Бережна: Культура є відображенням національної ідентичності, і якщо ми не висловлюємо свої думки чітко, інші можуть сформувати їх замість нас.

#Бізнес

Ексклюзивне інтерв'ю віцепрем'єр-міністерки з гуманітарної політики - міністерки культури України Тетяни Бережної агентству "Інтерфакс-Україна"

Ви вже протягом півроку керуєте Міністерством культури. Які основні висновки ви зробили за цей період, враховуючи, що ваша попередня діяльність була в іншій сфері?

Я глибоко вдячна прем'єр-міністру за довіру очолити Міністерство культури та весь гуманітарний сектор. У часи війни Мінкульт виконує надзвичайно важливі функції. За останні шість місяців я ще більше усвідомила, наскільки культура є важливим елементом національної безпеки України. Кожен раз, коли до мене завідують гості, вони помічають дрон (в кабінеті віцепрем'єрки розташований ударний дрон VAMPIRE української технологічно-оборонної компанії SkyFall, відомий також як "Баба Яга" - ІФ-У), який для мене слугує постійним нагадуванням про те, що культура також є тим, що захищає нас, робить стійкими, єдними та сильними в боротьбі з ворогом.

Культура є відображенням ідентичності нації. Якщо ми не висловлюємо свої думки яскраво, чітко та зрозуміло, то інші можуть висловлюватися від нашого імені, часто спотворюючи істину. Більш того, культура допомагає нам усвідомити, чому ми існуємо на цій землі, хто ми як українці та що є предметом нашого захисту.

Але чи виявилося складно перейти від світу економіки, чисел і глобальних державних стратегій до сфери м'якої сили?

Власне, навіть якщо розглядати культуру як елемент м'якої сили, її ефективність проявляється лише за умови систематичного вимірювання та ретельної оцінки. Мій досвід в економіці суттєво сприяє цьому процесу. Я усвідомлюю, як перетворити ідею на рішення, яке дійсно працює.

Також надзвичайно вдячна, що в Мінекономіки була дуже сильна команда, орієнтована на результат. Це задало високі стандарти роботи, яких дотримуюсь і далі. І головне, що українська культура - моя велика любов.

Я маю унікальний досвід, оскільки виросла без жодного зв'язку з російською культурою. Російською мовою я не володію, і моє дитинство не було наповнене російськими фільмами, літературою чи казками. Для мене це абсолютно чужий світ. Натомість, українська культура займає особливе місце в моєму серці: вона мені близька і дорога. Я щаслива, що доля подарувала мені можливість підтримувати та розвивати її.

Ви відзначили, що в Міністерстві економіки працювала потужна команда. Наразі в спільноті лунають позитивні коментарі щодо колективу, який ви сформували в Міністерстві культури. Які ще кадрові зміни плануються, і коли буде призначено першого заступника?

Я щиро пишаюся кожним членом своєї команди, особливо заступниками. Створити таку команду з сильних та ціннісних людей було непросто. Іван Вербицький займається питаннями культурної спадщини та стратегічного планування; Богдана Лаюк відповідає за мовну політику та видавничу справу; Наталія Мовшович має великий досвід у кінематографі та міжнародних відносинах; Анастасія Бондар — це джерело цінної інституційної пам'яті, яка необхідна, зокрема, для розвитку цифровізації. Також у нашій команді працює Надія Потоцька, яка відповідає за комунікації, що є вкрай важливим, адже Міністерство культури повинно спілкуватися безбар'єрною мовою, проявляючи повагу до кожної людини.

Наразі маємо ще вакансії. Шукаємо людину, яка очолить надзвичайно важливий напрямок мистецької освіти, театрів і музики, тобто мистецтва загалом. Веду перемовини з кількома людьми, яких вважаю достойними цієї посади.

Стосовно першого заступника, то він може бути як і новою людиною, так і призначеною з числа існуючих заступників міністра. У міністра культури має бути пʼять заступників. Зараз до чотирьох діючих буде ще один, а потім з тих п'ятих хтось стане першим. Думаю, що це кадрове рішення буде прийнято в межах місяця.

Маємо низку ініціатив, у які Мінкульт має інтегруватися. Наприклад, Ukraine Recovery Conference - важлива конференція з відновлення України. Цього року на гуманітарний компонент (де включена культура), яким опікуюся, дуже великі надії. Також проводимо низку зустрічей і комунікацій з міністрами культури по Європі.

