100 днів уряду Свириденко: баланс між стабільністю та застійними процесами.

Автором є Богдан Данилишин, який обіймає посаду завідувача кафедри регіоналістики у Київському національному університеті імені В. Гетьмана. Він є академіком Національної академії наук України та колишнім головою Ради Національного банку України.

Після тривалих політичних коливань уряд на чолі з Юлією Свириденко успадкував надзвичайно складні обставини: війна, знищена інфраструктура, бюджетний дефіцит, що перевищує 20% від ВВП, а також значна залежність від іноземних кредитів і допомоги.

Перші сто днів роботи уряду відзначилися зусиллями щодо фінансової стабільності та пошуку оптимального балансу між виживанням і розвитком. Українська економіка показує перші ознаки відновлення, але все ще значно поступається своєму потенційному рівню.

Ключова економічна тенденція -- активізація попиту (приватного та державного) в умовах кволого виробництва, пригніченого війною й монетарною політикою. Це веде до розширення торговельного дефіциту і зростання валютних ризиків. Приріст ВВП за січень -- серпень 2025 року становив +1,4% (оцінка Мінекономіки), що значно нижче від прогнозу уряду під бюджет 2025 року (+2,7%).

Основні чинники, що стримують розвиток, включають військові загрози, пошкодження енергетичної інфраструктури, сувору монетарну політику, нестачу робочої сили, зростання витрат на енергетичні ресурси та низький рівень інвестиційної активності.

Основні фактори, що сприяють розвитку, включають податкові заохочення, "транспортний коридор" та міжнародну підтримку.

Стабільність цін. Інфляція залишається значно вище цільової позначки у 5%, проте поступово демонструє зниження. У вересні річна інфляція досягла 11,9% (максимум спостерігався в травні — 15,9%). Виникають як чинники, що сприяють зростанню, так і ті, що знижують інфляцію. З одного боку, на ціни впливають високі витрати виробників та зменшення урожайності, а з іншого — інфляційний тиск стримується за рахунок мораторію на підвищення комунальних тарифів та стабільності валютного курсу.

Тиск на валютному ринку продовжує зростати. За період з січня по вересень 2025 року нетто-інтервенції Національного банку України склали 26 мільярдів доларів, що на 11% більше в порівнянні з аналогічними місяцями минулого року (річний обсяг інтервенцій оцінюється в 37 мільярдів доларів). Основними чинниками, що сприяють підвищенню валютного тиску, є торговельний дефіцит та політика валютної лібералізації НБУ. У цьому році значну частину попиту на валюту формує бізнес: нетто-покупки валюти підприємствами зросли на 40%, тоді як нетто-покупки від населення скоротилися майже вдвічі. Приблизно 20% валютних інтервенцій НБУ йде на задоволення потреб населення.

Зовнішня сфера. За підсумками дев'яти місяців 2025 року торговельний дефіцит товарів зріс до 30 мільярдів доларів, у порівнянні з 24 мільярдами доларів у тому ж періоді 2024 року. Експорт демонструє спад на рівні 4-5%, тоді як імпорт показує зростання в межах 14-16%. Міжнародна фінансова підтримка виступає головним джерелом покриття дефіциту платіжного балансу, з припливом 31 мільярда доларів за дев'ять місяців.

Державні фінанси. Фіскальний дефіцит (без урахування грантів) у річному вимірі становить 23% від валового внутрішнього продукту (2,0 трлн грн), що в абсолютних і відносних значеннях близьке до встановлених законодавством річних показників на 2025 рік (22% ВВП або 2,0 трлн грн). Починаючи з лютого 2025 року, фіскальний дефіцит демонструє тенденцію до зниження. Державні витрати мають обмежений мультиплікаційний ефект на економіку, оскільки невизначеність стримує попит і підвищує бажання населення заощаджувати. Значна частина витрат, а саме 68% цього року, спрямована на оборону, що не створює значного позитивного впливу на економічну ситуацію.

Монетарний сектор суттєво ускладнює діяльність уряду. Національний банк України вже третій рік поспіль утримує облікову ставку на реальному позитивному рівні. У 2025 році ставка була підвищена до 15,5% річних (на вересень ефективна номінальна ключова ставка складає 16,3% річних, а реальна -- 4,4% річних). Високі витрати на запозичення значно ускладнюють можливості реального сектора для інвестиційного зростання, гальмують розширення податкової бази, погіршують стійкість державних фінансів, а також збільшують витрати держави на обслуговування боргових зобов'язань, підтримку пільгових кредитних програм та реалізацію монетарної політики НБУ.

