково зафіксований у стенографічному вигляді, а також записаний на відео та аудіо. Учасники переговорів мають уникати спільних пресрелізів, офіційних заяв, запрошень на різноманітні вечірки та неформальні зустрічі. Незалежно від місця проведення переговорів, вони завжди супроводжуватимуться провокаціями з боку російської делегації. Кожну пропозицію, що надходить від російської сторони, слід розглядати як потенційну пастку.
Недопустимо у процесі прийняття рішень делегувати редагування фінальних текстів стороннім особам, особливо коли планується використання подвійного чи потрійного перекладу. Важливо усвідомлювати, що всі учасники переговорів піддаються постійному інформаційно-психологічному впливу та тиску. Російська Федерація активно застосовує маніпулятивні інформаційні стратегії під час переговорного процесу. Відволікання на напівправду є інструментом дезорієнтації учасників. Тому факти та інформація повинні підлягати ретельній перевірці, і ніщо не має сприйматися як істина без підтвердження.
Як зазначав Джордж Кеннан близько восьми десятиліть тому, Кремль залишається "недоступним для розумного аналізу, але надзвичайно уважним до сили" (Джордж Кеннан, "Довга телеграма", 1946 рік, відправлена з американського посольства в Москві).
Сполученим Штатам не слід очікувати на відкритість чи пошук спільних точок дотику з президентом Росії Владіміром Путіним під час будь-яких переговорів, що стосуються України. Оголошені цілі російської агресії включають ліквідацію українського суверенітету, підпорядкування України Кремлю, а також, хоча це й не формулюється відкрито, знищення національної та культурної ідентичності українського народу. Росія часто ігнорує умови раніше досягнутих угод. Крім того, вона прагне уникати конструктивного діалогу, висуваючи неприйнятні попередні умови, такі як фактична капітуляція України, визнання анексії українських територій, "гарантії", що Україна ніколи не приєднається до НАТО чи ЄС, а також інші вимоги, які б призвели до підпорядкування України російському впливу.
Існує точка зору, що вести переговори з Росією стосовно України немає жодного сенсу, і в цій позиції є певна логіка. Проте, враховуючи непропорційність сил, як зазвичай зазначали представники СРСР, можливе досягнення формальної або, скоріш за все, ad hoc угоди з Росією, яка могла б передбачати перемир'я уздовж існуючої лінії фронту. У такому випадку Росія могла б оголосити про якусь перемогу. Якщо це перемир'я буде супроводжуватися надійними гарантіями безпеки (найперспективнішою з яких є вступ до НАТО), така угода могла б виявитися вигідною для неокупованої чи вільної України.
Для досягнення такого результату Сполученим Штатам та Європі необхідно наростити тиск на Росію, зокрема через введення санкцій та інших заходів, які обмежать доходи Росії від експорту нафти та газу. Крім того, важливим кроком є збільшення обсягів постачання озброєнь до України. Хоча це рішення є найбільш складним, воно може стати суттєвим чинником змін - варто розглянути можливість відправки військ та приватних військових підрядників до України для підтримки мирного процесу і навіть для його ініціювання. Військові контингенти будуть з Європи, проте їм необхідно забезпечити американську підтримку, зокрема в повітряному просторі.
Путін навряд чи прийме угоду, яка зміцнить безпеку України. США та Європейським країнам слід бути готовими до активних дій у будь-якому випадку: показ рішучості може спонукати Путіна до серйозного діалогу, усвідомлюючи, що він не зможе досягти перемоги ані зараз, ані в перспективі.
Дональд Трамп діє дуже персоналістськи. Він легко переконує себе, що його особиста харизма (або здатність залякувати) матиме вирішальний вплив. Деталі та складні питання його мало цікавлять.
Росіяни вестимуть себе зовсім інакше. Від самого верховного керівника Путіна і до нижчих рівнів влади вони ретельно підійдуть до процесу переговорів, детально аналізуючи кожне питання.