Потенційний заступник у сфері мистецтв повинен співпрацювати з міжнародними партнерами для сприяння участі українських театрів та музичних колективів на культурних майданчиках Європи.

Які стратегічні цілі ви визначаєте для себе на посаді? Пам'ятаю, що в Мінекономіки таким пріоритетом у вас був новий Трудовий кодекс.

Я вважаю, що українська культура повинна мати можливість розвиватися як на локальному, так і на міжнародному рівнях. Представники культурних і креативних індустрій мають відчувати впевненість, отримувати адекватну винагороду та мати можливості для створення конкурентоспроможних культурних продуктів і надання якісних культурних послуг. Саме тому одним із пріоритетних напрямків для мене є залучення фінансових ресурсів у сферу культури. Ми усвідомлюємо, що культура завжди страждала від недостатнього фінансування, і часто це відбувалося за залишковим принципом. Проте зараз ми працюємо над серією рішень, які забезпечать належне фінансування для культурної сфери.

Зауважу, що у 2026 році 45% зростання в державному бюджеті на сферу культури. Але, звичайно ж, культура має фінансуватися не лише з держбюджету. Тому працюємо над Українським фондом культурної спадщини (УФКС), який залучає іноземні кошти для відновлення української спадщини й розвитку українських фахівців.

Також залучаємо кошти інших фондів, наприклад, фонду по безробіттю, для того, щоб розвивати грантову програму "Власна справа" для креативних індустрій. Ще важливим є закон про меценатство, який є одним із ключових проєктів.

Друге - захист, збереження і відновлення культурної спадщини. Це надзвичайно важливий напрямок. Адже культурна спадщина - те, що змушує нас розуміти, що ми українці, ми давно на цій землі, ми маємо що захищати, ось це надбання наших предків, яке маємо зберегти для наступних поколінь. Зараз наша культурна спадщина переживає дуже серйозні руйнування. Росіяни також розуміють, що пам'ять надихає українців бути стійкими і незламними під час цієї війни.

Щоб зберегти культурну спадщину, Іван Вербицький взявся за надзвичайно складне завдання – розробку постанови щодо евакуації. Сьогодні кожен регіон має свої особливості у цій практиці, і існують невирішені питання, пов'язані із зоною обов'язкової евакуації, розподілом відповідальності та визначенням пріоритетності дій. Проте, постанова, яку ми незабаром представимо на розгляд уряду, нарешті допоможе врегулювати ці аспекти.

До речі, Фонд культурної спадщини займається не лише залученням фінансування, але й охороною культурних надбань. Вже цього року він розпочне роботу над першими проектами.

Третє - це прогрес українських креативних індустрій. Сюди входять як малі творчі бізнеси, так і кінематографія, виробництво аудіовізуального контенту та перформативне мистецтво. За умови належної підтримки ця галузь здатна забезпечити значний економічний розвиток. На сьогоднішній день її частка в ВВП є невеликою – приблизно 2-3%. Проте ми сподіваємося, що, враховуючи весь потенціал України, з часом та за підтримки можна досягти навіть 7%.

Культура виступає як представник України у світі. Важливо інтегрувати українські культурні надбання у світові процеси. Це означає, що слід створити можливості для українських музичних та театральних колективів на міжнародних сценах. Хоча певні кроки у цьому напрямку вже зроблено, вони відбуваються досить хаотично і без належного рівня представленості.

Міністерство культури активно підтримує нові постановки. Яскравим прикладом є "Макбет", представленний українським Театром ім. Івана Франка на сцені Польщі. Важливо, щоб культурні заходи в європейських та світових країнах відвідували не тільки українці, які проживають за межами батьківщини, а й місцеві жителі. Це допоможе ознайомити їх з українською культурою та продемонструвати наше мистецтво.

Ви вказали, що в даний момент відбувається повноцінний запуск Українського фонду культурної спадщини (UCHF). Який річний бюджет ви плануєте для Фонду? Які причини не дали можливості залучити заплановані 500 млн грн у минулому році?

Згідно з даними Світового банку, втрати, які понесла українська культура, оцінюються в 4 мільярди євро. Коли ми обговорювали, яку суму потрібно мати у Фонді, це значення слугує важливим орієнтиром.