Проте за межами короткострокових рішень країна досі не отримала чіткої відповіді на ключове запитання: якою має бути стратегія воєнної економіки України і хто відповідає за її реалізацію?

Макроекономічна стабільність. Спільно з Національним банком України та міжнародними партнерами вдалося зберегти відносну стабільність курсу гривні та підтримувати контрольовану інфляцію. Основні бюджетні показники виконано без затримок у соціальних та оборонних виплатах. Залучено понад 13 мільярдів доларів зовнішнього фінансування від партнерських країн (Європейський Союз, США, Міжнародний валютний фонд).

Енергетичний сектор та інфраструктурні питання. Завершено підготовку до опалювального сезону, запаси газу складають більше 15 млрд кубометрів. Розпочато реалізацію проектів щодо відновлення енергетичних об'єктів, постраждалих внаслідок атак з боку РФ. Активно здійснюються ініціативи в сфері "зеленої" енергетики за сприяння Європейського Союзу.

Виробництво та оборонна економіка. Уряд започаткував кластерну політику розвитку ВПК; зросла кількість приватних виробників оборонної техніки. Відбувається налагодження спільного виробництва зброї з партнерами із НАТО. Запроваджено цифрові рішення для обліку мобресурсу ("Імпульс").

Міжнародна співпраця. Довіра світових донорів збережена. Укладено меморандуми, що забезпечують гарантії для інвесторів у рамках Ukraine Facility.

Уряд ще не розробив єдиної інтеграційної моделі для військової економіки, яка б включала мобілізаційні пріоритети, збалансоване співвідношення між військовим та цивільним виробництвом, а також програми з імпортозаміщення. Прийняті рішення, на жаль, переважно мають тактичний характер і не мають єдиного стратегічного центру для координації.

До 70% бюджетних видатків фінансуються за рахунок зовнішньої допомоги. Це створює ризик фінансового шоку у разі затримки чи скорочення підтримки. Не розроблено плану заміщення зовнішньої допомоги внутрішніми доходами (борговими, інвестиційними, податковими).

Податкова, судова та митна реформи фактично заморожені. Без прозорих судів і зрозумілих податкових правил жоден інвестор не вкладатиме коштів у виробництво. Реформи без політичної волі перетворюються на бюрократичну декорацію.

Бюджет залишається переважно споживчим: пріоритет -- соціальні виплати, а не стимулювання виробництва. Грантові програми для малого бізнесу часто мають популістський характер, не створюючи реальних робочих місць.

Міністерства діють розрізнено; відсутня чітка вертикаль економічного управління. Рішення приймаються повільно, без аналітичного прогнозування.

Формування воєнної економіки. Створення Єдиного штабу воєнної економіки при Кабміні для координації виробництва, логістики та фінансів. Визначення топ-5 галузей мобілізаційного значення (ОПК, енергетика, ІТ, машинобудування, агросектор).

Фінансова стратегія. Формування 2-3-річного плану фіскальної незалежності, який передбачає зменшення зовнішньої залежності на 10% щорічно. Підвищення частки внутрішніх запозичень за рахунок військових облігацій та національних інвестиційних фондів. Відновлення практики надання гарантій і порук Національним банком України. Визначення прозорої політики нової установи (банку) розвитку.

Промислова стратегія. Впровадження партнерств між державою та приватним сектором у військово-промисловому комплексі та інших ключових сферах. Держава виступає як гарантія замовлень, тоді як бізнес виконує роль реалізатора та двигуна експорту.

Інституційні зміни. Прискорене вдосконалення митної служби, податкової системи та судової влади. Без цих кроків неможливо здобути довіру з боку інвесторів і підприємців.

Інноваційна та наукова підтримка. Модернізація структур НАН України, активізація ресурсів Академії та технічних університетів для оборонних інновацій. Впровадження державної програми "Наука на службі Перемоги".

Комунікація і прозорість. Зменшення політичного піару і звітності для картинки. Публікація щомісячних стратегічних брифінгів -- не про події, а про результати.

***

Перші сто днів роботи уряду Юлії Свириденко можна охарактеризувати як період стабілізації, хоча без суттєвих системних змін.

Спостерігається сприятливий розвиток у фінансовій сфері, зовнішньому партнерстві та енергетичному секторі.

Проте, бракує ключового елемента – єдиної концепції військової економіки, що трансформує ресурси в продукцію та допомогу в автономність.

Якщо не перейти від тактики виживання до стратегії мобілізаційного розвитку, навіть найсміливіші урядові плани залишаться лише на короткий термін.

Без впровадження системної військової економіки досягнення перемоги обійдеться значно дорожче, а процес відновлення затягнеться. Ми повинні зосередитися на практичних діях замість порожніх обіцянок.