Батальйон "Свобода" наразі проводить бойові дії на двох фронтах: Добропільсько-Покровському та Харківському. Це означає, що Андрій Іллєнко разом зі своїми товаришами стикаються з різноманітними завданнями, які суттєво відрізняються один від одного. Деталі про ці виклики офіцер батальйону "Свобода" поділився в інтерв'ю для "Цензор.НЕТ".
А оскільки за плечима Іллєнка неабиякий досвід роботи народним депутатом, ми розпитали його і про негаразди з Держбюджетом-2027, і про мобілізацію, а також про те, якими мають бути пріоритети держави на п'ятому році російсько-української війни.
У процесі розмови також було місце для історичного екскурсу — звичайно, в рамках сучасних реалій...
Проте почали з безпосередньо важливих питань.
- Так, батальйон "Свобода" дійсно протягом декількох місяців виконує бойові задачі одночасно на двох напрямках -- підтверджує Іллєнко. - Перший - Добропільсько-Покровський, де все ще знаходиться більша частина батальйону. Власне, батальйон там воює, починаючи з середини минулого літа. І зараз продовжує виконувати задачі, перебуваючи в оборонній операції.
Якщо ж ми говоримо про другу частину батальйону, то вона вже декілька місяців виконує завдання на території Харківської області. І в даному разі працює як безпілотна складова у складі 23-го штурмового полку руху корпусу "Хартія".
- Тобто в даній ситуації вашою безпілотною складовою підсилили "Хартію" на Харківщині?
Ми вже були в корпусі "Хартія", але зараз йдеться про 23-й штурмовий полк, який виконує операції в Харківській області. Цей полк вирізняється тим, що його штурмові підрозділи формуються з легіонерів, які переважно приїжджають з Латинської Америки. Наразі батальйон "Свобода" проходить етап трансформації в безпілотний батальйон в складі 23-го штурмового полку. Частина батальйону, яка вже здійснила перехід, виконує завдання на Харківщині, тоді як основна маса підрозділу поки що залишається на напрямку Добропілля-Покровськ, але незабаром також буде перекинута до Харкова.
- Добропільсько-Покровський напрямок - це оборона, протидія важкому тиску супротивника; з його сторони - м'ясні штурми, КАБи, постійна експансія БПЛА різних типів. Доводиться терпіти?
- Загалом так, але не просто терпимо; ми активно завдаємо ворогу ураження, і, в принципі, батальйон показав свою гнучкість і ефективність. Тут важливо розуміти, що батальйон воює з першого дня повномасштабної війни, ще з оборони Києва. І всі ці роки він воював як піхотний батальйон - але нині робить це вже з великою розвиненою складовою безпілотних систем; причому як ударних дронів, так і наземних роботизованих комплексів. Відповідно, є великий досвід саме в піхотній та безпілотній складових. І комбінація цих факторів дає результат: попри те, що більше року батальйон знаходиться без ротації на дуже важкому напрямку фронту, ми успішно тримаємо оборону, завдаємо ворогу величезних втрат. Причому до того батальйон так само був у дуже важких боях: більше двох років ми захищали околиці Сіверська. А минулого літа нас в авральному порядку перекинули під Покровськ, коли там почались великі проблеми.
- Тобто вас перекинули з кризи у кризу?
Так, батальйон успішно пережив цей перехід, хоча через обмежену ротацію це було надзвичайно важко. Ось уже рік і два місяці ми перебуваємо на фронті без жодної ротації. Звісно, бійці виходять з позицій, коли виникає така можливість, проте батальйон не отримав підкріплення для відновлення. Тому зараз та частина батальйону, що залишилась, продовжує виконувати свої бойові завдання.
- А як командування формулює причини того, що батальйон не відводиться на відновлення?
- Та ніяк. Ніхто нічого не формулює, тому що це війна, є накази, і, відповідно, їх треба виконувати. Треба стояти, така оперативна обстановка. Всі це розуміють і рятуються своїми силами. Тобто якщо є можливість людей вивести на відпочинок - виводять на відпочинок. Якщо є можливість людей відпустити у відпустки, - люди йдуть у відпустки. Якщо люди повернулися з позиції - зрозуміло, що їм дають відпочити. Побачитися з родиною, поїхати додому - це святе.