Щоб залучити фінансування в УФКС, необхідно створити чіткі та прозорі процедури, а також встановити довіру до інституції. Довіра формується через відкриті процеси, такі як реєстрація фонду, відкриття банківських рахунків і формування управлінської команди. Нещодавно у Франції, в рамках культурних сезонів, була представлена нова рада директорів Фонду. Ця команда відповідатиме за ухвалення рішень щодо фінансування конкретних проектів і визначення пріоритетності. Наступним кроком стане призначення директора фонду, який буде представляти інституцію в переговорах з іншими країнами, залучати інвестиції і звітувати про фінансові витрати.

Дійсно, наші амбіції щодо залучення фінансування для Фонду та відновлення української культурної спадщини є надзвичайно високими. Ми вже змогли отримати внески від таких країн, як Данія, Нідерланди, Польща, Естонія, Іспанія та Велика Британія. Однак це лише початковий етап. Коли ми спілкуємось із нашими міжнародними партнерами і закликаємо їх до фінансової підтримки, вони запитують про те, на що саме будуть витрачені ці кошти. Це питання стане актуальним після формування ради директорів, яка забезпечить чесний і прозорий відбір проектів. Тому я виступаю за те, щоб ми суворо дотримувалися всіх процедур, які гарантують відкритість та підзвітність нашої діяльності.

Чи є домовленості з партнерами про регулярні внески, як роблять деякі країни з оборонною допомогою Україні, закладаючи певний відсоток від свого ВВП, щоб була прогнозованість?

Зараз ведемо розмови про seed money - стартове фінансування, що запустить роботу Фонду. Коли він повністю запуститься, буде сформований весь менеджмент, ми, звичайно, будемо вести такі перемовини.

Ви сказали, що вибором проєктів для відновлення буде займатися саме Фонд. Але все-таки зорієнтуйте, що саме це буде? Великі проєкти, типу реставрації Лаври, чи відновлення регіональних маленьких закладів, на кшталт музею Сковороди?

Насправді, і те, і інше. Ми говоримо і про музей Сковороди, і Держпром в Харкові. І одночасно ми можемо згадувати і Музей історії України у Другій світовій війні, який стоїть тут в Києві, і постраждав від вибухової хвилі. Йтиметься про обʼєкти по всій країні, які зачепила російська агресія.

Звісно, для наших партнерів важливі зрозумілі масштабні проєкти. Тому що, коли буде видно "до/після", це буде свідчити про результативність роботи Фонду, і мотивуватиме міжнародних партнерів інвестувати більше коштів. З іншого боку, Фонд також працюватиме над посиленням людського капіталу у сфері культури. Якщо будемо реставрувати, відновлювати, будувати, нам потрібні люди, які знають, як це робити. Без людей ми не зможемо нічого. Тому частину коштів, які ми будемо збирати у Фонді, інвестуватимемо в людей.

Чи є шанс, що законопроєкт про меценатство в сфері культури буде ухвалено в цьому році? Чи розглядаєте ви як альтернативу запровадження урядового експериментального проєкту?

Ми активно займаємося цим питанням, оскільки реформа меценатства є суттєвим кроком для зміцнення інвестицій у культурну індустрію. Разом з колегами ми розробили та подали до Верховної Ради законопроєкт. Сподіваюся, що найближчим часом він отримає підтримку і пройде перше читання.

У період війни ми не можемо впроваджувати податкові пільги через їхню невідповідність нашим міжнародним зобов'язанням перед Міжнародним валютним фондом і Світовим банком. Тому ми шукаємо альтернативні рішення. Одним із таких рішень є впровадження фінансових стимулів для меценатів через урядову постанову, яка стосуватиметься експериментального проєкту. Після прийняття закону в цілому та його набрання чинності, уряд видасть постанову, що передбачає, що бізнес, наприклад, який інвестує 1 млн грн у український театр або інші культурні ініціативи, отримає 10% відшкодування на свій рахунок. Ці кошти зможуть бути використані для сплати податків у наступних податкових періодах, що дозволить протестувати ефективність даного інструменту. Однак до завершення воєнного стану ми не можемо реалізувати це одним законодавчим актом. Якщо ж ініціатива покаже свою ефективність у підтримці культури, то вона може бути інтегрована в законодавство і перетворитися на податкові пільги, закріплені в Податковому кодексі.

