Український Ощадбанк чотири роки готувався, щоб завдати Росії поразку в Арбітражному трибуналі у Парижі. Як тепер отримати від опонента мільярдну компенсацію?
"Ще в 2014 році, розуміючи, що відбулося та ще може відбутися з банком через анексію Криму, ми усвідомлювали, що будемо шукати механізми компенсації збитків. Я тоді дав розпорядження дуже детально усе документувати. Ми фіксували усе, що відбувається з кримським відділенням — збирали службові записки, розшифровки телефонних розмов, відеодокази та скріншоти у соціальних мережах", — розповідає ЕП голова правління Ощадбанку Андрій Пишний.
Збір детальної доказової бази виявився недаремним: пізніше усі ці матеріали були використані для позову Ощадбанку проти Росії.
Так, через чотири після цих подій Арбітражний трибунал у Парижі виніс вердикт на користь Ощадбанку — стягнути з Російської Федерації збитки, які поніс банк внаслідок анексії Криму, у розмірі 1,3 млрд доларів.
В той же день російське Мінінстерство юстиції заявило, що Російська Федерація не визнає рішення міжнародного арбітражу і не буде компенсовувати збитки Ощадбанку. Аргумент росіян — "відсутність у арбітражу юрисдикції на розгляд позову".
Що означає це рішення міжнародного суду, про що свідчить реакція Росії і чи є в Ощадбанку шанси на компенсацію збитків, з’ясовувала ЕП.
Про судовий процес
Судовий процес Ощадбанку проти Росії безпрецедентний — анексія Криму не визнана ані Україною, ані світовою спільнотою.
Розпочати процедуру юридичного оскарження Ощадбанку дозволив двосторонній договір про взаємний захист інвестицій 1998 року, підписаний та ратифікований Росією.
"У ньому визначені такі поняття як експропріація та територія. Це надзвичайно важливо. Росія розповсюдила свій ефективний контроль на території Криму — це факт. Нам потрібно було знайти баланс і аргументувати в суді, що ми є кваліфікованим інвестором, а оскільки ефективний контроль з боку Росії очевидний, отже, і відповідальність РФ також очевидна", — пояснює Пишний.
Експерт Малкольм Шо, який виступив перед Арбітражним трибуналом у ролі експерта з міжнародного публічного права, додатково обгрунтував, що істотним у цій справі є не лише те, що Росія встановила ефективний контроль у Криму, але й пред’явила претензії на суверенне право власності. Трибунал погодився з його висновками.
За словами голови Ощадбанку, такі претензії в поєднанні з ефективним контролем не могли не мати наслідків в контексті двостороннього договору про захист інвестицій.
Обираючи юридичного партнера для судової справи "Ощадбанк" розіслав запрошення десяти юридичним компаніям — шість з них відмовились. Одна з найрозповсюдженіших причин — юристи не бачили перспективи.
"Найбільш адекватною та професійною нам здалася пропозиція компанії Quinn Emanuel Urquhart&Sullivan LLP", — згадує Пишний.
Перше повідомлення про претензії з боку української сторони Росія отримала в липні 2015 року. У РФ, як і передбачає процедура, було півроку на відповідь. Потім в рамках арбітражного процесу у російської сторони було ще дві паузи — по три місяці. Росія жодного разу не відреагувала.
"Російська сторона мала доступ до всіх документів. В кінці кожного дня судового процесу вона отримувала повні стенограми судових засідань. Ми стежили за тим, щоб права відповідача були повністю дотримані", — наголошує Пишний.
У листопаді 2018 року Міжнародний арбітраж задовольнив вимогу Ощадбанку щодо компенсації збитків, завданих внаслідок анексії Криму з боку Російської Федерації.
Сума відшкодування — 1,3 млрд доларів плюс відсотки, які будуть нараховуватися з моменту винесення рішення до моменту фактичної компенсації.
У сумі збитків закладена не тільки втрата активів — приміщень, обладнання, готівки та дорогоцінних металів, але й втрата гудвілу — прибутку, який банк міг би отримати, продовжуючи свою діяльність на півострові.
За інформацією Ощадбанку, майже половина суми компенсації — це кредити компанії Active Solar LLC, яка належала сім’ї Клюєвих, та недоотримані доходи у вигляді відсотків.
Згідно із рішенням трибуналу, Російська Федерація повинна негайно сплатити 1, 111 млрд доларів.
Довідково.Сума, яка підлягає негайній сплаті, складається з втрати активів — 598 млн дол, втрати майбутнього прибутку — 484 млн дол, втрачених активів третіх осіб, а також втрачене забезпечення за транзакціями з іншими філіями — 29 млн дол.