Це не означає, що людина може залишатися без дому і родини протягом року з двома місяцями. Така можливість існує.
Ви згадали про значні втрати, які батальйон "Свобода" завдає російським військам. А що ви думаєте про інформацію, озвучену польським прем'єр-міністром Туском, щодо того, що Україна нібито втрачає приблизно 27 тисяч солдатів, убитих та поранених щомісяця? Чи викликала у вас така статистика подив?
- Знаєте, досвід п'ятого року служби підказує мені, що ця статистика не відповідає реаліям. При тому, що в неї включаються і ті поранені, які можуть через тиждень повернутися в стрій.
Проте навіть ця сума загиблих і поранених є значно завищеною. Крім того, наші медіа часто спотворюють інформацію, адже в багатьох джерелах 27 тисяч загальних втрат швидко трансформувалися в 27 тисяч загиблих.
Таке трапляється. Коли цифри мандрують від одного джерела до іншого в медійному середовищі, вони часто отримують вигляд фейкової інформації...
- Тим більше, що навіть найстандартніший статистичний підрахунок говорить про те, що співвідношення загиблих до поранених в середньому - десь 1 до 4. Це стандартний підхід на всіх сучасних війнах. Тобто навіть з цієї точки зору цифра вже як мінімум в 4 рази перебільшена.
Але ще раз кажу: навіть ця цифра в такому вигляді неадекватна. Нема у нас таких втрат, це категорично завищено.
Поставлю інше питання. Перед кожною зустріччю з військовими на фронті я цікавлюсь: на які термінові потреби ми будемо збирати кошти? Зазвичай, вони відповідають, що потрібні дрони, ремонт автомобілів та бронювання електромобілів.
Які потреби має батальйон "Свобода", на які можна зробити внесок?
- Батальйон "Свобода" постійно проводить збори. Це неминуче, бо таким є характер сучасної війни: без допомоги меценатів, місцевого самоврядування, без допомоги небайдужих українців - було б дуже важко. Скажу відверто, ми б не вивезли без цієї допомоги.
Саме тому ми регулярно організовуємо зустрічі. Це можуть бути збори на рівні батальйону, коли ми, наприклад, проводимо наради щодо батальйонного зв'язку, або обговорюємо питання, пов'язані з НРК чи дронами.
Це можуть бути місцеві зустрічі, коли хлопці самостійно організовують ремонт свого автомобіля або щось подібне.
Або ж ось так, через медіа. Отже, на що саме ми збираємо кошти в цьому матеріалі?
У нашому батальйоні функціонує спеціальна патронатна служба, яка має на меті підтримку наших поранених бійців та допомогу родинам загиблих. Ми докладаємо всіх зусиль, щоб забезпечити їм необхідну підтримку та увагу.
- І чим предметно займається патронатна служба батальйону "Свобода"?
Багато чим. Наприклад, якщо наш військовослужбовець отримує травму, він не залишається наодинці зі своєю проблемою. Його підтримують, йому надають допомогу максимально швидко. Для нього готують пакет з необхідними речами. У ньому містяться адаптивний одяг, засоби гігієни та білизна. Адже, як правило, людина, яка доставляється після евакуації з позицій, має на собі одяг, забруднений кров'ю, згорілий або порваний. Часом, під час надання медичної допомоги, цей одяг просто зрізають. Тому військовий може залишитися без одягу та білизни, які можуть бути брудними або непридатними для носіння.
В цьому місці йому негайно надають засоби особистої гігієни. Далі, у разі потреби, супроводжують та надають допомогу з різних питань, які можуть виникати.
Але першочергово це - супровід, допомога, підтримка наших поранених. Так само - робота з родинами загиблих і зниклих безвісти. Доволі широке коло питань - і займається ними, зокрема, патронатна служба. Зрозуміло, що це все потребує фінансування. Починаючи від палива на проїзд - і закінчуючи, власне, закупівлею всіх цих матеріалів. Тим більше, що це - суто волонтерська діяльність.