Щодо ініціативи "1000 годин українського контенту", планувалося оголосити про початок прийому заявок ще до настання нового року. Яка ситуація на сьогоднішній момент?

Національна програма фінансування української культури - це ініціатива президента Володимира Зеленського. Програма, яка передбачає в бюджеті 2026 року 4 млрд грн на фінансування українських культурних продуктів. Ми не могли би теоретично її запустити в кінці 2025 року.

Що відбувається в даний момент? Основна мета полягає в забезпеченні повної прозорості процедур відбору. У зв'язку з цим Міністерство культури активно працює над розробкою постанови, яка протягом приблизно місяця обговорювалася з усіма зацікавленими сторонами: представниками сектору, громадянським суспільством та митцями. Ми отримали численні коментарі, позитивні відгуки та професійні думки від експертів галузі, що дозволило вдосконалити документ. На сьогоднішній день проєкт готовий до подання на затвердження урядові органи.

Проходять вже фінальні етапи. Наступний крок полягатиме в тому, що ми будемо залучати експертів, які оцінюватимуть заявки. Після того, як набираємо експертів за 11-ма напрямками для 11 різних видів культурного продукту, відкриємо подачу самих заявок. Важливо, щоб у тих, хто буде подаватися, було достатньо часу ознайомитися з усіма умовами і підготувати достойні проєкти. Як тільки наберемо заявки, вони будуть на першому етапі оцінюватися експертами, а на другому - оцінювати доєднаються міжнародні експерти, які матимуть дорадчий голос. І ще нас чекає велика подія - пітчинг проєктів, який буде транслюватись. За його результатами зможемо відібрати найкращі проєкти, які будуть профінансовані в рамках цієї програми.

Коли ж слід очікувати початку прийому заявок — через тиждень чи кілька місяців? І чи не були перенесені дати пітчингу, запланованого раніше на травень?

Щодо старту подачі заявок - це тижні. Терміни пітчингу трошки змістилися. Маємо велику амбіцію, що пітчинг відвідають міжнародні експерти. Тому поставили його в другій половині літа з розумінням, що подія не має перетинатися з великими міжнародними подіями, зокрема фестивалями та кіноринками.

З огляду на те, що вибір проєктів відбудеться в серпні, чи є ймовірність, що деякі з них зможуть бути реалізовані вже у 2026 році?

Умови програми дозволяють отримати фінансування в цьому році і продовжувати реалізацію проєкту в наступному. Ми розуміємо, що якісний продукт потребує час. Але також розуміємо, що зараз не завжди можемо знімати фільми 6-7 років, тому що Україна потребує якісного українського культурного продукту. Робимо все для того, щоб дати митцям можливість отримати ці кошти та зробити якісні проєкти в коротший час.

Чи буде зазначена сума в 4 млрд грн повністю розподілена в серпні?

Ми прагнемо створити якомога більше якісного контенту українського походження. Важливо розуміти, що з одного боку існує держава, яка зацікавлена у розвитку культурних продуктів, а з іншого - виробники, які бажають отримати фінансування. Без наявності обох цих складових програма не зможе функціонувати ефективно. Тому наше головне завдання на цей рік - налагодити діалог і партнерські зв'язки, а також сформувати довіру культурної спільноти до цієї ініціативи, щоб у наступному році мати можливість розширити перспективи.

Тобто цей проект буде щорічний? Коли розпочнеться подача заявок наступного року?

Так, це щорічна подія. Вважаю, що в наступні рази все проходитиме трохи швидше, оскільки ми вже розробимо необхідні механізми.

Останнє уточнення. Профільний комітет надіслав кілька рекомендацій, серед яких є пропозиції щодо додавання до списку проєктів, що фінансуються в рамках цієї програми, видання друкованих і електронних книг, а також переклад комп'ютерних ігор українською мовою. Чи планується їх реалізація?

Щодо літератури, варто зазначити, що в Україні діє Український інститут книги, який має спеціальні бюджетні програми для підтримки культурних продуктів. Що стосується ігор, в постанові зазначено, що є можливість розробки онлайн-ігор. Звукове оформлення для ігор також вважається виробництвом, і ми можемо включити це до складу культурно-інформаційних продуктів, які будуть створюватися в рамках програми. У такому випадку виробникам слід подбати про дотримання прав інтелектуальної власності на створення таких продуктів.