Додатково трибунал присудив сплатити витрати на арбітражне провадження (3,7 млн дол) та попередню суму відсотків (USD LIBOR +2%) у розмірі 180 млн дол за термін з 31 березня 2014 року до 2 листопада 2018 року. За кожен день несплачених відсотків сума буде збільшуватися на близько 97 тисяч доларів.
Рішення міжнародного арбітражу має свою юридичну особливість — воно є остаточним та обов’язковим для сторін і не може бути оскарженим в апеляції. Останній варіант можливий лише у випадку подання позову про скасування у місцевий суд Парижу, проте підстави для цього дуже обмежені.
Відповідно до міжнародного права, скасування можливе у випадку, якщо арбітражний трибунал неправомірно вирішив, що справа є (або не є) підвідомчою йому, мали місце порушення при призначенні трибуналу, трибунал не дотримався свого мандату або таке рішення порушує міжнародний публічний порядок
Ще одна підстава — порушення правової процедури та недотримання принципів справедливого судового розгляду.
Короткі висновки Трибуналу
Трибунал розуміє, що існує розбіжність між Україною та Росією щодо суверенного статусу Кримського півострову. Трибунал не надає жодних коментарів щодо законності дій РФ.
Трибунал не приймає позиції, що Кримський півострів не покривається Угодою про захист інвестицій через спір між Україною та Росією щодо того, хто де-юре має над ним суверенітет.
Для визначення юрисдикції неважливо, що інвестиції були зроблені до анексії.
На аргумент РФ про те, що інвестиції України не були вкладені в економіку Росії Трибунал дав відповідь: Росія отримувала економічну вигоду від діяльності кримських філій Ощадбанку протягом двох місяців —до кінця травня 2014 року.
Росія порушила свої зобов’язаннявідповідно до угоди про захист інвестицій через дію або відповідальність, за яких несе відповідальність — Збройних Сил та парламенту, Банку Росії, так званих органів Кримської влади та так званих Сил самооборони Криму.
Ланцюгова реакція
Перемога Ощадбанку створює юридичний прецедент.
"Інші державні та квазідержавні організації можуть його використати. Справа в тому, що це рішення визначає державний банк як інвестора, що робить можливим захист його прав на відповідну двосторонню угоду", — роз’яснює старший юрист ЮФ Evris Ян Ахрамович.
Таких організацій чимало, оскільки РФ націоналізувала в Криму в тому числі і майно інших акціонерних товариств, які хоч і є не державними організаціями, але більша частка акцій таких підприємств належали державі Україна.
Приклад такої націоналізації, за словами Ахрамовича, це привласнення майна Суднобудівного заводу "Море" в м. Феодосія АР Крим.
"Враховуючи, що рішення по Ощадбанку базується на положеннях Угоди про сприяння та взаємній захист інвестицій між Україною та Росією, фактично, будь-який інвестор з Криму, здатний довести факт заподіяння шкоди його бізнесу з боку РФ і отримати позитивне рішення", — резюмує адвокат, керуючий партнер АО "Супрема Лекс" Вiктор Мороз.
Хто компенсує збитки
Юристи попереджають, що виграш у Парижі — це ще не кінець.
Уже зараз і сам Пишний, і опитані ЕП юристи визнають: рішення суду — це переломний момент в суперечці, але коли справа стосується відшкодування шкоди, то аж ніяк не завершальний.
За словами Віктора Мороза, Нью-Йоркська Конвенція дозволяє Ощадбанку в майбутньому піти двома шляхами.
Перший — шукати майно РФ або російських державних компаній у інших державах, накладати на них арешт і реалізовувати з торгів для погашення заборгованості.
Другий - замінити кредитора у відносинах з РФ з іноземними контрагентами, де Росія виступає кредитором.
"Реалізацію процедури заміни кредитора в зобов'язанні ускладнить необхідність отримання згоди РФ на таку заміну", — прогнозує Ян Ахрамович.
На його думку, якщо оцінювати шанси "Ощадбанк" на отримання присудженої компенсації, то вони "неодмінно високі". Рішення є обов'язковим для виконання, а міжнародне право передбачає достатньо механізмів для цього.
За словами Віктора Мороза, обидва варіанти можуть вимагати багато часу для їх реалізації, однак можуть привести до того, що рішення, буде виконане.
Зважаючи на публічну позицію Росії, шанси на те, що офіційна Москва погодиться на переговори, визнає рішення суду — невисокі. Ймовірно, що РФ також шукатиме способи, як скасувати рішення Трибуналу.
"Заяви з боку РФ про те, що вона не визнає рішення арбітражного суду є безпідставними та, переконаний, не будуть ефективними у разі подання Росією позову про скасування рішення. Після винесення рішення 26 листопада у нас жодної комунікації з російською стороною не було. Ми розуміємо, яким може бути їхній наступний крок і готуємося до нього", — зазначає Пишний.
#аннексия Крыма #Финансы #Ощадбанк