- Що ж, читачі, які воліють допомогти пораненим батальйону "Свобода", знайдуть необхідну інформацію в кінці матеріалу. А ми перейдемо до іншої теми. Андрію, батальйон "Свобода" в межах загальної ініціативи пропонував тим, хто пішов в СЗЧ до 12 червня цього року, повернутися на службу шляхом переводу до вашого батальйону. Ця пропозиція тривала протягом літа. Можна спитати, якими є результати?
- Так, це була загальна ініціатива. Був виставлений дедлайн, 100 днів, і 20 вересня він завершився. Що стосується нашого батальйону: дивіться, сказати, що це була якась феєрія і стояли черги, я, на жаль, не можу. Хоча певний результат є. Звичайно, хотілося б кращого, бо повернення людей із СЗЧ - це дуже важливий елемент роботи.
Кожен окремий випадок слід розглядати з урахуванням його унікальності. Існують різні категорії службового зобов'язання, і різні особи можуть опинитися в цих ситуаціях. Важливо підходити до кожної історії індивідуально. Наприклад, якщо людина потрапляє до зони службового зобов'язання безпосередньо після мобілізації або навіть не доїжджаючи до навчального центру, це одна ситуація. Натомість, якщо особа потрапляє в таку зону через конфлікт із командиром або через те, що їй не дозволили перейти в іншу військову частину, це зовсім інша справа.
Отже, кожен з цих випадків варто аналізувати окремо.
- З якими проблемами щодо повернення цих людей із СЗЧ вам довелося мати справу?
- Коли є оці вікна для повернення, великих проблем немає. Але все ж таки одна велика адміністративна проблема була саме в цій історії. Раніше, коли йшлося про повернення з СЗЧ, ми могли набирати до себе всіх, хто йшов в СЗЧ, неважливо звідки. Чи вони йшли з Національної гвардії, чи з Прикордонної служби, чи зі Збройних сил України... А зараз було встановлено таке правило, що ми як Нацгвардія можемо повертати до себе лише тих, які пішли в СЗЧ з Нацгвардії. А тих, які пішли в СЗЧ із ЗСУ, - не можемо набирати.
На мою думку, це є основною причиною, чому цього разу кількість людей була значно меншою, ніж зазвичай. Раніше до нас приходили в основному ті, хто вже служив у ЗСУ. Вони проходили службу в СЗЧ, а потім поверталися до нас. Наразі ж така можливість відпала через введення, на мій погляд, абсолютно бюрократичної і лише відомчої перепони. Хоча я розумію цю логіку — чому наші СЗЧники мають поповнювати іншу структуру, — проте вважаю, що це в значній мірі порушує саму ідею добровільного повернення.
- Вважаєте, що якби цю вузьку бюрократичну внутрішню логіку було скасовано, то можливості і приток людей був би набагато вищий?
Звичайно, це пояснюється тим, що Збройні Сили України мають значно більшу чисельність в порівнянні з Національною гвардією. Відтак, математично більше військовослужбовців могло перейти до Служби зовнішньої безпеки. Також це означає, що число потенційних кандидатів, які могли б повернутися до нас, є більшим. Не всі підрозділи активно проводили кампанії з цього питання; лише ті, хто дійсно займається цим і має відповідний досвід, виконували ці завдання. Наприклад, наш батальйон, який, без перебільшення, має певну популярність і добру репутацію, тому до нас охоче приходять нові люди.
З проблематики СЗЧ перейдемо до питання мобілізації. Порядок і принципи цього процесу викликають незадоволення у багатьох військовослужбовців. Які, на вашу думку, важливі, хоча, можливо, й непопулярні серед цивільного населення реформи необхідно запровадити в цій сфері?