У суспільстві дедалі більше обговорюється можливість заборони російської та російськомовної музики на українських стримінгових сервісах. Це питання стає особливо актуальним, оскільки російські музичні твори продовжують займати позиції в українських чартах. Яка ваша думка з цього приводу? Чи існують ефективні механізми заборони, які могли б гарантувати дотримання як юридичних норм, так і моральних принципів?

Найбільш дієвим методом протистояння російськомовному контенту є генерування великої кількості якісних українських альтернатив, які природно витіснять його. Ми повинні зосередити наші зусилля не на забороні російського контенту, а на тому, щоб він поступово зник сам по собі, оскільки більше не відповідає потребам нашого суспільства, яке стало більш зрілим, отримало власну гідність і вже не має потреби у ворожій пропаганді. Звісно, це ідеальний варіант, і ми активно працюємо над цим, розробляючи програми підтримки українського культурного продукту.

З іншого боку, існує Digital Services Act (DSA) — нові регуляції Європейського Союзу для онлайн-платформ, які вже діють у країнах ЄС. Після імплементації цієї угоди ми зможемо більш ефективно забороняти російський контент на приватних стримінгових сервісах. Хоча наразі вона ще не реалізована, ми спільно з Міністерством цифрової трансформації працюємо над її впровадженням у цьому році. Однак цей міжнародний документ потребує узгодження багатьох юридичних аспектів.

Представник відповідного підкомітету Ради зазначив, що існує намір здійснити цю заборону шляхом ухвалення рішення РНБО. Чи залишається це питання актуальним?

Тут існує безліч різноманітних аспектів. Безумовно, можна обирати різні підходи, проте ключовим є розробка стабільних юридичних рішень, що матимуть чітко визначений правовий механізм і функціонуватим не в режимі ad hoc, а у систематичний спосіб. Це є нашою основною метою.

Те, що ми обговорили, стосується саме російського контенту. А як бути з російськомовним українським контентом? Це якось буде регулюватися, чи буде віддано часу?

Ми вже спостерігаємо позитивні результати в цій сфері, зокрема, люди активно перекладають свої твори. Окрім того, ми плануємо виділити кошти в бюджет Держкіно для перекладу фільмів, зокрема творів Олександра Довженка, які раніше мали російську звукову доріжку, але є частиною української культурної спадщини. Наразі немає інших конкретних законодавчих ініціатив у цій сфері, але сподіваємось, що процес відбуватиметься, зокрема, й самостійно. Для цього ми маємо інструменти підтримки українських художників.

Нещодавно ви оголосили про нове урядове рішення, яке стосується вилучення з обігу видавничої продукції країни-агресора. Яким чином планується його впровадження?

Існує законодавство у сфері видавничої діяльності, яке забороняє розповсюдження продукції чотирьох категорій: тієї, що пропагує війну, насильство і тоталітарні режими; що виправдовує окупацію українських територій; що створює позитивний імідж держави-агресора або її інституцій; а також продукції з антиукраїнським змістом. Отже, на законодавчому рівні це вже закріплено. Наразі Держкомтелерадіо, головний орган виконавчої влади, відповідальний за формування політики у цій області, працює над постановою, що визначить конкретний механізм реалізації цих норм. Ми активно співпрацюємо з Держкомтелерадіо, адже це питання безпосередньо стосується видавничої діяльності, і будемо підтримувати цю постанову, щоб вона була ухвалена урядом у найкоротші терміни.

Чи існує потреба та можливість встановлення повної заборони на друк і поширення видань російською мовою в Україні? Нещодавно петиція з цього питання отримала необхідну підтримку.

Після подачі цієї петиції розпочалась активна робота над розробкою юридичних механізмів з чітко визначеними процедурами. Проект постанови передбачатиме включення як російськомовної, так і української книги.

Програма "єКнига". Ви, УІК, і профільний комітет Ради озвучували багато різних варіантів, куди можна перенаправити зекономлені кошти. Зокрема йшлося про розширенням вікового діапазону до 22 років, запуск допомоги на книги при народженні, поповнення бібліотечних фондів у співфінансуванні з громадами. Що з цього буде реалізовано, коли і в якій формі? Та чи будуть цьогоріч запущені субсидії на оренду приміщень для книгарень?