Трампу потрібно зібрати розумну команду, довірити їй виконання складної роботи і -- що особливо важливо -- довіряти їй, коли вона покаже докази брехні та фальсифікацій Путіна. Коли ж команда нагадуватиме йому, що успіху неможливо досягти швидко й без наполегливої роботи, йому знадобляться терпіння та рішучість, щоб це усвідомити.
Росіяни проявлять надзвичайну складність і часто виснажливість у процесі переговорів. Ті, хто взаємодіє з ними, можуть помилково вважати таку стратегію ознакою сили з їхнього боку. Проте США та інші учасники переговорів не повинні недооцінювати російську сторону. Водночас важливо пам’ятати, що, незважаючи на зусилля Путіна приховати це, Росія входить у переговори з дуже слабкими позиціями і терміновою потребою зменшити наслідки катастрофічних втрат, завданих власним вторгненням в Україну.
Трампу потрібно буде уникнути спокуси вважати швидкі, але тимчасові рішення, такі як негайне припинення вогню, за досягнення значних успіхів. Він має розуміти, що "тимчасове" перемир'я може швидко стати тривалим явищем (73-річна річниця перемир'я у Корейській війні відзначається у 2025 році). Успіх американських переговорів з Росією не залежить від особистої хімії між Трампом і Путіним. Для цього необхідно створити сильний тиск на російську сторону. Незважаючи на свою слабкість, Росія може спробувати уникнути цього тиску, але США мають чітко висловити: "Якщо ви відмовитеся від прагматичного та реалістичного підходу, ми значно посилимо нашу підтримку України в її боротьбі проти вашого вторгнення".
Грати на витривалість. Путін може подумати, що час працює на нього: Росія розширює свої територіальні межі і, здається, має більше людських, військових та фінансових ресурсів, ніж Україна. Однак така перевага може стати марною, якщо Захід продовжить активну підтримку України та збільшить тиск на Росію.
Сукупний ВНП країн НАТО приблизно у 25 разів перевищує російський. За вартість кількох чашок кави на місяць із кожного громадянина Захід може забезпечити Україну необхідною зброєю та економічною підтримкою для оборони. Використання $300 млрд заморожених російських активів для фінансування України ще більше доведе, що Путін не зможе пережити нас. Посилення санкцій і експортного контролю підірве фінансовий запас міцності Кремля та загострить проблеми його економіки, зокрема високу інфляцію, нестачу робочої сили, відтік мізків і надмірну залежність бюджету від військових витрат.
Проте економічний тиск не є основним фактором. Путін почне серйозно думати про можливість переговорів лише тоді, коли зрозуміє, що його війська опинилися в безвихідній ситуації або зазнають невдач.
Президент Трамп знову наголосив на гаслі Рейгана "мир через силу", і немає кращого способу продемонструвати силу Америки, ніж підтримка України у завершенні війни на вигідних для США умовах. На фронті це передбачає прискорення інтеграції України в НАТО через співпрацю в промисловості, спільні навчання та впровадження оборонних систем для захисту цивільних осіб. На дипломатичному рівні концепція "мир через силу" передбачає реалізацію обіцянки НАТО про прийняття України до Альянсу після закінчення конфлікту. Це забезпечить Україні можливість продовжувати формування сучасної армії та стане запобіжником від нових агресій з боку Росії.
#НАТО #бюджет #Дональд Трамп #Європейський Союз #Європа #Росія #Україна #Президент (державна посада) #Київ #Українці #Володимир Зеленський #Москва #Північна та Південна Америка #Міжнародні санкції щодо Росії (2014—дотепер) #Московський Кремль #Кремль (фортифікаційна споруда) #Робоча сила #Росіяни #Радянський Союз #Володимир Путін #Українська мова #Капітуляція (капітуляція) #Озброєння #Зовнішня політика #Компроміс #Дипломат #Суверенітет #Концепція #Війна на Донбасі #Рональд Рейган #Сили військового резерву #Втеча людського капіталу #Корейська війна #Валовий національний продукт