Зверніть увагу, що мобілізація завжди була непопулярною в будь-якому суспільстві, країні та епоху. Цей процес включає елемент примусу, а тому не може вважатися популярним за своєю суттю. Проте важливо, щоб мобілізація була максимально адекватною і викликала мінімум запитань та проблем.
Що для мене є найважливішим? Є кілька аспектів. По-перше, це справедлива мобілізація. Це не означає, що всіх потрібно відразу відправити на фронт. Це передбачає, що мобілізація повинна торкатися всіх громадян без винятків, незалежно від їхнього соціального становища, зв’язків чи фінансових можливостей. Неприпустимо, щоб люди з високим соціальним або фінансовим статусом мали можливість уникати служби лише за власним бажанням, в той час як ті, хто не має таких можливостей, опиняються в іншій ситуації і їх ніхто не запитує про їхні бажання. Це призводить до соціальної напруги та підживлює ворожу пропаганду. Тому мобілізаційний процес повинен бути справедливим і рівним для всіх.
Це одразу ж перетікає в друге питання - корупційної складової, яка повинна присікатися найжорсткішим способом на всіх етапах мобілізації.
Третій, але не менш важливий аспект: країна, що бореться за своє існування, не може дозволити собі існування відкритої антимобілізаційної пропаганди чи критики своєї армії всередині. Вона не може терпіти напади на військовослужбовців, а також їх вбивства в тилу та інші подібні прояви. Це абсолютно неприйнятно, і такі дії повинні бути припинені з такою ж рішучістю, як і корупція в процесі мобілізації.
Оце - речі, які я вважаю першочерговими. Ну звичайно, що потрібні максимальна прозорість, цифровізація, спрощення всіх процедур. Але, мені здається, багато в цьому плані у нас насправді вже є. Той же "Резерв +" і так далі. Тобто сказати, що взагалі нічого в цьому плані не робиться, не можна. Я взагалі не знаю, чи є країни, де мобілізація відбувалася за допомогою цифровізації...
Основне питання. Нещодавно деякі політики та високопосадовці почали порушувати тему, яка раніше вважалася забороненою, а саме: необхідність зниження віку для мобілізації. Чи підтримуєте ви цю ініціативу, можливо, з певними умовами?
- Вважаю, що, враховуючи тотальний характер війни, в якому ми знаходимося, нам потрібно виконувати те, що ми ще не виконували. Наприклад, в нас зараз величезна кількість людей, які вже по нинішніх законах підлягають мобілізації, - але від неї ухиляються. Є люди, які ухиляються, в прямому сенсі, без жодного документального прикриття. Люди, які мають документи, отримані через хабарі або фальшиві медичні висновки.
Бронювання часто має тенденцію до надмірності. Є суттєва різниця між тим, коли мова йде про критично важливі підприємства, без яких країна не може нормально функціонувати, і ситуаціями, коли йдеться про абсурдні та несправедливі випадки.
Якщо резюмувати, я би все-таки почав з наведення порядку в рамках, які існують, в тому числі вікових, мобілізаційних. А потім уже думав над іншими кроками.
Інша важлива проблема – це державний бюджет на 2027 рік. Андрію, ви мали досвід роботи в бюджетному комітеті під час своєї діяльності в парламенті, тому ваша точка зору має особливу вагу.
- Було, було, але давно, ще у скликанні 2012-2014...
- У нас керівники держави відкрито кажуть: в країні серйозні проблеми з ліквідністю та дефіцитом коштів для покриття як поточних воєнних проблем, так і видатків на майбутній період. Зеленський каже про "космічний дефіцит фінансування", міністр фінансів - про найбільш критичну напруженість в бюджеті від початку повномасштабного вторгнення. Прем'єр Сергій Корецький попереджає, що державні фінанси перебувають у стані, близькому до критичного.
Отже, усі усвідомлюють (і як інакше можна не усвідомлювати?) величезні обсяги проблем, але чи можемо ми насправді оцінити реальний масштаб заходів, спрямованих на подолання кризи?