Плануємо реалізувати все перелічене. Щодо розширення програми "єКнига", то тут потрібно внести зміни до закону. Профільний комітет вже розробив проєкт закону, який стосується розширення "єКниги" на батьків новонароджених і студентів.

Другий аспект - оновлення фондів публічних бібліотек. Наразі я співпрацюю із заступницею Богданою Лаюк над цим питанням. Існувала пропозиція також поповнити фонди шкільних і студентських бібліотек. Проте ми досягли політичного консенсусу, що ці два напрямки буде вести Міністерство освіти і науки, оскільки у них є відповідні фінансові ресурси. Наша мета - зосередитися на поповненні саме фондів публічних бібліотек. Для підвищення ефективності програми планується залучення коштів з місцевих бюджетів у формі співфінансування. Наразі ми завершуємо фінальні консультації з Міністерством фінансів, щоб програма могла розпочати свою роботу.

Ми також отримали численні запити від книжкових магазинів щодо знижок на оренду приміщень. Деяку частину ресурсів ми можемо перерозподілити для задоволення цих потреб і наразі працюємо над створенням правової бази для цього.

Чи буде достатньо 200 мільйонів гривень вільних коштів для реалізації всіх трьох програм?

Якщо все пройде успішно, ми плануємо запустити ці програми приблизно посередині року. Тоді ми зможемо проаналізувати результати за перше півріччя, щоб оцінити їхню динаміку використання і більш точно спланувати бюджети на 2027 рік. Наявні 200 млн грн, а також невикористані кошти з попередніх років, дозволять нам реалізувати ці пілотні проекти. У бюджеті на 2027 рік ми зможемо закласти більш пропорційні суми, виходячи з попиту.

В Україні вже тривалий час існує список осіб, які вважаються загрозою для національної безпеки, відомий як "чорний список". За останнє десятиліття до нього було внесено всього 251 людину, що, безумовно, не відображає дійсності. Яке ваше ставлення до створення таких списків? Чи не було б доцільніше мати "білі списки"?

Незважаючи на обсяг цього переліку, важливо усвідомлювати, чому ми це робимо. Росія веде війну проти нас не лише з використанням зброї, а й через наративи, які вона поширює в своїй комунікації. Це часто здійснюють російські культурні діячі, адже їхній вплив і аудиторія є значними. Україні необхідно продемонструвати світові, що висловлювання цих осіб потребують критичного осмислення. Коли Україна включає певну особу, яка загрожує національній безпеці, до "чорного списку", це означає не тільки заборону конкретного культурного продукту, пов’язаного з цією людиною, а також сигнал для міжнародної спільноти, що ця особа є частиною російської пропаганди. Ми говоримо: не залучайте його до створення ваших культурних проектів, оскільки це може фінансувати російську агресію проти України, так само як купівля російських енергоресурсів. Вкрай важливо, щоб Україна продовжувала виявляти таких осіб і усувати їхній вплив як на внутрішньому, так і на міжнародному рівнях. Саме санкційні списки слугують підставою для адвокації щодо виключення цих людей і компаній з участі у світових подіях.

Щодо "білих списків", то ми з колегами активно аналізуємо цю тему. Включення будь-якого російського культурного діяча до такого списку в умовах війни є абсолютно недоречним з багатьох причин. Наразі ми працюємо над проєктом, який передбачає внесення змін до закону про гастрольні заходи, в рамках якого існує цей "білий список". Ми плануємо скасувати його на законодавчому рівні, оскільки для цього зараз не найпідходящий час з ряду причин.

Чи не розглядається можливість перегляду механізмів впровадження підходу з "чорним списком"? Адже в цей список потрапляють не тільки російські пропагандистські фільми, але й українські стрічки, у тому числі фільми з участю нашого президента та класичні твори, такі як "Молитва за гетьмана Мазепу". Навіть світові хіти, як "Гра престолів" та "Білий лотос", також опиняються під забороною.

Важливо усвідомлювати, що кожен громадянин Російської Федерації, який брав участь у виробництві фільму (режисер, актор, композитор та виконавець), отримує авторські гонорари за його показ чи розповсюдження. Частина цих доходів у вигляді податків надходить до бюджету агресора, що фактично підтримує його економіку та військові дії. Як наслідок, ми стикаємось із ракетами і дронами, якими РФ щоденно обстрілює нашу територію.

