Україна, яка ще 25 років тому посідала шосте місто у світі за обсягами виробництва коров’ячого молока, опинилася перед загрозою виникнення дефіциту молочної сировини. Його спричинили щорічне скорочення поголів’я корів і зменшення обсягів виробництва молока, які тривають з 1990 року за винятком окремих років. Обсяги виробництва 2019 року вперше опустяться нижче за позначку в 10 млн т, що підтверджують дані нещодавно опублікованого «Прогнозу виробництва молока в Україні до 2030 року: методика і розрахунки», поінформувала провідний науковий співпрацівник відділу економіки аграрного виробництва та міжнародної інтеграції Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» Ольга КОЗАК.
За її словами, про наявний внутрішній дефіцит сировини вже цього року свідчить насамперед зростання закупівельної ціни на сировину, яка за останні три місяці практично відповідає світовій та є вищою на 10 — 15% залежно від місяця порівняно з минулим роком. У жовтні 2019 року вона сягнула максимуму в гривневому вимірі за період незалежності України.
Крім того, значно розширюються масштаби сировинної бази переробників. Якщо раніше вона становила до 300 км, то нині подекуди вона сягає відстані до 600 км.
Ще однією ознакою формування дефіциту сировини на внутрішньому ринку є скорочення обсягів експорту і збільшення імпорту молочних продуктів.
Нестачу якісного молока відчувають насамперед молокопереробні підприємства, вважає науковець. Якщо торік на вітчизняні молокозаводи надійшло на переробку 4179,2 тис. т молока, то 2019 року, за прогнозами науковців Інституту аграрної економіки, порівняно з минулим роком вони недоотримають до 10% сировини.
Очікуване скорочення надходження сировини може стати рекордним з 2008 року, наголосила Ольга Козак. При цьому, зазначила вона, якщо для господарств населення зменшення продажу молока на переробку є стабільним трендом уже понад десять років, то переробні підприємства практично увесь цей період демонстрували стабільне зростання постачання. Цього року цей тренд було поламано.
Сільськогосподарські підприємства мають можливості наростити обсяги сировини, вважає Ольга Козак. Принаймні закупівельна ціна, яка на даний момент вища за світову, мала б стимулювати їх у напрямі нарощування виробництва якісної сировини. Натомість ті з них, які мають необхідний потенціал для нарощування виробництва, завмерли в очікуванні відкриття ринку земель сільськогосподарського призначення. А слабші підприємства, не будучи досить мотивованими, продовжують, як і раніше, вирізати корів і, як наслідок, згортати виробництво молока.
2020 року ці процеси лише посиляться, зумовивши структурні зміни по всіх складових молочної продовольчої системи.
Ситуація ускладниться також і з огляду на скасування другого ґатунку молока з 1 січня 2020 року згідно з новим ДСТУ «3662:2018 «Молоко-сировина коров’яче. Технічні умови». А це означає, що переробні підприємства недоотримають близько 1 млн т молока другого ґатунку.
Дефіцит молочної сировини на внутрішньому ринку містить системні загрози, застерегла Ольга Козак. Адже сучасний глобальний продовольчий ринок дуже швидко реагує на виникнення дефіциту на будь-який продукт, намагаючись заповнити його імпортом і заробити при цьому.
Специфіка ринку молока полягає в тому, що завозитимуть не сировину, а готові молочні продукти. Наявність потужних виробників молока по сусідству надає можливість побудувати досить реалістичні сценарії перебігу подій, які можуть мати негативні наслідки для молочного сектору України.
Таким чином, маючи всі необхідні умови та ресурси для розвитку молочного скотарства, Україна опинилася перед загрозою продовольчої безпеки та викликом продовольчій політиці держави, підсумувала експерт.
#Агрорынок #молоко #животноводство