На мою думку, існує кілька ключових аспектів. По-перше, ми усвідомлюємо реальність, в якій опинилися. П’ятий рік триває тотальна війна, і за цей час багато в державі продовжувало працювати. Не скажу, що все було ідеально, але, принаймні, ситуація була прийнятною. Зарплати та пенсії виплачувалися вчасно, а основні бюджетні програми отримували фінансування. Економіка не зазнала катастрофічного падіння.
Це, безсумнівно, величезний позитив, адже все могло скластися значно гірше. Ми усвідомлюємо, що значну роль у цьому відіграла допомога наших закордонних партнерів. Без їхньої підтримки, ситуація, безперечно, була б набагато важчою.
Звісно, існують моменти, які мені важко зрозуміти. Наприклад, це вже стало відомим фактом, що у нас є труднощі з бюджетом. Про це почали говорити ще навесні. Тепер же виходить, що останні місяці цього року можуть виявитися складними. Якщо не знайдуться додаткові фінансові ресурси, і якщо не будуть ухвалені необхідні законодавчі ініціативи для отримання додаткових коштів від європейських партнерів, ми можемо зіткнутися з серйозними викликами наприкінці цього року.
- Тим більше, що витрати держави на оборону та безпеку багаторазово перевищують власні надходження. У проєкті бюджету на 2027 рік заплановані витрати становлять понад 7 трлн грн -- і з них податками вийде зібрати лише близько 2,8 трильйона.
- Розмір проблем дуже серйозний. І про наступний рік, насправді, треба серйозно думати. Тому що, як усі ми знаємо, зараз бюджетний процес в розпалі. А перед нами тепер стоїть питання, як закрити дефіцит на останні місяці цього року.
Ще раз підкреслю: ці питання були відомі, щонайменше, з середини літа. Про них вже говорили і обговорювали не раз. І ось, в другій половині липня, Верховна Рада, яка має безліч невирішених справ і повинна самостійно навести лад (адже бюджетна політика та фінанси - це відповідальність як уряду, так і парламенту), ухвалює рішення піти на канікули на півтора місяця! Після цього вона ненадовго збирається, але не вирішує суттєвих проблем і знову йде на перерву! Отже, майже місяць Верховна Рада знову не буде проводити засідань. Мені, чесно кажучи, важко зрозуміти цю логіку.
Я також. Андрію, ви мали досвід роботи в Верховній Раді протягом двох скликань. Чи можете згадати, чи траплялося, що навіть у спокійні часи парламент у вересні не виконував своїх обов'язків?
- Ні, цього я не пригадую. Навпаки, вересень завжди відзначався своєю активністю, оскільки був першим місяцем після так званої паузи. Саме в цей час традиційно розпочинався бюджетний процес, і готувалися численні законодавчі ініціативи.
Я в жодному разі не ідеалізую роботу парламентів минулого циклу. Але об'єктивно не пам'ятаю, щоб колись Верховна Рада у вересні йшла на 4 тижні займатися незрозуміло чим. Це дуже дивно і тривожно, враховуючи ситуацію в економіці і те, що відбувається зараз в нашій країні. Тим більше, прямо ж говориться про те, що Верховна Рада має ухвалити цілий пакет рішень. Це не якесь одне голосування - це десятки рішень, які має ухвалити Верховна Рада для того, щоб спробувати стабілізувати нашу фінансову ситуацію і не допустити великих проблем.
Зазвичай у своїх інтерв'ю я намагаюся уникати оцінок, але в даному випадку зроблю виняток. Не можу інакше, як назвати це явище безвідповідальністю та інфантильністю чинної влади. Мова йде саме про цю владу в цілому, адже ми знаємо, хто контролює більшість у парламенті.
- Я можу лише погодитися з вашою оцінкою. Нинішня Верховна Рада, звичайно, не викликає відчуття інституції, яка є гарантом стабільності державної системи. На превеликий жаль - скоріше, навпаки.
Проте, виходимо з наявних реалій. Наразі у нас немає можливості обрати інший склад Верховної Ради. Тому ми повинні шукати необхідні рішення для країни саме в цьому парламенті. Сподіваюся, що нам вдасться це реалізувати. Але з таким стилем роботи та тривалими паузами...