Зараз є чітка законодавча рамка, відповідно до якої діємо. Якщо є розуміння, що ця особа є такою, що становить загрозу національної безпеці, то це несе відповідні наслідки, про які ви сказали. Якщо українці дозволятимуть в Україні культурний продукт такої людини, а партнерам говоритимемо про російську пропаганду, про загрозу її для національної безпеки, про заборону російських акторів, які знімаються в фільмах, про заборону російських оперних співаків - це буде дисонанс. Маємо завершувати з присутністю осіб з числа російських культурних діячів, які становлять загрозу нацбезпеці України.

Отже, з цього приводу все залишиться незмінним, як є на сьогодні?

Так, згідно правової рамки.

Чи отримають так звані "хороші" російські митці можливість гастролювати Україною після закінчення війни? Чи потрібно врегулювати це питання на законодавчому рівні?

Я вважаю, що Україна і Росія представляють собою країни з кардинально різними світоглядами та ціннісними орієнтирами. Хоча важко передбачити, що відбудеться після нашої перемоги, я впевнений, що присутність російських артистів на українських сценах буде сприйнята не тільки як недоречність, але й виклик для військових, які повернуться з фронту, а також для родин, які втратили своїх захисників. Ми вступаємо в нову еру сприйняття "русского міра" та російської культури. Те, що було раніше, більше не повториться.

Ваш попередник підкреслював важливість створення умов, які б спростили митцям можливість виїзду за кордон для популяризації України. Одночасно зазначалося, що кожен п'ятий митець не повертається додому через чинні процедури. Як ви вважаєте, чи потрібно вносити зміни до існуючих механізмів чи правил у цій сфері?

Початок 2025 року ознаменував реформування цього механізму, коли держава встановила ясну процедуру, визначивши, хто має право на виїзд, а хто – ні. Нині обласні адміністрації беруть участь у прийнятті рішень, перевіряючи наявність усіх необхідних документів. У Міністерстві культури ми оцінюємо, чи зможе особа належно представляти українську культуру за кордоном. В даний час цей процес функціонує успішно.

В даний момент триває розробка нового рішення, що передбачає обов'язкову звітність щодо повернення таких осіб. Хоча ми отримуємо цю інформацію завдяки підтримуючим службам і робимо певні аналізи. Зокрема, якщо з'являється повідомлення про те, що хтось не повернувся з певної групи чи колективу, ми активно працюємо над тим, щоб зменшити ризик повторення подібних ситуацій.

Чи відбулася зміна в загальних показниках кількості правопорушників протягом року?

Конкретної статистики немає, але стало значно краще. Бувають виняткові випадки, коли хтось не повертається і ми отримуємо застережливе повідомлення від Служби безпеки, але це буває все рідше. Тобто процедури налаштовані так, щоб уникнути таких порушень.

Чи на сьогодні система надання статусу критичності підприємствам в сфері культури і інформполітики, а також система бронювання працівників цих сфер, достатньо збалансована в питанні збереження галузі і мобілізаційної потреби держави? Скільки на сьогодні міністерством надано статусів критичності, та скільки культурних діячів і медійників заброньовано?

Так, це дійсно питання, яке потребує розуміння цього балансу. Ми зараз маємо віднесеними до критичної інфраструктури чотири заклади у сфері медіа, а також визначеними критично важливими для сфери культури та інформаційної сфери 229 закладів культури та медіа, серед яких 107 закладів культури сфери управління Мінкульту (театри, концертні організації, заповідники, заклади мистецької освіти, бібліотеки, музеї тощо).

Умови, встановлені Міністерством економіки, мають чітку структуру, а правила сформульовані так, щоб бути максимально зрозумілими. Наступним етапом є ухвалення рішень з усвідомленням необхідності підтримання балансу між забезпеченням обороноздатності нашої країни та збереженням сфери, в якій працюють фахівці з унікальними навичками.

Отже, ви вважаєте, що в даний момент система функціонує досить стабільно, і не спостерігаєте, щоб культурні установи зловживали цією можливістю, порушуючи справедливість у цьому балансі?

Я думаю, що незаконні спроби завжди можуть бути. Але за часи повномасштабного вторгнення, ми вже зрозуміли, де є найбільші зловживання і мінімізували їх. Але, знову ж таки, якщо у когось є надзвичайно велике бажання порушити ці постанови, людина, напевно, знайде цю можливість.