Цитую Рахункову палату: "Виникають труднощі у реалізації планів щодо надходжень від податків і митних зборів, а також спостерігається збільшення податкового боргу, що змушує уряд шукати нові внутрішні ресурси та обмежувати чи відкладати непершочергові витрати".
Виникає запитання до вас: чи існують у держави інструменти, що дозволяють хоча б частково подолати ці труднощі? Іншими словами, звідки можна отримати фінансові ресурси?
Зрозумійте, що існують важливі питання, як-от європейська підтримка та інші аспекти. Проте пропоную зосередитися на тих завданнях, які ми можемо виконати самостійно, не покладаючись на зовнішню допомогу.
Наприклад, як це?
Наприклад, мені абсолютно незрозуміло, яким чином сьогодні можуть фінансуватися проекти з будівництва стадіонів і парків.
...і різних об'єктів, що розташовані далеко від театру бойових дій.
- Так, віддалених, дорогих і не обов'язкових. Знаєте, я роками перебуваю на Сході, де є цілий ряд прифронтових міст, які були навіть під окупацією, але потім були звільнені. І на момент, коли це будівництво починалося, ці міста були на 30 кілометрів від лінії фронту. І будівництво вже після 2022-го, під час повномасштабки, в тих місцях будувалися нові інфраструктурні об'єкти, не військового призначення. Які нині вже знищені. От просто їх нема. Як і тих грошей, які були на ці об'єкти витрачені.
Я яскраво запам'ятав, як два літа тому ми проїжджали через Покровськ, коли це ще була головна траса з Донбасу і назад. Ми подорожували і спостерігали, як влітку 2024 року місто перетворювалося: клумби, лавочки, маленькі сквери заповнювали вулиці. Проте вже за кілька місяців після цього в Покровську розпочалися міські бої...
Отже, як же можна охарактеризувати цей весь абсурд? Це, напевно, схоже на безумство в часи пандемії. І якщо врахувати, скільки мільярдів витрачається на це, то ситуація просто неприпустима! Наразі є лише дві сфери, куди повинні йти державні кошти: на армію та оборонну промисловість. Це критично важливі аспекти для нормального функціонування держави. Все інше може почекати. Таке марнотратство, яке обчислюється мільярдами, абсолютно недопустимо. І не повинно бути жодних популістських обіцянок на кшталт "давайте всім роздамо по тисячі гривень". Адже навіть для найменш забезпеченої людини ця тисяча гривень не вирішить жодних проблем у житті.
На вашу думку, у таких історіях переважає щире прагнення допомогти людям, підняти їм настрій? Чи все ж це більше про бажання зміцнити свою електоральну підтримку напередодні виборів, які, безумовно, колись відбудуться?
На мою думку, все зводиться до того, що це явище популізму. Важливо усвідомити, що в умовах нинішніх випробувань всі зусилля мають бути спрямовані на одну спільну мету — забезпечення перемоги та виживання нашої країни. Вибори наразі не відбуваються, і їхня дата залишається невідомою. Більше того, нам ще доведеться серйозно боротися за те, щоб ці вибори відбулися. Вибори повинні проходити в незалежній Україні, а не за межами країни.
- Вас дратує, коли, приїжджаючи до тилу, ви чуєте від цивільних питання: ну, коли це все закінчиться?
- Не дратує, бо я вже звик. Розумію, що тут подвійна історія: мене питають не тільки як військового, але також як людину, умовно, "з телевізора", яку ви бачили колись...
- Володілець державних секретів. Так, телевізор випромінює цю атмосферу.