Нещодавно під вашим керівництвом міністерством було ухвалено ряд важливих і довгоочікуваних рішень, які викликали значний резонанс: передачу костелу РКЦ, нове призначення генерального директора Лаври, а також зміну назви музакадемії, зокрема, прибрання імені Чайковського. Чи плануєте ви, нарешті, покласти край багаторічному протистоянню між Держкіно та Національним центром Олександра Довженка? Зокрема, чи будуть вирішені питання реорганізації "Довженко-Центра" і підписання контракту з переможцем конкурсу на посаду керівника?

Події минулого року продемонстрували, що Держкіно, Мінкультури, "Довженко-Центр" діють злагоджено. Ви бачили історію про те, що з'явилася інформація в мережі, що "Довженко-Центр", як завжди, недофінансований, і ми дуже оперативно провели всі наради і знайшли ці кошти для того, щоб підприємство могло нормально функціонувати. Зараз спільно з керівництвом Держкіно шукаємо способи, щоб не було необхідності щось дофінансовувати в режимі ad hoc, а щоб в них було стабільне фінансування з державного бюджету. Наприклад, вони 30% оренди, яку заробляють, можуть залишати собі. Ми можемо трохи переформатувати цю історію, щоб з одного боку вони мали більше стимулів заробляти, з іншого боку менше сподівались на якесь державне дофінансування в кінці року, що насправді не є такою сталою і стабільною історією. Тому, я б сказала, що ми ці конфлікти, які раніше існували між Держкіно та "Довженко-Центром" залагодили.

Щодо питання кадрів, конкурс відбувся в 2023 році. Відтоді минуло чимало часу. Зараз ми обговорюємо, як досягти справедливого рішення. Хоча конкурс і був легітимним, ми намагаємося знайти шляхи для його стабільності.

Чи це може бути ще один змагання?

Ми активно працюємо над знаходженням виходу.

На завершення, можливо, я б не наважився задати це питання чоловікові-міністру, але ваше оперативне повернення до виконання обов'язків після народження дитини зламало певні стереотипи, і це варто відзначити. Які труднощі ви відчуваєте, поєднуючи материнство з активною державною діяльністю?

Життя, безумовно, зазнало змін. Проте, коли я аналізую ці трансформації, завжди згадую про переживання українського Захисника чи Захисниці, які зараз борються за нашу країну на фронті. Їхні відчуття і випробування не можуть бути порівняні з тими змінами, що відбуваються в моєму житті. Також, коли спостерігаю за темпами роботи президента чи прем'єрки, розумію, що виникли нові виклики, але разом з цим з’явився великий стимул для мене. Все, що я роблю для України та її культури, я також роблю і для своєї доньки. Для мене важливо бути для неї прикладом відповідальності та носієм державницької свідомості.

З іншого боку, розумію, що до мого материнства прикуто більше уваги, ніж до материнства інших жінок в Україні. Для мене це важлива нагода на державному рівні показати жінкам, що все можливо. Звичайно, завдяки підтримці близьких та команди. Розумію і ціную це. Але також розумію, що досі є стереотипи, які потрібно руйнувати. За умови правильного налагодження процесів, підтримки, якщо жінка готова і дійсно бажає цього - можна рухатись у всіх сферах життя. Сподіваюся, що моя історія може стати підтримкою для інших жінок, які хочуть робити більше, ніж кажуть стереотипи.

Якщо не заперечуєте, мені б хотілося дізнатися про те, як ви обирали ім'я для вашої доньки - Осаки. Це особливо цікаво, враховуючи, що ви виконували роль генеральної комісарки України на ЕКСПО 2025 в Японії, яке проходило в місті з таким же ім'ям.

Протягом усього минулого року я була занурена в японську культуру, зокрема в місто Осака, оскільки виконувала обов'язки генеральної комісарки Українського павільйону на EXPO 2025, що проходить раз на п’ять років. Уся моя креативна енергія була сконцентрована на цьому проекті, і я відвідала Осаку чотири рази, з них двічі разом із донькою, коли була у стані вагітності. Я завжди жартую, що вона була моєю натхненницею та активно брала участь у створенні павільйону. Вона поділилася зі мною цим досвідом. Тож, коли ми стали батьками, ми вирішили назвати її Осака, на честь того творчого духу, який супроводжував нас під час вагітності в рік 2025.