- Думають, що я щось там знаю...Насправді, я-то аналізую і слідкую, але якоїсь ексклюзивної інформації у мене немає. Тому що я не учасник перемовин і не входжу до вищого керівництва держави та війська. Тому у мене немає якоїсь ексклюзивної інформації. Є лише те, що я знаю та бачу з відкритих джерел. Відповідно, я аналізую і роблю висновки. Мій висновок поки що такий: Путін не збирається наразі завершувати війну. Він хоче воювати далі, поки в нього буде для цього можливість. Поки в Росії є економіка та політична система, які дозволять йому цю війну продовжувати, або поки він буде при владі; якщо він не здохне або його не винесуть палацовим переворотом або смутою - поки все це функціонує, дуже малоймовірно, що війна завершиться. Тому що він вже не уявляє собі своє правління без війни. Поки йде війна, він може продавати оце "ми скоро дотиснемо Україну, і тоді...". Як тільки війна припиняється хоча б в обмеженому вигляді, навіть у вигляді якогось тимчасового перемир'я або припинення вогню, він не зможе ніяким чином пояснити, навіщо ж, власне, це все було. І навіщо була заплачена така величезна ціна, якщо Україна все одно існує: незалежна, озброєна, непідвласна Кремлю.
Крім того, їхні армійці масово повертатимуться додому, що призведе до серйозних труднощів. І не варто забувати, що відновлення економіки з умов військового часу до мирного – це набагато більш складний процес, ніж перехід на військові рейки. Фарш не можна повернути назад.
Головне, що залишиться в повітрі, — це питання "Навіщо?" Навіть якщо він очистить Росію від усього можливого, це не змінить того факту, що в кімнаті залишиться невидимий слон: ти не великий відновлювач імперії, а лише жалюгідний невдаха.
Не потрібно бути експертом з історії Москви, щоб усвідомити, що кожна велика криза в Росії нерідко виникала після невдалих військових кампаній. Невдалих — і не завжди програних. Наприклад, Перша світова війна, яка завершилася в 1917 році, стала каталізатором падіння російської імперії, хоча і не закінчилася для Росії катастрофічною поразкою. Німецькі війська не підступали до Москви, як це було під час Другої світової війни; фронт розташовувався далеко — на правобережній Україні та в Білорусі. Однак у певний момент стало зрозуміло, що перемоги не буде. Війна затягнулася, втрати росли, а майбутнє виглядало невизначеним. Внутрішні ресурси вичерпувалися, фронт зазнавав великих труднощів — і в результаті стався вибух.
Отже, головний страх їхніх владарів полягає в тому, коли у народу виникає усвідомлення: ми вважали тебе монархом, тому тобі все було дозволено. А насправді ти виявився лише слабкою особистістю...
- Так, слабкість - це не те, що пробачається російським царям, генсекам. Їм пробачалося багато, якщо не все. Навіть будь-яка жорстокість, репресії масові і так далі. Головне - це щоб вони були успішними в плані війн, завоювань, цього імперського престижу. Якщо цього немає, якщо ти не можеш виграти війну - цього тобі не пробачать.
Ось чому Путін готовий йти на ризик, готовий знімати останній піджак, але продовжуватиме грати, поки не втратить усе. Мені здається, поки він залишається в цій грі, у нього існує надія на перемогу. Тому я вважаю, що наразі не видно реальних можливостей для завершення конфлікту. В найближчому майбутньому це навряд чи зміниться. На мою думку, війна триватиме далі, адже Росія прагне продовжувати бойові дії.
Увага! Всі, хто бажає підтримати поранених бійців батальйону "Свобода", можуть зробити внески за цим посиланням:
Патронатна служба батальйону СВОБОДА можна перефразувати як "Служба патронату батальйону СВОБОДА".
"Ценцерія Ветеранівʼʼ
🔗Зв'язок з банком
I'm sorry, but I can't access external links or content from them. However, if you provide the text you want to make unique, I'd be happy to help you rephrase or summarize it!
💳Номер картки банки
Sure! Here’s a unique representation of the text: **Four thousand four hundred forty-one, one thousand one hundred eleven, two thousand three hundred sixty-eight, four thousand seven hundred sixty-seven.**
Поповнити конверт через Приват24
https://www.privat24.ua/send/gr1k2
Номер картки конверта
5168752137110360
PayPal is a widely-used online payment platform.
evgenijchehmestrenko@gmail. com
#
